Рішення № 95976842, 01.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 р. Справа№200/1479/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, в якій просить суд:

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплати ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 6 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпуски у кількості 306 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпуски у кількості 306 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п.3 XXXI Розділу наказу Міністра оборони України №260 - з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані відпуски з урахуванням військового звання “полковник юстиції” відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” та її додатку 14;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з 26 березня 2020 року відповідно до ст. 81 Закону України “Про прокуратуру” з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)2020р від липня 2015 року, по 10 вересня 2020 року;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити виплату ОСОБА_1 починаючи з 10 вересня 2020 року компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Позивач, ОСОБА_1 , як військовослужбовець військової прокуратури об`єднаних сил, додаткову грошову винагороду за участь в АТО/ООС отримував понад 5 років щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу його грошового забезпечення, то, відповідно, вказані складові входять до грошового забезпечення військовослужбовців та повинні включатися до розрахунку грошової допомоги військовослужбовців при звільненні та при обчисленні компенсації за невикористані відпуски.

Вважає, що відповідачем під час звільнення позивача з військової служби безпідставно не врахована та не виплачена вихідна допомога при звільненні та компенсація за невикористанні відпуски з урахуванням грошової винагороди за участь в АТО/ООС.

Зазначає, що відповідачем не враховано у розрахунок компенсації за невикористані дні відпусток вимоги п. 3 XXXI Розділу наказу Міністра оборони України №260, відповідно до якого грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку: тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня.

01.03.2018, тобто з дати набрання чинності постановою КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення, а саме матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення, винагорода АТО/ООС, вихідна допомога при звільненні, компенсації за невикористанні відпуски, тощо повинні розраховуватися та виплачуватися позивачу з урахуванням окладу за військове звання «полковник юстиції» в розмірі: у 2018 році 1563,66 грн.; у 2019 році - 1752,66 грн.; у 2020 році - 1983,66 грн.

Вказує на те, що відповідачем безпідставно не враховано вищевказані положення при здійсненні з ним розрахунку, а відтак зменшено грошове забезпечення позивача, а саме матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення, розрахованим з урахуванням окладу за військове звання «полковник юстиції» та інших виплат при звільненні.

Крім того, відповідачем не враховане рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № б-р(ІІ) 2020, у зв`язку з чим грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення, а саме матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення, винагорода АТО/ОС, вихідна допомога при звільненні, компенсації за невикористанні відпуски, тощо з липня 2015 року по 10 вересня 2020 року відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» не перераховані.

До правовідносин, щодо не нарахування та невиплати при звільненні військовослужбовців всіх сум грошового забезпечення у повному обсязі необхідно застосовувати норми КЗпП України.

Просить суд задовольнити позов.

10 березня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає наступне. Винагорода за участь в АТО/ООС належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, який не враховується при обчисленні та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців. За час звільнення від виконання службових обов`язків, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (крім випадків безперервного стаціонарного лікування після отриманих поранень (контузії, травми, каліцтва), у щорічній основній, щорічній додатковій відпустках, відпустці за сімейними обставинами, відрядження за межі районів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи проведення антитерористичній операції, інших заходів в умовах особливого періоду виплата винагороди не здійснюється.

Факт отримання позивачем винагороди за участь в АТО/ООС протягом більш ніж чотирьох років підтверджує не системність такої виплати, а системне виконання Державою свого обов`язку щодо реалізації соціального захисту військовослужбовців під час виконання військового обов`язку на територіях з особливим статусом.

Вказаний позивачем обрахунок із застосуванням так званої кратності, яка як поняття взагалі відсутня у Положенні №260, є формулою обрахунку кількості невикористаної частини відпустки перед звільненням з військової служби саме за особистим бажанням, з урахуванням часу прослуженому у році звільнення і фактично до позивача відношення не має, оскільки, його звільнено у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснено розрахунок невикористаної ОСОБА_1 основної щорічної відпустки перед звільненням відповідно до зазначеного вище Положення №260. Загальна кількість днів відпустки, яку компенсовано, склала 306 днів, що не оспорюється позивачем.

Частиною 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Додатком 14 передбачено, що коефіцієнт для військового звання підполковник встановлено «0.84».Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 року складає - 1762 гривні.1762 грн. * 0.84 = 1480 грн. Отже, розмір надбавки за військове звання позивача - «полковник юстиції» складав 1480 грн.

Всі виплати позивачу при звільненні з військової служби здійсненні з вказаною надбавкою, а тому законних підстав для їх перерахунку не має.

ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури не переведено, останній був звільнений з військової прокуратури об`єднаних сил. Отже, підстави для перерахунку грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпусток, відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», у позивача відсутні.

Виплати, проведені з позивачем при звільненні, були здійснені з дотриманням чинного законодавства і проведені у повному обсязі, отже підстави для виплати компенсації позивачу за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позову/а.с.62-68/.

Ухвалою суду від 12 лютого 2021 року судом було відкрито провадження в адміністративній справі №200/1479/21-а та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи /а.с.57-58/.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кіровським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області 16 грудня 2006 року /а.с.21-22/.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 17 липня 2016 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій /а.с.24/.

Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України та був відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.

У період з липня 2002 по серпень 2012 та з червня 2014 по вересень 2020 року, поступово обіймав посади від помічника військового прокурора гарнізону до першого заступника військового прокурора об`єднаних сил.

Наказом Генерального прокурора від 10 вересня 2020 року №281 к, ОСОБА_1 , звільнено з посади першого заступника військового прокурора об`єднаних сил та направлено для зарахування на військовий облік до Краматорського МВК Донецької області/а.с.52/.

Підставою прийняття зазначеного наказу є наказ Міністра оборони України від 10 вересня 2020 № 449, яким відповідно до пункту 18 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» та пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» полковника юстиції ОСОБА_1 , першого заступника військового прокурора об`єднаних сил звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів)/а.с.49-51/.

Відповідно до п. 245 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення) звільнення з військової служби військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, здійснюється посадовими особами, зазначеними в пункті 225 цього Положення, за поданням керівників державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних (освітніх) закладів, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністерства оборони України.

Днем закінчення військової служби для таких військовослужбовців є день, зазначений у наказі (розпорядженні) про звільнення з посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, до яких вони були відряджені.

Витяги з наказів про звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються до відповідних державних органів, підприємств, установ, організацій для дальшого розрахунку звільнених осіб та направлення їх на військовий облік.

Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Разом з тим, позивач вважає, що при звільненні з військової служби, відповідачем був проведений з позивачем розрахунок не в повному обсязі.

Не погоджуючись із такими діями суб`єкта владних повноважень та вважаючи свої права порушеними, позивач звернуся із зазначеним позовом до Донецького окружного адміністративного суду.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплати ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 6 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон України №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Частиною другою статті 9 Закону України №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами ч.4 ст. 9 цього ж Закону передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» від 20 січня 2016 року №18 установлено, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів за:

безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, у межах бюджетних призначень пропорційно часу участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду;

створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів.

Відповідно до довідки військової прокуратури об`єднаних сил від 21 липня 2020 року №15-533 вих-20, ОСОБА_1 , приймав участь в АТО/ООС з 8 червня 2015 року по день звільнення/а.с.37/.

Позивач ОСОБА_1 , як військовослужбовець військової прокуратури об`єднаних сил, додаткову грошову винагороду за участь в АТО/ООС отримував понад 5 років щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу його грошового забезпечення, то, відповідно, вказані складові входять до грошового забезпечення військовослужбовців та повинні включатися до розрахунку грошової допомоги військовослужбовців при звільненні та при обчисленні компенсації за невикористанні відпуски.

Відповідно до розрахункового листа військової прокуратури об`єднаних сил про складові заробітної плати/грошового забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що останній отримував винагороду за участь в АТО/ООС до свого звільнення, у зв`язку з чим та з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №820/3719/18 від 14 квітня 2020 року, суд доходить до висновку про її системний характер.

Матеріали справи свідчать про те, що позивача звільнено з військової служби та на момент такого звільнення останній набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ.

З довідки відповідача від 26 січня 2021 року вих.№-21 вбачається, що при звільненні ОСОБА_1 у вересні 2020 року йому виплачена допомога військовим при звільнені у сумі 147 733,11грн. та компенсація за невикористанні відпуски у розмірі 502 292,88грн. /а.с.45-46/, що свідчить про те, що вказана одноразова грошова допомога при звільненні позивачу нарахована та виплачена, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення без урахування додаткової винагороди.

З огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про :

- зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 306 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 306 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п.3 XXXI Розділу наказу Міністра оборони України №260 - з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не заперечується, що відповідачем на користь позивача було виплачено компенсацію за невикористану відпустку у кількості 306 діб. Предметом спору в даному випадку є невиплата грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016 №67, затверджено "Інструкції про розміри і порядок виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду" (далі - Інструкція) в редакції, що діяла на момент звільнення позивача.

Відповідно до п. 1 та п. 5 Розділу 2 Інструкції (в редакції чинній на час проходження служби), розмір винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду у граничних розмірах на місяць визначений у додатку 1 до цієї Інструкції (в інших місцях дислокації в межах визначеного району воєнного конфлікту (АТО) - 1200 грн.).

Розмір винагороди визначається пропорційно дням безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду.

Згідно з п.п. 2, 3 Розділу XIII Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру", військові прокуратури гарнізонів розташовуються в межах відповідних військових гарнізонів. У разі потреби з метою організації їх діяльності їм виділяються необхідні приміщення з фондів Міністерства оборони України.

В умовах особливого періоду, запровадження надзвичайного, воєнного стану або проведення антитерористичної операції із залученням з`єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, місцем постійної дислокації яких є територія в межах військового гарнізону, особовий склад військових прокуратур (прокурори, слідчі) гарнізону може відряджатися до районів розташування цих з`єднань, військових частин та підрозділів на період виконання цими з`єднаннями, військовими частинами та підрозділами завдань за призначенням.

Установлено, що на прокурорів та слідчих військової прокуратури, які не є військовослужбовцями, у разі виконання ними повноважень у районах проведення антитерористичних операцій, операції об`єднаних сил поширюються соціальні гарантії, передбачені для військовослужбовців військової прокуратури.

Згідно з ч. 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової Служби громадянами України.

Відповідно до п. "г" ч. 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.

Згідно ч. 7 ст. 26 наведеного Закону, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Приписами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністра оборони України 07 червня 2018 року № 260. у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:

тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років – 3,3 календарних дня.

Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.

Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.

Отже, з аналізу положень законодавства вбачається право військовослужбовців військових прокуратур, звільнених у запас, на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки на момент звільнення з посади з урахування наведених вище розрахунків та кратності.

Як вбачається із послужного списку та наказу про оголошення вислуги років № 344/1к від 4 вересня 2020 року, позивач має понад 19 років календарної вислуги/а.с.47,48/.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не врахуванні розрахунку суми відповідно до вимог п. 3 ХХХІ Розділу наказу Міністерства оборони України № 260, відповідно до якого, грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такою розрахунку: тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,3 календарних дня.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для виплати позивачу винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з урахуванням вже проведених виплат.

Також з метою відновлення порушеного права, суд приходить до висновку зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас позивачу компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 306 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 XXXI Розділу наказу Міністра оборони України № 260 - з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані відпуски з урахуванням військового звання “полковник юстиції” відповідно до полежень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” та її додатку 14, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів. Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України (п.п. 7, 8 Постанови № 704).

Відповідно до п. 4 розд. І Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає, серед іншого, одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.

Згідно з абз. 3 п. 7 розд. І Порядку № 260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 9 розд. ХХIV Порядку №260 передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Згідно з п. 1 наказу Міністерства оборони України "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2018 рік" №65 від 15.02.2018 (далі - Наказ № 65) першому заступнику Міністра оборони України, заступникам Міністра оборони України, заступнику Міністра оборони України з питань європейської інтеграції, державному секретарю Міністерства оборони України, начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України, Голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачу об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України, командувачам видів Збройних Сил України, командувачу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, командувачу Сил спеціальних операцій України, командувачу Сил логістики Збройних Сил України, керівникам структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, начальнику Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, начальнику Озброєння Збройних Сил України, начальнику Тилу Збройних Сил України, начальнику Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, командирам (начальникам) з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів та установ (в межах повноважень), наказано, зокрема, утримувати чисельність військовослужбовців, працівників і здійснювати фактичні видатки на грошове забезпечення, заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисі на ці цілі.

Пунктами 7,9 Наказу № 65 встановлено, що витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2018 році здійснювати за нормами, установленими нормативно-правовими актами та рішеннями Міністра оборони України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такої послідовності щодо здійснення виплат: розрахунки зі звільненими військовослужбовцями; щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям, винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду; грошова допомога для оздоровлення; інші одноразові додаткові види грошового забезпечення (за наявності коштів).

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (без урахування винагород). Накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 7 цього наказу, після розгляду заяв військовослужбовців. У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров`я військовослужбовця або членів його сім`ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та з інших соціально-побутових питань), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби.

У постановах від 11 липня 2019 року у справі №807/1920/16 (адміністративне провадження №К/9901/29489/18) та від 21 травня 2020 року по справі №807/1652/16 (адміністративне провадження №К/9901/23090/18) Верховний Суд дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є додатковим видом одноразового грошового забезпечення військовослужбовців. Керівникам державних органів надається право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи положення діючого законодавства та висновки Верховного Суду позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів існування у відповідача наміру допускати порушення закону, при нарахуванні вихідної допомоги позивачу шляхом не врахування військового звання "полковник юстиції".

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, адже вимоги заявлені на майбутнє, стосуються правовідносин, котрі ще не відбулись та відносно яких відсутні докази обрання владним суб`єктом наперед певного варіанту правової поведінки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски відповідно до ст. 81 Закону України “Про прокуратуру” від липня 2015 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)2020р з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року, суд зазначає наступне.

3 лютого 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення, а саме: матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу на оздоровлення, винагороду АТО/ОС, вихідну допомогу при звільненні, компенсацію за невикористанні відпуски, тощо з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» /а.с.25-33/.

5 лютого 2021 року за №14/40 вих-21 Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил відсутні підстави для перерахування грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпусток з 26 березня 2020 року по дату звільнення ОСОБА_1 , відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».

Так, рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України „Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України „Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Водночас, як частиною другою статті 152 Конституції України, так і частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, враховуючи викладене, суд наголошує, що дія окремого положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, згідно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26 березня 2020 року.

Відповідно до розрахункового листа за 2020 рік військової прокуратури об`єднаних сил про складові заробітної плати/грошового забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що позивач мав посадовий оклад у розмірі 9757 грн. відповідно до положень Додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505, що в свою чергу визнано не Конституційним.

Згідно з частинами 3 та 4 цієї ж статті 81 Закону України „Про прокуратуру" посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом:

1) прокурора обласної прокуратури - 1,2.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділі ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" до Закону № 113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заробітна плата прокурора ОСОБА_1 складається з посадового окладу, місячної премії, надбавки за вислугу років, надбавку за виконання особливо важливих завдань та індексації.

Враховуючи, що при зверненні ОСОБА_1 до відповідача, останнім не було враховано рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 прийняте 26 березня 2020 року, суд вважає, що грошові кошти, які були недоотримані позивачем, підлягають перерахунку та виплаті з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити виплату ОСОБА_1 починаючи з 10 вересня 2020 року компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України починаючи з 10 вересня 2020 року компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України суд зазначає наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі №4-рп/2012, всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні зазначив, що аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, Конституційний Суд України визначив, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Крім того, у постанові від 13 травня 2020 року по справі №810/451/17 Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Підсумовуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №810/451/17 зауважила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Зазначеними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Таким чином, виходячи із системного тлумачення положень статей 233,116,117 КЗпП України, враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі №4-рп/2012, а також правові позиції Великої Палати Верховного Суду, наведені вище, можна дійти висновку, що з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Лише після проведення фактичного розрахунку (виплати всіх сум, що належать звільненому працівникові) починається перебіг строку, визначеного частиною першої статті 233 КЗпП України.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2020 року у справі №400/3151/19, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, оскільки повного розрахунку із позивачем на час розгляду справи не проведено, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку не підлягають задоволенню, як передчасні.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Враховуючи, що позивач звільнений відповідно до п.13 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (вул. Маяковського, 21, м. Краматорськ, 84333, ЄДРПОУ 39969443) про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплати ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 6 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 306 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 306 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п.3 XXXI Розділу наказу Міністра оборони України №260 - з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски відповідно до ст. 81 Закону України “Про прокуратуру” від липня 2015 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)2020р з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення прийнято в порядку спрощеного позовного провадження. Повний текст рішення виготовлено та підписано 1 квітня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов