Рішення № 95976452, 19.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року Справа № 160/16373/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши в м.Дніпрі матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , в якому останній просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно заяви від 26.08.2020р. відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, передбаченого пунктом «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи:

1. апаратником-гідрометалургом у виробництві цирконію, в технологічному процесі та апаратником-гідрометалургом у хімічному, виробництві, у виробництві фтористих сполук цирконію на Виробничому об`єднанні «Придніпровський хімічний завод» з 21.02.1991р. по 12.01.1998р. ( 06 років 09 місяців 19 днів.);

2. апаратником-гідрометалургом у хімічному виробництві, у виробництві фтористих сполук цирконію на Державному науково-виробничому підприємстві «Цирконій» з 13.01.1998р. по 11.06. 1999р., з 16.02.2006 по 11.04.2007р., з 05.05.2009р. по 08.06.2012р. (05 років 16 днів)

3. апаратником-гідрометалургом хімічного виробництва, отримання металевого цирконію, гафнію, їх солей та інших хімічних сполук на їх основі, апаратником підготовки сировини та відпускання напівфабрикатів та продукції хімічного виробництва, отримання металевого цирконію, гафнію, їх солей та інших хімічних сполук на їх основі на Дніпродзержинському хімічному заводі Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з 09.03.2016р. по 30.04.2020р. (04 роки 05 місяців 22 дня).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, позивач звертався двічі до відповідача із заявами про призначення пенсії за віком за Списком №1 передбаченого пунктом «а» частиною 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення та ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем було двічі відмовлено в призначені пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, не зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи: з 21.12.1991р. і по 11.06.1999р., з 16.02.2006р. по 11.04.2007р., з 05.05.2009р. по 08.06.2012р. Відмову мотивовано тим, що в пільгових довідках зазначений розділ VIII (виробництво цирконію, виробництво фтористих сполук цирконію), але в постановах Кабінету; Міністрів СРСР № 10 від 26.11.1991р., Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994р., № 36 від 16.01.2003р. в переліку дане виробництво відсутнє. Крім того, у листі зазначено, що загальний страховий стаж на день звернення складає 24 роки 22 дні, в тому числі пільговий стаж 4 місяці 8 днів. У позивача виник сумнів у правильності прийняття рішення відповідачем і те, що повторна відповідь від 10.09.2020 суперечить первинній відповіді від 02.07.2020р. в частині наявності у позивача пільгового стажу (4 місяці 8 днів проти 8 років 3 місяці 3 дні). Вважаючи, що позивач відпрацював пільговий стаж для призначення пенсії за віком за Списком №1, тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначені йому пенсії на пільгових умовах за Списках № 1 є необґрунтованою, незаконною та такою, що порушує права на соціальний захист та пенсійне забезпечення, гарантовані Конституцією України та законами України.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи – 160/16373/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16373/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

04 січня 2021 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №360/3611/20.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зупинення провадження у справі № 160/16373/20.

29 січня 2021 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшло клопотання на виконання ухвали суду від 11 грудня 2020 року, якою було зобов`язано управління надати до суду належним чином завірену пенсійну справу ОСОБА_1 .

Станом на дату винесення рішення суду відзив від позивача на адресу суду не надходив.

Відповідно до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

12 травня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 1, передбаченого пунктом «а» частиною 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991р., ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне» № 1058-ІV від 09.07.2003р.

Листом № 0400-0305-8/50236 від 02.07.2020 р. відповідачем відмовлено в призначені пенсії мотивуючи тим, що позивачем не надано належних документів, які підтверджують стаж роботи з 21.02.1991 р. по 10.12.1997 р. на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах та виписку із наказу, по ДВНП «Цирконій» про проведення атестації відповідного робочого місця за період; з 16.02.2006 р. по 07.02.2007р. Крім того, у листі зазначено, що загальний страховий стаж позивача на день звернення складає 23 роки 0 місяців 4 дня, в тому числі пільговий смаж 8 років 3місяці 3 дні.

Усунувши всі недоліки, зазначені відповідачем, позивач 26 серпня 2020р. повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими умовами праці позивачем було надано трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписки із наказів по підприємствах про проведення атестації на відповідному робочому місці, а також уточнюючі довідки, по кожному з підприємств, передбаченні пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637.

