Рішення № 95960426, 31.03.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1006/21

пр.№ 2-а/464/42/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

суддя Шашуріна Г.О.

справа № 464/1006/21

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП

відповідач інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Панасюк Світлана Михайлівна

вимоги: скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

представник позивача Пилипець Р.Ю.

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить скасувати постанову серії БАА від 02 лютого 2021 року, складену інспектором Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Панасюк С.М. за ч.1 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Покликається, що правил дорожнього руху не порушував та адміністративного правопорушення не вчиняв.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 11 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником позивача 22 лютого 2021 року подано заяву про уточнення (доповнення) позовної заяви, така направлена відповідачам.

Відповідачем Департаментом патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП подано відзив на позов, який не містить підтверджень надіслання (надання) такого позивачу.

Згідно із ч.ч.3, 4 ст.162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Про зазначений процесуальний обов`язок відповідача було вказано в ухвалі про відкриття провадження у справі від 22 вересня 2020 року.

Оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначені вимоги закону дотримані не були, а тому суд не приймає такий до уваги.

На підставі ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового процесу технічними засобами згідно з вимогами ч.4 ст.229 КАС України.

Суддя дослідивши матеріали справи дійшла наступного висновку, з огляду на таке.

У ч.1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Інспектором УПП у Львівській області лейтенантом поліції Панасюк С.М., 02 лютого 2021 року винесено постанову серії БАА № 581787, якою на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 225 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Даною постановою встановлено, що позивач 02 лютого 2021 року о 14.13 год на 131 км АД М 09 Тернопіль – Львів – Рава Руська керуючи автомобілем марки «БМВ 520» номерний знак НОМЕР_1 , рухався в населеному пункті зі швидкістю 82 км/год (дозволена швидкість не більше 50 км/год), чим порушив п.12.4 ПДР, швидкість вимірювалася за допомогою приладу TruCаm LTI 20/20 TS 000660.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У ст.ст.72-76 КАС України визначено поняття доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Незважаючи на зазначене, суб`єктом владних повноважень - патрульною поліцією не було подано в порядку, визначеному ст.ст.162, 269 КАС України, жодних доказів недотримання позивачем п.12.4 ПДР України.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» порушив швидкісний режим, визначений п.12.4 ПДР України більш ніж на 20 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач покликався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача в населеному пункті це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCаm LTI 20/20 TS 000660.

В оскаржуваній постанові відсутні покликання на докази місцезнаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.

Таким чином, посилання відповідачем в оскаржуваній постанові на докази, щодо фактичної зони дії дорожнього знаку «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги є ключовим для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів, визначеного п.12.4 ПДР України більш ніж на 20 км.

За відсутності покликання відповідача в оскаржуваній постанові на зазначені докази щодо зони дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, суд приходить до висновку, що зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку населений пункт з перевищенням швидкості понад 20 км.

Відтак, відповідач в особі працівника патрульної поліції який розглянув справу не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак «5.70» «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70» лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму.

Позиція щодо застосування норм права при розгляді справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а. За ч.2 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а у ч.5 ст.242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даній постанові встановлено, що оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п.3 ч.2 ст.2 КАС України), суд має констатувати, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху. Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо). Наявність лише постанови про притягнення до відповідальності не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

З урахуванням викладеного при розгляді даної справи суб`єктом владних повноважень, на якого покладено процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не підтверджено недотримання позивачем Правил дорожнього руху України, а відповідно судом факту вчинення ним правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП з урахуванням, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України), не встановлено.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення (постанова) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийняте без повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Також, суд враховує, що в силу положень п.5 ч.1 ст.213 КУпАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, відповідно до статті 222 цього Кодексу, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 цього ж Кодексу.

За ч.2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

З наведеної вище норми слідує, що суб`єктом владних повноважень, який розглядає справу про адміністративне правопорушення і виносить постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, є відповідний орган в особі конкретної посадової особи.

Отже, поліцейські патрульної поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції, а не від свого імені.

З огляду на викладене вище належним відповідачем у справі, предметом якої є оспорювання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, повинен бути відповідний орган Національної поліції - Департамент патрульної поліції, як юридична особа, в особі Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП, а тому у вимогах до інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Панасюк Світлани Михайлівни слід відмовити, який не є належним відповідачем та не повинен відповідати за заявленими позовними вимогами.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню. Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні.

Одночасно, на підставі ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір у сумі 454 гривні.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України,

у х в а л и в :

Позов задоволити частково.

Постанову серії БАА № 581787 від 02 лютого 2021 року скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП закрити.

У частині позовних вимог до інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Панасюк Світлани Михайлівни відмовити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань з на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ним судового збору у сумі 454 гривень.

Рішення може бути оскаржено згідно з ч.4 ст.286 КАС України протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду з урахуванням Перехідних положень КАС України. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.255 КАС України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1

відповідач Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, м.Львів, вул.Перфецького, 19

відповідач інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Панасюк Світлана Михайлівна, м.Львів, вул.Перфецького, 19

Повне рішення суду складено та підписано 31 березня 2021 року.

Суддя Г.О.Шашуріна