Рішення № 95976764, 02.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2021 р. Справа№200/2055/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (ідентифікаційний 23346787, 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Поштова, б.5) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії за період з 01.03.2016 по 28.02.2019, стягнення заборгованості з виплати пенсії за період з 01.03.2016 по 28.02.2019 у розмірі 57284,55 грн., зобов`язання провести нарахування та виплату компенсації втрати частини пенсії у зв`язку із порушенням строків її виплати, стягнення суми шкоди заподіяною бездіяльністю у розмірі 57284,55 грн. В обґрунтування зазначено, що з вересня 2017 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області як отримувач пенсії по інвалідності з 20.02.2006 терміново (ІІІ група інвалідності), а з березня 2016 року безстроково встановлено І групу інвалідності та призначено пенсію довічно. Вважає, що відповідачем протиправно припинено виплату пенсії з березня 2016 року, заборгованість за період 01.03.2016 – 28.02.2019 складає 57284,55 грн. Вважає, що належним захистом є саме стягнення заборгованості по пенсії. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку із порушенням строків її виплати підлягає виплаті на підставі ч.2 ст.46 Закону №1058. Вважає, що діями відповідача завдана шкода, яку позивач оцінює в 57284,55 грн. та просить стягнути.

01 березня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що на підставі особистої заяви ОСОБА_1 від 10.03.2017 здійснено запит пенсійної справи з Чернігівського ОУПФУ та прийнято на облік в управлінні. Позивач є, як одержувачем пенсії по інвалідності І групи від загального захворювання зі статусом внутрішньо переміщеної особи. Заборгованість обліковується в управлінні та згідно вимог п.1 постанови КМУ від 05.11.2014 №637 виплачується на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України. Кабінетом Міністрів України окремий порядок не прийнято, що унеможливлює виплату заборгованості по пенсії. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області, є отримувачем пенсії по інвалідності, про що свідчать розпорядження пенсійної справи.

27 липня 2018 року Управлінням Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 13.09.2017 №6511 прийнято рішення про відмову у поновленні виплати. Зазначено, що заявник отримував пенсію по інвалідності по 30.06.2015, відмова у продовжені виплати обумовлена відсутністю довідки МСЕК.

29 вересня 2017 року згідно витягу протоколу №115 ОСОБА_1 призначена (відновлена) виплата пенсії по інвалідності.

07 листопада 2019 року ОСОБА_1 припинено виплату пенсії у зв`язку із скасуванням довідки внутрішньо-переміщеної особи, про що свідчить розпорядження від 07.11.2019.

Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області від 10.03.2021 №1861/02-25/2 ОСОБА_1 за період 01.03.2019 по 31.10.2019 здійснена виплата пенсії у розмірі 16398,17 грн.

Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області від 29.03.3021 №2204-02-25 сума невиплаченої пенсії за період 01.03.2016 – 28.02.2019 складає 47663,23 грн.

Управлінням Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області листом від 27.10.2020 №492-515/А-02/8-0531/20 повідомлено про те, що на запит управління обласним центром МСЕК надано дублікат виписки з акту огляду МСЕК. Пенсія з березня 2019 року поновлена. Заборгованість обліковується в управлінні та згідно вимог п.1 постанови КМУ від 05.11.2014 №637 виплачується на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України. Кабінетом Міністрів України окремий порядок не прийнято, що унеможливлює виплату заборгованості по пенсії.

Позивач не погоджується із бездіяльністю відповідача щодо невиплати пенсії за період з 01.03.2016 по 28.02.2019, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон України № 1058) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною першою статті 4 Закону України № 1058 встановлено, що Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону України № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Отже, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Частиною першою статтею 49 Закон України № 1058 визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст.34 цього Закону пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Інвалідам, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться тільки за їх заявою.

Статтею 35 Закон України № 1058 (в редакції чинній на момент припинення виплати пенсії) визначено строк виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності.

У разі якщо особа не з`явилася в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому вона мала з`явитися на повторний огляд.

У разі якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи інвалідом пропущено з поважних причин або в разі визнання його знову інвалідом виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період інвалідом. При цьому якщо під час повторного огляду інваліда переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

Якщо виплату пенсії інвалідові було припинено у зв`язку з відновленням здоров`я або якщо він не отримував пенсії внаслідок нез`явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання його інвалідом виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. Якщо минуло більше п`яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд.

Під час розгляду справи судом встановлено, що після проведення повторного огляду та встановлення ОСОБА_1 . І групи інвалідності довічно (довідка МСЕК серія АВ №0599676 від 06.04.2016) управлінням поновлено нарахування раніше призначеної пенсії по інвалідності.

Разом з цим, виплата заборгованості за період з 01.03.2016 по 28.02.2019 відповідачем не здійснена з посиланням на відсутність прийнятого Кабінетом Міністрів України окремого порядку, що регулює таку виплату, з цього приводу суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 47 Закону України №1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, 8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, а саме, пункт 15 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.".

При цьому, суд зазначає, що відсутність фінансування та встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій. При цьому, право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Отже, враховуючи те, що невиплата належної позивачу пенсії є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності, та виражається у бездіяльності відповідача, тобто наявна пасивна поведінка, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Суд зазначає, що право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов`язань.

До такого висновку суд дійшов із врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", в якій встановлений обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

З огляду на викладене, ураховуючи, що позивачу здійснено нарахування пенсії, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, та статті 13 Конвенції, задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь позивача заборгованості з виплати пенсії в розмірі 47663,23 грн. (згідно довідки від 29.03.2021 №2204-02-25), а не 57284,55 грн. як помилково зазначає позивач.

Твердження відповідача щодо дискреційних повноважень пенсійного органу при вирішенні спірного питання суд вважає неприйнятними, оскільки норми права, що регулюють спірні правовідносини, визначають чітку поведінку суб`єкта владних повноважень, яка не передбачає свободи розсуду (дискреції).

Стосовно позовних вимог щодо стягнення шкоди, яка заподіяна бездіяльністю управління та оцінена позивачем у 57284,55 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх службових повноважень.

Згідно вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За загальними положеннями про відшкодування шкоди майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України).

Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає можливість відшкодування збитків особі у результаті порушення її цивільного права. Як визначено частиною другою означеної статті збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає право на компенсацію збитків у результаті порушення саме цивільного права особи, тоді як предметом даного спору є відшкодування шкоди у вигляді заборгованості по виплаті пенсії.

Суми виплати, заявлені позивачем (заборгованість по виплаті пенсії) не підпадають під визначення збитків у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Відшкодування збитків та виплата пенсії відносяться до різних сфер правового регулювання. При цьому частина друга статті 1 Цивільного кодексу України встановлює правило, згідно з яким до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. А тому норми статті 1175 Цивільного кодексу України навіть за аналогією закону застосуванню не підлягають.

Таким чином, аналіз наведених вище норм законодавства та фактично встановлені обставини у справі вказують на те, що підстави для задоволення позову щодо стягнення на користь позивача шкоди у вигляді недоотриманої пенсії відсутні.

Щодо позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку порушенням строків сплати пенсії за період з 01.03.2016 по 28.02.2019 суд зазначає неступне.

Згідно статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону № 2050 визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно статті 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст. 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 встановлено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Суд зауважує, що нарахування та виплата компенсації пов`язані з фактом виплати доходу (пенсії за період з 01.03.2016 по 28.02.2019), а тому наразі відсутні підстави констатувати наявність/відсутність порушеного права в цій частині.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 року у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 року у справі № 140/1547/19, від 16.04.2020 року у справі № 220/11292/19-а.

Враховуючи, що у цій справі позивачу не був виплачений дохід за спірний період у вигляді пенсії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку порушенням строків сплати пенсії за період з 01.03.2016 по 28.02.2019 є передчасними, а відтак правові підстави для їх задоволення відсутні.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.03.2016 по 28.02.2019.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (ідентифікаційний 23346787, 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Поштова, б.5) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість по пенсії за період з 01.03.2016 по 28.02.2019 у розмірі 47663 (сорок сім тисяч шістсот шістдесят три) грн. 23 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.11 підпункту 15 пункту 1 Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош