Ухвала суду № 95966441, 10.03.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2371/21

Провадження №2/369/3113/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Юзюк С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-4» про забезпечення позову у цивільній справі №369/2371/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-4» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

03 березня 2021 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, якою просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на 1/2 частину квартири, розташовану за, адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу, та заборонити будь-яким іншим особам, в тому числі приватним або державним нотаріусам, вчиняти буд-які дії щодо вказаної квартири (в тому числи оформлення договорів купівлі-продажу або договорів дарування або договорів міни).

Вимоги заяви мотивовано тим, що Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-4», було подано позовну заяву до Відповідача - ОСОБА_1 .

Предметом спору по даній справі є основна заборгованість по сплаті житлово- комунальних послуг на загальну суму 64 232 грн. 04 коп..

ТОВ «ЗАРАЗ-4» відзначає, що відповідач, був власником 100 % квартири до 24 листопада 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 на підставі права власності (договору купівлі-продажу. № 3066575 від 07 серпня 2008 року).

Починаючи з 25 листопада 2019 року та на даний час відповідач ОСОБА_1 , є вже співвласником 1/2 частини вищевказаної квартири в результаті поділу квартири за відповідними рішеннями суду.

Також з 25 листопада 2019 року третя особа по справі - ОСОБА_2 , стала співвласником 1/2 частини вищевказаної квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

TOB «ЗАРАЗ-4» зазначає, що не має матеріальних претензій та не заявляє позовних вимог до третьої особи, оскільки ОСОБА_2 не має простроченої заборгованості та повністю сплачує спожиті житлово-комунальні послуги за свою 1/2 частину квартири починаючи, з 25 листопада 2019 року.

01 березня 2016 року виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі рішення №48 від 24 лютого 2016 року виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільради Києво-Святошинського району Київської області було визнано ТОВ «ЗАРАЗ-4».

ТОВ «ЗАРАЗ-4» відзначає, що виконало свої зобов`язання щодо надання житлово-комунальних послуг у повному обсязі, надавши відповідні послуги своєчасно та у повному обсязі, а боржник неналежним чином виконував свої зобов`язання по їх оплаті.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку та інформації про особовий рахунок Боржника, за період надання послуг з 01 березня 2016 року по 18 лютого 2020 року наявна сума основної простроченої заборгованості Боржника в сумі 64 232 грн. 04 коп.

Позивач з цього приводу відзначає, що управитель на відміну від енергопостачальних, газопостачальних організацій, або постачальників телекомунікаційних чи домофонних послуг не може припинити надавати послуги лише по одній окремій квартирі або приміщенню, оскільки виокремити послугу з управління будинком або постачання теплової енергії на одну окрему квартиру не можливо, тому і припинити надавати її також неможливо ані технічно, ані юридично.

Тому позивач вважає, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру відповідача, це може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення суду, оскільки в 2015 році відповідач вже продавав автомобіль BMW 520і, 2008 року випуску, який перебував у спільній власності сім`ї, як було зазначено та встановлено в ухвалі Апеляційного суду Київської області від 30 грудня 2017 року по справі №275/368/16-ц.

ТОВ «ЗАРАЗ-4» також у своїй заяві відзначає, що відповідач та третя особа є колишнім подружжям, які розлучились і тому факт відсутності сім`ї та відсутність спільного проживання, юридично та фактично не тримає відповідача від наміру в будь-який момент продати свою частину 1/2 квартири іншим особам.

Зокрема відповідач окрім частини квартири володіє також 1/2 частиною земельної ділянки за кадастровим номером 1820986000:10:000:1018, а також автомобілем BMW (БМВ) державний номер НОМЕР_1 , які також можуть бути відчужені відповідачем до винесення рішення суду.

Позивач аргументує свою заяву також тим, що в подальшому буде змушений заново оформлювати значний обсяг документів та проводити величезну досудову роботу із розшуку майна відповідача.

Також ТОВ «ЗАРАЗ-4» вказує, що вже декілька разів деякі «винахідливі» громадяни з метою затягнути розгляд справи та процес стягнення заборгованості перепродавали одну й ту саму квартиру декілька разів, зокрема в порушення вимог п. договору управителя про вказані обставини набуття або припинення права власності не повідомляли, а судові справи щодо стягнення заборгованості, тому управителю (позивачу) не відомо чи не буде заново продана вказана квартира відповідачем в будь-який час до винесення рішення суду.

З огляду на вказане позивач в описовій частині заяви про забезпечення позову одночасно заявив клопотання про накладення арешту на 1/2 частину квартири та на автомобіль, що безумовно в подальшому після розгляду справи судом буде істотною гарантією виконання зобов`язання боржника по оплаті спожитих житлово-комунальних послуг.

Тому, на підставі вище наведеного Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-4» просило суд заяву про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на на 1/2 частину квартири, розташовану за, адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу, та заборонити будь-яким іншим особам, в тому числі приватним або державним нотаріусам, вчиняти буд-які дії щодо вказаної квартири (в тому числи оформлення договорів купівлі-продажу або договорів дарування або договорів міни).

Заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Як вбачається з поданої заяви, підставою для звернення до суду з заявою про забезпечення позову є стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг послуг на загальну суму 64 232 грн. 04 коп. Дана сума заборгованості є неспівмірною з вартістю 1/2 частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу, на яку ТОВ «ЗАРАЗ-4» просить накласти арешт та заборонити будь-яким іншим особам, в тому числі приватним або державним нотаріусам, вчиняти буд-які дії щодо вказаної квартири (в тому числи оформлення договорів купівлі-продажу або договорів дарування або договорів міни).

До того ж зі змісту позовних вимог не вбачається, що майно, на яке ТОВ «ЗАРАЗ-4» просить накласти арешт є спірним.

Наведені в заяві про забезпечення позову доводи про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача не є безспірним свідченням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову у даній справі. Припущення про можливе невиконання чи утруднення виконання рішення суду не є достатньо обґрунтованим, адже заява не містить відповідних доказів з цього приводу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Єропейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Враховуючи викладене, суд вважає, що забезпеченням позову у спосіб запропонований заявником, будуть порушені законні права та інтереси відповідача. Обраний позивачем вид забезпечення позову - «накладення арешту на квартиру» неспівмірний із предметом позову «про стягнення заборгованості».

За таких обставин, дослідивши матеріали позову та заяви про вжиття забезпечувальних заходів, ураховуючи обставини, характер правовідносин, предмет та підстави позову, співмірність заходам забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та відсутність фактів, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, в задоволенні заяви слід відмовити.

Щодо клопотання ТОВ «ЗАРАЗ-4» в описовій частині заяви про забезпечення позову, накласти арешт на автомобіль, який перебуває у власності відповідача, то в прохальній частині заяви таке прохання відсутнє.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст.149-154,157,353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-4» про забезпечення позову у цивільній справі №369/2371/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-4» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: І.О. Фінагеєва