Ухвала суду № 95977595, 01.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

01 квітня 2021 року № 826/14942/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши заяву Комунального підприємства Київської обласної ради “Друкар” про закриття провадження у справі з підстав непідсудності в межах адміністративної справи №826/14942/17 за позовом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради до Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» про стягнення фінансових санкцій в розмірі 10700,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 3) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради “Друкар” (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Ярославська, буд. 11) про стягнення з відповідача фінансових санкцій у розмірі 10700,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2018 адміністративну справу №826/14942/17 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

До Київського окружного адміністративного суду справа надійшла 25.04.2018.

Згідно автоматизованого розподілу справ між суддями вказану справу передано для розгляду судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 справу прийнято до провадження.

27 липня 2020 року від представника Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» через канцелярію суду надійшла заява про закриття провадження у справі з підстав непідсудності спору адміністративному суду.

Вказана заява обґрунтована тим, що у позивача обмежене право накладати фінансові санкції на підставі Закону України «Про охорону культурної спадщини» за порушення чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини та приймати рішення про їх накладення.

Також відповідач посилається на частину 1 статті 2 та частину 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, представник відповідача вважає, що дана справа підлягає розгляду господарським судом в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Вирішуючи питання з приводу даної заяви суд зазначає таке.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 зазначено, що публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, в якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Враховуючи характер спірних правовідносин, підстави та предмет позову, юрисдикцію суду, який розглядав позов Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» про скасування спірної постанови та на підставі якої позивачем у межах даного провадження заявлено вимогу про стягнення, суд дійшов висновку, що даний спір є публічно-правовим спором та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 по справі №806/1536/18 вказано, що охоронний договір є публічно-правовим договором, питання щодо дії, припинення, скасування якого мають розглядатися за правилами КАС України.

Також у постанові від 16 березня 2020 року по справі №826/6522/15 (провадження №К/9901/14853/18) Верховний Суд вказав, що під час огляду пам`ятки архітектури Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради виконувалися повноваження щодо дотримання законодавства про охорону культурної спадщини та вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання пам`ятки, здійснювався огляд пам`ятки архітектури та перевірка належного утримання та використання пам`ятки архітектури, а не проводилась перевірка господарської діяльності позивача. Верховний суд у даній постанові також вказав, що такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 823/1154/18, від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 826/12524/18.

На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» про закриття провадження у справі з підстав непідсудності спору адміністративному суду – залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.