Рішення № 95968266, 15.03.2021, Дружківський міський суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Номер провадження 2/229/96/2021

Справа № 229/4664/20

15 березня 2021 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Лебеженка В.О.

за участю секретаря судового

засідання Слободкіної Т.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення до будинку,-

третя особа: ОСОБА_4 ; виконавчий комітет Дружківської міської ради,-

В С Т А Н О В И В:

До Дружківського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкоду користуванні житловим приміщенням, вселення до будинку.

В обґрунтування позову вказано, що вона є власницею 7/8 частин житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Її рідна сестра, відповідач по справі – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником 1/8 частини спірного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про на спадщину за законом від 13.04.1994 року.

14 січня 1971 року вона уклала шлюб із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в с. Миролюбівка Піщанського району Вінницької області був зроблений актовий запис про одруження №3.

З цього моменту та по теперішній час вони із ОСОБА_4 проживають разом, ведуть спільне господарство, дбають один про одного.

Свідоцтво про спадщину за заповітом №1120 від 18.03.2019 року вона отримала після смерті її матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З 2016 року, коли її мати ОСОБА_5 вже хворіла, вони з її чоловіком ОСОБА_4 переїхали до будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З того часу вони обидва фактично проживають за вказаною адресою.

Після отримання свідоцтва про право на спадщину вона зареєструвалась у спірному будинку.

На даний момент вона бажає зареєструвати в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , свого чоловіка ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 з 2016 року постійно проживає у вказаному будинку, робить в ньому ремонтні роботи, поліпшує його стан, доглядає будинок та прибудинкову територію, а тому вона, як власник 7/8 частин, бажає зареєструвати його в цьому будинку. Факт постійного проживання у вказаному будинку підтверджується актом про фактичне проживання від 02.10.2020 року, складеним головою територіального комітету м-н «Торецький».

Її рідна сестра ОСОБА_3 , як співвласник 1/8 частини домоволодіння, не бажає давати своєї згоди на реєстрацію її чоловіка ОСОБА_4 в спірному будинку. Причини своєї відмови вона не пояснює, проте згоди на реєстрацію не надає.

Вони разом із ОСОБА_4 зверталися до ЦНАП м. Дружківки із заявою про вселення до спірного будинку, проте його заяву не прийняли, оскільки не має згоди співвласника будинку ОСОБА_3 .

Вказані дії відповідача порушують її право на вільне розпоряджання своєю власністю.

Одним із документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи є рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення.

02 листопада 2020 року ухвалою Дружківського міського суду Донецької області було прийнято позов до провадження, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове провадження (а.с.22).

25 листопада 2020 року ухвалою Дружківського міського суду Донецької області було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – виконавчий комітет Дружківської міської ради (а.с.35).

14 грудня 2020 року відповідачка надала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволені позову в повному обсязі (а.с.45-47).

13 січня 2021 року ухвалою Дружківського міського суду Донецької області було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с.63).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити з підстав викладених у позові.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 заперечувала проти заявлених позовних вимог, просила у задоволенні позову відмовити.

В подальшому відповідачка в судові засідання не з`являлась, про час, дату та місце розгляду справи сповіщалась належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги ОСОБА_1 та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи виконавчого комітету Дружківської міської ради в судове засідання не з`явився про час, дату та місце розгляду справи сповіщений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

У відповідності до положень ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.1 ч. 2 ст.16 ЦК України є визнання права.

Статтею 4 ЦПК України, гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 квітня 1994 року, після смерті ОСОБА_6 , в рівних частках успадкували: ОСОБА_5 – дружина; ОСОБА_7 – син; ОСОБА_1 – донька; ОСОБА_3 – донька, майно у виді 1/2 частки жилого дому з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , тобто по 1/8 частці кожний (а.с.9).

Згідно свідоцтва про спадщину за заповітом ОСОБА_1 успадкувала після смерті своє матері: ОСОБА_5 , спадщину у вигляді 3/4 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6,10-12).

Таким чином, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 є співвласниками будинку з надвірними будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , тобто позивачці належить 7/8 частини вказаного будинку, а відповідачці належить 1/8 частка вказаного будинку. Встановлені судом обставини сторонами не оспорюються та визнаються.

В свою чергу, позивачка в судовому засіданні зазначила, що з 2016 року вона разом з чоловіком ОСОБА_4 постійно мешкали за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснювали догляд за її хворою матір`ю: ОСОБА_5 і до її смерті. Після отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, позивачка 28 листопада 2019 року зареєструвалась за вищевказаною адресою.

Дані обставини підтверджуються, актом про фактичне місце мешкання, з якого вбачається що за адресою: АДРЕСА_1 з 2016 року мешкає чоловік позивачки – ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17).

Відповідно до домової книги за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 зареєстрована з 28 листопада 2019 року (а.с.13-15).

На даний час позивачка бажає зареєструвати в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 свого чоловіка ОСОБА_4 (а.с.6-8).

Статтею 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст.ст. 317, 319 ЦК України, визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.64 ЖК України, членом сім`ї наймача є чоловік (дружина).

Частиною 1 ст.355 ЦК України, визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Право власності спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою (ч.1 ст.358 ЦК України).

Відповідно до п.п. 4 п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016 року «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», для реєстрації місця проживання особа подає документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).

Як встановлено судом право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за позивачкою ОСОБА_1 (7/8 частки) та відповідачці ОСОБА_3 (1/8 частка).

З приводу реєстрації чоловіка ОСОБА_4 , позивачка звернулася до відповідачки ОСОБА_3 , як до співвласника будинка. На своє прохання позивачка ОСОБА_1 отримала відмову у наданні згоду на реєстрацію її чоловіка.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 вказала, що не бажає надавати згоду на реєстрацію чоловіка позивачки ОСОБА_4 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їй та її сестрі ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності. Вказує, що ОСОБА_4 не зможе дбайливо ставитися до спільного її майна з сестрою у вигляді будинку, оскільки він та позивачка ОСОБА_1 неодноразово били її, через що вона вимушена була виїхати з батьківського будинку.

Пояснення відповідачки ОСОБА_3 в частині нанесення їй тілесних ушкоджень позивачкою ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_4 , суд визнає їх безпідставними, оскільки відповідачкою не надано суду належних та допустимих доказів.

В свою чергу, пояснення відповідачки ОСОБА_3 в частині того, що ОСОБА_4 не зможе дбайливо ставитися до належного їй майна та її сестрі, спростовуються наданими поясненнями позивачки ОСОБА_1 , яка в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_4 з 2016 року постійно проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Робить в ньому ремонтні роботи, поліпшує його стан, доглядає будинок та прибудинкову територію.

Пояснення позивачки ОСОБА_1 підтверджуються показами свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які були допитані безпосередньо в судовому засіданні.

Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 зазначила, що позивачка ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 є її батьками. Раніше вони мешкали за адресою: АДРЕСА_2 . Приблизно 2012 року мати та батько почали доглядати за бабусею: ОСОБА_5 , за місцем її мешкання, а саме: АДРЕСА_1 . З 2016 року вони почали постійно там мешкати, при цьому продовжуючи здійснювати догляд за бабусею. Коли бабуся померла, її похованнмя займалися батьки. З часу їх мешкання у будинку, вони провели водопостачання у будинок, встановили паркан та встановили котел. При цьому, постійно доглядали за будинком та прибудинковою територією. Власником будинку, після смерті бабусі, окрім її матері: ОСОБА_1 є ОСОБА_3 , якій належить 1/8 частка будинку. ОСОБА_3 допомоги не надавала у догляді за будинком та бабусею. Лише приходила до будинку з метою зібрати ягоди та забрати свою пенсію.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні, пояснила, що знає позивачку ОСОБА_1 та відповідачку ОСОБА_3 , оскільки мала дружні стосунки з їх матір`ю ОСОБА_5 , яка мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . Через погане самочуття ОСОБА_5 за нею доглядала її донька ОСОБА_1 , разом з її чоловіком ОСОБА_4 . Після смерті матері, останні постійно мешкають у будинку, здійснюють догляд за ним. Провели у будинок водопостачання, роблять поточний ремонт, встановили паркан. Відповідачку по справі ОСОБА_3 вона бачила лише один раз, на похованнях її матері ОСОБА_5 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила що позивачка ОСОБА_1 доглядала за своєю матір`ю ОСОБА_5 до самої смерті, де і мешкала постійно, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 . Після чого, здійснила її поховання. В цей час їй допомагав її чоловік ОСОБА_4 . В тепершній час за вказаною адресою продовжують мешкати ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 , який провів у будинок водопостачання, встановив паркан та здійснює поточні ремонтні роботи у будинку. ОСОБА_3 за адресою мешкання її матері з`являлась рідко. За комунальні послуги сплачувала лише ОСОБА_1 . Відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 напружені.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона інколи допомагала ОСОБА_1 здійснювати догляд за її матір`ю: ОСОБА_5 . Чоловік ОСОБА_1 – ОСОБА_4 , також здійснював догляд за її матір`ю. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними сестрами, стосунки між ними напружені. ОСОБА_3 не здійснювала догляд за матір`ю. Після смерті матері у будинку за адресою: АДРЕСА_1 мешкають ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 , здійснюють догляд за будинком, ведуть там господарство.

