Рішення № 95977592, 31.03.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 року № П/320/491/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (08138, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, хутір Фермерський, вул. Вишнева, 12А, код ЄДРПОУ 35892372) (далі – позивач) з позовом до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, код ЄДРПОУ 43337359) (далі – відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110054/2 від 19 липня 2019 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов контракту №1012/12, укладеного 12 жовтня 2012 року між Dawood Exports (Pvt) Ltd. (Ісламська Республіка Пакистан) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (покупець) та додаткових угод до нього позивач придбав товар.

З метою митного оформлення позивач подав відповідачу додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/412798 від 10 липня 2019 року та документи, зокрема: контракт та додаткову угоду №376 від 23 квітня 2019 року до нього, комерційний інвойс №ZFL/7350/19 від 24 квітня 2019 року, пакувальний лист (Packing list) від 24 квітня 2019 року, коносамент (Bill of lading) №MAEU968726733 від 29 квітня 2019 року, міжнародну товарно-транспортну накладну №А0965803 від 06 червня 2019 року, сертифікат про походження товару №PTEA/CO/19-07390 від 30 квітня 2019 року, акт Одеської митниці Держмитслужби про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500120/2019/000751 від 06 червня 2019 року, прайс-лист (Price list), акт про взяття проб (зразків) товарів №42 від 06 червня 2019 року, звіт про зважування від 06 червня 2019 року.

На виконання вимог відповідача позивач направив документи, які додатково підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: додаткові угоди №№1012/2N від 24 березня 2014 року, 1012/12/4 від 11 жовтня 2016 року та 1012/12/10 від 29 грудня 2017 року до контракту, прибуткову накладну №ТЕК-000094 від 10 червня 2019 року, додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №125110/2019/401506 від 08 лютого 2019 року, інвойс №КВТ-786/425/18 від 05 листопада 2018 року, видаткову накладну №ТЕК-000064 від 18 лютого 2019 року, податкову накладну №64 від 18 лютого 2019 року, видаткову накладну №ТЕК-000075 від 25 лютого 2019 року, податкову накладну №75 від 25 лютого 2019 року.

Відповідачем, на переконання позивача, неправомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110054/2 від 19 липня 2019 року (далі – рішення про коригування), яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/412798 від 10 липня 2019 року, а також складено Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00273 від 19 липня 2019 року, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.

Правовою підставою для звернення до суду позивач зазначив вимоги: статті 49 Митного кодексу України (далі – МК України), яка визначає зміст митної вартості товарів; статті 51 МК України, яка регулює визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України; статті 53 МК України, яка визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості; статті 57 МК України щодо методів визначення митної вартості товарів.

16 березня 2020 року відповідач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що в силу вимог 54 МК України відповідач має право впевнитись у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, а у разі необхідності – запитувати інформацію у декларанта. У свою чергу, відповідно до вимог статті 53 МК України декларант зобов`язаний надати запитувану інформацію (документи).

Відповідач зазначив, що за результатами опрацювання документів ним встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/412798 від 10 липня 2019 року встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) в інвойсі №ZFL/7350/19 від 24 квітня 2019 року вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим відсутні; 2) встановлено, що пункт 4 контракту №1012/12 від 12 жовтня 2012 року передбачає оплату за товар протягом 25 календарних днів з дати оформлення коносаменту. Коносамент №MAEU968726733 складено 28 квітня 2019 року, але в графі 44 дата коносамента зазначена 29 квітня 2019 року. Пункт 3 контракту №1012/12 від 12 жовтня 2012 року передбачає оплату за товар протягом 30 днів з дати оформлення інвойса. Інвойс №ZFL/7350/19 складено 24 квітня 2019 року. В інвойсі умови та термін оплати за товар не визначені. У додатковій угоді №376 від 23 квітня 2019 року оплата здійснюється протягом 30 календарних днів після поставки товару на склад позивача. При цьому не передбачено яким чином здійснюється початок строку оплати за товар; 3) наданий прайс-лист на сток 2019 року не містить даних щодо дати видачі документу (в графі 44 МД зазначено дату 24 квітня 2019 року, що не відповідає хронологічно додатковій угоді №376 від 23 квітня 2019 року до контракту, терміну дії та містить спрямовану пропозицію, оскільки умови поставки зазначені як CІF Odessa; 4) відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди №376 від 23 квітня 2019 до контракту №1012/12 від 12 жовтня 2012 року поставка товарів здійснюється на умовах CIF Одеса відповідно до Incoterms 2000, однак з 01 січня 2011 року Міжнародною торговою палатою введені в дію прийняті нею Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Incoterms 2010; 5) в інвойсі №ZFL/7350/19 від 24 квітня 2019 року зазначено коносамент, який був виставлений тільки 29 квітня 2019 року, тобто пізніше дати складання інвойса, що ставить під сумнів достовірність наданих документів; 6) відправником товару є Zafar Fabrics (Pvt) Limited, проте до митного оформлення не надано документи з третіми особами, пов`язані з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається; 7) згідно з умовами договору товар постачається на умовах поставки CIF Одеса, що передбачають страхування товару. Згідно з частиною другою статті 53 МК України якщо страхування здійснювалося, надаються страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. До митного оформлення вищевказані документи не надано.

