Ухвала суду № 95977793, 02.04.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

02 квітня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/1576/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали адміністративного позову виконувача обов`язки керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області до Відділу освіти Марківської селищної ради Марківського району Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Навчально-виховний комплекс "Веселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Марківської селищної ради Луганської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29.03.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов виконувача обов`язки керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області до Відділу освіти Марківської селищної ради Марківського району Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Навчально-виховний комплекс "Веселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Марківської селищної ради Луганської області, в якому прокурор просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відділу освіти Марківської селищної ради Луганської області щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою та державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою під будівлею Навчально-виховного комплексу «Веселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Марківської селищної ради Луганської області;

- зобов`язати відділ освіти Марківської селищної ради Луганської області вжити заходи щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою та державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою під будівлею Навчально-виховного комплексу «Веселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Марківської селищної ради Луганської області.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов такого.

Згідно з пунктами 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга стаття 171 КАС України).

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.

Відповідно до пункту 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В обґрунтування підстав звернення прокурора до суду з даним адміністративним позовом зазначено таке.

Згідно зі ст. 4 Конвенції про права дитини, прийнятою Резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, яка набула чинності 02.09.1990, ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.09.1991, держави-учасниці Конвенції вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Щодо економічних, соціальних і культурних прав Державиучасниці вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів і при необхідності в рамках міжнародного співробітництва.

Статтею 28 Конвенції про права дитини визначено, що державиучасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, поміж іншим вводять безплатну й обов`язкову початкову освіту; сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги.

У свою чергу, ст. 53 Конституції України гарантовані доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про освіту» державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про освіту» передбачено, що заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

У п. 8 вказаної статті зазначено, що заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.

Управління закладом освіти в межах повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про освіту» визначається законами та установчими документами цього закладу.

Статтею 80 Закону України «Про освіту» визначено, що до майна закладів освіти, поміж іншим входить земля. Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом. Об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

У відповідності до приписів ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом надання їх у користування.

Згідно зі ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право постійного користування земельною ділянкою підлягає обов`язковій державній реєстрації. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Марківським відділом Старобільської окружної прокуратури Луганської області у межах наданого, згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», права витребувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, вивчено інформацію Марківської селищної ради Луганської області щодо наявності правовстановлюючих документів земельну ділянку під будівлею Навчально-виховного комплексу «Веселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Марківської селищної ради.

Вивченням встановлено, що згідно листа Марківської селищної ради Луганської області від 24.03.2021 № 616 загальна площа земельної ділянки під будівлею Навчально - виховного комплексу Веселівська ЗОШ І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад складає 1,5 га. На зазначеній земельній ділянці розташована 2 поверхова будівля навчального закладу, котельня та шкільний стадіон.

На даний час проводиться робота щодо перереєстрації права власності на нерухоме майно Навчально - виховного комплексу Веселівська ЗОШ І-ІІ ступенів -дошкільний навчальний заклад Марківської селищної ради, яка згідно акту прийому-передачі (від 04 січня 2021 року) була передана на баланс відділу освіти Марківської селищної ради відділом освіти Марківської районної державної адміністрації.

Питання щодо виділення земельної ділянки під будівлею Веселівського НВК на сесії Марківської селищної ради не розглядалося.

Згідно листа Навчально-виховного комплексу «Веселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Марківської селищної ради від 22.03.2021 №24 будівля Веселівського НВК збудована у 1989.

Згідно Указу Президента України від 08.08.1995 № 720\95 «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємствам і організаціям» передбачалося розпаювання земель та визначення розміру земельної частини із земель колективної власності кожному члену сільськогосподарського підприємства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

В 2003 фізичним особам із земель КСП «Пам`ять Леніна» були виділені паї.

Враховуючи вищезазначене, будівля, стадіон та котельня НВК опинилися на земельних паях фізичних осіб, що суперечить нормам Земельного Кодексу України щодо права комунальних закладів на земельну ділянку.

