Ухвала суду № 95978388, 31.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2399/20

УХВАЛА

31 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в порядку ст.382, 383 КАС України про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати звіт про виконання судового рішення та про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року у справі №420/2399/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку довічного грошового утримання, визнання недійсним та скасування рішення №951160170791 від 02.03.2020 року та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки №5-583/20/3 від 28.02.2020 року з урахування суддівської винагороди 100 896 грн.;

- визнати недійсним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951160170791 від 02.03.2020 року щодо відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки №5-583/20/3 від 28.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди 100 896 грн. в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку довічного грошового утримання, визнання недійсним та скасування рішення №951160170791 від 02.03.2020 року та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнено:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-583/20/3 від 28.02.2020 року з урахування суддівської винагороди 100 896 грн.;

- визнано недійсним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951160170791 від 02.03.2020 року «Про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці» з 19 лютого 2020 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-583/20/3 від 28.02.2020 року «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» з урахуванням суддівської винагороди 100 896 грн. в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Вищевказане судове рішення набрало законної сили 29 липня 2020 року.

19 серпня 2020 року Одеським окружним адміністративним судом видано по справі виконавчий лист №420/2399/20.

22 березня 2021 року від позивача надійшла заява в порядку ст.382, 383 КАС України (вхід. №14070/21), в якій заявник просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в невиконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року по справі №420/2399/20 в частині зобов`язання проведення виплати, ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_1 , довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки №5-583/20/3 від 28.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди 100896 гривень в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у встановлений судом строк подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року по справі № 420/2399/20 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату, ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_1 , довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки №5-583/20/3 від 28.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди 100896 гривень в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;

- розглянути звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року по справі №420/2399/20 в судовому засіданні;

- постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, бездіяльність яких визнаються протиправними.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 04.09.2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленком В.О. відкрито виконавче провадження. 10.11.2020 року та 22.01.2021 року на боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області накладено штраф за невиконання судового рішення. 22.01.2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В.І. закрито виконавче провадження у зв`язку з тим що виконання неможливе без участі боржника та 22.01.2021 року до органу досудового розслідування надіслано повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України. Про закриття виконавчого провадження позивачу стало відомо 19 березня 2021 року. Заявник також вказує на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано довідку про заборгованість по виплаті довічного грошового утримання відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року, що складає 289641,10 гривень, однак рішення суду в частині зобов`язання виплати не виконується. Таким чином, позивач вважає, що Головне управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області порушує права позивача в частині отримання довічного грошового утримання проявляючи бездіяльність в виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року по справі №420/2399/20.

31 березня 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надішли заперечення на заяву ОСОБА_1 (вхід. №15896/21).

В запереченнях представник відповідача зазначив, що Головним управлінням на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року по справі №420/2399/20, яке набрало законної сили 29.07.2020 року, ОСОБА_1 05.08.2020 року проведено перерахунок довічного грошового утримання з 19.02.2020 року відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-583/20/3 від 28.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди 100896 грн. в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та за період з 19.02.2020 року по 31.08.2020 рік нарахована доплата у розмірі 289 641,10 грн. Також, відповідачем зазначено, що виплата коштів на виконання рішень суду здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Таким чином, на переконання відповідача покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Крім цього, відповідачем зазначено, що виплата нарахованої доплати буде здійснена в порядку черговості, після виділення Головному управлінню відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.

Розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача в порядку ст.382, 383 КАС України, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, та заперечення, оцінивши надані докази, які мають юридичне значення для розгляду поданої заяви, суд зазначає наступне.

Згідно ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Положеннями ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява №18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ч.2 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Положеннями ч.1 ст.382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За змістом ч.1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз вказаних норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України).

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, виконання судового рішення є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно до ст.1291 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах це особлива форма правосуддя, діяльність суду пов`язана із реалізацією судових актів у адміністративних справах, яка здійснюється у формі «контрольного санкціонування» вчинення деяких процесуальних дій, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Судовий контроль є важливою конституційною гарантією забезпечення обов`язковості судового рішення. Це означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (відповідно до приписів резолютивної та мотивувальної частини рішення).

Cлід зазначити, що позивач звертаючись до суду із даною заявою в порядку ст.382 КАС України щодо надання звіту про виконання судового рішення ще 19 серпня 2020 року отримав виконавчий лист №420/2399/20 та, як вказує позивач, 04 вересня 2020 року відкрито виконавче провадження.

Тобто, судом встановлено, що позивачем вибрано спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до виконавчої служби.

При цьому, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження вчинення державним виконавцем виконавчих дій за виконавчим листом №420/2399/20.

Також розглядаючи заяву позивача в порядку ст.383 КАС України судом встановлено що Головним управлінням на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року по справі №420/2399/20, ОСОБА_1 05.08.2020 року проведено перерахунок довічного грошового утримання з 19.02.2020 року відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-583/20/3 від 28.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди 100896 грн. в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та за період з 19.02.2020 року по 31.08.2020 рік нарахована доплата у розмірі 289 641,10 грн.

Крім того, судом встановлено, що інформація про виконання рішення по справі №420/1529/20 внесена Головним управлінням до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що підтверджується доказами наданим представником відповідача до заперечень.

Таким чином, зважаючи на те, що Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області здійснило конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року в адміністративній справі №420/2399/20, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах відсутні протиправна бездіяльність відповідача щодо невиконання зазначеного рішення суду, а також протиправні дії.

Також, судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв`язку з цим прав позивача.

Крім цього, суд вказує, що зазначені у ст.383 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Вказана правова позиція визначена в постанові Верховного Суду по справі №520/11829/17 від 27 листопада 2018 року.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене суд доходить висновку, що позивачем не доведено невиконання рішення чи вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправних дій чи бездіяльності під час виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року по справі №420/2399/20, а відтак у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст.382, 383 КАС України слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 151, 243, 248, 254, 373, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст.382, 383 КАС України про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати звіт про виконання судового рішення та про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року у справі №420/2399/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку довічного грошового утримання, визнання недійсним та скасування рішення №951160170791 від 02.03.2020 року та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.О. Стефанов