Ухвала суду № 95949259, 01.04.2021, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1320/20

Провадження № 1-кп/626/32/2021

У Х В А Л А

Іменем України

31 березня 2021 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого-судді: Дудченка В.О.,

при секретарі: Зінченко Л.В.,

за участю прокурора: Крилевець Н.Ю.,

захисників обвинуваченого: Орєхової Н.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Краснограда, матеріали кримінального провадження №12020220350000336 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3, 5 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

11.02.2021 року до суду надійшли матеріали кримінального провадження №12020220350000336 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3, 5 ст.185 КК України. Матеріали надійшли з обвинувальним актом по справі. Відповідно до ст.35 КПК України головуючим суддею визначено суддю - Дудченко В.О.

При цьому ухвалою слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області від 24.12.2020 року відносно ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14.02.2021 року.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 12.02.2021 року відносно ОСОБА_1 вже при підготовчому судовому засіданні був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09.04.2021 року.

31.03.2021 року в судовому засіданні в порядку ч.3 ст.331 КПК України, судом поставлене на обговорення питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого.

Прокурор в судовому засіданні висловив думку про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці, оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України, не відпали.

При цьому сам ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Орєхова Н.В. заперечували проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України.

В свою чергу захисники обвинуваченого та сам ОСОБА_1 заявили клопотання про зміну запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, так як прокурором не доведено, що наявні ризики і та обставина, що судовий розгляд не завершено, виправдовують подальше тримання підзахисного ОСОБА_1 під вартою. Не наведено наявності обґрунтованих ризиків, які б виправдовували подальше тримання підзахисного ОСОБА_1 під вартою.

Також просили врахувати, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , де проживає разом з дружиною та сином. Родина є матеріально забезпечено, дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 є працевлаштованими, та отримують дохід. Відповідно до відомостей КНП «ЦІІМД Красноградського району» ОСОБА_1 страждає на ряд захворювань перебуває на обліку у лікаря загальної практики. Тривалий час був працевлаштований, позитивно характеризується.

Прокурор вважав, що клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який не підлягають задоволенню у зв`язку із необґрунтованістю.

Представники ТОВ «Телерадіокомпанії Дністер», погодились з думкою прокурора.

Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього документи, а також додатково надані до клопотання, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини вказують на необхідність дотримання розумних строків тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину є необхідною умовою для законності подальшого тримання її під вартою, але з часом існування лише цієї умови вже є недостатнім обґрунтуванням для продовження тримання особи під вартою.

Крім цього, підхід Європейського суду з прав людини до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду - ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою, а також необхідність тримання особи під вартою в ході судового розгляду справи має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу.

Згідно з п.3 ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен заарештований або затриманий має право на звільнення. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями явки до суду.

Згідно вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають Достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно вимог ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Водночас, наразі наявність вказаних ризиків не підтверджено.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Мамедова проти Росії» вказав, що, хоча, суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Продовження строку тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.

У рішенні ЄСПЛ «В. проти Швейцарії» зазначено, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання» її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти («В. проти Швейцарії» (W v Switzerland), 14379/88, 26.01.1993). В своєму рішенні у справі «Адамяк проти Польщі» (Adamiak v Poland), 20758/03, 19.12.2006) Суд нагадує, що в світлі вже встановленої практики Європейського суду наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення.

Окрім того, положення ст.199 КПК України регулюють порядок продовження строку тримання під вартою, зокрема, відповідно до ч.5 ст.199 КПК України слідчий суддя (а відповідно під час судового розгляду суд) зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у ч.3 цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Так, ч.3 ст.199 КПК України зазначені обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Прокурор заявляючи клопотання про продовження строку тримання під вартою мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, з конфіскацією май, та може вчинити інші кримінальні правопорушення, переховуватись від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Між тим прокурором не доведено, що наявні ризики і та обставина, що судовий розгляд не завершено, виправдовують подальше тримання підзахисного ОСОБА_1 під вартою. Не наведено наявності обґрунтованих ризиків, які б виправдовували подальше тримання підзахисного ОСОБА_1 під вартою.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, одружений, має дітей, має постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , де проживає разом з дружиною та сином. Родина є матеріально забезпечено, дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 є працевлаштованими та отримують дохід. Відповідно до відомостей КНП «ЦІІМД Красноградського району» ОСОБА_1 страждає на ряд хронічних захворювань, в зв`язку з чим перебуває на обліку у лікаря загальної практики. Тривалий час був працевлаштований, позитивно характеризується.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, долученими до клопотання.

