Рішення № 95967032, 01.04.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/805/20

Номер провадження 2/341/103/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку загального позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Межигорецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

ВСТАНОВИВ:

11.06.2020 від ОСОБА_1 до суду надійшов цивільний позов до Межигорецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, а саме: житловий будинок та господарські споруди, розташовані по АДРЕСА_1 ), який передано на розгляд судді Юсип І. М.

23.10.2020 на підставі наказу № 02-03/71 суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату Галицького районного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до змісту протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 справу ЄУН 341/805/20 передано судді Галицького районного суду Івано-Франківської області Мергелю М. Р.

Ухвалою суду від 18.02.2021 справу прийнято до провадження і призначено до судового розгляду на 01.04.2021.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом спадкового майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Усе своє майно ОСОБА_3 заповіла позивачу. Спадковим майном є нерухоме майно, а саме Будинок № НОМЕР_1 . Нотаріус на звернення позивача про видачу свідоцтва про право на Будинок № 33 відмовив, оскільки на вказаний об`єкт нерухомого майна відсутній правовстановлюючий документ і право власності на нього не було зареєстроване за спадкодавцем.

У судове засідання, призначене на 01.04.2021, повідомлений належним чином під розпис 24.02.2021 про його проведення, представник позивача не прибув. Не прибув також і позивач, який вважається повідомленим через свого представника. Від відповідача до суду надійшло два клопотання про розгляд справи без представника Межигорецької сільської ради. Також у вказаних клопотаннях зазначено, що відповідач позовні вимоги визнає і проти їх задоволення не заперечує.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на відсутність учасників судового провадження, наявні клопотання про розгляд справи без їхньої участі, відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду справи без участі сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність наступних установлених обставин справи.

Згідно з даними свідоцтва про народження № НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Відповідно до даних копії свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_3 дошлюбне прізвище матері позивача було ОСОБА_6 .

Підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_3 були родичами матеріали справи не містять, оскільки на підставі наданих у справі документів неможливо встановити родинний між цими особами. Тому суд установив лише наявність однакового прізвища у матері позивача і спадкодавиці – « ОСОБА_6 ».

Згідно з даними свідоцтва про смерть від 19 січня 2010 року № НОМЕР_4 ОСОБА_3 померла у селі Межигірці.

У матеріалах справи наявна копія дубліката заповіту від 09 грудня 1996 року (а. с. 10), відповідно до змісту якого ОСОБА_3 , що проживає в селі Межигірці, на випадок своєї смерті розпорядилася усім своїм майном, а саме хату, літню кухню, стайню і город, на користь ОСОБА_1 , який проживає у АДРЕСА_2 . Зазначено, що заповіт посвідчений секретарем виконкому Межигорецької сільської ради 09.12.1996 і зареєстрований в реєстрі за № 6.

Копія вказаного дубліката посвідчена адвокатом Шевчук Н. М., яка є представником позивача у цій справі. Водночас, долучена до матеріалів справи копія дубліката заповіту не містить жодної офіційної інформації, наприклад відтиску печатки сільської ради.

Згідно з доданими до справи копіями свідоцтв про право на спадщину № 279479 та № 279480 до ОСОБА_1 перейшло право на спадкове майно ОСОБА_3 , 1928 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на земельні ділянки площею 1,0573 га та 0,0500 га, розташовані на території Межигорецької сільської ради.

Також, у матеріалах справи міститься копія технічного паспорта на Будинок № 33, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 .

На підтвердження неможливості зареєструвати право власності на спадкове майно позивач до позовної заяви долучив відповідь державного нотаріуса Кіщук Л. І. від 10.06.2020 № 305/02-14 (а. с. 17), відповідно до змісту якої у зв`язку з тим, що на майно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 і була зареєстрована у селі Межигірці, а саме: нажитловий будинок в АДРЕСА_3 , відсутній правовстановлюючий документ, свідоцтво про право на спадщину на вказане майно спадкоємцю ОСОБА_3 не може бути видано. Спадкоємцем ОСОБА_3 є ОСОБА_1 .

Таким чином, суд установив, що відмова нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, а саме будинок, стосується Будинку АДРЕСА_4 (які знаходяться на різних вулицях у селі Межигірці).

Відповідно до викладеної позиції ВССУ у листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вирішуючи питання про те, чи підлягають розгляду судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам потрібно враховувати наступне. У разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові, а не відмови у відкритті провадження у справі, закриття провадження у справі або залишення позовної заяви без розгляду.

