Вирок № 95947346, 01.04.2021, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1648/18

Провадження № 1-кп/191/20/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондаренко Г.В.

за участю секретаря - Лободи Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018040390000422 від 08 березня 2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с.Ясне Синельниківського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.119, ч.1 ст.263 КК України,

за участю в судовому розгляді прокурорів - Нікіфорова Ю.Ю., Третьякова А.Ю., обвинуваченого - ОСОБА_1 , захисника - Королькова М.В., потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Встановив :

08 березня 2018 року приблизно о 18-15 годин ОСОБА_1 на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин з ОСОБА_6 , через те, що він підозрював останнього у вчинених раніше крадіжках домашньої птиці, взяв у себе вдома за адресою: АДРЕСА_2 , невстановлену слідством вогнепальну зброю, пристосовану для стрільбі мисливськими набоями, та направився до місця проживання ОСОБА_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з метою погрози ОСОБА_6 застосуванням зброї у разі, якщо в ОСОБА_1 в майбутньому повторно будуть вчинюватися крадіжки з двору. Одразу після цього, 08 березня 2018 року приблизно о 18-20 годин, прибувши на зазначену адресу, ОСОБА_1 , не маючи умислу, направленого на заподіяння тілесних ушкоджень або умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_6 , усвідомлюючи небезпечність свої дій, але не передбачаючи можливості настання тяжких наслідків у вигляді заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, або смерті потерпілого та не бажаючи настання таких наслідків, хоча повинен був та міг іх передбачити, діючи із злочинною недбалістю, просунувши руку через отвір дверної шибки, відчинив з середини будинку металевий засов, на який були зачинені вхідні двері, та, з метою налякати ОСОБА_6 , виконав один постріл невстановлєної слідством вогнепальної зброї, пристосованої для стрільби мисливськими набоями, в зачинені міжкімнатні дерев`яні двері, що ведуть з веранди будинку до коридору, за якими в цей момент стояв потерпілий ОСОБА_6 , внаслідок чого шрот, яким був споряджений вистрелений набій, пробив деревину міжкімнатних дверей та уразив потерпілого ОСОБА_6 в передню поверхню черевної стінки, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого вогнепального поранення передньої черевної стінки з ураженням тонкого та товстого кишковика. Після цього ОСОБА_1 , почувши з будинку крик потерпілого та зрозумівши, що вистріливши він попав в потерпілого та заподіяв йому тілесні ушкодження, залишив місце вчинення злочину. В подальшому потерпілий ОСОБА_6 був госпіталізований бригадою швидкої медичної допомоги до КЗ «Синельниківська ЦРЛ» ДОР.

ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 23-23 годин потерпілий ОСОБА_6 , не приходячи до свідомості під час надання йому медичної допомоги в КЗ «Синельниківська ЦРЛ» ДОР, помер.

Згідно висновку судово-медичного експерта №90 від 13 березня 2018 року причиною настання смерті ОСОБА_6 була поліорганна недостатність, перитоніт, множинні травми внутрішньочеревних органів внаслідок вогнепального дробового поранення живота.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене через необережність (вбивство, вчинене через необережність).

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України визнав у повному обсязі і пояснив, що він проживав по сусідству з загиблим ОСОБА_6 . Він мешкає в домоволодінні по АДРЕСА_2 разом з дружиною, яка давно хворіє. У себе на подвір`ї він розводив свійських тварин і домашню птицю- курей та індиків. Останнім часом було декілька крадіжок з його подвір`я, в тому числі, викрали птицю, металеву бочку з зерном, бензопилу. В останній раз намагалися викрасти порося, при цьому тягнули її в сторону подвір`я ОСОБА_6 . У вчиненні крадіжок він підозрював ОСОБА_6 . На зауваження обвинуваченого ОСОБА_6 не реагував, а навпаки погрожував фізичною розправою- казав до тебе приїдуть і розберуться з тобою. Вдома у ОСОБА_6 збиралися компанії, вони там випивали. ОСОБА_6 не був господарем будинку в якому він проживав. 08 березня 2018 року у вечірній час доби він зустрів біля двору ОСОБА_6 і зробив зауваження з приводу крадіжок, на що останній почав кричати, ображати обвинуваченого і погрожувати фізичною розправою. Тоді він пішов до себе до дому і в коридорі взяв рушницю. Після чого пішов до домоволодіння ОСОБА_6 з метою налякати останнього, щоб він більше не вчиняв крадіжок. ОСОБА_6 зачинив двері в будинок і продовжував погрожувати. Тоді він здійснив один постріл в зачинені двері, вважаючи, що ОСОБА_6 за дверима не було. Вбивати ОСОБА_6 він умислу не мав. Після пострілу він почув крик ОСОБА_6 і зрозумів, що влучив в останнього. Він злякався, викинув рушницю і пішов до свого знайомого, а зранку поїхав до м. Дніпро. Рушницю у 2014 році у нього вдома залишив його покійний брат. Алкогольних напоїв він в той день не вживав. Цивільні позови потерпілих визнав в частині матеріальної шкоди, яка була спричинена потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і частково відшкодував цю шкоду. В іншій частині моральну і матеріальну шкоду не визнав . Просив суд суворо не карати, врахувати його похилий вік, стан здоров`я, оскільки він має ряд хронічних захворювань, в тому числі онкозахворювання, дружина хворіє на хворобу Альцгеймера і потребує постійного догляду та нагляду. З врахуванням викладеного просив призначити покарання не пов`язане з реальним відбуванням покарання в місцях позбавлення волі.