Згідно інформації фізичної особи-підприємця, сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_1 від 25.03.2021 відповідно до Публічної кадастрової карти України на земельній ділянці, на якій знаходиться «Навчально-виховний комплекс Веселівська ЗОШ І-ІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад» Марківської селищної ради», розташований за адресою: вул. 40 років Перемоги, 50, с. Веселе Марківського району, других земельних ділянок не сформовано. Орієнтовна площа земельної ділянки 1,5 га.

З другого півріччя 2020 року та до теперішнього часу ніяких перепон щодо виготовлення технічної документації на земельну ділянку, орієнтовною площею 1,5 га, на якій знаходиться «Навчально-виховний комплекс Веселівська ЗОШ І-ІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад» Марківської селищної ради», розташованого за адресою; вул. 40 років Перемоги, 50, с. Веселе Марківського району, не існує.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державна реєстрація права користування земельною ділянкою, яка використовується вказаним навчальним закладом, не проводилася.

Вказана земельна ділянка знаходиться на території Марківської селищній об`єднаній територіальній громаді, тому її використання може здійснюватися у суворій відповідності з вимогами чинного земельного законодавства, із дотриманням певних обмежень щодо використання земель комунальної форми власності.

В даному випадку використання вказаної земельної ділянки комунальної форми власності здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства: шляхом користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів (державного акту на право постійного користування) та без державної реєстрації права постійного користування.

Таким чином, звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання щодо розпорядження земельною ділянкою державної форми власності.

Надаючи оцінку даному обгрунтуванню підстав звернення прокурора до суду за даним адміністративним позовом, суд враховує таке.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

За приписами частин 3-5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697) визначені підстави представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Згідно положень частини п`ятої статті 23 Закону № 1697 прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

З аналізу зазначених норм вбачається, що Конституція України та ординарні закони не визначають перелік випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен обґрунтувати, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Суд наголошує, що однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

У другому випадку законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року в справі № 826/13768/16.

Представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб`єкта виконання владних управлінських функцій, а - спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб`єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.

З огляду на наведене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

В даному випадку прокурор в позовній заяві в обґрунтування підстав звернення до суду з цим позовом вказує, що прокуратурою вивчено інформацію відділу освіти Марківської селищної ради Марківського району Луганської області, під час якої з`ясовано відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під Навчально-виховним комплексом "Веселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Марківської селищної ради Луганської області.

Суд зазначає, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Відповідно до ст. 6 вищезазначеного Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема:

- здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» внесено зміни до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, та визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Таким чином, зазначеною постановою Кабінету Міністрів України визначено державний орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження - реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства.

Позовна заява прокурора не містить у собі жодного посилання на те, що відповідний державний орган, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

З огляду на зазначене суд доходить висновку, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави та як наслідок інтереси Навчально-виховного комплексу "Веселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Марківської селищної ради Луганської області, саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду.

Окрім того, в позовній заяві прокурор посилається на те, що будівля, стадіон та котельня НВК опинилися на земельних паях фізичних осіб. При цьому прокурор не надає суду жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, що унеможливлює встановлення, чи існує в даному випадку спір про право на майно (земельні ділянки), та, як наслідок, встановити, чи підлягає даний спір розгляду саме в порядку адміністративного судочинства. Проте, саме посилання прокурора на вказані обставини вказує на можливість існування спору про право.

Прокурору слід навести обґрунтування необхідності захисту інтересів держави та як наслідок інтересів Навчально-виховного комплексу "Веселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Марківської селищної ради Луганської області, саме прокурором, а також підстави звернення до суду; надати суду докази на підтвердження обставин щодо перебування вищевказаного майна на земельних паях фізичних осіб.

Відтак, позивачу слід надати суду позовну заяву, приведену у відповідність до вимог статті 160 КАС України. Також позивачу слід надати суду копії позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід залишити без руху.

Керуючись статтями 5, 55, 59, 72, 94, 160, 161, 169, 172, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позов виконувача обов`язки керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області до Відділу освіти Марківської селищної ради Марківського району Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Навчально-виховний комплекс "Веселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Марківської селищної ради Луганської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Запропонувати позивачеві протягом семи календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви.

Роз`яснити, що відповідно до частини п`ятнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та не може бути оскаржена.

СуддяІ.О. Свергун