Рішення № 95976444, 25.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року Справа № 160/9603/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправними дій Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі – Дніпропетровська ОДА, відповідач) щодо відмови ОСОБА_1 , у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) 1986 року 2-ї категорії;

- зобов`язання Дніпропетровської ОДА призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986року 2-ї категорії, та видати належне посвідчення відповідно ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він звернувся до відповідача із заявою розглянути його питання щодо зміни категорії учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 3А категорії на 2А категорію.

Проте, відповідач листом від 18.07.2018р. №В-272 відмовив позивачу у розгляді питання щодо надання йому 2А категорії статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зазначивши, про відсутність на це законних підстав.

З огляду на зазначене, позивач вважає, вказану відмову незаконною та безпідставною, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 26.12.2018р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України, зі встановленням стоку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви та надано позов у новій редакції.

Ухвалою суду від 25.02.2019р. позов прийнято до провадження, відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (у письмовому провадженні).

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення та своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень, заяв або клопотань не подав.

Дослідивши документи, долучені до матеріалів справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті при розгляді справи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 26.06.2018р. є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.

Згідно посвідчення серія НОМЕР_1 від 15.09.2009р. позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської ОДА, якою просив розглянути питання щодо визначення йому статусу учасника наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

Однак, листом від 18.07.2018р. №В-272 Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської ОДА повідомив позивача, що підстав для розгляду його питання стосовно зміни ОСОБА_1 категорії учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 3А на 2А на засіданні комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи облдержадміністрація немає.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи даний спір, до вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №551 від 11.02.2018).

За визначенням, наведеним у Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Згідно п.10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи видача посвідчень провадиться, зокрема, іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Відповідно до ч.3-4 п.12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мінюсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17.05.2006р. №187 затверджено Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яке розроблено відповідно до п.12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з метою вирішення спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (втратив чинність на підставі наказу Міністерства соціальної політики №1945 від 26.12.2018).

Згідно до п.п.1.1 п.1 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія) - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Основні завдання Комісії визначено п.3 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яким передбачено, зокрема, розгляд спірних питань осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з метою визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії.

При цьому, організаційна робота Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначена п.5 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зокрема, відповідно до п.п.5.1, 5.2, 5.3, 5.4 п.5 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, рішення Комісії приймаються колегіально і є обов`язковими для виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видачі відповідного посвідчення або його вилучення як такого, що видане безпідставно.

Основною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться по мірі необхідності, але не рідше одного разу на місяць.

Рішення Комісії оформляється протоколом, що підписується головою та секретарем Комісії.

Комісія розглядає спірні питання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

В окремих випадках, у порядку оскарження попереднього рішення, Комісія розглядає справи громадян за їх особистим зверненням.

З аналізу зазначених норм, вбачається, що основним завданням Комісії, є зокрема, розгляд спірних питань осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, з метою визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії, за результатами якого Комісія приймає відповідне рішення, яке є обов`язковим для виконання.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що згідно даних військового квитка серії НОМЕР_2 , виданий 15.10.1982р., позивач з 23.07.1986р. по 22.08.1986р. брав участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Відповідно до архівної довідки Петропавлівського райвиконкому Дніпропетровської області №51/8997 від 07.09.1993р., позивач брав участь у ліквідації на ЧАЕС при військовій частині №64354 (с Ораное) з 28.07.1986р. по 22.08.1986р.

А згідно копій архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства Оборони України від 13.01.2009р. (а.с. 16 та 32) ОСОБА_1 , приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 25.07.1986р. по 28.07.1986р. та з 28.07.1986р. по 22.08.86р.

Суд звертає увагу, що під час дослідження змісту вказаних документів виявлені розбіжності у датах початку прийняття позивачем участі у ліквідації на ЧАЕС, які суттєво впливають на застосування п.2 ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначеною нормою передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;

- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;

- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;

- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

Відтак, першочерговим питанням у вирішенні позовної вимоги про право позивача на призначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986року 2-ї категорії є встановлення факту періоду перебування у зоні відчуження ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

А для цього необхідно звернутись до суду загальної юрисдикції, оскільки розгляд справ щодо підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав здійснюється місцевими загальними судами.

Статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Суд вважає, необґрунтованими та передчасними позовні вимоги позивача.

Згідно частин 1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що заявлені позивачем вимоги не є обґрунтованими та передчасні, а тому позов задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 90, 72-78, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова