Рішення № 95976673, 31.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Справа № 160/1615/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В. за участі секретаря судового засідання Алєксєєнко К.С., за участі: представника позивача: представника відповідача: Халеміна М.Б. Каціонової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства “Дніпрометиз” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним рішення про відмову у відновленні режиму вільної торгівлі та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна приватного акціонерного товариства “Дніпрометиз” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним рішення про відмову у відновленні режиму вільної торгівлі та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Дніпровської митниці Держмитслужби у відновленні режиму вільної торгівлі;

- зобов`язати Дніпровську митницю Держмитслужби відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товарів згідно з митною декларацією типу “ІМ 40 ДЕ” від 19.06.2020 року № UA110140/2020/005520:

верстат для обробки металу без видалення матеріалу, код за УКТЗЕД 8463101000, а саме: нова лінія для сухого волочіння низько вуглецевого дроту, що представляє собою машину безперервного волочіння дроту без ковзання і без накопичення, для виробництва дроту середнього і малого діаметрів з вуглецевої, нержавіючої та легованої сталі, в розібраному стані;

механічні пристрої для обробки металів, включаючи машини для намотування електродроту на котушку, код за УКТЗЕД 8479810000, а саме: намотувальний пристрій для існуючої лінії волочіння дроту, з шафою управління, комплектуючими та запасними частинами, в розібраному стані.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив у відновленні режиму вільної торгівлі за митною декларацією № UA110140/2020/005520 від 19.06.2020 року. Зазначає, що подав усі наявні у нього документи щодо таких обставин, однак відповідачем йому відмовлено з огляду на те, що декларація про проходження уповноваженого експортера не може бути викладена на інвойсі продавця товарів, якщо вони не співпадають у одній особі за умовами зовнішньоекономічного контракту, хоча жодним нормативним актом чи міжнародним договором не передбачено.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому Дніпровська митниця Держмитслужби заперечує щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на те, що ПАТ “Дніпрометиз” за зовнішньоекономічним контрактом від 20.12.2019 року №1266/19, укладеним з «M.F.L. SA Lussemburgo, succursale di Lugano», Швейцарія, відповідно до додатку №1 до вищезазначеного контракту ввезено на митну територію України товар «лінія для сухого волочіння низьковуглецевого дроту», та «намотувальний пристрій для лінії волочіння дроту». Зазначені товари ввезені в Україну у розібраному стані чотирма партіями та заявлені до митного оформлення за ЕМД від 19.06.2020 року №UA110140/2020/005478 за кодами згідно з УКТЗЕД 8463101000 та 8479810000 відповідно. Товар заявлено до митного оформлення із застосуванням преференційного режиму оподаткування в рамках Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співробітництвом з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року на підставі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 11.06.2020 року № N 0655817, від 11.06.2020 № N 0655819, від 11.06.2020 року № N 0655820, від 12.06.2020 року № N 0655821, виданих митним органом Італійської Республіки «MARIO FRIGERIO S.p.A.», Італія, який є виробником товарів. Декларантом за ЕМД від 19.06.2020 року № UА110140/2020/005478 єдиного підтвердження походження товарів «лінія для сухого волочіння низьковуглецевого дроту», «намотувальний пристрій для лінії волочіння дроту» до митного оформлення не надано. У зв`язку з відсутністю єдиного підтвердження походження товарів ПАТ “Дніпрометиз” було відмовлено в митному оформленні товарів на умовах вільної торгівлі, про що складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.06.2020 року №UА110140/2020/00028. Митне оформлення зазначених товарів здійснено за ЕМД від 19.06.2020 року №UА110140/2020/005520 із застосуванням режиму найбільшого сприяння зі сплатою ввізного мита за пільговою ставкою, відповідно до Закону України від 19.09.2013 року № 584-ІІV «Про Митний тариф України», у розмірі 1 120 867,31 грн.

