Рішення № 95976407, 30.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/862/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів, пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати відповідно до частини 2 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати"; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на підставі частини 2 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат", затвердженого постановою КМУ від 21 люттого 2001 року №159, на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 83 181,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року по справі №803/1015/18, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку. Зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 90 % від суми грошового забезпечення.

На виконання вказаного рішення суду пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії, виплату якої в розмірі 90% грошового забезпечення розпочато з жовтня 2018 року, але виплату різниці у розмірі 65 954,85 грн між фактично отриманою пенсією та належною до сплати сумою пенсії з 01 січня 2016 року по жовтень 2018 проведено не було.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по 06 вересня 2018 року на загальну суму 65 954,85 грн, яку було виплачено лише 23 липня 2020 року, тобто з порушенням встановлених строків та без виплати компенсації втрати частини доходів.

Позивач вважає, що сума компенсації за втрату ним частини доходів з 01 січня 2016 року по 23 липня 2020 року становить 83181,20 грн.

Позивач 19 листопада 2020 року звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів в сумі 83 181,20 грн у зв`язку з порушенням ним строків їх виплати, однак листом від 04 грудня 2020 року ГУ ПФУ у Волинській області повідомило про відмову в задоволенні заяви, мотивуючи це відсутністю правових підстав.

З таким рішенням позивач не згідний, вважає, що відповідачем порушено його законні права та інтереси, з огляду на що просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву від 15 лютого 2021 року №0300-0802-7/7472 відповідач заперечує проти позову та просить в задоволенні позову відмовити повністю з тих підстав, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року по справі №803/1015/18 проведено перерахунок пенсії позивачу з 01 січня 2016 року, а розмір пенсії складає 9044,96 грн. Згідно з протоколом від 21 липня 2020 року №27 засідання Комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду доплата, нарахована за вищевказаним рішенням суду за період з 01 січня 2016 року по 14 серпня 2018 року в сумі 64 654,68 грн зараховано на картковий рахунок позивача 22 липня 2020 року.

Виплата донарахованого за рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року по справі №803/1015/18 розміру пенсії в сумі 64 654,68 грн проводилась згідно із Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 у порядку черговості, що свідчить про відсутність порушення строків виплати.

На думку пенсійного органу, затримка у виплаті перерахованої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 14 серпня 2018 року відсутня, оскільки у вказаний період виплата пенсії позивачу проводилася на підставі чинного законодавства, а виплата перерахованої пенсії за рішеннями суду за цей період є одноразовим платежем та не є доходом, на який нараховується компенсація.

З урахуванням зазначеного відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 23 лютого 2021 року позивач не згідний з твердженнями відповідача щодо безпідставності позовних вимог, оскільки невиплата доходу у вигляді пенсії мала не разовий, а щомісячний характер, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами. А тому має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих і виплачених на підставі рішень суду, у зв`язку з чим просить позов задовольнити повністю.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію на підставі Закону №2262-ХІІ, що підтверджується пенсійним посвідченням від 08 жовтня 2003 року №4062.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року по справі №803/1015/18, яке набрало законної сили 13 вересня 2018 року, визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку. Зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 90 % від суми грошового забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач через Веб-портал звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із зверненням щодо отримання інформації про підстави зарахування в липні 2020 року коштів на його розрахунковий рахунок.

У відповідь на вказаний запит відповідач листом від 12 серпня 2020 року №10356-11040/Г-02/8-0300/20 повідомив позивача про те, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року по справі №803/1015/18 проведено перерахунок його пенсії з дати набрання законної сили рішення суду.

Відповідно до протоколу від 21 липня 2020 року №27 засідання Комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду” доплата, нарахована за вищевказаним рішенням суду в сумі 64 654,68 грн за період з 01 січня 2016 року по 14 серпня 2018 року зараховано на його розрахунковий рахунок, відкритий в філії Волинського обласного управління AT “Ощадбанк” разовими дорученнями 22 липня 2020 року №9148 (а.с.11-12).

Таким чином, здійснення пенсійних виплат заборгованості за рішенням суду позивачу підтверджується копією платіжного доручення від 22 липня 2020 року №9148 на суму 64 654,68 грн (а.с.12).

