Рішення № 95971383, 31.03.2021, Карлівський районний суд Полтавської області

31.03.2021

єдиний унікальний номер справи 531/1820/20

номер провадження 2/531/70/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року м.Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Черняєвої Т.М.,

за участю секретаря – Мельник О.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Карлівський районний відділ державної виконавчої служби Північно-східного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Карлівський районний відділ державної виконавчої служби Північно-східного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 29.09.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. був вчинений виконавчий напис за №9385, яким було звернено стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». не сплачену у строк за кредитним договором №PLXRRX11110123 від 11.06.2007 року заборгованість. Строк за який проводиться стягнення – десять років два місяці двадцять днів, а саме з 11.06.2007 року по 31.08.2017 року.

05.01.2018 року постановою ВП №55473518 державним виконавцем Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Даніловою О.О. було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса №9385, виданого 29.09.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у сумі 33646,91 грн. та виконавчого збору.

Вважає, що при вчинення виконавчого напису, нотаріус не перевірив безспірність заборгованості шляхом отримання у стягувача первинних документів щодо видачі кредиту та чи вчиняється вона у межах трирічного строку, встановленого для пред`явлення вимоги, не встановив наявність заперечень боржника щодо розрахунку заборгованості. Повністю не погоджується із нарахованою заборгованістю та вказує на закінчення строків позовної давності для її стягнення, у зв`язку з чим просить визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою від 18.11.2020 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 18.11.2020 року задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року закрито підготовче судове провадження у справі та призначено справу до судового розгляду, а також витребувано у приватного нотаріуса належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис №9385 від 29.09.2017 року.

09.02.2021 року на адресу суду надійшли письмові пояснення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на позов ОСОБА_1 із копіями документів на підставі яких вчинено виконавчий напис та інших документів, на підтвердження викладених у поясненні доводів. У вказаних поясненнях нотаріус зазначила, що «безспірність» у розумінні ст.88 Закону України «Про нотаріат» є не доведеність боргу, що є елементом судового процесу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин, при яких вважається (презюмується) наявність боргу, а документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено КМУ (надалі Перелік) – не письмові докази наявності боргу, а докази наявності зазначених вище правовідносин, що підтверджено наступними правовими позиціями: постановою ВСУ від 20.05.2015 року №6-158цс15 та ВССУ від 09.09.2015 року по справі №490/2908/15-ц та від 18.05.2016 року по справі №6-6347св15. Розділом Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин» передбачено, що для одержання виконавчого напису на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Вказаний у справі напис було нею вчинено у відповідності до вищевказаних вимог. Щодо пропуску трирічного строку для вчинення виконавчого напису зазначила, що вказаний строк обчислюється не так як строк позовної давності для звернення до суду, а за правилами Закону України «Про нотаріат» і терміном з якого має обчислюватися згаданий вище строк, є дата направлення боржнику вимоги про усунення порушень. У даному випадку має місце кредитний договір, який не має строку дії, отже сторони мають здійснити свої права і обов`язки у будь-який час, тому термін для вчинення виконавчого напису обраховується з моменту настання права вимоги, тобто направлення боржнику вимоги про усунення порушень. Вважає, що всі дії нею, як нотаріусом, вчинено у відповідності до вимог чинного законодавства, тому просила відмовити у задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з`явився. Від його представника мається заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Причина неявки не відома. Заяви про розгляд справи за її відсутності не надходило.

Тому суд, за письмової згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Третя особа – приватний нотаріус Бондар І.М. у судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у задоволенні позову просила відмовити.

Представник третьої особи – Карлівського РВ ДВС у судове засідання не з`явився, направивши до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 29.09.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. був вчинений виконавчий напис за №9385, яким було звернено стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». не сплачену у строк за кредитним договором №PLXRRX11110123 від 11.06.2007 року заборгованість (а.с.21).

05.01.2018 року постановою ВП №55473518 державним виконавцем Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Даніловою О.О. було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса №9385, виданого 29.09.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у сумі 33646,91 грн. та виконавчого збору (а.с.15).

Далі встановлено, що позивач не погоджується з виконавчим написом нотаріуса, оскільки вважає що виконуючи виконавчий напис, нотаріусом не враховано та не було перевірено факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за картковим рахунком, суми боргу, відсотків та пені у виконавчому записі зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За результатами аналізу вищенаведеного, суд приходить до наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання банком письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, ст. 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.

Судом перевірено додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів та не встановлено порушень процедури вчинення виконавчого напису нотаріуса, але, оскільки, відповідачем не було подано відзиву на позов з відповідними доказами, суд позбавлений можливості перевірити безспірність вимог банку до позивача, а тому вважає, що відповідачем не доведено цих обставин.

За таких обставин, суд вважає, що виконавчий напис нотаріуса №9385 серії НМІ 707783 від 29.09.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Бондар І.М., необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням положення до ст.141 ЦПК України з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті ним судового збору за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн., за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 420,40 грн., у задоволенні позову щодо стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. необхідно відмовити у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують вказані витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 280-281, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Карлівський районний відділ державної виконавчої служби Північно-східного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни №9385, виданий 29 вересня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, коштів у розмірі 33646,91 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ14360570) на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1261,20 грн.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідачі у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги або безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Карлівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Черняєва