Позивач 23.07.2020 року звернувся до Дніпровської митниці Держмитслужби листом № 40/15-23/07/2 щодо відновлення режиму вільної торгівлі в рамках Угоди до товарів, оформлених за ЕМД від 19.06.2020 №UA110140/2020/005520. Зі зверненням про відновлення режиму вільної торгівлі позивачем надано оригінал декларації походження уповноваженого (схваленого) експортера (номер авторизації ІТ/034/СО/11), складеної на інвойсі від 27.05.2020 року №3505 експортером «M.F.L. SA Lussemburgo, succursale di Lugano», Швейцарія, (сторона зовнішньоекономічного контракту). Відповідно до статті 22 Доповнення І Конвенції до Угоди Митні органи Договірної сторони-експортера можуть надати будь-якому експортерові (далі - «уповноважений експортер»), який часто перевозить товари за положеннями цієї Конвенції, право складати декларації про походження або про декларації походження EUR-MED незалежно від вартості товарів, щодо яких вони складаються. Експортер, який бажає одержати такий дозвіл, повинен надати митним органам усі гарантії, які вони вважатимуть необхідними для підтвердження статусу походження товарів, а також виконання всіх інших умов цієї Конвенції. Державною митною службою України листом від 01.12.2017року «33167/7/99-99- 19-04-02-17 митницям Держмитслужби доведено інформацію про структуру номерів митного дозволу затверджених експортерів країн Європейського Союзу, направлену листом Європейської Комісії від 02.08.2017 TAXUD/D/AMM (2017). Номер авторизації ІТ/034/СО/11 зазначений у декларації походження на інвойсі від 27.05.2020 №3505 експортера «M.F.L. SA Lussemburgo, succursale di Lugano», Швейцарія, свідчить що уповноваженим експортером у розумінні статті 22 Доповнення І Конвенції до Угоди є підприємство - експортер однієї з країни ЄЄ, зокрема Італійська Республіка, якому митний орган Італійської Республіки і надав такий дозвіл. Швейцарська Конфедерація не є країною учасницею Угоди про асоціацію між Україною та країнами Європейського Союзу, а є третьою Стороною по відношенню до договірних сторін (України - ЄЄ). Враховуючи зазначене, митний орган Італійської Республіки може надати статус уповноваженого експортера, у розумінні статті 22 тільки підприємству - експортеру учаснику Угоди. Декларація походження, яка складена на інвойсі від 27.05.2020 року №3505 експортером «M.F.L. SA Lussemburgo, succursale di Lugano», Швейцарія, є непридатною для цілей застосування режиму вільної торгівлі в рамках Угоди. Отже, ПАТ “Дніпрометиз” було відмовлено у відновленні режиму вільної торгівлі в рамках Угоди до товарів «лінія для сухого волочіння низьковуглецевого дроту», «намотувальний пристрій для лінії волочіння дроту», оформлених за ЕМД від 19.06.2020 року №UA110140/2020/005520, про що підприємство повідомлено листом Дніпровської митниці Держмитслужби від 14.08.2020 року №7.5-08-02-1/15/13/7624.

Позивач 20.10.2020 року повторно звернувся до Дніпровської митниці Держмитслужби із заявою № 40/15-20/10/1 про відновлення режиму вільної торгівлі в рамках Угоди до товарів, оформлених за ЕМД від 19.06.2020 року №UA110140/2020/005520 на підставі декларації походження, складеної уповноваженим експортером на повідомленні про доставку від 11.06.2020 року №733/V виробника «MARIO FRIGERIO S.p.A.», Італія. Зазначена декларація походження не є дійсною, оскільки відповідно до статті 23 «Термін дії підтвердження походження» Доповнення І Конвенції до Угоди, підтвердження походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту й у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту. Позивачем декларацію про походження, складену експортером на повідомленні про доставку від 11.06.2020 року №733/У надано до митниці 20.10.2020 року, тобто з пропуском 4-місячного строку. У зв`язку із чим, ПАТ “Дніпрометиз” відмовлено у відновлені режиму вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та країнами ЄС до товарів, оформлених за ЕМД від 19.06.2020 року №UА110140/2020/005520, про що підприємство повідомлено листом Дніпровської митниці Держмитслужби від 19.11.2020 року №7.5-08-02-2/15/13/11309. Відтак, посадові особи митниці діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2021 року зазначена вище справа розподілена та 03.02.2021 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 року відкрито провадження у даній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 31.03.2021 року прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, наведені у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача та пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ПАТ “Дніпрометиз” за митною декларацією типу «ІМ 40 ДЕ» від 19.06.2020 № UA110140/2020/005478 в режимі «імпорт» було оформлено ввезення на митну територію України: двох партій (лотів) промислового обладнання:

- верстат для обробки металу без видалення матеріалу, код за УКТЗЕД 8463101000, а саме: нова лінія для сухого волочіння низьковуглецевого дроту, що представляє собою машину безперервного волочіння дроту без ковзання і без накопичення, для виробництва дроту середнього і малого діаметрів з вуглецевої, нержавіючої та легованої сталі, в розібраному стані (надалі також - «Лот А»);

- механічні пристрої для обробки металів, включаючи машини для намотування електродроту на котушку, код за УКТЗЕД 8479810000, а саме: намотувальний пристрій для існуючої лінії волочіння дроту, з шафою управління, комплектуючими та запасними частинами, в розібраному стані (надалі також - «Лот Б»).

Спірні товари було задекларовано з преференційним режимом оподаткування в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі скорочено - «Угода»), ратифікованої Законом України (ЗУ) від 16.09.2014 року № 1678-VII.

На підтвердження походження та підстави ввезення ПАТ “Дніпрометиз” на митну територію України спірних товарів до МД_1 було додано наступні документи:

- зовнішньоекономічний контракт № 1266/19 від 20.12.2019 року з додатками й доповненнями до нього, укладений між позивачем (Покупець у цьому контракті) та компанією-нерезидентом «M.F.L. SA Lussemburgo, succursale di Lugano» (скорочено - «M.F.L. SA», Швейцарія, Продавець y цьому контракті);

- рахунок на передоплату (проформа інвойс) Продавця від 08.01.2020 року № 4000;

- єдиний рахунок-фактура (інвойс) Продавця від 27.05.2020 року № 3505;

- часткові рахунки-фактури (інвойси) Продавця від 27.05.2020 №№ 3505/1, 3505/2, 3505/3, 3505/4;

- міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) від 11.06.2020 №№ 064664, 062962, 064217, 064629;

- пакувальні листи від 11.06.2020 року № 1556 щодо вантажних автомобілів №№ 727, 728, 729, 731;

- сертифікати з перевезення товарів EUR.1 від 11.06.2020 №№ 0655820, 0655817, 0655819 та від 12.06.2020 року № 0655821.

Відповідно до вищенаведених документів експортером (виробником) спірних товарів є компанія - нерезидент «MARIO FRIGERIO S.P.A.», Італія, в свою чергу, Італія є державою-членом Європейського Союзу (ЄС).

Як було встановлено судом під час розгляду справи, на спірні товари, що були поставлені в розібраному стані у чотирьох вантажних автомашинах, експортером (виробником) було оформлено чотири сертифікати з перевезення EUR_1, тож на дату декларування спірних товарів за МД_1 позивач не мав можливості надати Дніпровській митниці Держмитслужби єдиний сертифікат з перевезення EUR_1 на спірні товари. При цьому в єдиному рахунку-фактурі (інвойсі) Продавця від 27.05.2020 року № 3505 спочатку не містилося декларації експортера (виробника) про походження спірних товарів на підтвердження їх преференційного європейського походження, тож відповідачем було відмовлено в їх митному оформленні (випуску) на умовах режиму вільної торгівлі, про що складено картку відмови від 19.06.2020 року № UА110140/2020/00028. Причиною такої відмови було заявлено відсутність єдиного підтвердження походження спірних товарів.

З огляду на вищенаведене митне оформлення спірних товарів було здійснено за іншою митною декларацією - типу «ІМ 40 ДЕ» від 19.06.2020 року № UA110140/2020/005520 (надалі також скорочено - «МД_2») зі сплатою ввізного мита загалом у розмірі 1120867,31 грн. (Лот А - 1081565,58 грн. заставкою 5 %, Лот Б - 39301,73 грн. за ставкою 2 %), що підтверджується відповідними відмітками у МД_2.