Допитана під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_2 пояснила суду, що загиблий ОСОБА_6 є її рідним молодшим братом. Вони мешкали в різних селах, але підтримували стосунки і постійно спілкувались. Брат жив на краю с. Ясне в будинку свого друга. 08.03.2018 ОСОБА_7 подзвонила племінниці свідка та повідомила, що ОСОБА_8 поранили. Свідок поїхала в село разом з чоловіком та донькою. Коли приїхали в будинок, то брат лежав на підлозі на полу. Сказав, що в нього стріляв ОСОБА_1 . Чекали « Швидку допомогу» та поліцію, вони приїхали майже одночасно. ОСОБА_9 і ОСОБА_10 стояли на вулиці. Потім брата забрали до лікарні, вона витрачала гроші на придбання ліків. ІНФОРМАЦІЯ_2 брат помер в лікарні.

Потерпілою ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на її користь понесену майнову шкоду в розмірі 509959,89 грн., яка виразилася в тому, що загиблий ОСОБА_6 є її рідним братом і вказана сума грошових коштів була нею витрачена на придбання ліків, що підтверджується товарними чеками, а також на поминальний обід на суму 4000,00 грн. та придбання товару для поминального обіду на суму 1896,40 грн. Крім того, діями обвинуваченого ОСОБА_1 їй спричинена моральна шкода, яка виразилася в душевних стражданнях, пов`язаних зі смертю рідного брата, що порушило її звичайне життя, погіршило стан здоров`я. Під час судового розгляду потерпіла просила залишити без розгляду її позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди; вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підтримала, просила суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду.

Потерпілий ОСОБА_4 під час судового розгляду пояснив суду, що потерпілий ОСОБА_6 був його молодшим братом, проживав окремо в с. Ясне, а свідок мешкає в с. Миролюбівка. Брат мав тимчасові заробітки, допомагав людям на пасиці. Розповідав, що йому погрожували, але не казав хто і у зв`язку з чим. Вони спілкувались, але бачились рази три на рік. Очевидцем подій він не був і нічого не може розповісти з цього приводу.

Потерпілим ОСОБА_4 було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн., яка виразилася в душевних стражданнях, пов`язаних зі смертю рідного брата, що порушило його звичайне життя, погіршило стан здоров`я. В судовому засіданні потерпілий підтримав свої позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 200000,00 грн, просив стягнути цю суму з обвинуваченого на його користь.

Потерпілий ОСОБА_5 був допитаний судом під час судового розгляду і пояснив суду, що загиблий ОСОБА_6 був його молодшим братом, вони мешкали окремо, але спілкувались. Очевидцем подій він не був і нічого пояснити з цього приводу не може.

Потерпілим ОСОБА_5 було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн., яка виразилася в душевних стражданнях, пов`язаних зі смертю рідного брата, що порушило його звичайне життя, погіршило стан здоров`я. Свої позовні вимоги він підтримав під час судового розгляду і просив задовольнити в повному обсязі.

Під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_3 пояснила суду, що потерпілий ОСОБА_6 її брат. 08.03.2018 подзвонила голова сільради ОСОБА_7 та сказала, що брата підстрелили. Вона поїхала до брата, викликали « Швидку». ОСОБА_11 лежав в будинку на полу на спіні, у нього був прострілений живіт. Він нічого не казав хто це зробив. Двері в будинок були відкриті. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 стояли на дорозі. До цього брат казав, що ОСОБА_1 наговорював на нього, що він щось покрав у ОСОБА_1 , але цього не було. В той час, коли вони приїхали до брата, то він взагалі не розмовляв.

Потерпілою ОСОБА_3 було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на її користь понесену майнову шкоду в розмірі 505245,00 грн., яка виразилася в тому, що загиблий ОСОБА_6 є її рідним братом і вказана сума грошових коштів була нею витрачена на ритуальні послуги. Під час судового розгляду просила залишити без розгляду позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, а позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підтримала частково, в сумі 2545 грн., оскільки в грудні 2020 року обвинувачений перерахував їй через банк 3000,00 грн.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, підтверджується наступними доказами:

- показаннями свідка ОСОБА_12 , який пояснив суду, що в той вечір, 08.03.2018, він приїхав електричкою додому, біля подвір`я стояв ОСОБА_1 , було вже темно близько 22 год., сказав, що у нього неприємності, був дуже схвильований, нічого не міг розповісти. Свідок залишив ОСОБА_13 ночувати у себе, вранці той встав та пішов. Потім свідок пішов по селу , зустрів сусіда йому сказали, що ОСОБА_14 побився з сусідом.

- показаннями свідка ОСОБА_15 , який пояснив суду, що 08.03.2018 йому подзвонив ОСОБА_16 та сказав, що йому дзвонив ОСОБА_11 і сказав, що в нього стріляв ОСОБА_17 . Свідок разом з ОСОБА_18 пішли до ОСОБА_19 до дому, викликали поліцію та « Швидку». ОСОБА_11 лежав в будинку на підлозі скрючений. ОСОБА_13 там не бачили. Приїхала « Швидка» і вони допомогли перенести ОСОБА_20 до « Швидкої». Потім поліція запросила їх в хату ОСОБА_21 , щоб допомогти слідчому. Потім пішли до ОСОБА_21 додому і там поліція достала із ящика в кімнаті набої. Поліція показала їм набої та поклала їх в пакет. Їх запросили, коли вже обшукали дім ОСОБА_22 . Протокол огляду місця події не читав, а просто поставив підпис. При цьому були присутні свідок, ОСОБА_16 , більше двох осіб поліцейських, жінка була. Потім вони пішли до будинку ОСОБА_19 і також був обшук. Протокол підписав не читаючі. Між оглядом одного будинку і другого був проміжок часу не менш як година.

