Ухвала суду № 95971984, 02.04.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Ухвала

Іменем України

Справа № 712/3317/21

Провадження № 2/712/1639/21

02 квітня 2021 року м. Черкаси

Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Марцішевська О.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом військової частини 3061 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення заподіяних державі збитків,

В С Т А Н О В И В:

29.03.2021 року позивач військової частини 3061 Національної гвардії України (м. Черкаси, вул.. Василя Сурікова, 32) звернувся до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заподіяних державі збитків.

В обґрунтування вимог вказує, що відповідно до наказу командира військової частини 3061 (по стройовій частині) від 26.11.2019 № 251 ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини 3061 Національної гвардії України та на всі види забезпечення.

Відповідно до Контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України відповідач добровільно взяв на себе зобов`язання проходити військову службу у Національної гвардії України протягом строку дії контракту на умовах установлених Законами та нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок проходження військової служби. Строк дії Контракту складає 3 (три) роки. Проходячи військову службу за контрактом та незважаючи на взяті зобов`язання під час підписання контракту відповідач став на шлях порушення військової дисципліни за що неодноразово був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Незважаючи на комплекси проведених виховних заходів з боку командування військової частини щодо покращення особистої дисциплінованості, зразкового виконання обов`язків, відповідач належним чином не реагував, висновків не робив.

В подальшому відповідач не виправивши своєї поведінки зразковим виконанням службових обов`язків продовжував порушувати військову дисципліну і тому командиром військової частини 3061 було прийнято рішення щодо розірвання контракту.

При зарахуванні відповідача на військову службу за контрактом відповідачу на підставі вимог наказу МВС України від 15.03.2018 року № 200 розділу XXI відповідачу була виплачена одноразова грошова допомога.

Відповідно до довідки-розрахунку № 232 від 14.08.2020 р. (обчислення пропорційно часові, що залишився до закінчення строку носіння військової форми, з урахуванням зносу) залишкова вартість одержаного відповідачем під час проходження служби речового майна, складає 5321,13 грн.

Станом на момент подання позовної заяви за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 5321,13 грн. за предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився та заборгованість у розмірі 5785, 23 грн. за дострокове припинення першого контракту, загальна сума відшкодування завданих державі збитків складає 11106, 36 грн.

Перед звільненням відповідачем було написано рапорт від 13.08.2020 про добровільне відшкодування ним заборгованості перед військовою частиною, проте жодного платежу відповідачем на даний час не було здійснено.

В наслідок чого відповідачу військовою частиною 3061 було надіслано претензії від 13.10.2020 № 1/61-847 та від 26.11.2020 № 1/61-979 про заборгованість перед військовою частиною 3061 за шкоду заподіяну державі у розмірі 5321,13 грн. за предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися та заборгованість у розмірі 5785, 23 грн. за дострокове припинення першого контракту.

Але жодного платежу відповідачем внесено не було. Тобто відповідач не заперечує свою заборгованість перед військовою частиною 3061.

Після звільнення з військової служби та станом на день подання позовної заяви відповідач не розрахувався із військовою частиною 3061 у добровільному порядку та продовжує ухилятись від сплати даної заборгованості.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь військової частини 3061 Національної гвардії України (ЄДРПОУ 25575871) збитки завдані Державі в особі військової частини 3061 на загальну суму 11106, 36 грн. та судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, виходячи з такого.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, ОСОБА_1 проходив військову службу, яка відповідно до зазначених норм КАС України вважається публічною службою.

Спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання контракту, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з вартість одержаного речового майна та дострокове припинення контракту, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після звільнення особи з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Такий правовий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), від 30 січня 2019 року у справі № 810/2610/16 (провадження № 11-1004апп18), від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17 (провадження № 14-563цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 705/1664/17 (провадження № 14-31цс19).

Із урахуванням наведеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 липня 1950 року (далі – Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 п. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись ст. 186 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження по справі за позовом військової частини 3061 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення заподіяних державі збитків - відмовити, роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси у п`ятнадцятиденний строк з дня складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Інформацію стосовно справи можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua.

Суддя О.М. Марцішевська

Дата виготовлення повного тексту ухвали 02 квітня 2021 року.