В подальшому ПАТ “Дніпрометиз” звернулося до відповідача із заявою від 23.07.2020 року № 40/15-23/07/2 про відновлення щодо спірних товарів режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, додавши, поряд з вищенаведеними документами, переоформлений Продавцем єдиний рахунок-фактуру (інвойс) від 27.05.2020 року № 3505 з його перекладом з англійської мови на російську - мову зовнішньоекономічного контракту № 1266/19 від 20.12.2019 року. У цьому єдиному рахунку-фактурі (інвойсі) вже містилася декларація уповноваженого експортера (компанії-виробника спірних товарів «MARIO FRIGERIO S.P.A.», Італія) - про їх преференційне європейське походження із зазначенням номеру митного дозволу (авторизації) такого уповноваженого експортера ІТ/034/СО/11.

Проте листом відповідача від 14.08.2020 року № 7.5-08-02-1/15/13/7624 у задоволенні такої заяви позивача було відмовлено. Підставою такої відмови було зазначено те, що декларація про походження уповноваженого (схваленого) експортера з номером авторизації ІТ/034/СО/11 складена на рахунку-фактурі (інвойсі) від 27.05.2020 року № 3505 Продавця спірних товарів - «M.F.L. SA», Швейцарія, якого відповідач вважає експортером, втім Швейцарія не є країною-учасницею Угоди.

Позивач повторно звернувся до відповідача із заявою від 20.10.2020 року № 40/15-20/10/1 про відновлення режиму вільної торгівлі в рамках Угоди щодо спірних товарів, із додатковим наданням, поряд з вищенаведеними документами, повідомлення про доставку (delivery note) від 11.06.2020 року № 733/V із зазначенням в ньому декларації про походження спірних товарів від того ж таки уповноваженого експортера (компанії-виробника «MARIO FRIGERIO S.Р.А.», Італія) - на підтвердження їх преференційного європейського походження із зазначенням номеру митного дозволу (авторизації) такого уповноваженого експортера ІТ/034/СО/11.

Проте листом відповідача від 19.11.2020 року № 7.5-08-02-2/15/13/11309 у задоволенні такої заяви позивача було знову відмовлено. Підставою такої відмови на цей раз було зазначено недійсність вказаної декларації, оскільки її нібито було подано з порушенням чотиримісячного терміну подання до митних органів країни імпорту (відповідача) з дати видачі в країні експорту.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, ПАТ “Дніпрометиз” звернулося з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 Митного кодексу України (далі - МК України), усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

В силу п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 2 -3 ст. 318 МК України, митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Положеннями статті 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

В силу ч.ч. 1-3 ст. 36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

За змістом статті 43 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Частиною 9 статті 36 МК України передбачено, що особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Згідно ч. 1 статті 281 МК України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).

Законом України “Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони” від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода).

Згідно з ст. 26, 31 глави 1 Розділу IV Угоди, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами-2, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави “походження” означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди (“Щодо визначення концепції “походження товарів” і методів адміністративного співробітництва”).

Сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Згідно зі ст. 13 Протоколу 1 до Угоди, преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. Проте товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

Товари, що походять з певної країни, можуть бути транспортовані по трубопроводу через територію країн, іншої, ніж країни Європейського Союзу та України.

Приписами ст. 16 Протоколу 1 до Угоди передбачено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, – декларація, що надалі іменуватиметься “декларацією інвойс”, надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Відповідно до ст. 17 Протоколу 1 до Угоди, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути вказана в Комірці 11 цього сертифіката.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1, що затверджений Наказ Міністерства фінансів України від 20.11.2017 № 950 (далі – Порядок), визначає процедуру заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 відповідно до положень Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ, Угоди про сільське господарство між Україною та Королівством Норвегія, Угоди про сільське господарство між Україною та Ісландією та Угоди про сільське господарство між Україною та Швейцарською Конфедерацією, ратифікованих Законом України від 07 грудня 2011 року № 4091-VI “Про ратифікацію Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ, Угоди про сільське господарство між Україною та Королівством Норвегія, Угоди про сільське господарство між Україною та Ісландією та Угоди про сільське господарство між Україною та Швейцарською Конфедерацією”, Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Чорногорії, ратифікованої Законом України від 16 жовтня 2012 року № 5445-VI “Про ратифікацію Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Чорногорії”, Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII “Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони”, а також інших міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку, якими передбачено ідентичну процедуру заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі - Угоди).

