Рішення № 95974354, 24.03.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4287/20

Провадження № 2/206/75/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2021 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.07.2015 належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Колишнім власником даної квартири була відповідач. На момент укладення договору купівлі-продажу відповідач не знялася з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири. У період з серпня по вересень 2015 року відповідач телефонувала позивачу та обіцяла знятися з реєстраційного обліку, однак з жовтня 2015 року зв`язок з нею був втрачений. Реєстрація відповідача в спірній квартирі порушує права позивача, позивач несе додаткові витрати на оплату комунальних послуг, не має можливості отримувати субсидію, не може розпорядитися квартирою. В зв`язку із чим, позивач просила усунути позивачу прешкоди в здійсненні права власності шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 1-3).

Третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради просила провести розгляд справи без участі представника третьої особи та прийняти рішення згідно матеріалів справи та відповідно до чинного законодавста України (а.с. 21-22).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

22.09.2020 позивачем подано дану позовну заяву з додатками (а.с. 1-21).

07.10.2020 відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 06.11.2020 (а.с. 15).

29.10.2020 від представника третьої особиДепартамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надійшла заява про розгляд справи без їх участі (а.с. 21-22).

06.11.2020 від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про проведення підготовочго судового засідання без участі позивача та його представника (а.с. 27-28).

06.11.2020 судове засідання відкладено на 26.11.2020 у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання (а.с. 29).

26.11.2020 судове засідання відкладено на 21.12.2020 у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання (а.с. 32).

21.12.2020 судове засідання відкладено на 18.01.2021 у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання (а.с. 40).

18.01.2021 судове засідання відкладено на 23.02.2021 у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання (а.с. 50).

23.02.2021 судове засідання відкладено на 04.03.2021 у зв`язку з неявкою сторін в судове засідання (а.с. 57).

У судові засідання призначені 06.11.2020, 26.11.2020, 21.12.2020, 18.01.2021, 23.02.2021 та 04.03.2021 відповідач, повідомлена про дату та час судового засідання, не з`явилася, в зв`язку із чим, за наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи (а.с. 64).

04.03.2021 судом закінчено підготовчі дії, закрито підготовче провадження, проведено розгляд справи по суті, заслухано вступне слово представника позивача, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи та оголошено перерву до 24.03.2021 для виклику позвича у зв`язку з визнанням її явки обов`язковою (а.с. 64).

24.03.2021 судом заслухано вступне слово позивача та допитано її в якості свідка та досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи (а.с. 70-71).

24.03.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 28.07.2015, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 4-5).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухома майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 247035572 від 04.03.2021 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 41321077 від 28.07.2015, позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , відомості про заборони відчуження та реєстрацію іпотек відсутні (а.с. 6, 67-68).

Згідно копії довідки № 4311 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: власник ОСОБА_1 та відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Допитана у судовому засіданні у якості свідка позивач ОСОБА_1 показала суду, що у 2015 році у відповідача придбала квартиру, відповідач пообіцяла усно через місяць знятись з реєстрації за даною адресою. Відповідач відразу не знялася з реєстрації, тому що переживала, що не отримає пенсію.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Дані правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України та Житловим кодексом України.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки само по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Частиною 1 ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є колишнім власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка при продажу квартири не знялася з реєстрації місця проживання за даною адресою, не є членом сім`ї власника, у сторін відсутня домовленість щодо строків відсутності відповідача, з заявами про усунення перешкод в користуванні житловою площею відповідач не зверталася та відповідач фактично створює позивачу перешкоди у користуванні власністю, а тому відповідача ОСОБА_2 слід визнати такою, що втратила право користування даним житловим приміщенням, що є підставою для зняття її з реєстрації за даною адресою.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, вислухавши доводи позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, допитавши позивача в якості свідка, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 156 ЖК України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, 280-283, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 58, каб. 213, ЄДРПОУ 40392181) про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття її з реєстраційного обліку за даною адресою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02.04.2021.

Головуючий суддя: К.С. Маштак