- показаннями свідка ОСОБА_23 , який надав суду свідчення про те, що 08.03.2018 року , близько 07 години вечора подзвонив ОСОБА_11 і сказав, що в нього стріляли. Свідок викликав « Швидку» та поліцію і вони пішли до ОСОБА_24 сказав, що в нього стріляв ОСОБА_17 . Коли прийшли, то в будинку було відкрите вікно, свідок відкрив засов і відкрив двері, зайшли в будинок і там в кімнаті лежав ОСОБА_11 , він був притомний та стогнав, у нього руки були в крові. В дверях будинку була дира. Потім приїхала « Швидка». На самому обшуку свідок не був присутнім, був присутнім коли поліція все описувала. Де були знайдені патрони не знає. Зараз він не може сказати чи читав протокол огляду чи ні, десь хвилин 20 був у ОСОБА_21 вдома, поставив підпис на протоколі та пішов. Підписував протокол про вилучення дробі, речей, все було опечатано в пакети . В протоколі щось було виправлено в числі, виправляла поліцейська. Його допитували в поліцейській машині, казали, щоб казав правду, а більше він не пам`ятає;

-показаннями свідка ОСОБА_25 , який пояснив суду, що 08 березня 2018 року вони були разом з дружиною в гостях у ОСОБА_26 , ввечері прийшов ОСОБА_14 , був тверезий та не веселий, вони сиділи і балакали. З приводу інших обставин йому стало відомо вранці коли поліція прийшла оглядати зброю свідка, яку він зберігав вдома, оскільки він мисливець;

-показаннями свідка ОСОБА_27 , яка у судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_1 є її рідним батьком. Вона рідко з ним спілкувалася, у них були напружені стосунки. Він мешкав в с. Ясне разом з дружиною, матір`ю свідка, яка тяжко хвора на хворобу Альцгеймера і батько доглядає за нею. 08 березня 2018 року у вечірній час доби їй зателефонував батько, був збуджений, сильно кричав, повідомив, що випадково застрелив людину. Як вона зрозуміла сусід доставав його. Потім подзвонив сусід ОСОБА_28 і сказав, що приїхала « Швидка» та поліція. Померлого ОСОБА_6 вона не знала. Рушниці у батька не було. Але у батька був двоюрідний брат, який приїжджав на охоту і залишав рушницю . Також з його слів їй відомо, що начебто ОСОБА_6 вчиняв крадіжки з домоволодіння батька, про що останній писав заяви до органів поліції, однак особу, винну у вчиненні крадіжок не було знайдено;

-показаннями свідка ОСОБА_29 , яка у судовому засіданні пояснила, що раніше вона працювала медичною сестрою приймального відділення Синельниківської ЦРЛ і 08 березня 2018 року у вечірній час доби до приймального відділення був доставлений ОСОБА_6 з вогнепальним пораненням черевної області, про що вона повідомила працівникам поліції. Інших обставин вона не пам`ятає оскільки це було давно і багато випадків було за цей період;

-показаннями свідка ОСОБА_26 , який у судовому засіданні пояснив, що 08 березня 2018 року він разом з друзями святкував 8 Березня і у вечірній час доби йому на мобільний телефон зателефонував обвинувачений ОСОБА_1 і сказав, що прийде до нього додому. Свідок зустрів ОСОБА_1 , коли він йшов до нього. ОСОБА_14 неодноразово скаржився на те, що ОСОБА_11 вчиняв крадіжки у нього з двору- метал, зерно, птицю. Сказав, що вистрелив в двері, а чи влучив, чи ні- не знає, вистрелив один раз. Потім ОСОБА_1 попросив, щоб свідок зателефонував зі свого мобільного телефону його доньці і після розмови з донькою сказав, що піде здаватися до поліції і пішов з будинку. В цей день ОСОБА_1 перебував у тверезому стані.;

-показаннями свідка ОСОБА_30 , які аналогічні показанням свідка ОСОБА_26 . Потім ОСОБА_28 зателефонувала поліція і сказала, щоб ОСОБА_14 йшов додому. Також підтвердив, що ОСОБА_1 08 березня 2018 року перебував у тверезому стані;

Від допиту інших свідків сторони обвинувачення прокурор відмовився.

Суд дослідив письмові доказі, які надані стороною обвинувачення в кримінальному провадженні №12018040390000422 від 08 березня 2018 року

- довідкою КЗ «Синельниківська ЦРЛ» ДОР від 08 березня 2018 року про доставлення ОСОБА_6 до лікарні з вогнепальним пораненням живота (т.2 а.с.6);

- характеристикою Луб`янського старостинського округу №5 від 20 березня 2018 року, згідно якої ОСОБА_6 дійсно проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (т.2 а.с.46);

- протоколом огляду від 10 березня 2018 року - металевих предметів, вилучених 09 березня 2018 року в ході проведення хірургічної операції потерпілого ОСОБА_6 (т.2 а.с.75-76);

- протоколом огляду від 12 березня 2018 року - отвору в прохідних дверях, що ведуть до веранди в коридор в будинку АДРЕСА_3 . Отвір наскрізний, невірної круглої форми діаметром приблизно 7,5 см. з боку коридору і приблизно 6 см. з боку веранди (т.2 а.с.78-79);

- протоколом огляду трупу від 13 березня 2018 року, згідно якого в ході огляду трупу ОСОБА_6 виявлені численні рани з ознаками вогнепальних вхідних отворів, властивих для дробового заряду (т.2 а.с.92);