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку, сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 заповнюється та видається відповідно до положень Угод, статті 46 глави 7 розділу ІІ й пункту 14 частини другої статті 544 глави 74 розділу XX Митного кодексу України та цього Порядку.

Приписами п. 3 розділу І Порядку передбачено, що сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі - сертифікат) - документ, який підтверджує статус преференційного походження товару(ів), форма якого наведена у додатках до Угод.

Приписами п. п. 1, 2, 3 розділу ІІІ Порядку, сертифікат видається у разі, якщо його потрібно пред`явити як доказ, що товар(и) відповідає(ють) вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених Угодами, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

Сертифікат видається посадовою особою митниці під час здійснення експорту товару(ів) за місцем здійснення його (їх) митного оформлення або після експорту товару(ів) у випадках, встановлених Угодами, за місцем здійснення митного оформлення товару(ів) або за місцем державної реєстрації експортера.

Для отримання сертифіката експортер або уповноважений представник повинен подати структурному підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката, такі документи: заяву, що містить декларацію від експортера (далі - заява), за формою, визначеною Угодами, та/або її електронну копію; електронну копію сертифіката у разі заповнення його машинописом та (за наявності) заповнений відповідно до вимог Угод бланк сертифіката; декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 1), та/або декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 2), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 3), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 4) (далі - декларація), що підтверджують преференційне походження товарів з України відповідно до правил визначення преференційного походження, встановлених Угодами, та/або їх електронні копії.

Згідно з положеннями п. 6 розділу ІІІ Порядку, посадова особа митниці перед видачею сертифіката перевіряє наявність документів, зазначених у пункті 3 цього розділу, та їх відповідність вимогам Угод, зокрема: форму (технічні характеристики) поданого бланка сертифіката (за наявності); правильність заповнення заяви та бланка сертифіката (за наявності); достатність поданих експортером документів, зазначених у пункті 3 цього розділу, що підтверджують преференційне походження товару(ів), зазначеного(их) у сертифікаті.

Згідно з п. 12 розділу ІІІ Порядку, у встановленому законодавством порядку протягом трьох років митницею зберігаються: заява для видачі сертифіката; копія виданого сертифіката, заповненого відповідно до вимог Угод; документи про те, що сертифікат не був виданий на момент здійснення експорту товару(ів) через помилки або через особливі обставини, або виданий, але не прийнятий з технічних причин митними органами країни імпорту (у разі видачі сертифіката після здійснення експорту товару(ів) відповідно до розділу IV цього Порядку), копія раніше виданого сертифіката (у разі видачі дубліката сертифіката відповідно до розділу V цього Порядку), оригінальне підтвердження походження, видане або оформлене попередньо (у разі видачі сертифіката на підставі оригінального підтвердження походження, виданого або оформленого попередньо, відповідно до розділу VI цього Порядку); рішення про відмову у видачі сертифіката.

Пунктом 1 розділу VII Порядку передбачено, що митниця відмовляє у видачі сертифіката, якщо: форма поданого бланка сертифіката (за наявності) не відповідає формі, визначеній Угодами; сертифікат (за наявності) та/або заяву та/або їх електронні копії заповнено з порушенням вимог Угод та цього Порядку; товар(и), на який(і) подано заяву щодо видачі сертифіката, не відповідає(ють) вимогам преференційного походження.

З огляду на наведені норми законодавства, суд робить висновок, що сертифікати з перевезення товарів EUR.1 від 11.06.2020 №№ 0655820, 0655817, 0655819 та від 12.06.2020 року № 0655821 є документами, які підтверджують статус преференційного походження товару, зазначеного у сертифікаті.

Статтею 24 Доповнення І до Конвенції встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів Договірної сторони-імпортера згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати здійснення перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заявки імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування Угоди.

За п. 1 ст. 29 Угоди кожна її Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди. При цьому для кожного товару базова ставка ввізного мита, стосовно якої повинно застосовуватися поступове зменшення відповідно до п. 1 цієї статті, зазначається у Додатку І до Угоди (п. 2 ст. 29 Угоди).

В Додатку 1-А до Угоди на товари за кодом УКТЗЕД 8463101000 (що становить Лот А спірних товарів) відзначено базову ставку увізного мита на рівні 5 %, а на товари за кодом УКТЗЕД 8479810000 (що становить Лот Б спірних товарів) - 2 %, перехідний період на них обох встановлено тривалістю 0 років, тобто повне скасування увізного мита на них із застосуванням ставки 0 % відбулося безпосередньо з 01.01.2019 року.

За п. 1 ч. 3 ст. 44 МК України у разі переміщення товарів через митний кордон України товарів, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару.

У ст. 43 МК України наводяться види документі, що підтверджують країну походження товару: сертифікат про походження товару (документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару),

- засвідчена декларація про походження товару (декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями),

- декларація про походження товару (письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару).

- сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Відповідно до ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Отже, використання пільгового (преференційного) режиму зони вільної торгівлі у розумінні Угоди при ввезенні товарів на митну територію України можливе при дотриманні трьох основних умов:

- імпортований в Україну товар повинен мати походження з країн ЄС;

- обов`язковою є наявність документів, що підтверджують країну походження товару;

- обов`язковим є пряме транспортування з ЄС в Україну.

Отже, на думку суду, всім цим умовам відповідає ввезення на митну територію України спірних товарів за зовнішньоекономічним контрактом № 1266/19 від 20.12.2019 року, випущених у вільний обіг за митною декларацією типу «ІМ 40 ДЕ» від 19.06.2020 № UA110140/2020/005520, з урахуванням поданого позивачем заявою від 23.07,2020 № 40/15-23/07/2 єдиного рахунку-фактури (інвойса) від 27.05.2020 № 3505 (з його перекладом з англійської мови на російську), в якому наявна декларація уповноваженого експортера (компанії-виробника спірних товарів «MARIO FRIGERIO S.P.A.», Італія) - про їх преференційне європейське походження із зазначенням номеру митного дозволу (авторизації) такого уповноваженого експортера ІТ/034/СО/11.

До того ж, суд вважає, що жодним нормативним актом чи міжнародним договором не передбачено, що декларація про походження уповноваженого експортера не може бути викладена на інвойсі продавця товарів, якщо вони не співпадають у одній особі за умовами зовнішньоекономічного контракту.

Стосовно розбіжностей, які виникли у митниці під час звернення із заявою про відновлення преференційного режиму, суд зазначає, що саме сертифікати з перевезення товарів EUR.1 від 11.06.2020 №№ 0655820, 0655817, 0655819 та від 12.06.2020 року № 0655821 підтверджують статус товару в рамках Угоди, тим більше, що під час митного оформлення жодного зауваження або сумнівів походження товару у митного органу не виникало, на час оформлення партії товару у позивача був відсутній тільки сертифікат, який не був виданий з вини саме відповідача, що і потягло за собою надмірно сплачені грошові кошти позивачем.

З аналізу вищенаведеного, суд вважає, що подання суб`єктами ЗЕД документів про походження товару з метою відновлення преференційного режиму відповідно до статті 301 Митного кодексу України не є підставою (причиною) для здійснення перевірки цих документів без обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару.

Зауваження або сумніви з боку митного органу, що відповідний сертифікат викликає такі сумніви або він не повинен був виданий або виданий з порушенням, митний орган не зазначає своїх листах.

