Ухвала суду № 95955318, 22.12.2020, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/4569/20

Номер провадження 2/237/1448/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Курахове

Суддя Мар`їнського районного суду Донецької області Кучко Я.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації м. Мар`їнка та с. Побєда про визнання права власності на самочинно збудований гараж, –

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про визнання права власності на самочинно збудований гараж.

Дослідивши матеріали справи, суддя вбачає, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України.

Згідно п.п. 3 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Вказана норма цивільного процесуального права є імперативною за методом правового регулювання і її виконання позивачем є безумовним.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ціна позову позивачем не вказана.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві просить відтермінувати сплату судового збору до вирішення справи по суті у зв`язку зі складним матеріальним станом.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких наступних підстав: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Позивачем у позовній заяві не зазначено конкретної правової підстави для її звільнення від сплати судового збору так само як і не надано будь-яких відомостей наявності складного матеріального становища позивача.

Документи, які б підтверджували, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача – фізичної особи саме за попередній календарний рік до матеріалів справи не долучені. Будь які інші відомості на підтвердження наявності законодавчо визначених підстав для відстрочення сплати судового збору до матеріалів справи не долучені.

Суд наголошує на тому, що Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобовязання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено одну позовну вимогу, а саме: вимогу майнового характеру – про визнання права власності.

Згідно підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, враховуючи предмет спірних правовідносин позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання позовної заяви: за одну вимогу майнового характеру – у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Реквізити рахунку для сплати судового збору: отримувач Мар`їнське УК/Мар`їнський район 22030101, код отримувача (ЄДРПОУ): 38028736, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA958999980313181206000005293 , код класифікації доходів бюджету 22030101, судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (з урахуванням змін, внесених Постановою ВССУ №10 від 25.09.2015р.), розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов`язок покладається на позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, так як подана з порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України, з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації м. Мар`їнка та с. Побєда про визнання права власності на самочинно збудований гараж – залишити без руху.

Надати позивачу строк для виправлення вказаних в ухвалі недоліків – десять днів з дня отримання копії ухвали.

Попередити позивача, що у випадку не виправлення недоліків позовна заява буде вважатись не поданою і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Ю. Кучко