Окрім того, згідно сталої судової практики, слідчий суддя, суд при розгляді клопотання та вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (п. 9 ч. 1 ст. 178 КПК). Відповідні дані підлягають обов`язковому врахуванню при вирішенні поданого клопотання, оскільки впливають на достовірність підстав (ризиків) для застосування того чи іншого виду запобіжного заходу.

При цьому, під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_1 не порушував дисципліну, виконував законні вимоги співробітників правоохоронних органів та слідчого ізолятору, оскільки такі дані в матеріалах справи відсутні.

Також слідчий суддя(суд), суд повинен ураховувати, що тримання під вартою має застосовуватися тільки у виняткових випадках, як винятковий захід, з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування чи продовження (рішення ЄСПЛ від 28.1098 у справі «Ассенов та інші протиБолгарії»). Реалізуючи положення ч.5 ст.199 КПК, слідчий судця, а також суд відповідно до ч.3 ст.331 КПК мають враховувати, що після спливу певного часу (строку дії попередньої ухвали) саме лише існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення волі, а тому в судовому рішенні судові органи зобов`язані, розглянувши можливість обрання альтернативних запобіжних заходів, навести інші підстави для подальшого тримання особи під вартою (рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Прокопенко проти України», від 5.11.2008 у справі «Єлоєв проти України»). Тому суд у разі задоволення клопотання про продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має чітко зазначити в судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише наведенням переліку законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»), а тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав визнається несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим в п.1 ст.5 цієї конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.11.2008 у справі «Соловей і Зозуля проти України»).

Зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані.

При вирішенні клопотання прокурора, суд також враховує сукупний строк перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, який там тримається з 24.12.2020 року, та вважає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, з урахуванням терміну перебування під вартою, безумовно зменшилися. При цьому прокурором в ході судового розгляду не наведено належним чином обґрунтованості подальшого утримання під вартою обвинуваченого, оскільки прокурор обмежився виключно переліком ризиків без надання їм належного обґрунтування і оцінки.

Крім того, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходом та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст.177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 .

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у клопотанні прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 існуючої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою та змінити йому міру запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт із покладенням на останнього обов`язків, строком до двох місяців.

Разом з цим, з урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1 , суд вважає за доцільне посилити запобіжний захід шляхом застосування до обвинуваченого електронного засобу контролю(в разі його наявності).

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177-199, ч.3 ст.303, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Орєхової Н.В. - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобів електронного контролю-браслету(за його наявності), строком на два місяці, тобто до 30 травня 2021 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтись в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Зобов`язати Красноградський РВП ГУНП України в Харківській області негайно поставити на облік ОСОБА_1 , щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю - браслету(в разі його наявності).

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-з`являтися за першим викликом до слідчого, прокурора, судді;

-утримуватись від спілкуванням зі свідками та потерпілим по даному кримінальному провадженню;

-знаходитись на території домоволодіння, в якому він зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово, протягом строку дії дано ухвали.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з під варти в залі суду, негайно.

Після проголошення даної ухвали, обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язаний невідкладно з`явитися до Красноградського РВП ГУНП України в Харківській області(в межах робочого часу) для постановлення на облік, після чого прибути до місця свого проживання.

Ухвала суду в частині звільнення з під варти та постановки на облік в органах поліції, підлягає негайному виконанню національною поліцією.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя: