Рішення № 95977401, 31.03.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 березня 2021 року Справа № 280/797/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Артоуз О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРІС" (71100, Запорізька область, місто Бердянськ, вулиця Гагаріна, будинок 7; код ЄДРПОУ 38563003) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок 22; код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРІС" (далі – позивач, ТОВ "ТД "АГРІС"), подана представником позивача адвокатом Загорським Д.Д., який діє на підставі ордеру серія АР №1020162, до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі – відповідач, Митниця), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00790;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000354/2 від 30.12.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем надано для митного оформлення всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними.

Ухвалою суду від 02.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

03.03.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№12816), в якому зазначає, що в поданих позивачем до митного оформлення документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару виявлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи. Однак декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість. Враховуючи, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, підстави для оформлення товару за визначеною ним митною вартістю були відсутні, що зумовило прийняття Митницею оскаржуваних рішень. Просить в задоволенні позову відмовити.

24.03.2021 представником позивача подано відповідь на відзив (вх17003), у якій підтримав раніше висловлені доводи та аргументи, та вказав, що у поданих позивачем документах відсутні розбіжності у числових значеннях складових заявленої митної вартості, відповідачем не було спростовано доводи позовної заяви та не доведено правомірність своїх рішень, наголосив на неправомірності застосування митницею резервного методу визначення митної вартості імпортованих товарів.

26.03.2021 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив (вх.. №17658), відповідно до яких зазначає, що дії митниці є правомірними, у задоволенні позову просить відмовити.

Також, 29.03.20221 представником позивача подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідно до якої просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

Суд безпосередньо дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, встановив такі обставини.

20 жовтня 2020 року між Компанією ООО «ТД «АГРИС ТС» (Російська Федерація, продавець) та ТОВ "ТД "АГРІС" (покупець) було укладено контракт № 2010201-Э.

20.10.2020 було укладено специфікацію № 2 до зазначеного вище контракту. Згідно умов даної специфікації продавець зобов`язався поставити покупцю тканину технічну змішану в асортименті згідно специфікації загальною вартістю 868 700,00 рублів.

20.10.2020 було укладено специфікацію № 3 до зазначеного вище контракту. Згідно умов даної специфікації продавець зобов`язався поставити покупцю тканину технічну змішану в асортименті згідно специфікації загальною вартістю 1 779 050,00 рублів.

Для здійснення митного оформлення товару позивач подав 29.12.2020 до митниці митну декларацію UA110230/2020/028816, відповідно до якої заявлена митна вартість імпортованих товарів визначена за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).

Разом з митною декларацією позивачем для оформлення товару надано пакет документів, а саме:

- контракт (зовнішньоекономічний договір) № 2010201-Э від 20.10.2020;

- специфікація 2 від 20.10.2020;

- специфікація № 3 від 20.10.2020;

- специфікація № 4 від 03.12.2020;

- рахунок-фактуру;

- платіжні доручення про оплату вартості товару № 5, 6 та 8;

- паспорт БКНЛ-65-2-МА ш.100 від 11.11.2020;

- паспорт БКНЛ-65-2-МА ш.110 від 09.11.2020;

- паспорт БКНЛ-65-2-МА ш.90 від 10.11.2020;

- паспорт БКНЛ-65-2-МА ш.95 від 11.11.2020;

- пакувальний лист (Packing list) № 1 від 04.12.2020;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) 170389 від 04.12.2020;

- декларацiю про походження товару (Declaration of origin) № 17 від 04.12.2020;

- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № UD-337 від 04.12.2020;

- довідку про вартість перевезення товару від 04.12.2020;

- договір про надання послуг митного брокера;

- копію митної декларації країни відправлення;

- заяву на транспорт на транспорт UD-376;

- документи, що підтверджують вартість перевезення;

- рахунок № 2153, що підтверджує вартість придання товару продавцем.

За результатами перевірки поданих позивачем до митного оформлення документів на підставі ч.3 ст.53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що надані документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, а саме:

1) В поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 04.12.2020 № 17 зазначено реквізити контракту від 20.10.2020 № 2010201-Э, але відсутнє посилання на специфікації;

2) Наданий до митного оформлення рахунок-фактура від 04.12.2020 № 17 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару;

3) В поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 04.12.2020 № 17 зазначено платіжно-розрахункові документи № 377 від 20.10.2020, від 30.10.2020 № 134, від 02.11.2020 № 781, але до митного оформлення документи не надано.

У зв`язку зі встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах декларанту направлено електронне повідомлення, у якому зобов`язано декларанта надати наступні додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) розрахунок ціни товару (калькуляція);

3) переклад копії митної декларації країни відправлення завірена належним чином;

4) прейскуранти (прайс-листи), каталоги, специфікації виробника товару;

30.12.2020 позивач відмовився від надання додаткових документів.

За результатами розгляду поданих документів Митниця дійшла висновку про не підтвердження позивачем заявленої митної вартості та винесла рішення про коригування митної вартості товарів UA110230/2020/000354/2 від 30.12.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA110230/2020/00790.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 Митного кодексу України).

За правилами ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов`язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.

При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.06.2018 року по справі 804/475/16 (провадження №К/9901/32960/18).

Необхідно зауважити, що Законом України №227-V від 05.10.2006 "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м. Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).

Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А "Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)" у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв`язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.

Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.

Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: "На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства".

Отже, митний орган може додатково вимагати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи підставою для витребування митним органом додаткових документів стало встановлення в ході перевірки таких розбіжностей.

По-перше, відповідач посилається на те, що в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 04.12.2020 № 17 зазначено реквізити контракту від 20.10.2020 № 2010201-Э, але відсутнє посилання на специфікації.

З даного приводу суд зазначає, що митницею не було обґрунтовано, якими нормами чинного законодавством України чи законодавства Російської Федерації (країни експорту) передбачено зазначення номеру специфікації у комерційному інвойсі. Крім того, судом було встановлено, усі відомості щодо вартості одиниці товару, зазначені в рахунку-фактурі та специфікації збігаються, що виключає будь-які сумніви щодо правильності визначення позивачем митної вартості. Відповідачем у оскаржуваних рішеннях не було обґрунтовано необхідність наявності посилання на специфікацію у комерційному інвойсі.

По-друге, відповідач вказує, що наданий до митного оформлення рахунок-фактура від 04.12.2020 № 17 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару.

Суд зазначає, що проставлення печаток і штампів митних органів на рахунку-фактурі не вимагається законодавством України. Позивачем у позові зазначено, що печатки і штампи країни відправлення відсутні через здійснення декларування в електронному вигляді. Митницею, у свою чергу, не було надано пояснень ні у заявах по суті справи, ні у оскаржуваних рішеннях якими саме нормами права вимагається проставлення печаток і штампів на рахунках-фактурах.

Суд також наголошує, що у випадку необхідності, відповідач мав можливість перевірити достовірність наданих документів шляхом здійснення відповідного запиту до митниці Російської Федерації відповідно до Наказу Державної митної служби України від 06.07.2005 № 639 «Про затвердження Порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування». Однак, будь-яких доказів на вчинення таких дій митницею надано не було.

По-третє, відповідач вказує, що у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 04.12.2020 № 17 зазначено платіжно-розрахункові документи № 377 від 20.10.2020, від 30,10,2020 № 134, від 02.11.2020 № 781, але до митного оформлення документи не надано.

Суд зазначає, що позивачем було надано вичерпний пакет документів для визначення митної вартості за ціною угоди у якому відсутні будь-які розбіжності, у тому числі розбіжності щодо числового значення заявленої митної вартості. Таким чином, у відповідача були відсутні законні підстави витребувати додаткові документи.

Окрім того, позивачем до митного оформлення було надано рахунок-фактуру (універсальний передавальний документ) № 2153, відповідно до якого продавцем (експортером) було придбано товар у виробника, і який підтверджує відсутність факту заниження митної вартості товару.

Разом з відповіддю на відзив позивачем було надано пояснення, що оплату було здійснено відповідно до платіжних доручень, наданих до митного оформлення. Платіжно-розрахункові документи, відображені в універсальному передаточному документів (рахунку-фактурі № 17), фактично є платіжними дорученням позивача, яким банком під час здійснення СВІФТ платежу було присвоєно свої номери. На підтвердження даного пояснення ТОВ "ТД "АГРІС" було надано виписку с клієнт-банку продавця товару.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при здійсненні митного оформлення імпортованого товару позивачем у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а виявлені розбіжності не стосувались числових показників митної вартості, не могли бути підставою для витребування додаткових документів та не перешкоджали митному органу перевірити заявлену позивачем митну вартість.

Згідно зі ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: «Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за другорядним методом з розрахунку 5,22 USD/кг (МД № UA102230/2019/634783 від 14.06.2019). Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до поставки товару, ввезеного у співставних обсягах на комерційних умовах FCA.»

Разом з тим, суд вважає необґрунтованим використання митним органом резервного методу та вказаної митної вартості, оскільки, по-перше, відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності інших раніше визначених митних вартостей ідентичних чи аналогічних товарів, по-друге, ТОВ "ТД "АГРІС" протягом 2019-2020 років було імпортовано три партії ідентичних та аналогічних товарів, що підтверджується відповідними імпортними деклараціями UA110230/2020/014794, UA112080/2019/018370 та UA112080/2019/027396, які було надано разом з позовом.

Крім того, суд зазначає, що у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у Постанові від 27 липня 2018 року по справі № 809/1174/17.

Однак, у оскаржуваному рішенні про коригування відсутні пояснення щодо зроблених коригувань, у тому числі коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів та комерційних умов.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Оскільки причини відмови, викладені в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення , є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів, така картка також має протиправний характер та підлягає скасуванню.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як вбачається із заяви про стягнення витрат на правову допомгу представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн. В обґрунтування заяви до суду надано:

- договір № 2501/21 про надання правової допомоги від 25.01.2021 (далі Договір від 25.01.2021);

- додаткову угоду № 1 від 25.01.2021 до Договору від 25.01.2021;

- акт виконаних робіт про надання правової допомоги № ОУ-0000006 від 24.03.2021;

- рахунок-фактуру №СФ-0000006 від 24.03.2021;

- платіжне доручення № 4069 від 25.13.2021.

Згідно з п.1.1 Договору від 25.01.2021 Клієнт (ТОВ "ТД "АГРІС") доручає, а Адвокатське об`єднання (Адвокатське об`єднання «ДІАЛОГ») приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 4.1 Договору від 25.01.2021 визначено, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість.

Юридичну допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням клієнт оплачує щомісячно на підставі погоджених і підписаних актів виконаних робіт шляхом перерахування відповідної суми в гривнях на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання (п.4.3 Договору від 25.01.2021).

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку (п.4.4 Договору від 25.01.2021).

Між Адвокатським об`єднанням та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до Договору від 25.01.2021, якою встановлено розцінки на послуги Адвокатського об`єднання.

За змістом акту виконаних робіт про надання правової допомоги № ОУ-0000006 від 24.03.2021 Адвокатське об`єднання надало правову допомогу клієнту згідно Договору від 25.01.2021, а саме:

1) складання позовної заяви у адміністративній справі № 280/797/21, вартість 2 500 грн.;

2) збирання доказів у адміністративній справі № 280/797/21, вартість 1 000 грн.;

3) складання відповіді на відзив у адміністративній справі № 280/797/21, вартість 1 000 грн.;

Загальна вартість наданих послуг складає – 4 500,00 грн.

Досліджуючи надані представником позивача документи, судом встановлено, що вищевказаний акт складений сторонами на виконання умов Договору від 25.01.2021, крім того, з вказаного акту вбачається, що Адвокатське об`єднання надало юридичні послуги саме у зв`язку з розглядом справи № 280/797/21. У свою чергу рахунок-фактура №СФ-0000006 від 24.03.2021 містить посилання на Договір від 25.01.2021 та на акт виконаних робіт про надання правової допомоги №ОУ-0000006 від 24.03.2021. Ціни, встановлені актом, відповідають цінам, встановленим додатковою угодою. Крім того, у платіжному дорученні № 4069 від 25.13.2021 у графі призначення платежу вказано «За надання правової допомоги відповідно до Договору від 25.01.2021 №2501/21, згідно рахунку № 009 від 24.03.21».

Отже, надані суду письмові докази доводять факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 280/797/21, витрати є документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи та ціною позову.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 4 540,00 грн., у зв`язку з чим вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 134, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний суд Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРІС" (71100, Запорізька область, місто Бердянськ, вулиця Гагаріна, будинок 7; код ЄДРПОУ 38563003) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок 22; код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості, - задовольнити у повному разі.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00790.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000354/2 від 30.12.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРІС" за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок грн. 00 коп.).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРІС" за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено та підписано 31.03.2021.

Суддя О.О. Артоуз