Рішення № 95973331, 01.04.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.04.2021 Справа № 905/1886/20

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Шакуровій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця Лактіонова Віктора Вікторовича, м. Маріуполь Донецької області

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Халецького Анатолія Свиридоновича, м. Маріуполь Донецької області

про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 27606,68 грн. та моральної шкоди у розмірі 60000,00 грн., -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України - 23.12.2020 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 03.02.2021 року.

Фізична особа - підприємець Лактіонов Віктор Вікторович, м. Маріуполь Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Халецького Анатолія Свиридоновича, м. Маріуполь Донецької про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 27 606,68 грн. та моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відключення відповідачем орендованого позивачем приміщення від електропостачання через безпідставну відмову від договору оренди від 01.09.2019, що спричинило матеріальну шкоду у розмірі 27 606,68 грн., а також поширення неправдивих відомостей щодо позивача, які паплюжать ділову репутацію останнього, що спричиняє втрату до нього довіри з боку його клієнтів та ділових партнерів чим нанесено моральну шкоду, яку позивач оцінює у розмірі 60 000,00 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 22, 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1886/20 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 02.11.2020 позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/1886/20.

18 листопада 2020 року через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, зазначивши про розгляд справи господарським судом Донецької області №905/1384/20 про дострокове розірвання договору оренди від 01.09.2019, стягнення з позивача заборгованості з орендної плати та заборгованості з електроенергії. Крім того, відповідач вказав про відсутність домовленостей з позивачем про тимчасове підключення до електромережі у сусідньому приміщені, у зв`язку з чим придбаний позивачем кабель не є збитками внаслідок дій відповідача. Також відповідач зауважив про своєчасне попередження позивача про відключення електропостачання в орендованому приміщенні, з огляду на що останній мав здійснити заходи для збереження своєї продукції.

Разом з цим, відповідач зазначив про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

У підготовчому судовому засіданні 03.03.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/1886/20 до розгляду по суті на 24.03.2021 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.03.2021 відкладено розгляд справи по суті на 01.04.2021 року.

У судове засідання 01.04.2021 позивач не з`явився, через електронну пошту надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, а також підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2019 року між Фізичною особою-підприємцем Халецьким Анатолієм Свиридоновичем ( далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Лактіоновим Віктором Вікторовичем (далі - орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення (далі - договір), за п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове користування частину нежилого приміщення, за адресою: м.Маріуполь, вул. М.Сибіряка, 35, площею 42 кв.м, для використання у підприємницькій діяльності.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування приміщенням орендар сплачує орендну плату, у розмірі 2200,00 грн. на місяць, та вносить на розрахунковий рахунок орендодавця. Внесення орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця здійснюється на підставі виставлених рахунків, але не пізніше 31.12.2019.

Розмір орендної плати - 2200,00 грн., встановлюється на строк до 31.12.2019 (п. 3.2. договору).

За пунктом 3.3. договору вартість комунальних послуг (електроенергія, послуги холодного водопостачання, водовідведення), не входить в суму орендної плати та сплачується додатково.

Згідно з п. 3.7. договору комунальні послуги (електроенергія, послуги холодного водопостачання, водовідведення) сплачуються на підставі рахунку додатково, по факту відповідно до діючих цін та тарифів.

За приписами п.4.5. договору орендодавець зобов`язаний не чинити перешкоди орендарю у користуванні та не втручатись у господарську діяльність орендаря.

Орендодавець має право 1 раз у квартал здійснювати перевірку порядку використання орендарем приміщення, відповідно до умов договору (п. 4.7. договору).

Відповідно до п.6.1. договір оренди набирає сили з моменту його підписання та діє до 01.01.2020.

Якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку договору не попередить в письмовому вигляді іншу сторону про закінчення строку дії договору або про зміну умов договору, договір вважається пролонгованим (п. 6.2. договору).

Пунктом 6.5 договору передбачено, що договір може бути достроково розірвано за ініціативою орендодавця в разі несвоєчасної оплати орендної плати за оренду приміщення орендарем протягом двох місяців підряд. У разі розірвання договору, інша сторона письмово повідомляє, не пізніше ніж за 1 місяць.

За п. 7.1. договору сторони мають право вносити в даний договір в період його дії зміни. Зміни оформлюються письмово у вигляді додаткових угод та підписуються обома сторонами.

Договір підписаний Сторонами у встановленому чинним законодавством порядку.

Актом прийому - передачі від 05.09.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв в платне користування об`єкт оренди (а.с.10).

Я встановлено судом, договір оренди від 01.09.2019 пролонговано двічі, в останнє з 01.05.2020 по 31.08.2020.

04 червня 2020 року відповідач звернувся до позивача з повідомленням про одностороннє розірвання договору у зв`язку з порушенням відповідачем пунктів 4.7; 6.4; 6.5 договору оренди та просив звільнити приміщення та підписати акт-приймання передавання до 10.06.2020 року (а.с.13).

09.06.2020 року позивач у відповіді на вищевказане повідомлення зазначив, що жодних перешкод щодо перевірки використання орендованого приміщення 1 раз у квартал (п. 4.7 договору оренди) ним не вчинено, крім того, щодо необережного ставлення орендаря до орендованого майна, погіршення стану орендованого приміщення, використання не за цільовим призначенням, передачі приміщення в суборенду без згоди орендодавця (п. 6.2. договору оренди), жодної усної чи письмової претензії з боку відповідача до позивача не надходило.

Також, у відповіді зазначено щодо відсутності порушення зобов`язань зі сплати оренди та послуг електропостачання (п.6.5. договору оренди), оскільки грошові кошти за оренду та послуги електропостачання відповідач з вересня 2019 року по травень 2020 року передавав позивачу особисто в руки, про що свідчить підпис позивача в записній книжці відповідача про отримання грошових коштів.

Разом з цим позивач зазначив про неможливість у строк 6 днів звільнити приміщення, тоді як умовами договору визначено, що повідомлення про дострокове розірвання повинно бути надано не менше ніж за 1 місяць.

Листом від 07.07.2020 року відповідач повідомив позивача про припинення подання електроенергії у зв`язку з необхідністю часткового ремонту електропроводки з 10.07.2020 по 20.07.2020 (а.с.16).

На вказаний лист позивача надав письмове повідомлення б/н від 16.07.2020, в якому зазначив, що у відповідача відсутні повноваження на проведення робіт з електропостачання, а самовільне вимкнення електропостачання, в орендованому приміщенні, порушує умови зберігання товару, що знаходиться у приміщенні, у зв`язку з чим просив поновити електропостачання в орендованому приміщенні з метою запобігання псуванню продуктів харчування (а.с.17).

Разом з цим, 13.07.2020 року позивачем складено Акт інвентаризації та виявлення продукції, у якій було порушено умови зберігання в наслідок пошкодження електромережі відповідачем від 12.07.2020 за адресою: м. Маріуполь, вул. М. Сибіряка, 35 на загальну суму 24 133,03 грн. (а.с.19-21).

20.07.2020 року позивачем складено Акт інвентаризації та виявлення продукції, у якій було порушено умови зберігання в наслідок пошкодження електромережі відповідачем від 12.07.2020 за адресою: м. Маріуполь, вул. М. Сибіряка, 35 на загальну суму 2 573,65 грн. (а.с.19-21).

14 вересня 2020 року представник позивача звернувся до АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» з адвокатським запитом №45/20, в якому просив надати інформацію щодо проведення відключення електричної енергії уповноваженими особами АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» у нежитловому приміщенні площею 42 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. М. Сибіряка, 35, яке використовується під магазин кондитерських виробів.

Листом №54/9508-вих від 01.10.2020 АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» повідомлено позивача, що Маріупольським РЕМ АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» з липня 2020 по сьогоднішній день не проводились роботи з відключення нежилого приміщення за вказаною адресою (а.с.29).

Посилаючись на відключення відповідачем орендованого позивачем приміщення від електропостачання через безпідставну відмову від договору оренди від 01.09.2019, що спричинило матеріальну шкоду у розмірі 27 606,68 грн., а також поширення неправдивих відомостей щодо наявності у позивача заборгованості з орендної плати, які паплюжать ділову репутацію останнього, що спричиняє втрату до нього довіри з боку його клієнтів та ділових партнерів, чим нанесено моральну шкоду, яку позивач оцінює у розмірі 60 000,00 грн., останній звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність позовних вимог полягає у примусовому спонуканні Відповідача до відшкодування матеріальної шкоди через відключення ним орендованого позивачем за договором оренди від 01.09.2019 приміщення від електропостачання, а також до відшкодування моральної шкоди внаслідок неправдивих відомостей щодо позивача, які паплюжать ділову репутацію останнього.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

В підтвердження наявності факту збитків позивач посилається на вчинення відповідачем як орендодавця перешкод позивачу як орендарю у користуванні частиною нежилого приміщення, за адресою: м. Маріуполь, вул. М.Сибіряка, 35, площею 42 кв.м., згідно договору оркани від 01.09.2019 для здійснення ним підприємницької діяльності, а саме під магазин кондитерських виробів, шляхом відключення приміщення від електропостачання, що є порушенням умов п.4.5. вказаного договору, внаслідок чого позивачем понесені збитки у розмірі 27 606,68 грн.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

При поданні позову про відшкодування збитків на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Протиправною поведінкою у договірних правовідносинах є поведінка (дія чи бездіяльність) сторони договору, яка не відповідає вимогам закону, полягає у порушенні договірного зобов`язання, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, листом від 07.07.2020 року відповідач повідомив позивача про припинення подання електроенергії у зв`язку з необхідністю часткового ремонту електропроводки з 10.07.2020 по 20.07.2020.

Разом з цим слід зазначити, що порядок забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Так, за приписами ст.45 Закону України "Про ринок електричної енергії" розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності (п.56 ч.1 ст.1 ЗУ «Про ринок електричної енергії»).

За приписами п.2.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, результатом розподілу (передачі) електричної енергії на роздрібному ринку є забезпечення можливості отримання відповідним суб`єктом роздрібного ринку електричної енергії необхідного обсягу електричної енергії та рівня електричної потужності із забезпеченням параметрів якості електропостачання, які відповідають установленим стандартам, та категорії надійності електрозабезпечення відповідно до договору в точках приєднання електроустановок учасників роздрібного ринку.

Пунктом 7.7. ПРРЕЕ визначено, що електроживлення електроустановок споживача може бути тимчасово припинено оператором системи для проведення планових робіт, пов`язаних з ремонтом устаткування та/або підключенням електроустановок нових споживачів.

У разі виникнення аварійних ситуацій в електроустановках оператора системи електроживлення електроустановок споживача може бути припинено на час, що не перевищує визначений Правилами улаштування електроустановок для струмоприймачів споживача відповідної категорії. Оператор системи надає інформацію щодо планових та/або аварійних перерв в електропостачанні у порядку, визначеному главою 9.4 розділу IX цих Правил.

При цьому, припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом системи розподілу. (п.7.10 ПРРЕЕ).

Однак, відповідач не є оператором системи у світлі приписів Закону України «Про ринок електричної енергії», отже у останнього відсутні повноваження для припинення електроживлення частини нежилого приміщення, за адресою: м. Маріуполь, вул. М.Сибіряка, 35, площею 42 кв.м.

Між тим, всупереч положень Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, відповідачем самовільно відключено електропостачання вказаного приміщення, яке використовувалось позивачем для здійснення ним підприємницької діяльності, а саме під магазин кондитерських виробів, про що не заперечується останнім та зазначено про це у відзиві на позовну заяву.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту порушення Відповідачем умов п.4.5. договору оренди від 01.09.2019, укладеного між сторонами, вчинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні частиною нежилого приміщення, за адресою: м. Маріуполь, вул. М.Сибіряка, 35, площею 42 кв.м. під магазин кондитерських виробів, та, як наслідок, доведеність наявності збитків позивача, а також наявності причинного зв`язку між ними.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір матеріальної шкоди понесеної позивачем підтверджується Актами інвентаризації та виявлення продукції, у якій було порушено умови зберігання в наслідок пошкодження електромережі відповідачем від 12.07.2020 та 20.07.2020 у загальному розмірі 26 706,68 грн.

Отже враховуючи вищевикладене, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 26 706,68 грн.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 900,00 грн. недоотриманого прибутку у результаті простою роботи магазину, суд зазначає про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки позивачем належним чином не доведено розмір збитків у вигляді неодержаного прибутку.

Посилання позивача на перебування його працівника на лікарняному з 20.07.2020, що підтверджується листом непрацездатності АДК №876214, через нанесення відповідачем тілесних пошкоджень останньому, за фактом чого відкрито кримінальне провадження №12020050800000057, судом не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять обвинувального вироку суду в зазначеному кримінальному провадженні відносно відповідача з встановленням зазначених обставин.

Щодо вимоги про стягнення морального збитку в сумі 60 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. принципу справедливості розгляду справи судом.

Така правова позиція закріплена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №342/180/17.

Однак, матеріали справи не містять належних, у розумінні ст.74 ГПК України, доказів поширення відповідачем неправдивих відомостей, які паплюжать ділову репутацію позивача. Іншого належним чином позивачем не доведено.

Отже, позивачем, всупереч вимогам ч.3 ст.13 ГПК України, не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з учасників справи понесених ними витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1,2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначає про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу складає 10 000,00 грн.

В матеріалах справи наявний Ордер №1020840 від 28.10.2020 на надання позивачу правничої (правової) допомоги адвокатом Ботман О.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1449 від 18.12.2002, видане Ботман О.О.

В підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, останнім надано до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги, укладений між ФОП Халецьким А.С. та адвокатом Кінько В.М., за умовами п.5 якого за надання правничої допомоги відповідач виплачує адвокату гонорар, розмір якого становить 10 000,00 грн. за домовленістю сторін.

Разом з цим, відповідачем надано квитанцію до прибуткового касового ордера б/н від 10.11.2020 на суму 10 000,00 грн.

За змістом п.1 ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання наведених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Таким чином, дослідивши надані сторонами докази в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи відсутність клопотань сторін про зменшення розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів позивача та відповідача, а також недоведеність останніми не співмірності заявлених позивачем витрат, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що належна до компенсації відповідачем частина витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача підлягає задоволенню у розмірі 3048,00 грн., компенсація позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідача складає 6952,00 грн. пропорційно задоволеним вимогам, що відповідає приписам п.3 ч.4 ст.129 ГПК України.

Судовий збір у відповідності до вимог п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Лактіонова Віктора Вікторовича, м. Маріуполь Донецької області до Фізичної особи - підприємця Халецького Анатолія Свиридоновича, м. Маріуполь Донецької області про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 27 606,68 грн. та моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Халецького Анатолія Свиридоновича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Лактіонова Віктора Вікторовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 26 706,68 грн. а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3048,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,69 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лактіонова Віктора Вікторовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи - підприємця Халецького Анатолія Свиридоновича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 952,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2021 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/