Крім того, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 19 листопада 2020 року про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням за період з 01 січня 2016 року по 23 липня 2020 року строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року по справі №803/1015/18 (а.с.19).

Листом від 04 грудня 2020 року №16883-17008ГП-02/8-0300/20 ГУ ПФУ у Волинській області повідомив про відсутність правових підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за несвоєчасну виплату пенсії (а.с.20).

Позивач вважаючи таку бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області протиправною, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено статтею 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 цього Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

З метою реалізації Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 року № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед яких, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Відповідно до статті 6 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, статтею 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №336/4675/17.

Як установлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, сума перерахованої пенсії в розмірі 64654,68 грн за період з 01 січня 2016 року по 14 серпня 2018 року згідно з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року по справі №803/1015/18 була виплачена позивачу лише 22 липня 2020 року.

Відтак, оскільки відповідач не здійснив вчасно виплату належних позивачу сум пенсії, то суд дійшов висновку про наявність підстав для компенсації останньому втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Враховуючи правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року по справі №681/423/15-а (провадження К/9901/5192/18), у розумінні Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випаду її присудження за рішенням суду.

За таких обставин, коли тривале ненарахування пенсії за минулі періоди відбулося з вини відповідача, а фактична виплата проведена лише після набрання законної сили судовими рішеннями, а не з моменту виникнення права на підвищення пенсії, тому суд вважає, що позивач маю право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих і виплачених йому на підставі рішень суду.

Доводи відповідача про те, що виплата перерахованої пенсії позивачу за період з 01 січня 2016 року по 14 серпня 2018 року на підставі рішення суду є одноразовим платежем та не є доходом, на який нараховується компенсація є безпідставними, оскільки вищенаведені кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі. Тобто, вказані кошти є доходом в розумінні статті 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року по справі №521/940/17.

Посилання відповідача на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду” для відмови у нарахування та виплаті позивачу компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії також є безпідставними, оскільки вона визначає лише механізм погашення власне самої заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Жодної норми щодо заборони нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ця постанова не містить, так як дані правовідносини регулюються Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядком №159.

Механізм нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є чітко визначеними у статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та в пункті 4 Порядку №159.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб” від 21 лютого 2018 року №103, як на підставу для відмови у задоволенні позову є помилковими, оскільки зазначена постанова не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на підставі Закону №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.

Також безпідставними є посилання відповідача на Закон України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27 березня 2014 року №1166-VII, оскільки доводи відповідача спростовані у вищенаведеному рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року по справі №803/1015/18, яке набрало законної сили.

З урахуванням вищезазначеного позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року по справі №803/1015/18 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та достатніми доказами правомірність відмови у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати позивачу пенсії на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року по справі №803/1015/18.

Разом з тим, на переконання суду, розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати позивачу пенсії є компетенцією відповідача як органу, який здійснює нарахування та виплату пенсії. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати йому пенсії.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі “Педерсен і Бодсгор проти Данії” зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі “Волохи проти України” (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є “передбачуваною”, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. “…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання”.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

У даній правовій ситуації компенсація втрати частини доходів за період з 01 січня 2016 року по 22 липня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати позивачу пенсії, не була нарахована та виплачена ОСОБА_1 взагалі.

Тобто, питання про те, який розмір компенсації буде нараховано відповідачем при її розрахунку є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

За таких обставин, суд зазначає, що у даному випадку повноваження щодо обрахунку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати позивачу пенсії, покладається на відповідача, а тому, підстави для стягнення з відповідача суми компенсації втрати частини доходів у розмірі 83 181,20 грн, визначеному самим позивачем, відсутні.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року по справі №803/1015/18, за період з 01 січня 2016 року по 22 липня 2020 року, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року по справі №803/1015/18, за період з 01 січня 2016 року по 22 липня 2020 року.

Відповідно до вимог статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, суд задовольняє позов частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 454,00 грн, що підтверджується квитанцією від 22 січня 2021 року №126.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року по справі №803/1015/18, за період з 01 січня 2016 року по 22 липня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року по справі №803/1015/18, за період з 01 січня 2016 року по 22 липня 2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя Т.М. Димарчук