- лікарським свідоцтвом про смерть №90, згідно якого ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок множинних травм внутрішніх органів через вогнепальне дробове поранення живота (т.2 а.с.93);

- висновком судово-медичної експертизи №90 від 03 квітня 2018 року, згідно якого смерть ОСОБА_6 настала внаслідок вогнепального дробового сліпого поранення живота з ураженням тонкого і товстого кишковику, масивною внутрішньою кровотечею, що у перебігу травматичного процесу призвело до розвитку фібринозно-гнійного перитоніту та, як наслідок, до масивної інтоксикації організму, що і з`явилося безпосередньою причиною смерті. Давність настання смерті може відповідати строкам, відображеним у наданій медичній документації, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 о 23-23 годин. Зазначені тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя і перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті (т.2 а.с.95-103);

- висновком судової експертизи зброї від 19 березня 2018 року, згідно якого дев`ять предметів, вилучених в ході огляду трупу ОСОБА_6 , є шротом №00, ймовірно виготовлені промисловим способом та були частиною спорядження мисливського патрону. Мисливські патрони, частинами яких ймовірно є надані шротини, призначені для стрільби з мисливських гладко ствольних рушниць. Також можуть бути використані для стрільби з обрізів рушниць та іншої гладко ствольної вогнепальної зброї (т.2 а.с.125-127);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 26 квітня 2018 року, згідно якого ОСОБА_1 показав обставини спричинення ним вогнепального поранення ОСОБА_6 (т.2 а.с.221-222);

- відеозаписом слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_1 від 26 квітня 2019 року в якому зафіксовані обставини проведення слідчого експерименту під час котрого обвинувачений пояснив обставини кримінального правопорушення, а саме необережне вбивство ОСОБА_6 .

Суд не приймає до уваги і визнає недопустимими доказами протокол огляду місця події від 08 березня 2018 року ( т.2 а.с.10-25); висновок судової експертизи зброї від 20 березня 2018 року ( а.с.107-117); висновок судової дактилоскопічної експертизи від 26 березня 2018 року (т.2 а.с.174-181) з наступних підстав:

В протоколі огляду місця події від 08 березня 2018 року домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_6 відображені наступні об`єктивні дані: « В ході огляду було виявлено наскрізний отвір з нерівними краями на двері з веранди в коридор будинку розмірами приблизно 4х4 см. Також у дворі на городі на поверхні снігу виявлено три сліди відбитків низу взуття загальною довжиною 29 см., шириною 12 см., шириною каблука 9 см. Крім того, в ході огляду місця події було виявлено і вилучено один пиж і 26 шротин. Також за допомогою двох фрагментів прозорої липкої стрічки було вилучено два сліди пальців рук, які було перенесено на два фрагменти чистого паперу та опечатані в паперовий пакунок» (т.2 а.с.10-25).

Згідно приписів ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч.1 ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Вказані обставини встановлюються зібраними доказами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України.

Конституцією України заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч. 2 ст. 30).

Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст. 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому ст. 255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Огляд місця події - домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 , в якому проживав потерпілий ОСОБА_6 проводився одразу після вчинення кримінального правопорушення, як виняток, передбачений ч. 3 ст. 233 КПК, для невідкладних випадків.

В матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що слідчий, прокурор після проведення зазначених оглядів зверталися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в своїй постанові від 23 травня 2018 року у справі № 159/451/16-к (провадження № 51-1173зпв18) сформулював висновок про застосування норми права:

За загальним правилом, встановленим у ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК, огляд та обшук житла чи іншого володіння особи здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. У винятковому випадку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, однак у такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій (постфактум) звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Докази, встановлені внаслідок огляду та обшуку, проведених з порушенням зазначених правил, а також, якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, є недопустимими.

Отже, докази, отримані під час огляду та обшуку, які були проведені з порушенням правил, передбачених у ч. 2 ст. 234, ч. 2 ст. 237, ч. 3 ст. 233 КПК, а також, якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, є недопустимими.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 26 березня 2019 року у справі № 752/3929/15-к (провадження № 51-6541км18).

В Постанові Верховного Суду від 22.05.2019 , справа №640/2449/16-к, пров. №51-6365км18 висловлений правовий висновок наступного змісту: « Проведення обшуку під виглядом огляду місця події є неприпустимими, оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені ст..233, ч.2 ст.234 КПК».

З врахуванням встановлених судом обставин справи, а саме- відсутності дозволу слідчого судді на проведення обшуку в домоволодінні АДРЕСА_3 , який був проведений 08.03.2018 року слідчим Янгіровим Р., протокол огляду місця події від 08 березня 2018 року ( т.2 а.с.10-25) визнається судом недопустимим доказом, а тому відомості які містяться в цьому процесуальному документі не можуть бути використані судом на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України.

Також, суд враховує показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_23 в тій частині, що хоча вони прийшли на місце події ще до приїзду поліції, але протокол в їх присутності не складався, а вони підписали його. При цьому свідок ОСОБА_15 пояснив, що він навіть не читав зміст цього протоколу.

