Ухвала суду № 95954866, 01.04.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/3862/21

Провадження №1-кс/263/2041/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року м. Маріуполь

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області Шевченко О.А., за участю секретаря Ковальової О.Р., прокурора Яхно В.А., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника Пономарьова Р.О., розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції в Донецькій області Шаленого В.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021050690000025 від 15.01.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 129, ч. 1ст. 125, ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 127 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції в Донецькій області Шалений В.І. звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021050690000025 від 15.01.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 129, ч. 1ст. 125, ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 127 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.01.2021 приблизно о 02.10 годин, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 знаходились біля будинку № 24, розташованого за адресою: Донецька область, м. Курахове, вул. Прокоф`єва, де в них виник умисел на незаконне позбавлення волі людини, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або таке, що супроводжувалось заподіянням йому фізичних страждань, із застосуванням зброї за наступних обставин :

Так ОСОБА_1 , діючи разом із раніше знайомим ОСОБА_2 для спільного вчинення злочину за попередньої домовленості між собою, чітко розуміючи дії один одного для досягнення злочинного результату, направленого на позбавлення волі людини, приїхали на автомобілі до місця мешкання потерпілого ОСОБА_3 , розташованого за вищевказаною адресою з метою вирішення з ним особистих питань.

ОСОБА_1 , домігшись того, що потерпілий ОСОБА_3 самостійно покинув місце свого мешкання для мирної розмови з ним, користуючись фізичною та чисельною перевагою, заручившись підтримкою ОСОБА_2 , знаючи, що потерпілий один та не зможе чинити їм опір, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, порушуючи основні права, свободи та інші загальнолюдські цінності, які повинна мати кожна людина і які закріплені в Конституції України, а саме на повагу гідності громадянина, права на фізичну свободу та особисту недоторканість, погрожуючи йому словесно, а також предметом, зовні схожим на пістолет, примусив потерпілого ОСОБА_3 сісти на переднє пасажирське сидіння свого автомобіля, марки «ToyotaRav 4», д/н НОМЕР_1 .

Далі ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне утримання потерпілого ОСОБА_3 у власному автомобілі, погрожуючи йому предметом, зовні схожим на пістолет, фактично використовуючи його для психологічного тиску на нього, демонструючи його та дуло якого направив на ОСОБА_3 , привівши предмет, схожий на пістолет, у бойове положення, тим самим склав враження у потерпілого про реальну загрозу його здоров`ю та життю в разі невиконання його умов та створив реальну загрозу загибелі потерпілого.

В подальшому ОСОБА_1 , подолавши волю потерпілого до супротиву, заручившись підтримкою ОСОБА_2 , зобов`язав ОСОБА_3 перебувати в його автомобілі, при цьому ОСОБА_1 почав рух в невідомому напрямку, позбавивши потерпілого можливості залишити салон автомобіля.

Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по черзі, діючи як співвиконавці, групою осіб, синхронно, змушуючи потерпілого ОСОБА_3 розказати про події, які їх цікавлять, застосували до останнього фізичне насильство у виді нанесення йому не менше десяти ударів кулаками рук по голові та обличчю скоєні кожним окремо, що призвело до заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, що супроводжувались заподіянням йому фізичних страждань та сильного фізичного болю.

Через деякий час ОСОБА_1 зупинив автомобіль в безлюдному місці та діючи спільно групою осіб з ОСОБА_2 , використовуючи для залякування потерпілого безлюдне місце, використовуючи спосіб погрози застосування зброї, демонструючи предмет, схожий на пістолет, націлив його ОСОБА_5 та став погрожувати вчиненням вбивства потерпілого, чим вияв ззовні намір позбавити його життя,створюючи умови реальної загрози загибелі потерпілого, які ОСОБА_3 сприйняв реально. При цьому ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 , позбавивши потерпілого законного права на свободу, розуміючи свою безкарність, продовжили свій злочин, діючи способом, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, при цьому ОСОБА_1 продовжив погрожувати ОСОБА_3 зброєю, вимагаючи зізнатися у причетності до скоєння правопорушення відносно його брата, а ОСОБА_2 в цей час завдавав удару рукою в область обличчя зліва, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження.Від дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у ОСОБА_3 склалося враження про реальне загрозу загибелі.

Не отримавши бажаного результату внаслідок застосування насильства до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 наказав потерпілому залізти до багажного відділення вищевказаного автомобіля, та проти його волі відвіз до місця мешкання свого родича ОСОБА_6 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_1 , діючи спільно із ОСОБА_2 , не надаючи можливості ОСОБА_7 самостійно покинути місце конфлікту, утримуючи його насильно в принизливому для нього стані, стоячи на колінах перед ОСОБА_6 , примусили його просити вибачення за злочин, який він не скоював, при цьому супроводжували свої протиправні дії відносно потерпілого заподіянням йому фізичних страждань, завдаючи йому по черзі тілесні ушкодження у вигляді ударів по обличчю та тулубу.

Своїми спільними умисними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяли ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: синців повік обох очей, підборіддя, правої вушної раковини, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.

Через деякий час потерпілий ОСОБА_3 скористався тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відволіклися, та з місця вчинення злочину втік.

Таким чином ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, а саме незаконному позбавленні волі, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або таке, що супроводжувалось заподіянням йому фізичних страждань із застосуванням зброї.

Крім цього, за вищевказаних обставин, під час незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_3 , можливості вільно пересуватись та самостійно залишити салон транспортного засобу, ОСОБА_1 , діючи спільно групою осіб з ОСОБА_2 , привезли потерпілого на одну з вулиць с. Роя до приватного сектору та використовуючи для залякування потерпілого безлюдне місце, стали погрожувати вчиненням вбивства потерпілому ОСОБА_3 , при цьому ОСОБА_1 , використовуючи спосіб погрози застосування зброї, демонструючи предмет, схожий на пістолет, націлив його на ОСОБА_3 та став погрожувати вчиненням вбивства потерпілого, а ОСОБА_2 в цей час завдавав удару рукою в область обличчя зліва, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження, чим виявили ззовні намір позбавити його життя, створюючи умови реальної загрози загибелі потерпілого, які ОСОБА_3 сприйняв реально. При цьому ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 , позбавивши потерпілого законного права на свободу, розуміючи свою безкарність, продовжили свій злочин, діючи способом, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, при цьому ОСОБА_1 продовжив погрожувати ОСОБА_3 зброєю, вимагаючи зізнатися у причетності до скоєння правопорушення відносно його брата, а ОСОБА_2 в цей час знаходився поруч з потерпілим, не даваючи йому свободи дій. Від дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у ОСОБА_3 склалося враження про реальне загрозу загибелі.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України, тобто погрозі вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, вчинене групою осіб.

Крім цього, за вищевказаних обставин, під час незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_3 , ОСОБА_1 спільно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 , подолавши волю потерпілого до супротиву, зобов`язав ОСОБА_3 перебувати в його автомобілі, при ОСОБА_8 почав рух в невідомому напрямку, позбавивши потерпілого можливості залишити салон автомобіля.

Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по черзі, діючи як співвиконавці, за попередньою змовою групою осіб, синхронно, змушуючи потерпілого ОСОБА_3 розказати про події стосовно нанесення тілесних ушкоджень брату ОСОБА_1 – ОСОБА_6 та визнання вини потерпілого у їх спричиненні, з метою покарати потерпілого за невизнання своєї провини у злочині, якого він не скоював, стали завдавати йому побої, що виразилось у нанесенні не менше десяти ударів кулаками рук по голові та обличчю скоєні кожним окремо, що призвело до заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та супроводжувались заподіянням йому фізичних страждань, сильного фізичного болю та моральних страждань.

Через деякий час ОСОБА_1 зупинив автомобіль в безлюдному місці та діючи спільно групою осіб з ОСОБА_2 , використовуючи для залякування потерпілого безлюдне місце, використовуючи спосіб погрози застосування зброї, демонструючи предмет, схожий на пістолет, націлив його ОСОБА_5 . При цьому ОСОБА_1 спільно групою осіб з ОСОБА_2 , позбавивши потерпілого законного права на свободу, розуміючи свою безкарність, продовжили свій злочин, діючи способом, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, продовжив погрожувати ОСОБА_3 зброєю, вимагаючи зізнатися у причетності до скоєння правопорушення відносно його брата, а ОСОБА_2 в цей час завдавав удару рукою в область обличчя зліва, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження та завдавши сильного фізичного болю та морального страждання.

Не отримавши бажаного результату внаслідок застосування насильства до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 наказав потерпілому залізти до багажного відділення вищевказаного автомобіля, та проти його волі відвіз до місця мешкання свого родича ОСОБА_6 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_1 , діючи спільно із ОСОБА_2 , не надаючи можливості ОСОБА_7 самостійно покинути місце конфлікту, утримуючи його насильно в принизливому для нього стані, стоячи на колінах перед ОСОБА_6 , примусили його просити вибачення за злочин, який він не скоював, при цьому супроводжували свої протиправні дії відносно потерпілого заподіянням йому фізичних страждань, завдаючи йому по черзі побої у вигляді ударів по обличчю та тулубу, чим спричинили потерпілому тілесні ушкодження, сильний фізичний біль та моральні страждання.

Своїми спільними умисними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяли ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: синців повік обох очей, підборіддя, правої вушної раковини, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

26.03.2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 127 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_1 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, просив задовольнити, оскільки на теперішній час існують ризики, передбаченні ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватись від органів досудового слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків події.

Захисник у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та зазначив, що підозра є необґрунтованою та відсутні ризики. Крім того вказав, що його підзахисний має власний бізнес та міцні соціальні зв`язки. Просив застосувати відносно ОСОБА_1 домашній арешт або особисте зобов`язання.

Підозрюваний підтримав думку захисника.

Вивчивши клопотання прокурора та матеріали додані до клопотання, з`ясувавши думку осіб, що беруть участь у його розгляді, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. ст. 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Крім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя не приймає до уваги твердження сторони захисту щодо необґрунтованості підозри. Наведена позиція слідчого судді ґрунтується, на вимогах ч.2 ст.177 КПК України, яка передбачає, що на даній стадії перевіряється лише обґрунтованість підозри, тому висновки слідчого судді про доведеність провини у вчиненні злочину є неприпустимими.

В рішеннях Європейського суду існує розширене трактування терміну обґрунтована підозра, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При цьому на стадії досудового розслідування слідчий суддя наділений лише повноваженнями на перевірку обґрунтованості такої підозри, яка за своїм змістом до процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК, на стадії досудового розслідування є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (частина перша статті 276 КПК). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.

Відповідно до ст.12 КК України, один зі злочинів, у скоєнні яких підозрюється ОСОБА_1 є тяжким злочином, за яке санкцією статті КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, З,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, є підстави вважати, що інші запобіжні заходи, не пов`язані з позбавленням волі, не забезпечать належної поведінки підозрюваного, та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.

Також суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутого обвинувачення, тяжкість можливого покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

За положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Отже, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя враховує те, ризики та особу підозрюваного, те що він одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює, а також те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину (ст. 12 КК України), у зв`язку з чим приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Тобто, при визначенні розміру застави слідчий суддя має враховувати майновий стан підозрюваного та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави та визначити її розмір достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи підозрюваного, даних про ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суд вважає, що належним розміром застави буде сума – 109450 гривень, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 177-178, 183, 193-194 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції в Донецькій області Шаленого В.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021050690000025 від 15.01.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 129, ч. 1ст. 125, ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 127 КК України - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 днів, тобто по 26.05.2021 року.

Визначити розмір застави в сумі 109450,00 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі внесення застави наступні обов`язки:

-прибувати на виклики до слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатись із населеного пункту, де він фактично мешкає: Донецька область, смт.ВеликаНовосілка;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим, або спілкуватися з ними із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Вручити копію ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити для виконання до Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор».

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя О.А.Шевченко