Відповідач зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення про коригування він діяв відповідно до вимог частини шостої статті 54 МК України щодо права митного органу відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав; керуючись вимогами статті 320 МК України, відповідно до якої форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Метод визначення митної вартості за ціною контракту (основний метод), на думку відповідача, не міг бути застосований у зв`язку із неможливістю обчислення заявлених позивачем даних та відсутністю підтверджуючих документів. У зв`язку з цим був застосований резервний метод.

Ухвалою від 17 лютого 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив судове засідання на 17 березня 2020 року.

Ухвалою від 17 березня 2000 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 14 травня 2020 року.

Ухвалою від 01 липня 2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14 липня 2020 року.

Крім цього, у зв`язку із наявністю клопотань сторін про розгляд справи у письмовому провадженні та враховуючи положення частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України та частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд прийняв рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

12 жовтня 2012 року між Dawood Exports (Pvt) Ltd. (Ісламська Республіка Пакистан) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (покупець) був укладений контракт №1012/12 (далі – контракт), відповідно до якого продавець продає, а позивач купує тканини власного виробництва полікотон 52/48%.

Відповідно до пункту 1 контракту продавець та позивач узгодили, що найменування, вартість та кількість товару може змінюватися згідно з додатками до контракту, які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно з пунктом 3 контракту сторони домовилися, що в ціну товару включається його вартість, упаковка, маркування та доставка. Загальна вартість контракту складає 5 000 000,00 доларів США. Оплата здійснюється протягом 30 днів із дня формування інвойсу.

Відповідно до пункту 10 контракту продавець та позивач, зокрема узгодили те, що всі зміни та доповнення до контракту є діючими, якщо вони складені в письмовій формі та підписані обома сторонами.

24 березня 2014 року продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/2N до контракту, якою внесли зміни до пункту 3 контракту, відповідно до яких ціна товару включає його вартість, упаковку, маркування та доставку. Загальна вартість контракту складає 100 000 000,00 доларів США. Оплата здійснюється протягом 30 днів із дня формування інвойса, якщо інше не передбачено контрактом.

11 жовтня 2016 року продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/4 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31 грудня 2017 року.

29 грудня 2017 року продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/10 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31 грудня 2019 року.

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди №376 від 23 квітня 2019 року до контракту продавець та позивач домовилися, що продавець поставить, а позивач прийме наступного тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистан: а) тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 76х68/30х30, завширшки 220 см, в кількості 24 744 кг, 93 310 погонних метрів, за ціною 3,558131 долари США за 1 (один) кг.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 3.1 та 4 додаткової угоди №376 від 23 квітня 2019 року до контракту товар відвантажується морським контейнером на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна (Incoterms 2000).

Вантажовідправником товару є Zafar Fabrics (Pvt) Limited.

Загальна вартість товару за інвойсом №ZFL/7350/19, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 88 042,40 долари США.

Оплата здійснюється позивачем протягом 90 (дев`яноста) календарних днів після поставки товару на склад позивача.

На виконання умов додаткової угоди №376 від 23 квітня 2019 року до контракту продавець поставив товар на загальну суму 88 042,40 долари США згідно з комерційним інвойсом №ZFL/7350/19 від 24 квітня 2019 року.

10 липня 2019 року позивач подав відповідачу додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/412798 за контрактом з метою митного оформлення товару, в якій задекларував товар наступним чином: тканина полікотон (p/c) змішана, з вмістом штапельних волокон поліефіру 52,4±0,1% та бавовни 44,1±0,1%, та штучних штапельних волокон віскози 3,5±0,1%, полотняного переплетення, вибивна, поверхнева щільність 114±1 г/м2, завширшки 220 см, без покриття, без просочення, 93 310 погонних метрів, 205 282 м2, країна виробництва: PK, виробник: Dawood Exports (Pvt) Ltd.

Відповідно до змісту додаткової митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/412798 від 10 липня 2019 року позивач, ураховуючи ціну поставленого товару згідно з комерційним інвойсом №ZFL/7350/19 від 24 квітня 2019 року, заявив митну вартість товару в розмірі 88 042,40 долари США, що становить 2 341 551,11 грн., нарахування платежів: мито 0% - 0,00 грн., ПДВ 20% – 468 310,22 грн.

Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом – за ціною договору щодо товару, який імпортується (вартість операції).

Крім додаткової митної декларації №UA125110/2019/412798 від 10 липня 2019 року позивач надав відповідачу, зокрема такі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару:

1) контракт №1012/12 від 12 жовтня 2012 року, укладений між Dawood Exports (Pvt) Ltd. (Ісламська Республіка Пакистан) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (покупець);

2) додаткова угода №1012/12/10 від 29 грудня 2017 року до контракту №1012/12 від 12 жовтня 2012 року;

3) додаткова угода №376 від 23 квітня 2019 року до контракту №1012/12 від 12 жовтня 2012 року;

4) комерційний інвойс №ZFL/7350/19 від 24 квітня 2019 року;

5) пакувальний лист (Packing list) від 24 квітня 2019 року;

6) коносамент (Bill of lading) №MAEU968726733 від 29 квітня 2019 року;

7) міжнародну товарно-транспортну накладну №А0965803 від 06 червня 2019 року;

8) сертифікат про походження товару №PTEA/CO/19-07390 від 30 квітня 2019 року;

9) акт Одеської митниці Держмитслужби про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500120/2019/000751 від 06 червня 2019 року;

10) прайс-лист (Price list);

11) акт про взяття проб (зразків) товарів №42 від 06 червня 2019 року, звіт про зважування від 06 червня 2019 року.

Митний орган 10 липня 2019 року надіслав позивачу запит (повідомлення), в якому, зокрема зазначено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною документацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: 1) в інвойсі №ZFL/7350/19 від 24 квітня 2019 року вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим відсутні; 2) встановлено, що пункт 4 контракту №1012/12 від 12 жовтня 2012 року передбачає оплату за товар протягом 25 календарних днів з дати оформлення коносаменту. Коносамент №MAEU968726733 складено 28 квітня 2019 року, але в графі 44 дата коносамента зазначена 29 квітня 2019 року. Пункт 3 контракту №1012/12 від 12 жовтня 2012 року передбачає оплату за товар протягом 30 днів з дати оформлення інвойса. Інвойс №ZFL/7350/19 складено 24 квітня 2019 року. В інвойсі умови та термін оплати за товар не визначені. У додатковій угоді №376 від 23 квітня 2019 року оплата здійснюється протягом 30 календарних днів після поставки товару на склад позивача. При цьому не передбачено яким чином здійснюється початок строку оплати за товар; 3) наданий прайс-лист на сток 2019 року не містить даних щодо дати видачі документу (в графі 44 МД зазначено дату 24 квітня 2019 року, що не відповідає хронологічно додатковій угоді №376 від 23 квітня 2019 року до контракту, терміну дії та містить спрямовану пропозицію, оскільки умови поставки зазначені як CІF Odessa; 4) відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди №376 від 23 квітня 2019 до контракту №1012/12 від 12 жовтня 2012 року поставка товарів здійснюється на умовах CIF Одеса відповідно до Incoterms 2000, однак з 01 січня 2011 року Міжнародною торговою палатою введені в дію прийняті нею Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Incoterms 2010; 5) в інвойсі №ZFL/7350/19 від 24 квітня 2019 року зазначено коносамент, який був виставлений тільки 29 квітня 2019 року, тобто пізніше дати складання інвойса, що ставить під сумнів достовірність наданих документів; 6) відправником товару є Zafar Fabrics (Pvt) Limited, проте до митного оформлення не надано документи з третіми особами, пов`язані з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається; 7) згідно з умовами договору товар постачається на умовах поставки CIF Одеса, що передбачають страхування товару. Згідно з частиною другою статті 53 МК України якщо страхування здійснювалося, надаються страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. До митного оформлення вищевказані документи не надано.

Листом №1907/19-01 від 19 липня 2019 року позивач надіслав митному органу такі додаткові документи: додаткові угоди №№1012/2N від 24 березня 2014 року, 1012/12/4 від 11 жовтня 2016 року та 1012/12/10 від 29 грудня 2017 року до контракту, прибуткову накладну №ТЕК-000094 від 10 червня 2019 року, додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №125110/2019/401506 від 08 лютого 2019 року, інвойс №КВТ-786/425/18 від 05 листопада 2018 року, видаткову накладну №ТЕК-000064 від 18 лютого 2019 року, податкову накладну №64 від 18 лютого 2019 року, видаткову накладну №ТЕК-000075 від 25 лютого 2019 року, податкову накладну №75 від 25 лютого 2019 року.

Відповідач рішенням про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110054/2 від 19 липня 2019 року скоригував заявлену позивачем митну вартість товарів у додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/412798 від 10 липня 2019 року, збільшивши її для товару 1 – до 91 453,13 доларів США.

Підставами для прийняття рішення про коригування відповідач зазначив, що за результатами опрацювання документів ним встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/412798 від 10 липня 2019 року встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) в інвойсі №ZFL/7350/19 від 24 квітня 2019 року вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим відсутні; 2) встановлено, що пункт 4 контракту №1012/12 від 12 жовтня 2012 року передбачає оплату за товар протягом 25 календарних днів з дати оформлення коносаменту. Коносамент №MAEU968726733 складено 28 квітня 2019 року, але в графі 44 дата коносамента зазначена 29 квітня 2019 року. Пункт 3 контракту №1012/12 від 12 жовтня 2012 року передбачає оплату за товар протягом 30 днів з дати оформлення інвойса. Інвойс №ZFL/7350/19 складено 24 квітня 2019 року. В інвойсі умови та термін оплати за товар не визначені. У додатковій угоді №376 від 23 квітня 2019 року оплата здійснюється протягом 30 календарних днів після поставки товару на склад позивача. При цьому не передбачено яким чином здійснюється початок строку оплати за товар; 3) наданий прайс-лист на сток 2019 року не містить даних щодо дати видачі документу (в графі 44 МД зазначено дату 24 квітня 2019 року, що не відповідає хронологічно додатковій угоді №376 від 23 квітня 2019 року до контракту, терміну дії та містить спрямовану пропозицію, оскільки умови поставки зазначені як CІF Odessa; 4) відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди №376 від 23 квітня 2019 до контракту №1012/12 від 12 жовтня 2012 року поставка товарів здійснюється на умовах CIF Одеса відповідно до Incoterms 2000, однак з 01 січня 2011 року Міжнародною торговою палатою введені в дію прийняті нею Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Incoterms 2010; 5) в інвойсі №ZFL/7350/19 від 24 квітня 2019 року зазначено коносамент, який був виставлений тільки 29 квітня 2019 року, тобто пізніше дати складання інвойса, що ставить під сумнів достовірність наданих документів; 6) відправником товару є Zafar Fabrics (Pvt) Limited, проте до митного оформлення не надано документи з третіми особами, пов`язані з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається; 7) згідно з умовами договору товар постачається на умовах поставки CIF Одеса, що передбачають страхування товару. Згідно з частиною другою статті 53 МК України якщо страхування здійснювалося, надаються страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. До митного оформлення вищевказані документи не надано.

Рішення про коригування містить висновок відповідача, що з поданих позивачем документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару – за ціною товару. У зв`язку з цим відповідач застосовує резервний метод.

У зв`язку із прийняттям рішення про коригування відповідач виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00273 від 19 липня 2019 року.

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Основним нормативним актом, що регламентує питання митної справи, є Митний кодекс України №4495-VI від 13 березня 2012 року.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга). У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункти 1-8 частини третьої). У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта).

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя). Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; - проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; - звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; - застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п`ята). Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина перша). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п`ята). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста).

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункти 1-4).

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За висновком суду витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110054/2 від 19 липня 2019 року встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/412798 від 10 липня 2019 року.

Як наслідок, суд відхиляє доводи відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Під час судового розгляду судом встановлено, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, які були подані позивачем до митного оформлення, а саме: додаткова митна декларація ІМ40ДТ №UA125110/2019/412798 від 10 липня 2019 року; контракт №1012/12 від 12 жовтня 2012 року, укладений між Dawood Exports (Pvt) Ltd. (Ісламська Республіка Пакистан) та позивачем, додаткові угоди №№1012/2N від 24 березня 2014 року, 1012/12/4 від 11 жовтня 2016 року, 1012/12/10 від 29 грудня 2017 року та 376 від 23 квітня 2019 року до контракту, комерційний інвойс №ZFL/7350/19 від 24 квітня 2019 року, не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей. За висновком суду, вказаних документів було достатньо для визначення ціни, що підлягає сплаті за товар, який ввозився позивачем.

Водночас, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено розбіжності, які, на його думку, ставлять під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості та не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом, а саме: відсутність документів на підтвердження того, що товар є стоковим, незазначення в інвойсі терміну оплати за товар та зазначення в ньому коносамента, який був виданий пізніше, відсутність у прайс-листі даних щодо дати видачі документа, терміну дії, ненадання позивачем договорів із третіми особами та страхових документів.

Суд зазначає, що такі висновки відповідача є необ`єктивними та не свідчать про наявність розбіжностей, які ставлять під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості.

Суд стосовно твердження митного органу про відсутність документів на підтвердження того, що товар є стоковим, зазначає, що придбаний позивачем товар за додатковою угодою №376 від 23 квітня 2019 року до контракту та комерційним інвойсом №ZFL/7350/19 від 24 квітня 2019 року не є стоковим, що залишилося поза увагою відповідача. При цьому контролюючий орган визначає митну вартість товару виходячи з ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі наданих декларантом на підтвердження митної вартості документів. У компетенцію контролюючого органу не входить перевірка правильності визначення постачальником / продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема до «стокового» товару. У даному випадку контролюючий орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певної товарної позиції на підставі Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №428 від 21 травня 2012 року «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України». Тому суд дійшов висновку про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо ненадання декларантом документів на підтвердження того, що задекларований товар є стоковим.

Суд зазначає, що строк оплати визначений у пункті 4 додаткової угоди №376 від 23 квітня 2019 року до контракту, положення якої є спеціальними по відношенню до загальних положень контракту. При цьому право продавця та позивача змінювати умови контракту чітко визначені як пунктом 3 контракту в редакції, внесеній відповідно до додаткової угоди №1012/12/2N від 24 березня 2014 року, так і пунктом 10 самого контракту.

Суд звертає увагу, що надання банківських платіжних документів вимагається законодавцем лише за умови оплати товару в силу частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Судом встановлено, що позивачем у своєму листі №1907/19-01 від 19 липня 2019 року повідомив митному органу, що товар був не оплаченим станом на день його митного оформлення.

Надання прайс-листа вимагається лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Утім, судом встановлено, що надані позивачем у відповідності до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України не містили у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей.

Суд також встановлено, що наданий позивачем прайс-лист виробника товару виданий на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна, а не CIF м. Одеса, Україна, про що помилково зазначено відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування.

Судом встановлено, що товар постачався на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна (Incoterms 2000), що вказує на безпідставність витребування митним органом від позивача договору з вантажовідправником Zafar Fabrics (Pvt) Limited, адже за умовами поставки CFR саме на продавця покладається обов`язок забезпечити доставку товару до порту призначення (м. Чорноморська, Україна), який залучив до виконання своїх обов`язків компанію Zafar Fabrics (Pvt) Limited.

При цьому суд враховує пояснення позивача, що в комерційному інвойсі №ZFL/7350/19 від 24 квітня 2019 року зазначений лише номер коносамента, а не його дата, адже продавець резервує наперед у системі бронювання перевезень своє перевезення, а тому наперед знає який номер буде присвоєний коносаменту та контейнеру.

Суд відхиляє доводи митного органу про необхідність надання позивачем страхових документів, так як відповідач помилково встановив, що товар постачався на умовах CIF м. Одеса, Україна, адже придбаний позивачем товар постачався на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна, які не передбачають обов`язку ані продавця, ані позивача страхувати товар.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом контролюючому органу разом із митною декларацією, в оформленні якої відповідачем було відмовлено.

З оскаржуваного рішення також убачається, що підставою для застосування резервного методу слугували встановлені контролюючим органом розбіжності в документах, які судом спростовано та визнано необґрунтованими.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією №UА100110/2019/168944 від 28 березня 2019 року, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише номер та дату вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації №UА100110/2019/168944 від 28 березня 2019 року є протиправним.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110054/2 від 19 липня 2019 року протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. (платіжне доручення від №3837 від 10 січня 2020 року). Ураховуючи повне задоволення позову, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Київської митниці Держмитслужби.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110054/2 від 19 липня 2019 року.

Стягнути з Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, код ЄДРПОУ 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (08138, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, хутір Фермерський, вул. Вишнева, 12А, код ЄДРПОУ 35892372) судовий збір у сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 31.03.2021

Суддя Панченко Н.Д.