Ухвала суду № 95953683, 15.03.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/736/21

Провадження № 2/504/1603/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2021 р. смт. Доброслав

Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Барвенко В.К., розглянувши заяву судді про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово- будівельний кооператив «Південно будівельна компанія», за участі третьої особи ТОВ «СВТ-Ко» про визнання дій неправомірними, захист прав споживача житлово- комунальних послуг, заборони вчиняти будь- які дії, що можуть обмежити або припинити водопостачання та водовідведення у житловому будинку АДРЕСА_1 , в тому числі припиняти користування мережами водопостачання та водовідведення, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження судді Комінтернівського районного суду Одеської області Барвенка В.К. надійшли матеріали цивільної справи № 2/504/1603/21 (504/736/21) за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово- будівельний кооператив «Південно будівельна компанія», за участі третьої особи ТОВ «СВТ-Ко» про визнання дій неправомірними, захист прав споживача житлово- комунальних послуг, заборони вчиняти будь- які дії, що можуть обмежити або припинити водопостачання та водовідведення у житловому будинку АДРЕСА_1 , в тому числі припиняти користування мережами водопостачання та водовідведення.

Як вбачається з наявних матеріалів доданих до позову, позивач посилається на те, що їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

19.01.2005 року між Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області та ТОВ «СВТ-Ко» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 12,964 га. Цільове призначення земельних ділянок - для розміщення жилого мікрорайону і обєктів соціально-культурного призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: с. Крижанівка, Комінтернівського району Одеської області.

05.10.2011 року між ТОВ «СВТ -Ко» та ОК «ЖБК «ПБК» укладено договір № 5/20-11 про надання посередницьких послуг, яким регулюються правовідносини щодо надання послуг при здійсненні замовником діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок замовника. Замовник у межах повноважень експлуатуючої організації, що надає (або виступає посередником при наданні відповідних послуг комунальних послуг фактичним виконавцем) комунальні послуги (послуги каналізації, тепло-, водо-, газо-, електропостачання та утримання прибудинкових територій чи екпслуатаційні послуги), дає завдання, а виконавець зобов`язується надавати замовнику посередницькі функції зокрема, приймати оплату за споживання комунальних послуг мешканцями (власниками) житлових будинків котеджного селища; розраховувати суму заборгованості за споживання комунальних послуг мешканцями котеджного селища; стягувати суму заборгованості за споживання комунальних послуг мешканцями котеджного селища на користь Замовника.

В теперішній час відповідач здійснює перешкоди позивачу у користуванні мережою водопостачання та водовідведення мотивуючи тим, що має право власності на комунікації.

Суддя враховує, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.12.2020 року у справі № 504/3994/17 за позовом Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Південна будівельна компанія» до ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «СВТ-Ко» про стягнення заборгованості за договором, стягнення судових витрат (головуючий суддя Барвенко В.К.), у задоволенні позову відмовлено.

В ході розгляду даної справи суддею встановлені певні обставини справи, які в тому числі повинні бути встановлені і розглянуті у справі за позовом ОСОБА_1 .

Зокрема, суддею у справі № 504/3994/17 висловлені наступні позиції суду:

05.10.2011 року між ТОВ «СВТ -Ко» та ОК «ЖБК «ПБК» укладено договір № 5/20-11 про надання посередницьких послуг, яким регулюються правовідносини щодо надання послуг при здійсненні замовником діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок замовника. Замовник у межах повноважень експлуатуючої організації, що надає (або виступає посередником при наданні відповідних послуг комунальних послуг фактичним виконавцем) комунальні послуги (послуги каналізації, тепло-, водо-, газо-, електропостачання та утримання прибудинкових територій чи екпслуатаційні послуги), дає завдання, а виконавець зобов`язується надавати замовнику посередницькі функції зокрема, приймати оплату за споживання комунальних послуг мешканцями (власниками) житлових будинків котеджного селища; розраховувати суму заборгованості за споживання комунальних послуг мешканцями котеджного селища; стягувати суму заборгованості за споживання комунальних послуг мешканцями котеджного селища на користь Замовника.

Зі змісту реєстраційних документів ТОВ «СВТ-Ко» та ОК «ЖБК «ПБК» жодна з цих юридичних осіб не має права на діяльність, яка пов`язана із наданнях комунальних послуг, утриманням прилеглих територій, охорони.

Окрім того, відповідно до п.43 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» №1775-ІІІ від 01.06.2000 року (в редакції чинній на день укладення договору від 11.07.2005 року) діяльність з надання послуг, пов`язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, підлягала обов`язковому ліцензуванню.

Жодного доказу наявності відповідної ліцензії у ТОВ «СВТ-Ко» як на час укладення договору так і на теперішній час суду не надано.

ТОВ «СВТ-Ко» не є виконавцем будь- яких послуг на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського (пізніше Лиманського) району Одеської області, та не є уповноваженою особою органом місцевого самоврядування на розроблення та затвердження бюджету ЖК «Зелений мис» та визначення вартості послуг з утримання будь- якої прибудинкової території на території Крижанівської сільської ради. що вбачається зі змісту довідки № 02-13/994 від 03.08.2016 року. Крім того, згідно Генерального плану с. Крижанівка будь -якого ЖК «Зелений мис» в межах населеного пункту на території сільської ради не існує.

Окрім того, та у будь- якому разі, суд нагадує, що згідно статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

При цьому, ч.3 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що виробник послуг може бути їх виконавцем.

Виконавцем є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору; виробником є суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець житлово-комунальних послуг - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно п.4 ч. 1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004, № 1875-IV визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно положень пунктів 1.1, 1.3 Наказу Держкомжитлокомунгоспу України "Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді" № 60 від 25.04.2005р., органами місцевого самоврядування, або власниками житлових будинків визначається виконавець житлово-комунальних послуг, яким може бути суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов`язків, визначених у частині другій ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Пункт 3 статуту Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Південна будівельна компанія" не містить такого виду діяльності, як надання житлово-комунальних послуг.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми суд дійшов до переконання, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Південна будівельна компанія" не є суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачам, та не є виробником або виконавцем житлово-комунальних послуг.

Більш того, детальний аналіз змісту укладеного між ТОВ «СВТ-Ко» та ОК «ЖБК «ПБК» договір про надання посередницьких послуг № 5/20-11 від 05.10.2011 року дозволяє суду дійти до висновку, що за своїм змістом та характером цей договір не є договором субпідряду, право на укладення та порядок укладення якого передбачалось Наказом Держкомжитлокомунгоспу України "Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді" № 60 від 25.04.2005р.

Жодного доказу встановлення будь- коли Крижанівською сільрадою Комінтернівського (Лиманського) району тарифу на утримання прибудинкової території, охорони так званого «Зеленого мису» суду не надано.

Таким чином, поданий ОСОБА_1 позов, за яким заведено справу № 2/504/1603/21 (504/736/21) виникає із тих самих правовідносин, які були предметом спору по справі № 504/3994/17, по якій головуючий суддя ОСОБА_3 вже висловив свою думку.

Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом (частина перша статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Так, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою. З суб`єктивного погляду суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об`єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.

Слід зазначити, що не може бути підставою для відводу судді незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання (частина четверта статті 35 ГПК України).

Подібна позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 7 вересня 2017 року № 46, в пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом (суддею, слідчим суддею) в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних чи інших питань у тій самій справі, не породжує у діяльності судді (суддів) конфлікту інтересів у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Суддя приймає до уваги, щоб бути якісним, судове рішення повинно сприйматися сторонами та суспільством у цілому як таке, що стало результатом коректного застосування юридичних правил, справедливого процесу та правильної оцінки фактів, а також як таке, що може бути ефективно реалізованим.

Лише в такому випадку сторони будуть переконані, що їхню справу було розглянуто й вирішено справедливо, а суспільство сприйме ухвалене рішення як фактор відновлення суспільної гармонії. Для досягнення цих цілей необхідне виконання низки вимог (пункт 31 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень).

Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов`язків забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також знайшло пояснення у прецедентах Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (пункт 24) Суд наголошує, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», а й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні у справі «Олександр Волков проти України» (пункт 143) Суд констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування зазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів. Аналогічна позиція міститься у рішенні у справі «Дія 97» проти України» (пункт 47).

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) Суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином досліджені судом.

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначено: «Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», а й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом», вжитий у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

В даному випадку, оскільки наведені справи виникають з подібних правовідносин, суддею набуто певне уявлення щодо цих правовідносин та висловлено власну офіційну позицію у відповідному судовому рішенні, то існують обґрунтовані сумніви у сторін в об`єктивності та неупередженості судді.

Уважно вивчивши заяву про самовідвід, суддя знаходить самовідвід обгрунтованим, та таким що підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 36, 353 України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти самовідвід судді Барвенка В. К. у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово- будівельний кооператив «Південно будівельна компанія», за участі третьої особи ТОВ «СВТ-Ко» про визнання дій неправомірними, захист прав споживача житлово- комунальних послуг, заборони вчиняти будь- які дії, що можуть обмежити або припинити водопостачання та водовідведення у житловому будинку АДРЕСА_1 , в тому числі припиняти користування мережами водопостачання та водовідведення.

Передати цивільну справу ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово- будівельний кооператив «Південно будівельна компанія», за участі третьої особи ТОВ «СВТ-Ко» про визнання дій неправомірними, захист прав споживача житлово- комунальних послуг, заборони вчиняти будь- які дії, що можуть обмежити або припинити водопостачання та водовідведення у житловому будинку АДРЕСА_1 , в тому числі припиняти користування мережами водопостачання та водовідведення, - керівнику апарату Комінтернівського районного суду Одеської області для визначення іншого складу суду.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя В.К. Барвенко