Таким чином, згідно з викладеною позицією, відсутність у матеріалах справи підтвердження щодо відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на Будинок № 33 може бути підставою для відмови у позові.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Згідно з приписами статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У статті 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зауважує, що, окрім відсутності у матеріалах справи обґрунтованої відмови нотаріуса щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину саме на Будинок АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами наявність правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Жоден з письмових доказів, наявних у матеріалах справи не підтверджує не лише факт перебування Будинку АДРЕСА_5 у власності спадкодавця, а й навіть факт проживання спадкодавця ОСОБА_3 у цьому будинку. Відсутні також будь-які документи щодо права власності чи користування спадкоємцем земельною ділянкою, на якій знаходиться Будинок № НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Так само і дублікат заповіту повинен містити обов`язкові елементи, зокрема бути посвідченим уповноваженою на те особою. Просто надпис від руки, що заповіт не змінювався і не скасовувався, не може бути належним посвідченням дубліката заповіту.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до змісту заповіту неможливо встановити, про яку хату у ньому йдеться, оскільки навіть не зазначено населеного пункту.

Жодний наявний у справі письмовий доказ не підтверджує того, що заповіт спадкодавцем складено саме на користь позивача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, видані на його ім`я свідоцтва про право власності на земельні ділянки не підтверджують, що наявний у цій справі дублікат заповіту щодо хати і будівель стосується саме позивача, оскільки єдиним ідентифікатором особи спадкоємця (окрім ПІБ) є зазначене місце проживання, а саме: АДРЕСА_2 . Водночас, жодними документами не підтверджено, що позивач у 1996 році проживав за вказаною адресою. Натомість, згідно з відміткою у паспорті позивач з 2005 року проживає у селі Тустань.

Крім того, у змісті заповіту відображено, що його примірник зберігається у справах виконкому Межигорецької сільської ради, тобто позивач об`єктивно мав можливість отримати його копію з усіма необхідними реквізитами.

Також, суд зауважує, що родинні зв`язки між спадкодавцем і позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами. Однакові прізвища спадкодавиці і матері позивача не підтверджують родинних зв`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Так само, наявний у справі технічний паспорт на Будинок АДРЕСА_5 не підтверджує той факт, що цей будинок належав, чи у ньому, хоча б, жила спадкодавиця ОСОБА_3 .

Наказом Державного комітету статистики України від 18 квітня 2005 року N 95, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 травня 2005 року за N 487/10767, який втратив чинність на підставі наказу Державного комітету статистики від 08.12.2010 №491, було затверджено форму погосподарського обліку та Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах (далі – Інструкція).

Відповідно до пункту 2.7 Інструкції до Погосподарської книги записуються всі домогосподарства, члени яких постійно проживають на території даної місцевої ради. Запис домогосподарств здійснюється за порядком їхнього розміщення в населеному пункті.

Тобто, відповідно до приписів указаної Інструкції, яка була обов`язковою до виконання у 2005-2010 роках, у сільській раді повинна вестися погосподарська книга, яка містить інформацію про всі домогосподарства, а також про всіх членів сім`ї, які у них проживають.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, не довів, що спадкодавиця володіла чи проживала у Будинку АДРЕСА_5 , право власності на який просить за ним визнати позивач.

Згідно з приписами статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Тоді як відповідно до приписів статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, у випадку визнання права власності позивача на Будинок АДРЕСА_5 йому також перейде право власності і на земельну ділянку, на якій цей будинок розташований. Водночас, жодних доказів щодо права користування чи власності спадкодавиці ОСОБА_3 на відповідну земельну ділянку позивач не надав.

Натомість, позивач у позовній заяві не зазначає про підстави неможливості отримати належні докази для підтвердження факту родинних зв`язків між ним і ОСОБА_3 , підтвердження факту користування, проживання чи володіння Будинком АДРЕСА_5 спадкодавицею, а також отримати належно посвідчений дублікат (копію оригіналу) заповіту, чи інші належні і допустимі докази для забезпечення доказування обов`язкових обставин у цій справі. Не просить суд витребувати такі документи.

Згідно з приписами статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд на підставі наявних у справі доказів не встановив наявність необхідних у цій справі обставин, які підлягають обов`язковому встановленню для задоволення заявлених позовних вимог.

З огляду на все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій справі у зв`язку з недоведеністю наявності таких позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 247, 258, 263, 265, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Межигорецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня вручення їм рішення суду.

Рішення складено 01.04.2021.

СуддяМ. Р. Мергель