Рішення № 95974791, 30.03.2021, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3223/20

провадження №: 2/398/357/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"30" березня 2021 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Крімченко С.А., з участю секретаря судового засідання Кулікової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С ТА Н О В И В:

Позивач ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500252596 від 26.01.2012 року у розмірі 30613 грн. 18 коп., судового збору в сумі 2102грн. та 20000,00грн. понесених витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.01.2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500252596, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 15500,00грн. зі сплатою 23% річних. Дата остаточного повернення кредиту – 27.01.2015 року. Згідно договору відступлення прав вимоги від 21 червня 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги заборгованості за договором кредиту № 500252596 від 26.01.2012 року. 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «Веста» право вимоги заборгованості за договором кредиту № 500252596 від 26.01.2012 року. 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги заборгованості за договором кредиту № 500252596 від 26.01.2012 року. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків за користування кредитом та пені за порушення умов Кредитного договору, що підлягає стягненню з позичальника станом на 14.07.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості становить 26266,78 грн., з яких:

7980,99грн. – заборгованість за кредитом (тіло кредиту);

3378,39грн. – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги;

2784,60грн. – заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості);

12122,80грн. – заборгованість з пені.

Станом на день подання позову відповідач не повернув отримані від позивача кредитні кошти на підставі кредитного договору № 500252596 від 26.01.2012 року. З огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, отриманих на підставі кредитного договору, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Представник позивача зазначає, що на підставі ст. 1049 та ст.625 ЦК України, після закінчення строку дії договору, на підставі якого виникло грошове зобов`язання, на існуючий борг нараховуються проценти та застосовується цивільна відповідальність за порушення умов договору. У випадку, якщо розмір процентів не передбачений договором, то проценти нараховуються на рівні облікової ставки НБУ.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, по сплаті інфляційних витрат та 3% річних, по сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов кредитного договору, що підлягає стягненню станом на 14.07.2020р, відповідно до розрахунку заборгованості становить 30613,18 грн. з яких:

719,16 грн. - нараховані 3% річних;

1608,77грн. – втрати від інфляції;

2018,47грн. – подвійна облікова ставка НБУ,

7980,99грн. – заборгованість за кредитом (тіло кредиту);

3378,39грн. – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги;

2784,60грн. – заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості);

12122,80грн. – заборгованість з пені.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду від 01.12.2020 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час, місце та дату судового засідання повідомлялася належним чином, враховуючи приписи ст.128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв, клопотань, відзиву не надала.

За таких обставин, суд ухвалив провести заочний розгляд справи у відсутність сторін, постановивши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст.280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечує проти заочного розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 26.01.2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 500252596, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 15500грн. зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 23 % річних, з кінцевим терміном повернення до 27.01.2015 р., а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов`язання згідно з договором у повному обсязі (а.с.13).

За умовами кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному додатком до публічної пропозиції на оформлення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а позичальник у свою чергу зобов`язувався здійснювати сплату грошових коштів.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит в сумі 15500 грн.

Згідно з графіком погашення кредиту (додаток №1 до кредитного договору), відповідач мала здійснювати платежі щомісяця починаючи з 27.02.2012 року по 27.01.2015 року (а.с.11).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як визначено ч.1 ст.26, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

21.06.2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу №1. Відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку №1 до договору (а.с. 24).

26.12.2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» укладено договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА. Відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку №1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права, які належать клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів (а.с.25-35).

27.12.2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» укладено додаткову угоду до договору факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року. Відповідно до якого сторони домовилися п.2.1. Розділу 2 Договору факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року змінити та викласти в наступній редакції: в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку №1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії. Сторони погодили, що факту відступлення прав вимоги фактор стає стороною всіх основних договорів, укладених між клієнтом та позичальниками, перелік яких наведений у додатку №1-1 до договору, в силу цього до фактора переходять всі права, які належать клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, в тому числі, права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів (а.с.36).

14.01.2019 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» укладено додаткову угоду №1 до договору факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року(а.с.38-39).

14.01.2019 року ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» уклали акт приймання-передачі реєстру боржників від 14.01.2019 року до договору факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року. У відповідності та на виконання договору факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року клієнт передав, а фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в додатку №1-1 до додаткової угоди №1 до договору факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року. Клієнт передав, а фактор прийняв згідно з вимогами п.2.3.1 договору реєстр боржників клієнта від 14.01.2019 року на ком пакт-диску, складений за формою згідно із додатком №1-2 до договору (а.с. 37).

16.01.2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги №16-01/19/1. Відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належне йому право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку №1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії та сплатити за нього ціну права вимоги. Сторони погодили, що до нового кредитора переходять всі права, які належать первісному кредитору за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів (а.с.40-49).

17.01.2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено додаткову угоду до договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 року. Відповідно до якого сторони домовилися п.2.1. Розділу 2 Договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 року змінити та викласти в наступній редакції: в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належне йому право вимоги до боржників, а новий кредитор зобов`язується прийняти право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку №1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії та сплатити за нього ціну права вимоги. Сторони погодили, що по факту відступлення прав вимоги, новий кредитор стає стороною всіх основних договорів, укладених між первісним кредитором та позичальниками, перелік яких наведений у додатку №1-1 до договору, в силу цього, до нового кредитора переходять всі права, які належать первісному кредитору за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, в тому числі права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів (а.с.50).

Згідно із вимогами статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Тобто, за змістом цього положення несприятливі умови для нового кредитора пов`язуються із виконанням боржником обов`язку первісному кредитору, а не у звільненні від такого обов`язку в цілому.

Відповідно до копії витягу до додатку №1-2 до договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 року, позивальником зазначено ОСОБА_1 , кредитний договір №500252596 від 26.01.2012 року (а.с. 51).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» просить стягнути з позичальника заборгованість, яка станом на 14.07.2020р, відповідно до розрахунку заборгованості становить 30613,18 грн. з яких:

719,16 грн. - нараховані 3% річних;

1608,77грн. – втрати від інфляції;

2018,47грн. – подвійна облікова ставка НБУ,

7980,99грн. – заборгованість за кредитом (тіло кредиту);

3378,39грн. – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги;

2784,60грн. – заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості);

12122,80грн. – заборгованість з пені.

При цьому, позивач посилається на те, що за період користування кредитними коштами, Позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість Позичальника за Кредитним договором в повному обсязі не погашена.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви, відповідач не повернув отримані кредитні кошти згідно Кредитного договору №500252596 від 26.01.2012 року.

Таким чином, з огляду на те, що Позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню Кредитних коштів отриманих на підставі Кредитного договору №500252596 від 26.01.2012 року, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» вважає, що у нього виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому, з наданого суду ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» розрахунку заборгованості ОСОБА_1 не можливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо.

Належного розрахунку заборгованості Відповідача за кредитним договором №500252596 від 26.01.2012 року представником позивача суду не надано.

У матеріалах справи міститься також розрахунок боргу 3% річних та розрахунок пені із урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, на підставі якого позивач обґрунтовує свої вимоги та просить стягнути визначені у вказаному розрахунку грошові кошти. Вказаний розрахунок виконаний щодо суми боргу у розмірі 7980,99 грн., однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності заборгованості саме у такому розмірі (первинні документи та виписки з особових рахунків клієнта банку, які підтверджують існування певних банківських операцій, нарахування позичальнику боргу по основній сумі кредиту та процентам).

За ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, у ст.81 ЦПК України зазначається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач обґрунтовує заборгованість відповідача ОСОБА_1 виключно договорами відступлення прав вимог та розрахунком заборгованості, які у свою чергу, не містять інформації про нарахування саме такої суми, її складових, даних про внесення відповідачем платежів та строку розрахунку заборгованості, а фактично є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може бути доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та п.2.1.1 Постанови НБУ Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України від 30.12.1998 №566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Враховуючи те, що позивач вказував на здійснення часткових платежів на погашення кредиту, однак, доказів на підтвердження чи спростування цієї обставини не надав, суд позбавлений можливості перевірити правильність виконаного позивачем розрахунку заборгованості, встановити дійсний розмір заборгованості за кредитним договором.

Крім того, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» не надало суду первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та інше), тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку, є правильними.

Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов`язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Згідно з п.п.2.3 п.2 Розділу 1 Базові умови кредитування Кредитного договору, дата остаточного повернення Кредиту, яка є і датою припинення нарахування відсотків є 27.01.2015 року.

Вимоги щодо стягнення суми заборгованості за процентами за користування кредитом обмежуються датою їх нарахування, а саме 27.01.2015 року.

Відповідно до умов кредитного договору, долученого позивачем до позову як доказу позовних вимог, банк припиняє нарахування процентів з 27.01.2015 року.

Відтак, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками згідно Кредитного договору, з моменту відступлення права вимоги по дату розрахунку заборгованості в сумі 2784,60 грн. не підлягають задоволенню.

Разом з тим, відсутність у позивача права нарахування відсотків (процентів) за користування кредитом вбачається з умов п.п.2.1 Договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року.

Так, згідно з цим договором, його предметом є право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до договору. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісії, неустойки, що передбачені умовами Основного договору.

До позивача не перейшло право нарахування відсотків та пені, як виду неустойки, згідно з умовами кредитного (основного) договору.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, зокрема інфляційних втрат та 3% річних, останнім здійснено розрахунок заборгованості виходячи з суми заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 7980,99 грн., однак не доведено факту наявності заборгованості відповідача за кредитним договором саме в такому розмірі, про який зазначається вище.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження розміру заборгованості, що підлягає стягненню з боржника на користь позивача, а тому у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку із його недоведеністю.

Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача 20 000 грн. в рахунок отримання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 2, 3 та 4 ст 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, для підтвердження витрат на правову допомогу позивачем було надано прайс-лист АО «Вердикт», договір про надання правової допомоги від 21.12.2019 року, заявку про надання правових послуг, платіжне доручення на суму 200 000 грн. Однак, в наданому платіжному дорученні не зазначено, що ці кошти були сплачені за надання правової допомоги саме за дану позовну заяву, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому відсутня підстава для стягнення судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141, 264,265,273, 280,282,352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», адреса: 04053, м. Київ, вул.Кудрявський Узвіз, буд. 5-б, код ЄДРПОУ: 36799749;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Крімченко С.А.