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються пояснення позивачки ОСОБА_1 і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Отже, судом достовірно встановлено, що поведінка чоловіка позивачки ОСОБА_4 з часу його мешкання у будинку АДРЕСА_1 , а саме з 2016 року, свідчить про дбайливе ставлення до майна в якому він мешкає та співвласником якого є його дружина, оскільки він здійснював поточний ремонт будинку, доглядав за придомовою територією, провів до будинку водопостачання та опалення, також встановив паркан. Дій на руйнування, знищення цього майна або інших дій негативного характеру не здійснював. Що в свою чергу повною мірою спростовує доводи відповідачки ОСОБА_3 .

У Конституції України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головними з яких є принцип рівного визнання й захисту рівним чином усіх форм власності (статті 13, 14, 41).

Положеннями ст. 386 ЦК України, встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до ст.156 Житлового кодексу України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Суд, надаючи аналіз встановленим обставинам справи у судовому засіданні та зібраним доказам у справі, констатує факт наявності перешкод у користуванні ОСОБА_1 своєю власністю відносно будинку за адресою: АДРЕСА_1 з боку відповідачки ОСОБА_3 , яка полягає у відмові надати останньою згоду на реєстрацію ОСОБА_4 , який є чоловіком позивачки ОСОБА_1 . А тому, право позивачки ОСОБА_1 у вільному володінні, користуванні, розпорядженні своєю власністю підлягає судовому захисту.

Що стосується позовної вимоги про вселення ОСОБА_4 до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , то суд зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 є співвласниками будинку з надвірними будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

Між тим, позивачка ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 мешкають з 2016 року у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються актом про фактичне проживання (а.с.17). Тобто, з 2016 року ОСОБА_4 безперешкодно вселився у вищевказаний будинок, як член сім`ї власника будинку. Дані обставини, також підтверджуються поясненнями свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

З 28 листопада 2019 року позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-15).

Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до ст.156 Житлового кодексу України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

Відтак, ці позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки ОСОБА_4 безперешкодно вселився до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , співвласником якого є його дружина ОСОБА_1 , та мешкає у вказаному будинку з 2016 року по теперішній час, жодних перешкод з боку відповідачки не чинилось.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, усунути перешкоди в користуванні власністю ОСОБА_1 , зі сторони співвласника будинку ОСОБА_3 , які полягають у відмові надати згоду на реєстрацію ОСОБА_4 , в житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . та зобов’ язанні виконавчий комітет Дружківської міської ради в особі центру надання адміністративних послуг м.Дружківка, здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2,3,10-12,13,81,89, 247, 263-265, 273, ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення до будинку – задовольнити частково.

Усунути перешкоди в користуванні власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зі сторони співвласника будинку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у відмові надати згоду на реєстрацію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов’ язати виконавчий комітет Дружківської міської ради в особі центру надання адміністративних послуг м.Дружківка, ЄДРПОУ 23026290, здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 березня 2021 року.

Повний текст рішення суду складено 25 березня 2021 року.

Суддя: В.О. Лебеженко