Рішення № 95976744, 02.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2021 р. Справа№200/1338/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій протиправними зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

5 лютого 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, в якій просить суд:

- визнати протиправним дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови в призначенні та виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити та виплатити щомісячну адресну грошову допомогу ОСОБА_1 , починаючі з 5 січня 2021 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він 29 грудня 2020 року звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради з заявою, встановленої діючим законодавством форми, про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505.

5 січня 2021 року Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради повідомленням №2 сповістило його про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання.

Зазначає, що діюче законодавство не містить правових обмежень для повторного, через певний проміжок часу, звернення за допомогою внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Крім того, Порядок №505 не містить заборони чи інших обмежень на право отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за умови її отримання раніше.

Грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. У разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку № 505 надання щомісячної адресної допомоги, то дана особа знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги. Підставою для вирішення питання стосовно призначення відповідної допомоги на наступний шестимісячний період є подання до відповідача заяви встановленого зразка, за формою затвердженою Міністерством соціальної політики України. Дана вимога була виконана позивачем при подачі заяви відповідачу 29 грудня 2020 року. Тобто, ним були здійсненні усі законні дії для отримання допомоги.

9 березня 2021 року через відділ документообігу та обліку звернень громадян (канцелярію), відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач 29 грудня 2020 року звернувся до управління із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, в якій вказав що працює в АТ «Ощадбанк» та разом з заявою надав довідку з місця роботи, з якої вбачається, що він працює в АТ «Ощадбанк» з 5 серпня 2020 року. Призначити адресну допомогу позивачу з 29 грудня 2020 року управління не має законних підстав, оскільки адресна допомога позивачу була припинена з 30 вересня 2019 року відповідно до пункту 7 Порядку №505, а працевлаштувався позивач згідно наданої довідки з 5 серпня 2020року, тобто після спливу місячного строку/а.с.22-23/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін /а.с.18/.

30 березня 2021 року на адресу суду надійшла заява позивача, в якій він зазначив, що в прохальній частині позову він помилково зазначено 5 серпня 2020 року, замість 5 січня 2021 року /а.с.35-36/.

Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Єнакієвським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області 15 листопада 2013 року /а.с.9-10/.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Єнакієве до м. Краматорськ, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 1 червня 2017 №62603, та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради/а.с.11/.

Рішенням від 4 листопада 2014 року позивачу призначена виплата грошової допомоги на період з 29.10.2014 по 28.04.2015 - у щомісячному розмірі 442,00 грн.

Надалі до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради з питання призначення адресної допомоги позивач звертався неодноразово, а саме:14.05.2015, 09.11.2015, 17.05.2016, 01.12.2016, 01.06.2017, 05.12.2017, 06.06.2018, 18.12.2018.

14.06.2019 позивач звернувся до управління за призначенням щомісячної адресної допомоги та в заяві вказав що він не працює. Щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, згідно відповідних рішень управління, була призначена позивачу з урахуванням п. 3, 7 Порядку № 505 на період з 18.06.2019 по 31.07.2019 у розмірі 442 грн., з 01.08.2019 по 30.09.2019 зі зменшенням у розмірі 221 грн.

29.12.2020 позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг /а.с.25/.

Відповідно до довідки про місце роботи і займану посаду від 29.12.2020, виданої Філією – Донецьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», позивач з 5.08.2020 працює на посаді заступника начальника відділу – завідувача сектора банківської безпеки та охорони №1 відділу банківської безпеки філії Донецьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України /а.с.6/.

06.01.2021 відповідачем прийнято рішення про відмову в наданні допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 /а.с.24 з.б./.

Згідно з повідомленням Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про відмову в наданні допомоги переміщеним особам на проживання, позивач не має права на допомогу переміщеним особам на проживання відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505.

Пунктом 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505, передбачено що, якщо особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

За таких обставин, суб`єктом владних повноважень в призначенні допомоги позивачу було відмовлено.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірними питанням у справі є правомірність відмови позивачу в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII(далі - Закон №1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону № 1706-VIIвнутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає "Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505(надалі за текстом - Порядок №505).

Відповідно до пункту 2 Порядку №505 було передбачено, що грошова допомога надається громадянам України, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Разом з цим, з огляду на положення абзацу 3 пункту 5 Порядку №505, така допомога могла бути призначена і на кожний наступний шестимісячний строк, у випадку подання представником сім`ї до уповноваженого органу заяви, в якій повідомляється про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`явлення довідки всіх членів сім`ї про взяття їх на облік як осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Відповідно до абзацу 9 пункту 3 Порядку № 505 особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

При цьому, аналізуючи вказану норму, суд дійшов висновку про те, що пункт 3 Порядку № 505 не передбачає абсолютну заборону на призначення щомісячної адресної допомоги тим особам, яким вона була припинена відповідно до пункту 7 вказаного Порядку, а містить чітке і однозначне правило щодо не призначення допомоги саме на наступний строк, під яким слід розуміти один шестимісячний строк (оскільки тільки на такий строк допомога і призначається), що йде за тим, у якому виплату допомоги було припинено особі на підставі пункту 7 Порядку №505, тому вищезазначеним Порядком не заборонено звертатись позивачу з заявою саме про призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, після того, як він вже отримував її та підстав для відмови у призначенні такої допомоги немає, оскільки чинним законодавством не встановлено чіткої заборони на призначення такої допомоги особі в подальшому.

Як передбачено абзацом першим пункту 8 Порядку №505, уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім`ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім`ї.

Таким чином, із аналізу правових норм, які викладені у Порядку №505 вбачається, що звернення уповноваженого представника сім`ї має бути розглянуто уповноваженим органом у чітко встановлений строк та прийнято відповідне рішення, результати якого мають бути повідомлені уповноваженому представнику сім`ї.

Тобто, Порядком №505 покладається обов`язок як на внутрішньо переміщену особу, так й на уповноважений орган щодо дотримання встановленої та визначеної процедури розгляду заяв про призначення грошової допомоги, в тому числі щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, на оплату житлово-комунальних послуг.

Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 по аналогічній адміністративній справі №333/3750/17 (2-а/333/199/17) висловлено правову позицію, що у разі припинення виплати особі грошової допомоги на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, така допомога їй не призначається лише на наступний строк.

При цьому, чинним законодавством не встановлено заборони на призначення такої допомоги особі в подальшому. З системного аналізу пункту 12 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг вбачається, що вказаним пунктом регулюються умови припинення призначеної грошової допомоги та умови поновлення виплат допомоги, яка була раніше призначена але її виплата була припинена з зазначених підстав. Порядок не містить заборони чи інших обмежень на право отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за умови її отримання раніше. Допомога надається не більше ніж на 6 місяців і у подальшому за заявою строк може бути пролонговано.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Суханов та Ільченко проти України” суд зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності. Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

На підставі аналізу пунктів 2-7, 12 Порядку №505 суд дійшов висновку, що грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2-7, 12 Порядку №505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, а сторонами не заперечується, що виплату вищезазначеної допомоги позивачу припинено з 30.09.2019, шестимісячний термін закінчився 30.03.2020.

Крім того, судом встановлено, що позивач з 05.08.2020 офіційно працевлаштований у філії Донецьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України».

За таких обставин, з моменту припинення виплати грошової допомоги 30.09.2019 по день звернення позивача до відповідача із заявою про виплату йому вказаної допомоги 29.12.2020, як працевлаштованої особи, минув шестимісячний строк, тобто наступний строк в розумінні пункту 5 Порядку №505. Відтак у відповідача відсутні правові підстави для відмови у призначенні грошової допомоги, посилаючись на пункт 3 Порядку №505, оскільки грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи, а у разі якщо така особа працевлаштувалась і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку №505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що неодноразово висловлювалась у постановах від 15.04.2019 у справі № 227/513/17, від 15.08.2019 у справі № 415/43/17, від 16.04.2019 у справі № 243/6470/17, від 15.04.2019 у справі № 644/2636/17, від 28.11.2018 у справі № 127/5904/17.

Відповідно до частин 3, 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням положень статті 9 КАС України, з метою повного захисту законних прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з огляду на таке.

Як встановлено судом, відповідачем прийнято рішення від 06.01.2021 про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеній особі.

З метою повного захисту порушеного права позивача, суд, задовольняючи позовні вимоги, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення 06.01.2021 про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеній особі, оскільки наявність цього рішення є перешкодою для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до норм Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23, м. Краматорськ, 84333, ЄДРПОУ 25953617) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 6 січня 2021 року про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеній особі.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити та виплатити щомісячну адресну грошову допомогу ОСОБА_1 , починаючі з 5 січня 2021 року.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження. Повне судове рішення складено та підписано 2 квітня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов