Рішення № 95978191, 31.03.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 р. Справа № 400/2547/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Прибужанівської сільської ради, вул. Одеська, 18, с. Прибужани, Вознесенський район, Миколаївська область, 56523 про:визнання протиправними та скасування рішення від 28.05.2020 р. № 22, № 33,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Прибужанівської сільської ради (далі також – відповідач, сільська рада), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення XXXVIII (позачергова) сесії 8 скликання Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 28.05.2020 року № 22 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах» та № 33 «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства в межах території Прибужанівської сільської ради».

Ухвалою від 06.08.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що при прийнятті рішення № 22 від 28.05.2020 року відповідачем порушено Закони України «Про звернення громадян», а особливо ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу України. Викопіювання земельної ділянки за кадастровим номером 4822082000:03:000:0149 для ведення фермерського господарства загальною площею 34,6172 га було надано позивачем як додаток до клопотання 20.03.2020 року. Ця земельна ділянка, як і багато інших перейшла в комунальну власність Прибужанівської сільської ради в лютому 2019 року. Протягом 2019 – 2020 років було проведено 13 сесій, на одній з таких, а саме 21.05.2019 року було прийнято рішення № 9 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах» і земельна ділянка за кадастровим номером 4822082000:03:000:0149 для ведення фермерського господарства загальною площею 34,6172 га не було включено до переліку земельних ділянок для торгів.

Рішенням №22 від 28.05.202 року відповідачем було затверджено Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. До цього переліку ввійшла і земельна ділянка з кадастровим номером 4822082000:03:000:0149 орієнтовною площею 34,6172га (пасовище), про яку позивач зазначала в своєму клопотанні щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Також, при винесенні рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач вийшов за межі своїх повноважень, адже сільська рада та її виконавчий комітет не наділені повноваженнями щодо заборони на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в межах території Прибужанівської сільської ради громадянам України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні вимог позивача просить відмовити. В своєму відзиві відповідач зазначив, що відповідач має право на визначення земельних ділянок, права на які підлягають продажу на земельних торгах. Законодавством не передбачено, що орган місцевого самоврядування зобов`язаний включити всі наявні вільні ділянки комунальної власності до такого переліку одномоментно, одним рішення. Відповідно законодавством не встановлено заборони щодо поновлення такого переліку, додавання до нього нових ділянок, в тому числі шляхом прийняття окремих рішень місцевої ради. Що і було зроблено відповідачем в межах своєї компетенції, оскільки право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Прибужанівської сільською радою. При цьому рішення про включення спірної земельної ділянки до Переліку було прийняте не у зв`язку з розглядом клопотання позивача, та не за її зверненням. Тому підстав застосовувати в такому випадку ч. З ст. 134 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) з врахуванням ст. 121 ЗК України (на що посилається позивач) у відповідача не було. До того ж, при прийнятті цього рішення було враховано, що з часу подання клопотання позивачкою пройшло вже більше двох місяців. За цей час рішення про надання позивачу дозволу сільською радою не приймалося.

Також, депутати сільської ради розглядаючи питання № 33 не підтримали його. Проект рішення було сформовано як рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства в межах території Прибужанівської сільської ради». Однак, врахувавши те, що при голосуванні даний проект рішення не підтримала більшість (лише 2 депутати проголосувало «За» таке рішення), то воно вважається не прийнятим. Однак остаточне рішення було сформоване після цього як відмова позивачу та іншим особам в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, хоча депутати і не голосували за рішення з таким формулюванням «відмовити в наданні дозволу...». Та на сьогоднішній не виключеним є те, що відповідач визнаватиме його таким, що втратило чинність або скасує, оскільки за таке рішення депутати фактично не голосували. Крім того, рішення №33 стосувалося і інших осіб, крім позивачки (всього чотири особи). Однак позивач з незрозумілих для відповідача причин просить скасувати рішення № 33 в цілому, а не в частині, яка стосується лише її. Підстав для скасування рішення в цілому, а не лише в частині, яка стосується позивачки, остання не зазначає. Однак інші особи, вказані в рішенні не залучені позивачкою до участі у справі.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

20.03.2020 року позивач звернулась до Прибужанівської сільської ради з клопотанням щодо отриманням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації для ведення фермерського господарства, а саме: в розмірі земельної частки (паю) в межах (Дмитрівської сільської ради) Прибужанівської сільської ради. Вказана земельна ділянка має кадастровий номер 4822082000:03:0000149, пасовище; цільове призначення – 01.02 для ведення фермерського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки - для ведення фермерського господарства.

На сесії Прибужанівської сільської ради, яка відбулася 01.04.2020 року, дане питання не розглядалося та не включалося до порядку денного.

Рішенням Прибужанівської сільської ради XXXVIII (позачергової) сесії 8 скликання від 28.05.2020 року № 22 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах» вирішено включити до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах земельні ділянки згідно переліку, зокрема й ділянку з кадастровим № 4822082000:03:0000149.

Рішенням Прибужанівської сільської ради XXXVIII (позачергової) сесії 8 скликання від 28.05.2020 року № 33 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства в межах території Прибужанівської сільської ради» відповідач відмовив в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в межах території Прибужанівської сільської ради громадянам України: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_1 .

Вважаючи рішення сільської ради протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

У відповідності до ч. 6 та 7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом – після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою (землевпорядна документація) – затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо; робочий проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів з використання та охорони земель, що включає розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити протягом строку, встановленого цим проектом.

Отже, проект землеустрою – це суто технічна документація і надання дозволу на його розробку не тягне для особи-заявника виникнення будь-яких прав на земельну ділянку, адже в наступному потребується його затвердження, що і має наслідком набуття права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 5 ч. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі Закон України № 280/97-ВР), система місцевого самоврядування включає сільську, селищну, міську раду.

Таким чином, відповідач є органом місцевого самоврядування.

Як передбачено ст. 327 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Аналогічні норми містяться у ст. 60 Закону України № 280/97-ВР.

Відповідно до п.п. «а», «в», «в» ч. 1 ст. 12 ЗК України, До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

В п. 3.2. рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, пунктів «а», «в», «в», «г» ст. 12 ЗК України, п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України, у справі № 1-6/2010 від 01.04.2010 року, Суд значив, що за правовою позицією Конституційного Суду України предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України № 280/97-ВР. Зокрема, згідно з цим законом до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин відповідно до закону. Конституційний Суд України вважає, що системний аналіз положень Закону України № 280/97-ВР (частини 1 статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб`єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України № 280/97-ВР, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (ч. 4 ст. 13 Конституції України).

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів (ч. 8 ст. 60 Закону України № 280/97-ВР).

У правовідносинах щодо видання рішень від 28.05.2020 року № 22 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах» та № 33 «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства в межах території Прибужанівської сільської ради» відповідач діє як власник комунального майна, в даному випадку – земельної ділянки, який має нічим не обмежене і гарантоване державою право розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд, в тому числі і щодо її передачі на земельні торги.

Фактично у даній справі спірним є питання, чи має право суб`єкт владних повноважень розпоряджатись власною земельною ділянкою, у випадку, коли особа декларує свій намір отримати її у власність або користування та клопоче про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

З цього приводу суд констатує, що ЗК України не містить будь-яких норм, які б обмежували відповідача в праві розпорядження його земельною ділянкою у разі надходження клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. За відсутності таких норм, протилежний висновок фактично незаконно звужує право власності відповідача на розпорядження своїм майном.

Таким чином, відповідач мав цілком законне право на видання спірних рішень, незважаючи на звернення позивача із заявою щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Прибужанівської сільської ради (вул. Одеська, 18, с. Прибужани, Вознесенський район, Миколаївська область, 56523, код ЄДРПОУ 04376245) про визнання протиправними та скасування рішень XXXVIII (позачергова) сесії 8 скликання Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 28.05.2020 року № 22 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах» та № 33 «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства в межах території Прибужанівської сільської ради» – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31.03.2021 року.

Суддя О.В. Малих