Згідно до висновку судової експертизи зброї від 20 березня 2018 року- « На експертизу надано: 1 спец пакунок № 4407687, в якому знаходяться 13 предметів, схожих на патрони 12 калібру, спец пакунок №3566690, в якому знаходяться 21 предмет, схожий на патрони калібру 5,6 мм, спец пакунок № 0044010 , в якому знаходяться 2 металевих предмети, вилучені в ході хірургічної операції потерпілого ОСОБА_6 , спец пакунок № 3566698, в якому знаходиться пластиковий контейнероподібний предмет, вилучений в ході огляду місця події, спец пакунок №3566697, в якому знаходяться 26 металевих кулькоподібних предметів, вилучених в ході огляду місця події». (т.2 а.с.107-117)

Суд приймає до уваги те, що вказаний висновок експерта №25/3.1/331 від 20.03.2018 - є похідним доказом від протоколу огляду місця події від 08 березня 2018 року домоволодіння АДРЕСА_3 ( т.2 а.с.10-25), який визнаний судом недопустимим доказом.

Також, під час огляду місця події від 08 березня 2018 року домоволодіння АДРЕСА_3 ( т.2 а.с.10-25) було вилучено два сліди пальців рук, які було перенесено на два фрагменти чистого паперу та опечатані в паперовий пакунок.

Для дослідження експерта при проведенні судової дактилоскопічної експертизи №26/4.6/387 від 26 березня 2018 року були надані два сліди пальців рук, які було перенесено на два фрагменти чистого паперу та опечатані в паперовий пакунок, вилучені під час проведення огляду місця події 08.03.2018 за адресою АДРЕСА_3 . (т.2 а.с.174-181).

Слід зробити висновок, що цей доказ є похідним доказом від протоколу огляду місця події від 08 березня 2018 року домоволодіння АДРЕСА_3 ( т.2 а.с.10-25), який визнаний судом недопустимим доказом.

Враховуючи положення частини 5 ст.101 КПК України, про те, що висновок експерта не може ґрунтуватись на доказах, які визнані судом недопустимими, застосовуючи доктрину «отруєного дерева» (або « ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справах « Гефген проти Німеччини» від 30 червня 2008 року та « Яременко проти України» від 30 квітня 2015 року, згідно яких визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі, тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого доказу, самі є недопустимими як доказ, а відтак, висновок експерта №25/3.1/331 від 20.03.2018 та висновок експерта№26/4.6/387 від 26 березня 2018 року не можуть бути використані при ухваленні обвинувального судового рішення, оскільки ґрунтуються на доказах визнаних судом недопустимими, а як наслідок, і самі є недопустимим доказом.

Проаналізувавши докази в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, суд вважає, що його вина доведена і знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, зокрема вина ОСОБА_1 підтверджується показаннями потерпілих, свідків, відеозаписом слідчого експерименту, проведеного за участі обвинуваченого ОСОБА_1 в присутності його захисника Королькова М.В., письмовими доказами, які в своїй сукупності та взаємному зв`язку є достатніми, належними та допустимими. Перелічені судом докази об`єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України.

Суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке кваліфікуються за ч. 1 ст. 119 КК України, протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене через необережність (вбивство, вчинене через необережність).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує те, що кримінальне правопорушення, яке передбачено ч.1 ст.119 КК України може бути вчинено тільки з необережності. Вбивство через необережність, на відміну від умисного вбивства, має місце при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння, та в цій конкретній справі недбалого ставлення обвинуваченого ОСОБА_1 до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, оскільки він мав передбачити можливість того, що потерпілий ОСОБА_6 в момент розмови з ним перебував за дверима і міг отримати тілесні ушкодження.

Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчинення кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України відноситься до нетяжкого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є особою похилого віку, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має ряд хронічних захворювань, доглядає за тяжко хворою дружиною і утримує її; матеріальна шкода потерпілим відшкодована. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, які досліджені судом.

Обставинами, які пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття , з`явлення із зізнанням, відшкодування шкоди потерпілим, похилий вік.

Обставин, які обтяжують покарання,відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, також враховуючи, що при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд вважає за необхідне для виправлення обвинуваченого призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі , в межах санкції ч.1 ст.119 КК України, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Призначення покарання із застосуванням ст.ст.75,76 КК України відповідає принципу гуманізму, який закріплений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і надасть можливість обвинуваченому виправитись, піклуватись про свою родину.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для застосування ст.69 КК України при призначенні покарання за ч.1 ст.119 КК України.

Дослідивши цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 докази, які надані судом на їх підтвердження, вислухавши обвинуваченого, захисника, прокурора, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_4 слід відмовити; цивільні позови ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню; провадження в частині цивільного позову ОСОБА_5 необхідно закрити.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1177 даного Кодексу, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

У ст. 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" зазначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення поняття поховання відповідно до закону до таких витрат можна віднести ті дії, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Потерпілою ОСОБА_2 підтримано позовні вимоги на суму 9959,89 грн. Згідно наданих суду письмових доказів, ця сума складається із витрат на придбання ліків, поминального обіду та придбання товару для поминального обіду. На підтвердження цих витрат потерпіла ОСОБА_2 надала суду квитанції про придбання ліків на суму 4063 грн.49 коп., що підтверджується відповідними товарними чеками ( а.с.20-23 т. 1) і накладною ( а.с.24 т.1). Оскільки обвинуваченим 28.12.2020 року перераховано на користь потерпілої ОСОБА_2 3972,04 грн., то підлягає відшкодуванню сума, яка витрачена потерпілою на придбання ліків під час перебування ОСОБА_6 в лікарні з 08.03.2018 по 11.03.2018, а саме 91 грн.45 коп. Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на поминальний обід оскільки цей вид витрат не передбачений ст.1201 ЦК України.

Отже, задоволенню підлягають позовні вимоги ОСОБА_2 на суму 91 грн.45 коп.

Потерпіла ОСОБА_3 під час судового розгляду підтримала свої позовні вимоги на суму 2245 грн., пояснила суду, що 28.12.2020 року обвинувачений перевів на її рахунок 2985 грн. Їй була спричинена матеріальна шкода в сумі 5245,00 грн., яка складається з грошових витрат на ритуальні послуги підтверджується відповідним рахунком і зазначена шкода підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої.

В матеріалах справи ( а.с.84 т.1) міститься рахунок від 12.03.2018 р. складений ПП ОСОБА_31 на суму 3045 грн., що стосується витрат на поховання. Вказана копія рахунку містить печатку, підпис бухгалтера. Разом з тим, на оборотній стороні рахунку від руки написано про те, що витрати на копання ями склали 1800 грн. та катафалк 400 грн. і стоїть підпис особи, яку неможливо ідентифікувати як відповідальну особу та відсутня печатка.

Тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню в сумі 60 грн. Ця сума обрахована судом наступним чином - 3045 грн. за мінусом 2985 грн., які були відшкодовані обвинуваченим потерпілій 28.12.2018 р.

При вирішенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування йому моральної шкоди в сумі 200000 грн. суд приймає до уваги вимоги ст.1168 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Під час судового розгляду судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 проживав окремо від свого брата ОСОБА_6 , вони проживали в різних населених пунктах, а саме ОСОБА_4 мешкає в с. Миролюбівка, а ОСОБА_6 мешкав в АДРЕСА_3 .

Сам потерпілий підтвердив суду той факт, що вони разом з братом не проживали, а бачились рази три на рік, коли брат приїздив в гості до сестри.

При таких обставинах, потерпілий ОСОБА_4 не є особою у якої відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України є право на відшкодування моральної шкоди, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Потерпілий ОСОБА_5 був присутнім в судовому засіданні, надавав суду пояснення, підтримав свій цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 500000,00 грн. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_4 потерпілий ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 10, яке було видано 11.01.2021 року виконавчим комітетом Раївської сільської ради Дніпропетровської області ( а.с.202 т.4).

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України- цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Пунктом 7 ч.1 ст.255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо встановлено, настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Право на відшкодування моральної шкоди є особистим правом, яке не передається в порядку спадкування. Відповідно, провадження в частині відшкодування моральної шкоди не допускає правонаступництва.

З врахуванням викладеного провадження в частині цивільного позову ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 500000,00 грн. необхідно закрити, з цього приводу судом постановлена ухвала.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що у невстановлений слідством час до 23-00 годин 08 березня 2018 року (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим) ОСОБА_1 , маючи умисел, спрямований на носіння, зберігання та придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, в невстановленому слідством місці, в невстановленої слідством особи, не маючи передбаченого законом дозволу, незаконно придбав двадцять один патрон кільцевого запалення калібру .22 LR торгівельної марки «CCI» американського виробництва та, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне носіння та зберігання бойових припасів, приніс їх до свого місця проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де сховав в кухні, в шухляді шафи та, ігноруючи норми, що закріплюють встановлений законом правовий порядок поводження з бойовими припасами, не маючи передбаченого законом дозволу, діючи умисно, усвідомлюючи незаконність придбання носіння і зберігання бойових припасів, зберігав їх до 23-00 годин 08 березня 2018 року.

08 березня 2018 року в період часу з 23-00 до 23-30 годин в приміщені житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі письмової заяви про дозвіл на проведення огляду житла, мешканки вказаного будинку ОСОБА_32 , працівниками Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області був проведений огляд місця події, у зв`язку з повідомленням про заподіяння ОСОБА_1 вогнепального поранення ОСОБА_6 , зареєстрованим до ЖЄО Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області за №2762 від 08 березня 2018 року. В ході проведення огляду в приміщенні будинку за вказаною адресою в кухні в шухляді шафи була виявлена та вилучена до Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області паперова коробка, в якій знаходилися двадцять один патрон кільцевого запалення калібру .22 LR торгівельної марки «CCI» американського виробництва, призначені для стрільби з нарізної зброї під патрон кільцевого запалення калібру .22 LR, які згідно висновку судової експертизи зброї №25/3.1/331 від 20 березня 2018 року є боєприпасами, виготовленими промисловим способом, які не піддавалися будь-якій переробці та придатні для стрільби.

Діяння ОСОБА_1 кваліфіковано обвинуваченням за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, тобто незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, не визнав і пояснив, що вказаних в обвинувальному акті патронів він не придбавав. Йому було відомо про те, що в його домоволодінні знаходиться рушниця і патрони. Їх давно залишив у нього його двоюрідний брат, який приїжджав на полювання. Брат завжди забирав рушницю та патрони, а одного разу не забрав і вони так і залишились. Він неодноразово просив їх забрати, але брат захворів. Він нічого не викинув після смерті брата, бо родичі могли звернутися і попросити повернути ці речі. В момент проведення обшуку його в домі не було, дозвіл на проведення огляду надала його хвора дружина, що як і де вилучали він не бачив, оскільки не був присутнім. Його дружина не є власником домоволодіння, оскільки він отримав його у спадщину після батька і право власності зареєстровано тільки за ним. В той же час його дружина сильно хворіє і могла взагалі не розуміти, що саме вона підписувала.

Свідок ОСОБА_15 , показав суду, що 08.03.2018 він разом ОСОБА_23 були присутні на місці події. Потім поліція запросила їх в хату ОСОБА_21 , щоб допомогти слідчому. Пішли до ОСОБА_21 додому і там поліція достала із ящика в кімнаті набої. Поліція показала їм набої та поклала їх в пакет. Їх запросили, коли вже обшукали дім ОСОБА_22 . Протокол огляду місця події не читав, а просто поставив підпис. При цьому були присутні свідок, ОСОБА_16 , більше двох осіб поліцейських, жінка була. Потім вони пішли до будинку ОСОБА_19 і також був обшук. Протокол підписав не читаючі. Між оглядом одного будинку і другого був проміжок часу не менш як година.