Листом № 040000305-8/78722 від 10.09.2020р. відповідачем повторно відмовлено в призначені позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, не зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи: з 21.12.1991р. по 11.06.1999р., з 16.02.2006р. по 11.04.2007р., з 05.05.2009р. по 08.06.2012р. Відмову мотивовано тим, що в пільгових довідках зазначений розділ VIII (виробництво цирконію, виробництво фтористих сполук цирконію), але в постановах Кабінету; Міністрів СРСР № 10 від 26.11.1991р., Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994р., № 36 від 16.01.2003р. в переліку дане виробництво відсутнє. Крім того, у листі зазначено, що загальний страховий стаж позивача на день звернення складає 24 роки 22 дні, в тому числі пільговий стаж 4 місяці 8 днів.

Позивач вказує на наявність в нього сумнівів у правильності прийняття рішення відповідачем і на те, що повторна відповідь від 10.09.2020 суперечить первинній відповіді від 02.07.2020р. в частині наявності у позивача пільгового стажу (4 місяці 8 днів проти 8 років 3 місяці З дні).

Вважаючи, що він відпрацював пільговий стаж для призначення пенсії за віком за Списком №1, тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначені йому пенсії на пільгових умовах за Списках № 1 є необґрунтованою, незаконною та такою, що порушує його права на соціальний захист та пенсійне забезпечення, гарантовані Конституцією України та законами України, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку законності відмови відповідача у поновленні позивачу пенсії на пільгових умовах, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон -1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з пунктом а частини 1 статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах , і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок.

Аналогічні приписи містяться у пункті 1 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, відповідно до якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок.

Суд звертає увагу, що відповідач у своїх відповідях про відмову в призначенні пенсії від 02.07.2020 року №0400-0305-8/50236 та від 10.09.2020 року №0400-0305-8/78722 не заперечує наявність у позивача достатнього загального стажу та досягнення позивачем віку для призначення пенсії на пільгових умовах, а, отже, спірним є наявність у позивача стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Як передбачено статтею 10 Закону №1788-ХІІ, пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

За приписами частин першої, другої статті 7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 №1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 №159/4178/16-а.

Списки № 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162; якщо пільгова робота продовжується після 16.01.2003 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03.08.2016, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36; якщо пільгова робота продовжується після 03.08.2016 (або тільки почалась після цієї дати) - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.

Досліджуючи копію трудової книжки позивача від 16.07.1988 року НОМЕР_2 , працював на посадах в наступних підприємствах:

з 21.02.1991 року по 12.01.1998 року - в технічній службі цеху цирконію на посаді апаратника-гідрометалурга у Виробничому об`єднанні «Придніпровський хімічний завод»;

з 13.01.1998 року по 11.06.1999 року – в технічній службі цеху №12 на посаді апаратника-гідрометалурга у Державному науково-виробничому підприємстві «Цирконій»;

з 16.02.2006 року по 11.04.2007 року - в технічній службі цеху №12 на посаді апаратника-гідрометалурга у Державному науково-виробничому підприємстві «Цирконій»;

з 05.05.2009 року по 08.06.2012 року - в технічній службі цеху №12 на посаді апаратника-гідрометалурга у Державному науково-виробничому підприємстві «Цирконій»;

з 09.03.2016 – по теперішній час – на посаду апаратника-гідрометалурга в бригаді дільниці з підготовки виробництва №1 цеху основного виробництва в Дніпродзержинському хімічному заводі ДП «Схід ГЗК».

При зверненні із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №1 позивачем додатково надані довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, а саме:

- довідка від 10.03.2020 №1367, відповідно до якої ОСОБА_1 , працював повний робочий день на ВО «Придніпровський хімічний завод», у період з 21.02.1991 року по 20.03.1994 року за посадою апаратника-гідрометалурга, що передбачено списком один розділ VII підрозділу А.1, пункт 1080А000-17541;1080А010 (виконував хімічне виробництво, виробництво фтористичних сполук);

- довідка від 10.03.2020 №1368, відповідно до якої ОСОБА_1 , працював повний робочий день на ВО «Придніпровський хімічний завод», у період з 11.03.1994 року по 12.01.1998 року за посадою апаратника-гідрометалурга, що передбачено списком один розділ VII підрозділу А.1, пункт 1080А000-17541;1080А010 (виконував хімічне виробництво, виробництво фтористичних сполук цирконію);

- довідка від 10.03.2020 №1369, відповідно до якої ОСОБА_1 , працював повний робочий день на ДНВП «Цирконій» - у період з 13.01.1998 року по 11.07.199 року за посадою апаратника-гідрометалурга, що передбачено списком один розділ VII підрозділу А.1, пункт 1080А000-17541;1080А010 та у період з 16.02.2006 року по 11.04.2007 року, що передбачено списком один розділ VII підрозділу А.1, пункт 8А.1 (виконував хімічне виробництво, виробництво фтористичних сполук цирконію);

