Рішення № 95955685, 30.03.2021, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/422/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., при секретарі Адамчо К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чомської сільської ради, Берегівської міської ради про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лемак Е.М., звернулася до суду із позовною заявою до Чомської сільської ради, Берегівської міської ради про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в розмірі 59 150,45 грн., середнього заробітку за весь час затримки в розмірі 51 632,64 грн., та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн..

Позов мотивований тим, що у період з 01 серпня 2002 року по 31 грудня 2020 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду начисельника ВОС та рахівника-касира Чомської сільської ради, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача. Під час її знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 59150,45 гривень, що також підтверджується довідкою, яка видана їй Чомською сільською радою. 31 грудня 2020 року позивачка була звільнена у зв`язку із змінами в організації праці, скороченням штату працівників унаслідок реорганізації Чомської сільської ради за п.1 ст. 40 КЗпП України, згідно розпорядження міського голови від 31.12.2020 року №147к.

Однак, в день звільнення позивачки, відповідач не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України.

Крім того, як передбачено ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 166 робочих днів, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 51632,64 грн..

Відповідно до рішення Берегівської міської ради від 14.12.2020 року №10 «Про утворення старостинських округів Берегівської міської територіальної громади, з метою забезпечення представництва інтересів жителів населених пунктів сформованої Берегівської міської територіальної громади, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 572-р від 13.05.2020 року № Про затвердження перспективного плану формування територій громад Закарпатської області», враховуючі Постанову Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року № 807, керуючись пунктом 1 частини 3 статті 26, частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Берегівська міська рада утворила Чомський старостинський округ із центром в селі Чома, до складу якого входить територія села Чома.

При цьому, згідно рішення Берегівської міської ради від 14.12.2020 року №35 «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Берегівської міської ради» вирішила розпочати процедуру реорганізації Чомської сільської ради шляхом приєднання до Берегівської міської ради. Згідно п. 2 встановила, що Берегівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків - Чомської сільської ради.

Представник позивача посилаючись на ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України просив стягнути з відповідача Берегівської міської ради на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 59 150,45 гривень та середній заробіток за час затримки заробітної плати в розмірі 54 632,64 гривень а також витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн..

Згодом, 05.03.2021 року представником позивачки Лемак Е.М. була подана заява про зменшення позовних вимог, а саме просив стягнути із Берегівської міської ради на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 59 150,45 грн., та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн..

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

26.03.2021 року від відповідача Берегівської міської ради поступив відзив на позовну заяву, згідно якого об`єднана територіальна громада, в даному випадку Берегівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.Враховуючи наведені факти, Берегівська міська рада визнає позовну вимогу позивача, в частині стягнення на її користь нарахованої, але не сплаченої заробітної плати в розмірі у сумі 59150,45 грн., що не була здійснена Чомською сільською радою, як первісним боржником.Що стосується вимоги про стягнення суми середнього заробітку за час затримки заробітної плати в сумі 51632,64 грн., Берегівська міська рада заперечує проти них, оскільки при здійсненні процедури реорганізації шляхом приєднання Чомської сільської ради, у Берегівської міської ради були відсутні дані щодо наявної заборгованості по сплаті заробітної плати, що підтверджується звітом про заборгованість за бюджетними коштами станом на 01.01.2021 року. Тому в позовній вимозі в частині стягнення із Берегівської міської ради на користь позивача середнього заробітку за час затримки заробітної плати в сумі 51632,64 грн. просив відмовити.

Отже, щодо зменшеного позову відповідач не заперечив.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 01.08.2020 року була прийнята Чомську сільську раду Берегівського району на посаду начисельника ВОС та рахівника-касира, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с. 6).

Розпорядження міського голови №147-к від 31.12.2020 року позивачка ОСОБА_1 була звільнена з посади у зв`язку із скороченням штату працівників внаслідок реорганізації Чомської сільської ради за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 6).

Згідно довідки виконавчого комітету Чомської сільської ради про заборгованість по заробітній платі від 31.12.2020 року №284/02-25 борг по виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачці ОСОБА_1 станом на 31.12.2020 року становить 59 150,45 грн. (а.с. 7).

Статтею 47 ч. 1 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Так, згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За таких обставин позовна вимога позивачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по нарахованій заробітній платі в розмірі 59 150,45 гривень, яку відповідач Берегівська міська рада визнала, підлягає до задоволення.

Щодо вимог представника позивача про стягнення із Берегівської міської ради в користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. суд констатує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Велика Палата Верховного Суду висловила наступну правову позицію у постанові від 19 лютого 2020 р. N 14-382цс19.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно розрахунку гонорару за надання правової допомоги адвоката у вказану суму 5000 гривень входять такі послуги як: усна консультація без вивчення документів - 500 гривень за 1 годину; усна консультація із виїздом поза робоче місце адвоката з вивченням документів за 1,5 години - 1500 грн.; складання позовної заяви за 5 годин - 2000 грн.; підготовка документів - 200 грн.; аналіз судової практики у справі - 800 грн. за 4 години (а.с. 11).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка її бажає її отримати.

Отже, проаналізував наданий розрахунок адвоката, та вищенаведені норми законодавства, суд вважає розмір витрат понесених позивачем у даному випадку витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката на підготовку позову, який не є складним - «стандартним» позовом у справі з трудових спорів, тобто не є співмірними із складністю даної категорії справ та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що відшкодуванню позивачу ОСОБА_1 витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката підлягають в розмірі 3 000 грн..

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 9858, 41 грн. (59 150,45 грн. - нарахована, але не виплачена заробітна плата / 6 місяців = 9858,41 грн.) підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 19, 141, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст. 47 ч. 1, 116 ч. 1 КЗпП України,

рішив:

Зменшений позов задовольнити частково.

Стягнути з Берегівської міської ради, розташованої за адресою м. Берегове, вул. Б.Хмельницького, 7, ЄДРПОУ 04053683, в користь ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 59 150 (п`ятдесят дев`ять тисяч сто п`ятдесят) гривень 45 копійок.

Стягнути з Берегівської міської ради в користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з Берегівської міської ради в користь держави судовій збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 9858 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 41 копійок підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана до суду апеляційної інстанції через Берегівський районний суд.

Суддя Гал Л. Л.