Свідок ОСОБА_23 надав суду свідчення про те, що 08.03.2018 року він разом зі свідком ОСОБА_15 був присутнім вдома у ОСОБА_6 . На самому обшуку в будинку у ОСОБА_1 свідок не був присутнім, був присутнім коли поліція все описувала. Де були знайдені патрони не знає. Зараз він не може сказати чи читав протокол огляду чи ні, десь хвилин 20 був у ОСОБА_21 вдома, поставив підпис на протоколі та пішов. Підписував протокол про вилучення дробі, речей, все було опечатано в пакети. В протоколі щось було виправлено в числі, виправляла поліцейська. Його допитували в поліцейській машині, казали, щоб казав правду, а більше він не пам`ятає.

Суд дослідив протокол огляду місця події від 08.03.2018 р.( а.с.29-36 т.2). Було оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Зі змісту протоколу вбачається, що під час огляду понятими були залучені ОСОБА_23 і ОСОБА_33 .

При цьому час проведення огляду місця події має виправлення початку огляду з « 20 год.30 хв.» на «23 год.00 хв.»; огляд закінчено о «23 год.30 хв.»

Суд звертає увагу на те, що в протоколі огляду місця події від 08 березня 2018 року домоволодіння АДРЕСА_3 ( т.2 а.с.10-25) зазначена дата проведення огляду 08 березня 2018 та час проведення огляду з 21:30 до 23:00.

Згідно показань вказаних понятих обставини виявлення у домоволодінні ОСОБА_1 патронів вони не бачили, протоколи огляду складись без їх участі, вони їх підписували.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Як зазначалось судом вище- докази, отримані під час огляду та обшуку, які були проведені з порушенням правил, передбачених у ч. 2 ст. 234, ч. 2 ст. 237, ч. 3 ст. 233 КПК, а також, якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, є недопустимими ( правовий висновок сформульований ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в своїй постанові від 23 травня 2018 року у справі № 159/451/16-к (провадження № 51-1173зпв18); правовий висновок ВС від 26 березня 2019 року у справі № 752/3929/15-к (провадження № 51-6541км18).

Проведення обшуку під виглядом огляду місця події є неприпустимим, оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені ст.233, ч.2 ст.234 КПК ( правовий висновок Верховного Суду від 22.05.2019 , справа №640/2449/16-к, пров. №51-6365км18).

Під час дослідження письмових доказів у справі судом встановлено, що слідчий не звертався до слідчого судді з клопотанням на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку за вказаною адресою в матеріалах кримінального провадження відсутня.

Отже, з врахуванням встановлених судом обставин справи, а саме- відсутності дозволу слідчого судді на проведення обшуку в домоволодінні АДРЕСА_2 , який був проведений 08.03.2018 року , протокол огляду місця події від 08.03.2018 ( т.2 а.с.29-36) визнається судом недопустимим доказом, , а тому відомості які містяться в цьому процесуальному документі не можуть бути використані судом на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

На думку обвинувачення, винуватість ОСОБА_1 , в тому числі, доводиться висновком експерта №25/3.1/331 від 20.03.2018 за результатами судової експертизи зброї.

В висновку експерта зазначено: « На експертизу надано: 1 спец пакунок № 4407687, в якому знаходяться 13 предметів, схожих на патрони 12 калібру, спец пакунок №3566690, в якому знаходяться 21 предмет, схожий на патрони калібру 5,6 мм, спец пакунок № 0044010 , в якому знаходяться 2 металевих предмети, вилучені в ході хірургічної операції потерпілого ОСОБА_6 , спец пакунок № 3566698, в якому знаходиться пластиковий контейнероподібний предмет, вилучений в ході огляду місця події, спец пакунок №3566697, в якому знаходяться 26 металевих кулькоподібних предметів, вилучених в ході огляду місця події».

Висновок експерта є похідним доказом від протоколу огляду місця події домоволодіння АДРЕСА_2 , який був проведений 08.03.2018 року, то висновок експерта №25/3.1/331 від 20.03.2018 визнається судом недопустимим доказом.

Крім того, цей доказ вже був визнаний судом недопустимим, оскільки предмети, які були надані на дослідження експерту були вилучені під час огляду місця події домоволодіння АДРЕСА_3 і цей протокол огляду від 08.03.2018 р. ( т.2 а.с.10-25) був визнаний судом недопустимим доказом.

Суд повторюється, що положення частини 5 ст.101 КПК України, про те, що висновок експерта не може ґрунтуватись на доказах, які визнані судом недопустимими, застосовуючи доктрину «отруєного дерева» (або « ефект доміно»).

Судом зроблений висновок щодо визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події домоволодіння АДРЕСА_2 від 08.03.2018 року.

Цей доказ визнаний судом недопустимим, оскільки в процесі огляду вилучались предмети, які мали ознаки патронів, які в наступному були визнані речовими доказами у справі і використовувались при проведенні судових експертиз. Отже, фактично 08.03.2018 року в домоволодінні АДРЕСА_2 був проведений обшук. Однак, дозвіл слідчого судді на проведення обшуку в наступному не був слідчим отриманий. В такий спосіб були порушені вимоги щодо судового контролю щодо втручання органів досудового розслідування в приватне життя і проникнення в житло і ці порушення є суттєвими.