- довідка від 10.03.2020 №1370, відповідно до якої ОСОБА_1 , працював повний робочий день на ДНВП «Цирконій» у період з 05.05.2009 року по 08.06.2012 року за посадою апаратника-гідрометалурга, що передбачено списком один розділ VII підрозділу А.1, пункт 8А.1с (виконував хімічне виробництво, виробництво фтористичних сполук цирконію);

- довідка від 04.05.2020 №8, , відповідно до якої ОСОБА_1 , працював повний робочий день на ДХЗ ДП «СхідГЗК» у період з 09.03.2016 по 02.08.2016 року за посадою апаратника-гідрометалурга, що передбачено списком один розділ VIIІ підрозділ А, пункт 1, поз.8А.1 та з 03.08.2016 року по 30.04.2020 р. за посадою апаратника-гідрометалурга, що передбачено списком один розділ VIIІ, пункт 1, поз.8А.1 (хімічне виробництво, отримання металевого цирконію, графнію, та їх солей та інших сполук на їх основі).

Судом встановлено, що у період з 21.02.1991 року по 12.01.1998 рік та з 13.01.1998 року по 11.06.1999 рік діяли Список №1 виробництв, робіт, професій, посад, показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністів СРСР від 26.01.1991 р. №10 (розділ VIII, підрозділ А.1, пункт 1080А000-17541; 1080А01 – апаратник-гідрометалург) та Список №1 виробництв, робіт, професій, посад, показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, (розділ VIII, підрозділ А.1, пункт 1070200а-10187 - апаратники-гідрометалурги) та класифікатором професій ДК 003-95 8121.2 10187 8 передбачено посаду апаратник-гідрометалург.

У період з 16.02.2006 рік по 11.04.2007 рік, з 05.05.2009 року по 08.06.2012 рік, з 09.03.2016 року по 02.08.2016 рік діяв Список №1 виробництв, робіт, професій, посад, показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 (розділ VIII, підрозділ А.1, пункт8А.1 працівники, зайняті у нижчезазначених виробництвах і на роботах: серед іншого фтору, його сполук;), кваліфікатором професій 003-2005 (код професії 8121.2) передбачена професія апаратник-гідрометалург.

У період з 03.08.2016 року по 30.04.2020 діяв Список №1 1 виробництв, робіт, професій, посад, показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016р. №461, затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, де Списком №1, а саме: розділом VIII пункт 1 передбачені працівники, зайняті на зазначених нижче роботах і у виробництвах: серед іншого фтору, його сполук. Крім того Класифікатором професій ДК003-2010 (код 8121, 8159), яким передбачена професія апаратник гідрометалург; апаратник підготовки сировини та відпускання напівфабрикатів та продукції.

Судом встановлено, що посада позивача відноситься до такої, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162; постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36; постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.

Щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Судом встановлено, що за період з 21.02.1991 року по 12.01.1998 року відповідно з постановою КМУ від 01.08.1992р. № 442 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» і на підставі наказу по об`єднанню проведено було атестацію робочих місць з шкідливими, важкими, особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці цеху № 12. Наказом-постановою керівника ВО «Придніпровський хімічний завод» від' 28.07.1994р. №443/лс «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» затверджено перелік; робочих місць, виробництв, професій і посад, атестованих за умовами праці, для підтвердження права пільгового пенсійного забезпечення. До переліку професій і (посад), яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1; включено професію апаратник-гідрометалург цех №12 виробництво цирконію (тетрафторид цирконію) ВО «Придніпровський хімічний завод».

За період з 13.01.1998 року по 11.06.1999 року, з 16.02.2006 року по 11.04.2007 року, з 05.05.2009 року по 08.06.2012 року атестація робочих місць ВО «Придніпровський хімічний завод», яка була проведена в 1994р. (наказ від 28.07.1994р. №443/лс), поширилися у зв`язку зі створенням на підставі Наказу Держкоммату №223 від 02 червня 1997 року на ДНВП «Цирконій» до проведення чергової атестації робочих, місць за умовами праці. Відповідно з постановою КМУ від 01.08.1992р. № 442 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» і на підставі наказу керівника № 54-ІІ від 31.03.1999р. на підприємстві проведено атестацію робочих місць з шкідливими, важкими, особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. Наказом керівника ДНВП «Цирконій» від 27.07.1999р. № 295/ЛС «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для встановлення права працівників на пільгове пенсійного забезпечення» з погодженням затверджено перелік робочих місць, виробництв; професій і посад робітників, атестованих за умовами праці, для підтвердження права пільгового пенсійного забезпечення по Списку № 1 і № 2. До переліку професій (посад), яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, включено професію апаратника-гідрометалурга технологічного процесу одержування виробництва фтористих сполук цирконію, цех №12.

