Рішення № 95974328, 01.04.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6801/17

2/214/1363/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 квітня 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Гриня Н.Г.,

секретар судового засідання – Кушнерук Ю.А.

за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом 23.11.2017 року, який було уточнено 17.04.2019 року, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.01.2013 року в загальному розмірі 49074 грн. 52 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом – 279 грн. 86 коп.; заборгованості за простроченим тілом кредиту – 10 390 грн. 90 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 3919 грн. 55 коп., пеня – 33140 грн. 69 коп., заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. – 2 450 грн. 00 коп., а також штрафів: 500 грн. – фіксована частина, 2313 грн. 07 коп. – процентна складова.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 23.01.2013 року відповідно до укладеного договору №б/н ОСОБА_1 отримав кредит в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 500 грн. зі сплатою процентів за користування ним за ставкою в розмірі встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування т викладені на банківському сайті www.privatbank.ua з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У разі виникнення прострочення зобов`язання за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1 Договору передбачена сплата процентів у подвійному розмірі. Відповідач підтвердив згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському інтернет-сайті www.privatbank.ua складають між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов`язання банк виконав, натомість позичальник покладені на нього обов`язки належним чином не виконувала, в результаті чого станом на 18.10.2017 року має заборгованість в розмірі 13 361 грн. 57 коп., яку представник позивача просить суд стягнути з позичальника в примусовому порядку.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами представник позивача ОСОБА_2 електронною поштою 29.01.2018 року подав відзив на позовну заяву, в якому просить суду відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, проти доводів зазначених у позовній заяві заперечує. Згідно Анкети-заяви відповідач не виявляв бажання щодо встановлення будь-якого кредитного ліміту , а також не висловлював бажання щодо оформлення на його ім`я будь-якої картки. Також, вказаний документ містить порожнє поле (без відмітки) про те, що відповідач «Пам`ятку клієнта, що мітить Тарифи обслуговування та кредитування отримав та ознайомився з їх змістом під підпис. Отже, не був ознайомлений з Тарифами, Умовами та правилами банківського обслуговування. Анкета-заява не може бути кредитним договором. Спірний кредитний договір не містить суми кредиту, типу та розміру процентної ставки (обов`язковість зазначення яких передбачено в договорі ст. 1054, 1056-1 ЦК України, ч.4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Таким чином, враховуючи, що між сторонами не укладено жодного кредитного договору, то і неможливе саме по собі, отримання будь-якого кредиту, нарахування на кредитну заборгованість процентів. Також, витяг з умов та правил надання банківських послуг , не містить жодної інформації щодо того, яка саме редакція правил міститься в матеріалах справи, та чи з цією редакцією був ознайомлений відповідач. Матеріали справи не містять доказів письмової форми договору. Таким чином, обставини укладення між сторонами договору не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем кредитної картки та встановлення по ній кредитного ліміту. Крім того, проведений позивачем розрахунок та позовні вимоги ніяким чином не узгоджуються. Також, згідно позову відповідачу було встановлено кредитний ліміт 500 грн., а до стягнення 4372 грн. тіло кредиту, при цьому жодних доказів зазначеного розміру банком не надано.

02.02.2018 року надано відповідь на відзив згідно якого зазначено, що за умовами кредитного договору №б/н від 23.01.2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту. Відповідно до Розділу І Загальних положень Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПРВИАТБАНК» керуючиь законодавством пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг. Тобто правила є публічною офертою. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У заяві вказано, що підписанням заяви ОСОБА_1 надав свою згоду, що заява, Пам`ятка клієнта, Умови та правила надання банківських послуг Тарифи складають в сукупності кредитний договір, заснований на публічній оферті. На підставі Заяви, що разом з Умовами та правилами зі зразками підписів відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 ключем є пластикова картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон який він вказав. За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку відповідачу надано можливість дистанційне обслуговування. Також до матеріалів справи додано довідку про умови кредитування, з якої вбачається розмір процентів 2,5% (30% річних), вказано розміри комісії та штрафів. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови. Також, з виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунку через термінали в касах магазинів, а отже отримав картку, оскільки здійснення даних операцій неможливо без картки. Відповідачем розрахунок не спростований, інший не надано. Таким чином, користуючись кредитними коштами відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому про твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

26.09.2018 року позивачем надано додаткові пояснення згідно яких, з посиланням на пункти Умов та Правил надання банківських послуг власник картки зобов`язаний стежити за витрати у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Відповідальність за погашення заборгованості в тому числі Овердрафту покладається на клієнта. Також, 24.05.2016 року відповідач скористувався послугою «Оплата частинами» та оскільки під час оплати чергового платежу було використано всю суму кредитного ліміту списання коштів здійснено за рахунок овердрафту. 02.08.2016 року оформив кредит по платформі «Сервіс вигідних вкладень» за яким відповідач отримав 2700 грн. Оскільки під час списання чергових платежів відповідачем було використано всю суму кредитного ліміту, списання коштів здійснено за рахунок овердрафту, що і спричинило перевищення тіла кредиту над розміром встановленого ліміту.

26.09.2018 року представником відповідача надані заперечення в яких вказано, що Анкета-заява не містить жодної інформації що відповідач просив встановити ліміт за платіжною карткою та є порожньою розділ, щодо бажання отримання «перелік карткових продуктів». Також, порожнє поле про те, що Відповідач «Пам`ятку клієнта, що містить у тому числі Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування отримав та ознайомився з ними, що свідчить, про те, що відповідач з ними не був ознайомлений. Відповідач заперечує факт укладання кредитного договору . Матеріали справи не містять жодних доказів передання екземпляра кредитного договору відповідачу, а в наявний в матеріалах справи анкеті-заяві підпис не належить відповідачу. Також, вказує, що надана позивачем виписка не є належним доказом та стосується і інших рахунків і картковий рахунок відкрито 19.11.2013 року через 10 місяців з моменту гіпотетичного підписання заяви. Розмір заборгованості зазначений в позові та розрахунку не відповідає змісту самого розрахунку.

У відповіді на заперечення представники позивача надав аналогічні пояснення зазначені у відповіді на відзив та додаткових поясненнях та додатково вказавши, що доказами укладення кредитного договору є : копія кредитного договору, розрахунок заборгованості, копія паспорту відповідача, виписка по рахунку та фото клієнта з картою з зображенням «Полуниці» та встановлення кредитного ліміту не є фінансовою операцією та не вимагає документального підтвердження.

Ухвалою суду від 13.12.2017 року відкрито провадження у справі (суддя Хомініч С.В., т.1 а.с.43).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні, у подальшому просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, у подальшому надав заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечує щодо задоволення позову у повному обсязі.

Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, суд постановив ухвалити по справі рішення на підставі наявних доказів.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію сторін, суд дійшов наступних висновків.

Так, 23.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредит, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (т. 1 а.с.7).

У вказаній заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. Відмітка про отримання Пам`ятки клієнта відсутня (т. 1 а.с. 7, зворот а.с.7).

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (т. 1 а.с. 8).

Згідно розрахунку заборгованості станом на 05.03.2019 року згідно якого заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 49074 грн. 52 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 279 грн. 66 коп.; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 10390 грн. 90 коп.; заборгованості за пенею за прострочене зобов`язання - 33 140 грн. 69 коп.; заборгованості за пенею за несвоєчасність сплати боргу на 100 грн. - 2450 грн. 00 коп.; , пеня – 3957 грн. 16 коп., а також штрафів: 500 грн. – фіксована частина, 2313 грн. 07 коп. – процентна складова (т. 2 а.с. 37-40).

Між сторонами виник спір щодо неналежного виконання відповідачем кредитних зобов`язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо: 1) такі Умови не містять підпису позичальника; 2) не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи анкету-заяву позичальника.

Так, надані позивачем Умови та правила не містять підтверджень, що саме їх в наданій суду редакції розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент виникнення правовідносин сторін взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів та, зокрема, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

До того ж необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про види та розмір неустойки (пені, штрафів) за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, що спростовує доводи відповідача щодо неналежності доказу.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що надані ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», у теперішній час АТ КБ «ПРИВАТБАНК», по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до наданого позивачем розрахунку, користувався кредитними коштами, наданими йому ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», у теперішній час АТ КБ «ПРИВАТБАНК», за договором б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі строком дії до останнього дня жовтня 2019 року (т.2 а.с. 10).

Тобто, доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, активне користування ним в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов`язань. Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки по рахунку вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, частково погашаючи заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах, збільшуючи та зменшуючи кредитний ліміт. Погашення кредитної заборгованості відповідачем востаннє мало місце 26 січня 2017 року.

При цьому, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту, в заявленому позивачем розмірі, визначеному згідно розрахунку позивача, який перевірено судом і з яким суд погоджується, з огляду на такі обставини.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування карти, ОСОБА_1 19.11.2013 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 0 грн; 22.11.2013 року - збільшено до 500 грн.; 20.01.2016 року - збільшено до 5000 грн.; 03.01.2017 року - знижено до 0 грн.; 31.01.2017 року – збільшено до 5300 грн.; 02.08.2018 року - знижено до 0.00 грн. (т. 2 а.с. 11).

Як встановлено з виписки з особового рахунку ОСОБА_1 , останній 24.05.2016 року скористався сервісом «Оплата частинами» на суму 3700 грн. в межах кредитного ліміту, в подальшому знову використовував кредитні кошти на придбання товарів та оплату послуг (т. 2 зворот а.с. 5).

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 05.03.2019 року, відповідач, з урахуванням часткового виконання зобов`язань за кредитним договором, має заборгованість за простроченим за тілом кредиту в розмірі 10670,76 грн. (а.с.17).

При цьому, враховуючи довідку про встановлення кредитного ліміту, надану виписку, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5300 грн. заборгованості за тілом кредиту, оскільки тіло кредиту не може перевищувати кредитний ліміт, а нарахування суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10670,76 грн. здійснено АТ КБ «ПриватБанк» шляхом списання з карткового рахунку процентів за прострочений кредит, що не є фактично використаними позичальником коштами та не може вважатися складовою заборгованості за тілом кредиту, а інших доказів збільшення кредитного ліміту суду не надано.

Позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів відповідно до встановленого кредитного ліміту 5300 грн., доказів того, що кредитний ліміт по кредитній карті відповідача було збільшено позивачем по справі не надано.

Оскільки, ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання по сплаті кредиту належним чином, то він повинен нести цивільно-правову відповідальність за невиконання зобов`язання.

Статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,

Приходячи до такого висновку суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, хоча й не містить строку повернення кредиту (користування ним), однак враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України та те, що отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Посилання відповідача на не підписання заяви особисто ОСОБА_1 у зв`язку із наявністю інвалідності через отриману травму, хоча і має місце, однак не свідчить про недієздатність особи встановлену судовим рішенням, здійснення підпису іншою особою не доведено належними доказами, а у випадку неможливості їх надання не заявив відповідне клопотання у встановленому законом порядку у відповідності до положень ст. 84 ЦПК України.

Звертаючись до суду з позовом просить, у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти за користування кредитом та штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.611, ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно дост.549 ЦК України,неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3ст.549 ЦК України).

Дослідженням змісту підписаної позивачем анкети-заяви від 23 січня 2013 року судом встановлено, що відомості про погоджений сторонами розмір процентної ставки та пені (штрафів) при укладенні кредитного договору відсутні.

Наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розміщених на офіційному веб-сайті https://privatbank.ua/terms/суд також вважає неналежним доказом, оскільки він не містить жодної інформації щодо предмета доказування у даній справі, зокрема, щодо типу кредитної картки, наданої позичальникові за підписаною ним анкетою-заявою від 03 грудня 2012 року, а містить лише виклад умов використання кожної з кредитних карток за різними типа кредитування, які емітуються та обслуговуються АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що, зважаючи на відсутність у підписаній позичальником заяві відомостей щодо типу отриманої картки, не має правового значення для вирішення даного спору, у тому числі для визначення процентної ставки, діючи за кредитною карткою відповідача, а також відомостей про відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Між тим, матеріали справи не містять навіть посилання на тип процентної ставки, погодженої з відповідачем при укладенні договору, позивачем не надано доказів узгодження сторонами процентної ставки у подвійному розмір, а також умови застосування відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, порядок її нарахування та застосування.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність дій банку з приводу нарахування відповідачеві процентів за користування кредитом без погодження їх ставки, у тому числі за збільшеною відсотковою ставкою, неузгодженою належним чином та нарахування штрафів.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані у розмір та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 300 грн. 00 коп.

Посилання позивача на пункти Умов та Правил надання банківських послуг згідно яких власник картки зобов`язаний стежити за витрати у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту та те, що відповідальність за погашення заборгованості в тому числі Овердрафту покладається на клієнта, судом не приймаються до уваги, оскільки матеріали спраив не містять докази про ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь АТ КБ ПРИВАТБАНК» судовий збір пропорційно частині задоволених вимог (10,80% задоволених вимог) у розмірі 172,80 грн.

Керуючись ст.ст.509, 525-527, 530, 546, 548, 549, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського 1-д) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»:

- заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.01.2013 року станом на 05.03.2019 року, у розмірі 5300 (п`ять тисяч триста) грн. 00 коп.

- судовий збір в розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 80 коп.

В задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його підписання. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 01 квітня 2021 року.

Суддя Н.Г. Гринь