Рішення № 95949406, 30.03.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/616/21

Провадження № 2/643/2498/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2021 року м. Харків

Московський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Тимош О.М.,

за участю секретаря судових засідань Хотян К.В.,

представника позивача Прядко Ю.С.,

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з центрального водопостачання та централізованого водовідведення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року позивач КП «Харківводоканал» в особі свого представника подало позов, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість в сумі 21 050,74 грн, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.05.2012 по 31.10.2020 у сумі 11 338,63 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2012 по 31.10.2020 у сумі 8458,21 грн, інфляційні втрати - 799,84 грн, 3% річних від простроченої суми - 454,06 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . В порушення обов`язку щодо своєчасної оплати наданих послуг з центрального водопостачання та централізованого водовідведення відповідачі неналежним чином виконували зобов`язання з оплати наданих послуг, внаслідок чого отворилася заборгованість в сумі 19 796 грн 84 коп. У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України відповідачам нараховано 799,84 грн - інфляційних втрат за час прострочення та 454,06 грн - 3% річних від простроченої суми.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, ст.22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої воді і водовідведення позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подали до суду відзиви на позов, які є ідентичними за змістом, просили застосувати до позовних вимог позовну давність та відмовити у стягненні заборгованості за період з 01.05.2012 до 18.01.2018.

Відповідачем ОСОБА_2 було подано заяву про витребування доказів, а саме: від КП «Харківводоканал» копії документів щодо їх діяльності, в задоволенні якого судом було відмовлено з підстав невідповідності вимогам ст.84 ЦПК України.

Так ч.1 ст.84 ЦПК України передбачає, що учасник справи, у разі неможливості самостійно подати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Ч.2 ст.84 ЦПК України містить вимоги до клопотання про витребування доказів, зокрема, який доказ витребовується ; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Клопотання, подане відповідачем ОСОБА_2 суду не містить передбачених законом складових.

Ухвалою судді від 22.01.2021 відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні викладеним у позові, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений, подав до суду відзив, в якому просив застосувати до позовних вимог позовну давність та відмовити у стягненні заборгованості за період з 01.05.2012 до 18.01.2018.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав позивача таким, що не має право отримувати плату за послуги з водопостачання та водовідведення.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила отримання послуг від відповідача, пояснила, що в силу обставин не мала можливості сплачувати їх вартість повністю, підтвердила наявність договірних відносин щодо надання послуг між нею та позивачем. Відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив, в якому просила застосувати до позовних вимог позовну давність та відмовити у стягненні заборгованості за період з 01.05.2012 до 18.01.2018. В судовому засіданні клопотання про застосування позовної давності підтримала.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 21.01.2021 (а.с.33), є споживачами послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . Відповідач ОСОБА_1 підтвердила отримання послуг з водопостачання та водовідведення.

Заборгованість відповідачів за вказані вище послуги, згідно наданих позивачем розрахунків, складає 21 050,74 грн, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.05.2012 по 31.10.2020 у сумі 11 338,63 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2012 по 31.10.2020 у сумі 8458,21 грн, інфляційні втрати - 799,84 грн, 3% річних від простроченої суми - 454,06 грн (а.с.6-15).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції до 01.05.2019 року (далі Закон в редакції до 01.05.2019 року), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 13 Закону в редакції до 01.05.2019 року, одним з видів житлово-комунальних послуг є комунальні послуги, до яких відносяться централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Статтею 20 Закону в редакції до 01.05.2019 року передбачено, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції з 01.05.2019 року (далі Закон в редакції з 01.05.2019 року) передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону в редакції з 01.05.2019 року, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 9 Закону в редакції з 01.05.2019 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.

Згідно п. 17 вказаних вище Правил, послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Пунктом 18 вказаних Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 18 вказаних вище Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно п. 20 Правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Пунктом 21 Правил передбачено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Відповідно до п. 30 вказаних Правил споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 по справі №712/8916/17 викладено наступні висновки щодо застосування норм права.

Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року) (п. 77 Постанови ВП ВС).

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року) (п. 78 Постанови ВП ВС).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (п. 79 Постанови ВП ВС).

Аргументи відповідача ОСОБА_2 , викладені у його повідомленні-вимозі (а.с.63-66) та оголошенні під час судового засідання очевидно не відноситься до предмета спору, тому до уваги судом не беруться.

Враховуючи наведене та розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми у загальному розмірі 21 050,74 грн.

Разом з цим, відповідачам ОСОБА_3 і ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за надані послуги за період з за період з 01.05.2012 до 18.01.2018.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст.257 ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З ч.2 ст.264 ЦК України вбачається, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Позивач за захистом порушеного права звернувся до суду 19.01.2021, про що свідчить вхідна дата на штампі суду.

Позовна заява містить клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що сума судового збору суттєво обмежує можливість підприємства своєчасно, в межах строку позовної давності звертатися до суду для стягнення заборгованості по всім боржникам.

Суд не вважає доведеною поважність пропуску строку звернення до суду, та зазначає, що інститут позовної давності сприяє дотриманню принципу правової визначеності, судовий збір є обов`язковим платежем для звернення до суду, а тому необхідність його оплати не може вважатися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за послуги в сумі 15 272,07 грн, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 19.01.2018 по 31.10.2020 у розмірі 8080,52 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 19.01.2018 по 31.10.2020 сумі 5937,65 грн, інфляційні втрати в сумі 799,84 грн, 3% річних в сумі 454,06 грн.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь позивача у загальній сумі 1646,85 грн, тобто по 548,95 грн з кожного.

Керуючись ст.2,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,273,280-284,289,315,319,354,355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з центрального водопостачання та централізованого водовідведення задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 19.01.2018 по 31.10.2020 у розмірі 8080,52 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 19.01.2018 по 31.10.2020 сумі 5937,65 грн, інфляційні втрати в сумі 799,84 грн, 3% річних в сумі 454,06 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судовий збір, сплачений при зверненні до суду, в сумі 548,95 грн з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Московський районний суд м.Харкова.

Позивач: Комунальне підприємство «Харківводоканал», місцезнаходження: 61013, м.Харків, вул.Шевченка, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 033617115.

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків невідомий.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків невідомий.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків невідомий.

Повне судове рішення складено 01 квітня 2021 року. Суддя О.М.Тимош