Отже, документами, які підтверджують преференційне походження товарів як верстат для обробки металу без видалення матеріалу, код за УКТЗЕД 8463101000, а саме: нова лінія для сухого волочіння низько вуглецевого дроту, що представляє собою машину безперервного волочіння дроту без ковзання і без накопичення, для виробництва дроту середнього і малого діаметрів з вуглецевої, нержавіючої та легованої сталі, в розібраному стані; механічні пристрої для обробки металів, включаючи машини для намотування електродроту на котушку, код за УКТЗЕД 8479810000, а саме: намотувальний пристрій для існуючої лінії волочіння дроту, з шафою управління, комплектуючими та запасними частинами, в розібраному стані є сертифікати з перевезення товарів EUR.1 від 11.06.2020 №№ 0655820, 0655817, 0655819 та від 12.06.2020 року № 0655821, що підтверджують статус товару в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27.06.2014 року.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем було дотримано всіх визначених вимог законодавства щодо подання необхідних документів для відновлення режиму вільної торгівлі (преференційний режим) до товарів як верстат для обробки металу без видалення матеріалу, код за УКТЗЕД 8463101000, а саме: нова лінія для сухого волочіння низько вуглецевого дроту, що представляє собою машину безперервного волочіння дроту без ковзання і без накопичення, для виробництва дроту середнього і малого діаметрів з вуглецевої, нержавіючої та легованої сталі, в розібраному стані; механічні пристрої для обробки металів, включаючи машини для намотування електродроту на котушку, код за УКТЗЕД 8479810000, а саме: намотувальний пристрій для існуючої лінії волочіння дроту, з шафою управління, комплектуючими та запасними частинами, в розібраному стані, згідно з митною декларацією типу “ІМ 40 ДЕ” від 19.06.2020 року № UA110140/2020/005520, а тому відмова митниці є протиправною.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги щодо визнання протиправною відмови Дніпровської митниці Держмитслужби у відновленні режиму вільної торгівлі; зобов`язання Дніпровської митниці Держмитслужби відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товарів згідно з митною декларацією типу “ІМ 40 ДЕ” від 19.06.2020 року № UA110140/2020/005520: верстат для обробки металу без видалення матеріалу, код за УКТЗЕД 8463101000, а саме: нова лінія для сухого волочіння низько вуглецевого дроту, що представляє собою машину безперервного волочіння дроту без ковзання і без накопичення, для виробництва дроту середнього і малого діаметрів з вуглецевої, нержавіючої та легованої сталі, в розібраному стані; механічні пристрої для обробки металів, включаючи машини для намотування електродроту на котушку, код за УКТЗЕД 8479810000, а саме: намотувальний пристрій для існуючої лінії волочіння дроту, з шафою управління, комплектуючими та запасними частинами, в розібраному стані, підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 16 813,01 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №648 від 28.01.2021 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 16 813,01 грн. грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 31 березня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 02 квітня 2021 року.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву приватного акціонерного товариства “Дніпрометиз” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним рішення про відмову у відновленні режиму вільної торгівлі та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Дніпровської митниці Держмитслужби у відновленні режиму вільної торгівлі.

Зобов`язати Дніпровську митницю Держмитслужби відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товарів згідно з митною декларацією типу “ІМ 40 ДЕ” від 19.06.2020 року № UA110140/2020/005520:

- верстат для обробки металу без видалення матеріалу, код за УКТЗЕД 8463101000, а саме: нова лінія для сухого волочіння низько вуглецевого дроту, що представляє собою машину безперервного волочіння дроту без ковзання і без накопичення, для виробництва дроту середнього і малого діаметрів з вуглецевої, нержавіючої та легованої сталі, в розібраному стані;

- механічні пристрої для обробки металів, включаючи машини для намотування електродроту на котушку, код за УКТЗЕД 8479810000, а саме: намотувальний пристрій для існуючої лінії волочіння дроту, з шафою управління, комплектуючими та запасними частинами, в розібраному стані.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства “Дніпрометиз” (ЄДРПОУ 05393145) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 16 813,01 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот тринадцять гривень одна копійка), сплачені згідно платіжного доручення №648 від 29.01.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02 квітня 2021 року.

Суддя С. В. Прудник