Рішення № 95977656, 15.03.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/2062/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фортечної районної у місті Кропивницькому ради (25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул.Шатила, 12, код ЄДРПОУ - 03197635)провизнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2020 роки;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за кожен рік недоплати, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України “Про Державний бюджет України” на кожний рік, з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що у 2020 р. після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020р. №3-р/2020 набув право на допомогу до 5 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», але відповідач вчинив протиправну бездіяльність у призначенні та проведенні цієї виплати у меншому розмірі.

Відповідачем подано до суду пояснення у яких зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Відповідач вказує на те, що позивач не має права на спірну виплату, позаяк відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ця допомога виплачується у розмірах, визначених Урядом України у межах бюджетних призначень за законом про Державний бюджет України. На виконання цього положення закону, Уряд України 19.02.2020 прийняв постанову №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань», на підставі якої позивачеві здійснено виплату допомоги до 5 травня в розмірі 1390,00 грн. у 2020 році (а.с.24-27).

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою суду від 21.07.2020р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 21.07.2020 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у зразковій справі №440/2722/20.

20.08.2020 року відповідачем подано до суду пояснення по суті заявлених позовних вимог (а.с.24-27).

Ухвалою суду від 15.02.2020 року провадження у справі поновлено (а.с.29).

Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Заявник є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с.6 зворот).

Після отримання грошової допомоги до 5 травня в розмірі 1390,00 грн. позивач звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фортечної районної у місті Кропивницькому ради із заявою щодо нарахування грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком (а.с.5-6).

За наслідками вирішення порушеного заявником питання відповідач листом від 29.05.2020 року №К-287/з надав відповідь про відмову у нарахуванні допомоги у бажаному заявником розмірі у зв`язку із тим, що до повноважень управлінь не належить зміна розміру щорічної допомоги, оскільки делеговано повноваження лише з виплати вказаної допомоги, тобто управління не є головним розпорядником коштів на виплату щорічної допомоги (а.с.4).

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з цією позовною заявою до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Стаття 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачає пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року статтю 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком".

Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 року також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Так, відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, зазначена норма наділяла Кабінет Міністрів України повноваженнями встановлювати розмір грошової допомоги до 5 травня. Тому на реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України прийнято наступні постанови:

- № 141 від 02.03.2016 року "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2016 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 920 грн.;

- № 223 від 05.04.2017 року "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2017 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1200 грн.;

- № 170 від 14.03.2018 року "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1265 грн.;

- № 237 від 20.03.2019 року "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2019 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1295 грн.;

- №112 від 19.02.2020 року "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, проводиться у розмірі 1390 грн.

Суд убачає, що саме керуючись цими нормами, у період з 2017-2020 роки відповідачем було виплачено позивачу грошову допомогу до 5 травня.

Спору щодо сум виплаченої допомоги у період з 2017-2020 роки сторонами не заявлено, оскільки як в позові позивач, так і у листі-відповіді відповідач зазначив про виплату саме цих сум.

Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відтак, суд приходить до висновку, що саме з 27.02.2020 року позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій - 5 мінімальних пенсій за віком.

Аналогічних висновків з цього приводу дійшов Верховний Суд у рішенні від 29.09.2020 року по зразковій справі №440/2722/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/14/20).

Зазначене рішення по зразковій справі № 440/2722/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/14/20) 13.01.2021 року залишено без змін Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно частини 3 статті 291 КАС України, суд, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, на момент нарахування і виплати у квітні 2020 року позивачу одноразової грошової допомоги діяла стаття 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій - 5 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV) визначено, що мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-IX від 14 листопада 2019 року установлено з 1 січня 2020 року для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум у розмірі 1638 гривень. Тому розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік учасникам бойових дій повинен становить 8190,00 грн. (1638,00 грн. х 5).

Як встановлено судом вище позивачу як учаснику бойових дій виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році у розмірі 1390,00 грн., тобто у меншому розмірі, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року. З огляду на це, суд доходить висновку про порушення права позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.

Відтак суд вважає, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року.

Таким чином, враховуючи висновки, що викладені у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 року у зразковій справі №440/2722/20, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу, як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, та відповідно зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у вказаному розмірі, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

В той же час, щодо посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року № 112, як на акт, який регулює розмір одноразової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на приписи вказаних норм, при вирішенні цієї справи, суд застосовує норми статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як правового акту, який має вищу юридичну силу, ніж норми постанови КМ України від 19.02.2020 року № 112.

Щодо позовних вимог про виплату допомоги до 5 травня за 2017-2019 роки у розмірі передбаченому статтею 12 Закону від 22.10.1993 №3551-XII у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року, то суд вважає, що такі не підлягають задоволенню із наступних мотивів.

В той час коли позивачу виплачувалася допомога до 5 травня за 2017-2019 роки діяв підпункт 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як зазначалось вище на реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанови: № 141 від 02.03.2016 року, № 223 від 05.04.2017 року, № 170 від 14.03.2018 року та № 237 від 20.03.2019 року. Так, відповідач при виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2017 - 2019 роках визначав її розмір саме із урахуванням норм вказаних вище постанов Кабінету Міністрів України.

Натомість позивач вважає, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27.02.2020 року в справі №1-247/2018(3393/18) дійшов висновку про неконституційність делегування повноважень Уряду визначати розмір допомоги в цілому. Тобто, рішення Конституційний Суд, на думку позивача, є застосовним і до виплат проведених у 2017-2019 роках. Тому, як наслідок, позивач просить провести йому доплату недоотриманої у цей період допомоги.

Однак суд не погоджується із доводами позивача виходячи із наступного.

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Норма аналогічного змісту міститься у частині 1 статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року № 2136-VIII.

Із аналізу вказаних приписів, суд робить висновок, що загальним є правило про втрату чинності законів які визнані неконституційними саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Проте, винятки із такого правила можуть бути встановлені у самому рішенні Конституційного Суду України.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище справа №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абзаці 2 пункту 2 рішення від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Необхідно зазначити, що такий принцип є гарантією стабільності суспільних відносин та забезпечення принципу юридичної визначеності. Оскільки, в іншому випадку усі суспільні відносини у яких було застосовано «неконституційний закон» підлягали б «ревізії». Тому, з огляду на відсутність у рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 року вказівки на інше, суд вважає, що вказане Рішення слід застосовувати до правовідносин які виникли з дня його ухвалення.

Отже, встановлена у рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 року неконституційність закону, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду правовідносин із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.

Враховуючи, що підпункт 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, був чинним на момент проведення позивачу виплат у 2017-2019 роках розмір оспорюваної допомоги правомірно визначався на підставі постанов Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.2016 року, № 223 від 05.04.2017 року, № 170 від 14.03.2018 року та № 237 від 20.03.2019 року.

Відтак, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги до 5 травня за 2017 - 2019 роки в розмірі передбаченому статтею 12 Закону №3551-XII у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року задоволенню не підлягають.

Також задоволенню не підлягають позовні вимоги в частині виплати допомоги до 5 травня в 2016 році як необґрунтовані, так як така виплата в цей період зовсім не проводилась, оскільки в списках, які надавались відповідними установами до відповідача на виплату щорічної разової допомоги до 5 травня позивача не було зазначено. Жодних документальних доказів отримання позивачем допомоги до 5 травня у 2016 році, останнім суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

VІ. Судові витрати.

Судових витрат в розумінні ст.139 КАС України судом не встановлено.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Фортечної районної у місті Кропивницькому ради, яка полягає у зменшенні розміру щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_1 до 05 травня за 2020 рік.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фортечної районної у місті Кропивницькому ради (25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул.Шатила, 12, код ЄДРПОУ - 03197635) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук