Ухвала суду № 95950592, 31.03.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 0308/8713/12

Провадження № 6/161/200/21

У Х В А Л А

31 березня 2021 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Івасюти Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мельничук Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про заміну сторони її правонаступником, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа та видачу дублікату виконавчого листа у справі № 0308/8713/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося в суд із заявою про заміну сторони її правонаступником, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа та видачу дублікату виконавчого документа. Вимоги мотивує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 10.09.2012 у справі № 0308/8713/2012 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 242/П-05 від 06.12.2005.

Вказує, що 23.06.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги №2268/К, відповідно до умов якого продавець (банк) передав у власність покупцеві, а покупець прийняв у власність право вимоги до боржників за кредитним договором № 242/П-05 від 06.12.2005.

При цьому зазначає, що згідно з актом приймання-передачі оригіналів документів до договору про відступлення права вимог оригіналів виконавчих листів не було.

У зв`язку з чим, просить суд замінити стягувача АТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТзОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» у справі № 0308/8713/2012, видати дублікати виконавчих листів та поновити пропущений строк для пред`явлення їх до виконання.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна вимога про розгляд справи у його відсутності.

Боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи без їх участі та відкладення розгляду справи не надсилали.

Згідно з ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка стягувача та боржника не перешкоджає розгляду заяви про заміну стягувача.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали заяви, суд установив таке.

Як випливає із рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області 10.09.2012 у справі № 0308/8713/2012, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 242/П-05 від 06.12.2005.

Судом встановлено, що 23.06.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги №2268/К, відповідно до умов якого продавець (банк) передав у власність покупцеві, а покупець прийняв у власність право вимоги до боржників за кредитним договором № 242/П-05 від 06.12.2005.

Відповідно до вимог ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, суд за заявою сторони (заінтересованої особи), державного або приватного виконавця замінює таку сторону її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно правової позиції, яка сформульована в постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 10/56-08, якщо заявник звернувся із заявою про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача поза межами відкритого виконавчого провадження стосовно боржника, то це не позбавляє його права звернутись із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні та не є підставою для відмови судом у задоволенні такої заяви, у разі якщо судом не встановлено обставин закінчення виконавчого провадження у справі належним виконанням судового рішення. У протилежному ж випадку правонаступник стягувача сторони виконавчого провадження, набувши таке право згідно з договором про відступлення права вимоги порядку ст. 512 ЦК України, позбавляється можливості та права реалізувати таке право у виконавчому провадженні у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року по справі № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18 (ЄДРСРУ № 73001190).

Враховуючи вищезазначене та позицію Верховного Суду, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява «ТзОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про заміну стягувача є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Водночас, вирішуючи заяву в частині поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів, то суд зазначає наступне.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (ст. 129 Конституції України).

Разом з тим, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області в цивільній справі № 2-5162/10 станом на даний час залишається невиконаним.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 124 Конституції України імперативно визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у ч. 1 ст. 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.

Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні ст. 6 Конвенції (рішення від 28.07.1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19.03.1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Частиною 1 ст. 431 ЦПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У відповідності до ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до п.17.4 розділу XIII ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Згідно діючого законодавства, дублікатом є документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Дублікат видається судом, який ухвалив рішення, після розгляду заяви про видачу дубліката. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документа суд повинен перевірити, чи не було воно виконано за втраченим документом, адже за повністю виконаним рішенням дублікат виконавчого документа не видається.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 25.09.2015 року за №8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.

Тобто, суд має право видати дублікат виконавчого листа тільки у разі доведеності втрати його оригіналу.

ТзОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» не отримало оригіналів виконавчих документів разом із актом приймання-передачі документів до договору відступлення прав вимоги, місцезнаходження оригіналів виконавчих листів невідомо та у заявника відсутня можливість її встановити, що є підставою для видачі його дубліката та поновлення строку на його пред`явлення.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У статтях 77-80 ЦПК України визначено, що докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява в цій частині є анноюунтованою та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 76-80, 258, 261, 354, 433, 442, п. 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд-

У Х В А Л И В :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про заміну сторони її правонаступником, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа та видачу дублікату виконавчого листа у справі № 0308/8713/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Замінити вибулого стягувача– публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на його правонаступника – товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» (адреса: пров. Ковальський, 19, офіс 115, м. Київ, код ЄДРПОУ 40340222) у справі № 0308/8713/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за кредитним договором № 242/П-05 від 06.12.2005.

Видати дублікат виконавчого листа у справі № 0308/8713/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 242/П-05 від 06.12.2005.

Поновити товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» строк для пред`явлення виконавчого листа у справі № 0308/8713/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 242/П-05 від 06.12.2005 до виконання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.В. Івасюта