Рішення № 95964863, 01.04.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/188/21

Провадження № 2/740/489/21

Р І Ш Е Н Н Я

з а о ч н е

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого – судді Карпусь І.М.,

за участю секретаря судового засідання Ісаєнко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 14.02.2014 в сумі 11 017 гривень 77 копійок і понесених судових витрат у сумі 2 270 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписала анкету-заяву №б/н від 14.02.2014, чим підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.

Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 10 000 грн 00 коп. Оскільки відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала, станом на 30 листопада 2020 року виникла заборгованість на суму 11 017 грн 77 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 8 816 грн 71 коп., у т.ч. заборгованість за простроченим тілом кредиту – 8 816 грн 71 коп., заборгованості за простроченими відсотками – 2 201 грн 06 коп.

Посилаючись на те, що анкета-заява в сукупності з тарифами, а також умовами та правилами надання банківських послуг складають умови договору про надання банківських послуг, який відповідач не виконує, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла станом на 30.11.2020 в сумі 11 017 грн 77 коп.

Ухвалою від 17 лютого 2021 року відкрито спрощене позовне провадження, постановлено розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача - акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, що у разі невки в судове засідання відповідача, АТ КБ «Приватбанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи належним чином засобами поштового зв"язку за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання згідно із п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України та через оголошення на веб-сайті суду.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений, відзив не подала, причини неявки в судове засідання не повідомила, суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК розглядає справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення з урахуванням того, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 14 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк", яке у подальшому змінило свою назву на АТ КБ "ПРИВАТБАНК", з метою отримання банківських послуг. У цей же день відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 13), у якій погодилася, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які підпису відповідача не містять (а.с. 16-43).

Також позивачем додані відомості щодо умов кредитування, з якими відповідач була ознайомлена 03 квітня 2020 року, про що свідчить її особистий підпис (а.с. 14-15). З їх змісту вбачається, що процентна ставка у межах пільгового періоду становить 0,00001 % річних; процентна ставка за межами пільгового періоду становить: для картки "Універсальна" - 43,2% річних, для картки "Універсальна ГОЛД" - 42 % річних; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, становить: для картки "Універсальна" - 86,4 %, для картки "Універсальна ГОЛД "- 84 %.

З довідки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" вбачається, що ОСОБА_1 на підставі укладеного кредитного договору б/н від 14 лютого 2014 року видані платіжні картки: №5168755379132257, дата відкриття 14 лютого 2014 року зі строком дії до грудня 2017 року, №5168755525496275, дата відкриття 24 квітня 2016 року зі строком дії до квітня 2020 року, № НОМЕР_1 , дата відкриття 03 квітня 2020 року зі строком дії до лютого 2022 року, №41489439009902028, дата відкриття 20 травня 2019 року зі строком дії до квітня 2023 року (а.с. 12).

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), старт карткового рахунку відбувся 14 лютого 2014 року зі встановленим кредитним лімітом 0, 00 грн. У подальшому, кредитний ліміт змінювався, найбільший його розмір був установлений 29.05.2017 в сумі 10 000,00 грн, а 24 січня 2019 року розмір кредитного ліміту було зменшено до 0,00 грн (а.с.11).

Випискою по рахунку на ім`я ОСОБА_1 за період з 14 лютого 2014 року по 03 грудня 2020 року підтверджується факт користування позичальником кредитними коштами та часткового погашення кредитної заборгованості (а.с. 51-53).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до банківської установи із заявою про закриття карткового рахунку не зверталася.

Відповідачем умови укладеного договору щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків не виконувалися. Згідно з наданим банком розрахунком станом на 30 листопада 2020 року утворилася заборгованість, яка становить 11 017 грн 77 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 8 816 грн 71 коп., заборгованості за простроченими відсотками – 2 201 грн 06 коп.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цьому випадку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" ). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент підписання анкети-заяви процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд, вирішуючи питання про правомірність заявленої вимоги банку щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами, враховує наступне.

Банк, заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема й заборгованість за відсотками.

Матеріалами цивільної справи підтверджується, що у підписаній позичальником інформації про умови кредитування визначені тип та розмір процентних ставок для картки "Універсальна": процентна ставка у межах пільгового періоду 0,00001% річних; процентна ставка за межами пільгового періоду - 43,2% річних; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 86,4%. З наданого банком розрахунку суми боргу вбачається, що саме за наведеною відсотковою ставкою розраховано борг позичальника перед банком за відсотками за неналежне виконання зобов`язань.

Тобто, укладення між сторонами кредитного договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви та у подальшому інформації про умови кредитування відповідає вимогам ст. 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17 та від 04 червня 2020 року у справі №640/18354/14-ц, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зважаючи на наведене, суд під час вирішення спору враховує наведений висновок суду касаційної інстанції.

За інформацією банку ОСОБА_1 було видано кредитні картки зі строком дії до останнього дня 04/23 року. Згідно з випискою по рахунку відповідач після підписання анкети-заяви отримала кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом, систематично користувалася кредитними коштами та частково погашала заборгованість. Отже, наявні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

За таких обставин, наявні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми відсотків.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) суд враховує, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд вважає законними та обгрунтованими вимоги позивача стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту.

Отже, пред`явлений позов підлягає задоволенню.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн.

Керуючись ст.10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 280, 281, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», адреса: м. Київ, вул.Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 14.02.2014 у розмірі 11 017 гривень 77 копійок і 2 270 гривень у відшкодування судових витрат, а всього стягнути 13 287 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят сім) гривні 77 копійок.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, - протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.15 п.п.15.5 перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду подається учасниками справи через суд першої інстанції – Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Карпусь