Рішення № 95971702, 15.03.2021, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1109/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2021 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Мичка І.М.

при секретарі Кондратюк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У поданій заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 415 грн. 49 коп. та судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 22 серпня 2012 року між сторонами укладено договір, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов`язання не виконував, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості.

Невиконання відповідачем умов договору дають право позивачу стягнути з нього заборгованість за кредитом у судовому порядку.

Представник позивача в судове засіданя не з"явився надав суду заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить провести без його участі.

Відповідач подав відзив. Заперечує проти задоволення позову. Просить відмовити у задоволені позову.

Дослідивши матеріали справи, надані суду докази, враховуючи письмові пояснення відповідача, викладені позивачем в позовній заяві обставини, суд дійшов наступного висновку.

Із наданих доказів, які містяться в матеріалах справи судом встановлено.

22 серпня 2012 року відповідач підписав анкету-заяву №б/н. Відповідно до цієї анкети позивачу видано кредитну карточку з кредитним лімітом 4 000 (чотири тисячі) грн. Однак, будь-які дані про строк дії картки, розмір відсотків за користування кредитними коштами, строку повернення коштів, розміри пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту у підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні.

Банк не надав доказів про те, яка саме карточка відкривалася на ім`я ОСОБА_1 . До позовної заяви банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна контракт", Універсальна голд" та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, які позичальником не підписані. . До різного виду банківських карток застосовуються різні умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.

У запереченнях ОСОБА_1 не визнав Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку.

За наведеного суд приходить до висновку, що зазначені документи не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять ні дат, ні підписів, ні печатки.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Порядок нарахування відсотків за користування кредитом та пені регулюються ст.ст. 549, 551, 1048-1050 ЦК України.

У заяві позичальника від 22 серпня 2013 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк не надав доказів того, га підставі якого правочину здійснив нарахування відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій (пені, штрафних санкцій).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22 серпня 2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

До вказаних правовідносин також неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, апеляційний суд вважає, що надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 22 серпня 2012 року наведено розрахунок заборгованості. З розрахунку вбачається, що вчинялися дії щодо виконання зобов`язань, здійснювалося погашення заборгованості за наданим кредитом. Відповідачем сплачено на користь банку більша сума, ніж отримана сума.

Також банком надано розрахунок заборгованості. Однак цей розрахунок не відповідає заяві-анкеті. З нього вбачається, що банк всупереч вимог ст.1056-1 ЦК України в односторонньому порядку змінював відсоткову ставку в сторону збільшення (з 01.09.2014 року вона становить 34,8%). Відсоткової ставки на прострочену суму боргу в заявці взагалі не передбачено. Також не передбачено нарахування пені, штрафів, комісій. Позивач не зазначає, якими пунктами заявки це передбачено. Довідка про умови кредитування, яка приєднана банком до позовної заяви, мною не підписувалася. А тому не є частиною договору.

В заявці не передбачено нарахування пені. В той же час розрахунок містить нарахування пені в розмірі 2%.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що оскільки витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідачки, то їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22 серпня 2012 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Аналогічні висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19), на які суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, не звернув уваги.

Всупереч вимог ст.1056-1 ЦК України позивач в односторонньому порядку змінював відсоткову ставку в сторону збільшення (з 01.09.2014 року вона становить 32,4%, а з 01.04.2015 року – 42%). Відсоткової ставки на прострочену суму боргу в анкеті взагалі не передбачено. Також не передбачено нарахування пені, штрафів. Позивач не зазначає, якими пунктами анкети це передбачено. Банк не направляв повідомлень про підвищення ставки.

Згідно банківської виписки банк знімав кошти за страхування кредитного ліміту. Однак в анкеті не передбачено сплату коштів за страхування кредитного ліміту.

Кошти на погашення кредиту списувалися з іншої карточки. Однак позивач не відобразив ці кошти в розрахунку заборгованості.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 січня 2018 року задоволена клопотання. Витребувано у ПАТ «КБ« ПриватБанк- виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 ;

-фотокартку з карткою, де чітко видно особу ,якій видали картру та термін дії карточки;

-виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 адже з цього рахунку проводилось списання на погашення боргу;

-виписку по картковому рахунку № НОМЕР_3 адже з цього рахунку банк самостійно списував з цієї карточки кошти на погашення боргу.

Однак банк надав випуску виписку виключно по одній карточці – НОМЕР_1 . По іншим карточкам виписка не надана.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст. ст. 81, 263 ЦПК України, ст.ст.204, 526,599,611,634,1048, 1050 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволені позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Здолбунівський районний суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: