Ухвала суду № 95952583, 01.04.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8319/21

Провадження № 2-з/752/325/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кахно І. А.,

за участю секретаря Чабанюк І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний виконавець Кошарний Олександр Вікторович, про визнання недійсним договору дарування,

в с т а н о в и в:

У провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 752/8319/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» (далі - ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний виконавець Кошарний О. В., про визнання недійсним договору дарування.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року відкрито провадження в указаній справі.

Разом із позовною заявою ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту та встановлення заборони відчуження і розпорядження на наступний об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,10 кв. м; заборони всім суб`єктам державної реєстрації вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, окрім як за заявою ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» (код ЄДРПОУ 4282150, 01601, м. Київ, площа Спортивна, будинок 1, корпус А) щодо наступного об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 58,10 кв. м.

Заява обґрунтована тим, що договір дарування № 220 від 28 березня 2012 року, який є предметом даного позову, укладений між близькими родичами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою ухилення від виконання обов`язку відшкодування у випадку задоволення цивільного позову у справі № 2610/5287/2012 є фраудаторним правочином, оскільки вчинений на шкоду кредитору. Станом на час подання даного позову у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутні записи про заборону відчуження нерухомого майна, а саме, квартири АДРЕСА_1 , що надає змогу обдарованому вільно розпоряджатися вказаним нерухомим майном. Таким чином, на думку заявника, існує достатньо обґрунтована імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у справі про визнання недійсним договору дарування № 220 від 28 березня 2012 року та в разі невжиття заходів забезпечення позову, про які просить суд позивач. Крім того, після отримання інформації про наявність судового спору, ОСОБА_2 може відчужити (продати) квартиру АДРЕСА_1 , що в свою чергу унеможливить в разі задоволення позову про визнання договору недійсним, виконання такого рішення (в тому числі з огляду на очевидно неправомірні та незаконні дії, які вчинялися ОСОБА_1 , з метою виведення власного нерухомого майна зі своєї власності).

Таким чином, у даному випадку, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.

Заявник вважає, що у даному випадку немає необхідності в зустрічному забезпеченні, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач понесе збитки від дій позивача, спрямованих на відновлення своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів у зв`язку із його заявою про забезпечення позову.

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з таких підстав.

Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів (постанова Верховного Суду від 26 листопада 2020 року № 911/949/20).

Судом установлено, що предметом даного позову є вимога немайнового характеру - визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 .

У випадку задоволення позову таке рішення суду не підлягає примусовому виконанню, не є майновим та не носить зобов`язального характеру.

За таких обставин, невжиття заходів забезпечення позову, які просить застосувати позивач, не призведе до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про визнання договору дарування недійсним, тому суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний виконавець Кошарний Олександр Вікторович, про визнання недійсним договору дарування.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 01 квітня 2021 року.

Суддя І. А. Кахно