Ухвала суду № 95959678, 01.04.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 755/15065/17

Провадження № 2/638/1002/21

01.04.2021 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харків Хайкін В.М., розглянувши цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова з 21.01.2019 року знаходиться цивільна справа за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії, яка передана згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 08.11.2018 року за підсудністю.

Справа знаходилась у провадженні судді Дзержинського районного суду м. Харкова Омельченко К. О.

На підставі розпорядження №02-06/532 від 17.03.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл справи та визначено нового головуючого суддю для розгляду вказаної справи – Хайкіна В. М., що підтверджує протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2021 року.

Згідно частини 11 статті 33 ЦПК України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За вищенаведених обставин, маються всі обставини для прийняття цивільної справи до свого провадження.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 177 ЦПК України, а тому позовна заява підлягає залишенню без руху.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з вимогами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При зверненні до суду з позовом позивач Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» не сплатив судовий збір, а також не надав документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, при цьому додав клопотання про відстрочення сплату судового збору до вирішення справи по суті.

В обґрунтування клопотання позивач вказує на те, що не може надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у зв`язку з важким фінансовим становищем та відсутністю можливості сплатити судовий збір, посилається на рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року №63, від 22 лютого 2016 року №213; також зазначає, що уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб відносилась до пільгових категорій та була звільнена від сплати судового збору, положеннями закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII уповноважені особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позбавлені пільг на оплату судового збору.

Статтею 136 ЦПК України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір», визначено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З даної норми вбачається, що перелік підстав для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору визначений законом і є вичерпним.

Суд також звертає увагу, що позивач не відноситься до пільгової категорії, які звільнені від сплати судового збору.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 133 ЦПК України).

З преамбули Закону №3674-VI вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Перелік заяв і скарг, за подання яких не справляється судовий збір, наведений у частині другій статті 3 Закону №3674-VI, і в цьому переліку відсутні позови осіб, уповноважених на ліквідацію банків, відтак за подання позову судовий збір справляється на загальних підставах.

З викладених вище норм вбачається, що перелік підстав для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору визначений законом і є вичерпним, разом із цим, доводи, на які посилається позивач, не є підставами для відстрочення сплати судового збору за подання позову, крім того, доказів на підтвердження викладених в клопотанні доводів про відстрочення сплати судового збору позивачем не подано, підстави для відстрочення сплати судового збору, які визначено законом, також відсутні, у зв`язку із чим, клопотання задоволенню не підлягає.

Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) (Заява N 28249/95) від 19.06.2001 року, суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

Також, зокрема, у п.п. 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» («STANKOVv. BULGARIA») від 12.07.2007 (заява №68490/01), вказано про те, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору слід вважати прийнятними враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи, крім цього, такі діють стримуючим фактором для легковажних претензій, однак такі не повинні бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.

Звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони є правом суду, а не його обов`язком, тому відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених у клопотанні підстав.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 904/9117/17.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що судовий розгляд наразі не може бути продовжений, оскільки позов не оформлений відповідно до вимог, встановлених цивільним процесуальним законодавством.

Згідно приписів частин 11-13 статті 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

На підставі ч. 11 ст. 187, 260 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії прийняти до свого провадження.

Позовну заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки заяви в строк, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дзержинського районного суду

м. Харкова В.М. Хайкін