Підсумовуючі свої висновки суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України та аналогічна позиція держави закріплена й у ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, за змістом ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України та ч.4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

З цього приводу, також неодноразово висловлював правову позицію і Європейський суд з прав людини.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» в розумінні Суду принцип презумпції невинуватості полягає в наступному. Тягар доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що маються проти нього, для того, щоб він міг підготувати та надати доводи в свій захист, і, врешті-решт, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

При оцінці доказів суд керується критерієм доведення « поза розумним сумнівом», яке повинно випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Дослідивши всебічно, повно й неупереджено всі обставини кримінального провадження, суд , керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупність доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про те, що інкриміноване ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачення у незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу , забезпечується, недопустимими доказами, а будь-яких інших об`єктивних доказів винуватості особи органом державного обвинувачення не надано.

Проаналізувавши всі надані сторонами судового провадження докази, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України за обставин, викладених у висунутому йому обвинуваченні.

Згідно положень ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За вимогами ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Доказом, який наданий обвинуваченням на підтвердження причетності обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч..1 ст.263 КК України- є протокол огляду місця події домоволодіння по АДРЕСА_2 , який був складений 08.03.2018 року слідчим Янгіровим Р. Цей доказ визнаний судом недопустимим.

Свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , які зазначені в протоколі огляду місця події домоволодіння АДРЕСА_2 під присягою показали суду, що вони не були присутніми під час виявлення та вилучення патронів, їм їх показали, коли покликали для підписання протоколу огляду і сказали, що виявили ці предмети в шухлядці в шафі.

Отже, поясненнями понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_23 спростовуються обставини, які відображені в протоколі огляду місця події домоволодіння АДРЕСА_2 , що виявлення та вилучення предметів схожих на патрони відбувалось за їх участі. Суд вважає встановленим, що при проведенні огляду місця події 08.03.2018 року був порушений принцип безпосередньої участі понятих в проведенні слідчої дії і вони не були очевидцями виявлення предметів, зазначених в протоколі огляду місця події, як вилучені предмети і які в наступному були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12018040390000422 від 08 березня 2018 року.

Таким чином, обставини проведення слідчої дії - огляду місця події, які відображені в протоколі від 08.03.2018 р. - не відповідають фактичним обставинам виявлення та вилучення у вказаному домоволодінні 08.03.2018 року 13 предметів, схожих на патрони 12 калібру, 21 предмети, схожі на патрони калібру 5,6 мм, пластиковий контейнероподібний предмет, 26 металевих кулькоподібних предметів.

Показання свідка ОСОБА_34 не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.263 КК України, тому до уваги судом не приймаються.

Та обставина, що обвинувачений ОСОБА_1 під час судового розгляду не заперечував, що у нього вдома зберігались патрони- не є доказом того, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, оскільки не підтверджена об`єктивними доказами. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущенні, яке не підтверджено допустимими доказами.

Ухвалення виправдувального вироку у зв`язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення необхідно за обставин, якщо факт кримінального правопорушення встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його обвинуваченим.

Інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України суду не надано.

Суд позбавлений можливості в інший спосіб перевірити вчинення вказаного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 ..

З урахуванням досліджених безпосередньо під час судового розгляду доказів суд прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу на підставі відсутності допустимих доказів про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Таким чином, ОСОБА_1 підлягає виправданню в частині обвинувачення за ч.1 ст.263 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки органом досудового розслідування не доведена його винуватість в незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Долю речових доказів суд вважає необхідним визначити відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України- у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи зброї №25/3:1/334 від 19 березня 2018 року в розмірі 858,00 грн..

Однак, висновок експерта №25/3.1/331 від 20.03.2018 та висновок експерта№26/4.6/387 від 26 березня 2018 року не застосовані судом при ухваленні обвинувального судового рішення, оскільки ґрунтуються на доказах визнаних судом недопустимими і суд їх також визнав недопустимими доказами обвинувачення.

Отже, суд вважає, що витрати за проведення експертиз №25/3.1/331 від 20.03.2018 та №26/4.6/387 від 26 березня 2018 року не підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368-371, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 за пред`явленим йому обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме у незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу- виправдати за недоведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, строком на 2 ( два ) роки.

На підставі п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 не обирати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , матеріальну шкоду, завдану злочином, в розмірі 91( дев`яносто одна) грн.45 коп. В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої злочином матеріальної задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , матеріальну шкоду, завдану злочином, в розмірі 60 ( шістдесят) грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог- відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої злочином моральної шкоди- відмовити повністю.

Речові докази у справі - светр вовняний, 36 шротів, один пластиковий пиж, 13 патронів 12 калібру, 21 патрон калібру .22 LR, чохол до мисливської рушниці, металевий конусоподібний предмет, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Синельниківськього ВП ( а.с.182,183 т.2)- після набрання вироком законної сили знищити.

Речовий доказ у справі - посмертну дактилокарту трупу ОСОБА_6 ( а.с.182,183 т.2) - після набрання вироком законної сили повернути КЗ «Синельниківська ЦРЛ» ДОР.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь держави процесуальні витрати в розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 00 коп.( реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету платежів: УК у Чечелівському районі м. Дніпра 24060300; номер рахунку: IBAN UA 878999980313060115000004008, код ЄДРПОУ: 37989253; найменування установи банку: Казначейство України (ел.адм.подат); призначення платежу: за проведення судової експертизи зброї №25/3.1/334 від 19 березня 2018 року).

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

На вирок може бути подано апеляцію до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в строк 30 (тридцять) діб з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, направити потерпілим.

Суддя: Г. В. Бондаренко