Наказом керівника ДНВП «Цирконій» від 26.07.2004р. № 303-П «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників на пільгове пенсійного забезпечення» та наказом від 06.07.2009р. № 196-П затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад робітників, яким підтверджено право пільгового пенсійного забезпечення за Списком № 1 і № 2. До переліку професій (Посад); яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком, № 1, включено професію апаратника-гідрцметалурца технологічного процесу отримання фтористих сполук цирконію (тетрафторид цирконію).

За період з 09.03.2016 року по 30.04.2020 року наказами керівника підприємства з погодженням з головою ППО від 03.07.2015р. №269, від 03.08.2016р. № 319, від 01.03.201|8р. № 159, від 15.08.2018р. № 458 затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад, атестованих за умовами праці, для підтвердження права пільгового пенсійного забезпечення по Списку № 1 і № 2. До переліку професій (посад), яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, включено в тому числі професію апаратник-гідрометалург по роботі з отримання металевого цирконію та гафнію, їх солей та інших хімічних сполук на їх основі та апаратник підготовки сировини та відпускання напівфабрикатів і продукції хімічного виробництва, виробництва отримання металевого цирконію та гафнію, їх солей та інших хімічних сполук на їх основі.

Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено, що позивач має право на призначення пенсії на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, суд вважає, що відмова пенсійного фонду у призначенні пенсії не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та порушує право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому є протиправною.

Водночас, суд вважає, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). "Ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується та приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13).

Тобто, призначення та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

В той же час, вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача саме призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно передбаченого пунктом «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не підлягають задоволенню, оскільки на даній стадії вони є передчасними і призведуть до втручання в дискреційні повноваження відповідача щодо обчислення сумарного стажу роботи, зокрема пільгового, для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

Суд звертає увагу, що судом не обчислюється дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, оскільки суд, виходячи з положень ч. 1 ст. 124 Конституції України, виконує виключно функцію правосуддя і є органом судової гілки влади, не має право перебирати на себе повноваження, виконання яких покладено на органи виконавчої влади, до якої відноситься відповідач, який і повинен вирішити питання щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії позивачу, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача, а тому, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2020 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування», з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

Тобто, приймаючи рішення про призначення позивачу пенсії, відповідач має враховувати висновки рішення в даній адміністративній справі щодо наявності підтвердження пільгового стажу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з частинами першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, суд доходить висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу адміністративного позову до суду в сумі 840, 80 гривень, згідно квитанції 0.0.1844359492.1 підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 420,40 гривень.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступних міркувань.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

У підтвердження понесення позивачем таких витрат суду надано акт виконаних робіт від 20 листопада 2020 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 23.05.2011 року №2304.

При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зважає на положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №440/2133/19 у постанові від 18.06.2020 вказав, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Подібна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

Відповідно до Акту виконаних робіт від 20 листопада 2020 р. адвокат (Виконавець) передає згідно з нижче зазначеним переліком наданих юридичних послуг, а ОСОБА_1 (Замовник), приймає від Виконавця роботу згідно Переліку та оплачує її в повному розмірі на момент підписання Акта виконаних робіт

Згідно акту встановлено наступний перелік наданих послуг Виконавцем згідно договору про надання правової допомоги від «20» вересня 2020 року: збір та вивчення документів – 1500,00 грн.; підготовка процесуальних документів (позовної заяви, клопотання про витребування письмових доказів) - 2500 грн.

Оцінивши означений доказ, керуючись приписами ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що такий доказ не підтверджує розмір витрат, які сторона сплатила.

Договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати не був наданий до суду.

Аналізуючи практику Верховного Суду з порушеного питання можна дійти висновку, що документ про сплату таких витрат на користь адвоката є одним із обов`язкових документів на підтвердження обґрунтованості відшкодування витрат на правничу допомогу.

На переконання суду, стороною позивача не надано належні та допустимі докази, що підтверджують реальність понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, адже в матеріалах позовної заяви власне відсутні документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України та вище приведені висновки, суд доходить висновку, що позивачем не надані достатні докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а тому відсутні правові підстави для стягнення таких.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 139, 243-245, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно заяви від 26.08.2020 р. відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2020 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування», з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 420,40 гривень (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко