Рішення № 95943852, 31.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 року м. Київ № 640/25713/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Державного кадастрового реєстратора Євсюкової Д.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Державного кадастрового реєстратора Євсюкової Д.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Євсюкова Д.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 09.12.2019р. № РВ-8000236512019 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Євсюкову Д.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві внести (зареєструвати) відомості (зміни) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0, 1 га за адресою: АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам законодавства.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.12.2013р. ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_3 (продавець) уклали договір купівлі-продажу 2/3 житлового будинку за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає придатну для використання за призначенням 2/3 частки житлового будинку за АДРЕСА_1 і зобов`язується сплатити за неї встановлену у договорі грошову суму.

При цьому, 23.05.2018р. між ОСОБА_2 (співвласник 1) та ОСОБА_4 (співвласник 2) укладено договір про поділ житлового будинку за умовами якого сторони домовились про поділ у натурі належного їм на праві спільної часткової власності житлового будинку під номером АДРЕСА_1 . Так, за умовами вказаного договору, позивачу переходить нерухомість: житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 31, 4 кв.м.

05.04.2019р. позивач звернулась із заявою до відповідача про державну реєстрацію земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 додавши до вказаної заяви: копію документа, що посвідчує особу; копію документа, що посвідчує повноваження діяти від імені особи; документацію із землеустрою та електронний документ.

17.04.2019р. Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві прийнято рішення № РВ-8000196852019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставами для прийняття вказаного рішення слугували такі висновки державного реєстратора: 1. невідповідність поданих документів вимогам, установленим ЗУ «Про Державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру; 2. Із заявою звернулася особа, яка не може бути заявником відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Позивач через представника повторно звернулась до відповідача шляхом подання інформації про врахування зауважень реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.

01.10.2019р. Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві прийнято рішення № РВ-8000224642019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставами для прийняття вказаного рішення слугували такі висновки державного реєстратора: 1. невідповідність поданих документів вимогам, установленим ЗУ «Про Державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Позивач через представника втретє звернулась до відповідача шляхом подання інформації про врахування зауважень реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.

18.11.2019р. Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві прийнято рішення № РВ-8000232292019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставами для прийняття вказаного рішення слугували такі висновки державного реєстратора: не виправлено зауваження попереднього рішення (ЗВ-8001172072019), а саме: обґрунтувати розробку технічної документації з врахуванням ст. 18 ЗУ «Про автомобільні дороги», межі вулиці за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається. Відповідно до матеріалів справи вбачається відсутність житлового будинку, що суперечить п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр».

Листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 04.12.2019р. № 26-Я-31/0-940/6-19 позивача повідомлено про те, що втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Позивач через представника вчетверте звернулась до відповідача шляхом подання інформації про врахування зауважень реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.

Однак, 09.12.2019р. Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві прийнято рішення № РВ-8000236512019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставами для прийняття вказаного рішення слугували такі висновки державного реєстратора: систематично не враховуються зауваження з попередніх рішень про відмову. Згідно графічних матеріалів та доступних електронних інформаційних ресурсів на земельній ділянці відсутній об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, що суперечить п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр». Згідно з ст. 21 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» та ст. 79-1 Земельного Кодексу України, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Долучити координати точок червоних ліній в системі координат «Київ МСК» комунальної організації «Інститут генерального плану м. Києва». Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається (Розділ ІІІ ст. 18 ЗУ «Про автомобільні дороги»). Для детального розгляду документації надати матеріали фото фіксації земельної ділянки, що відводиться.

Позивач вважаючи вищезазначене рішення відповідача протиправним звернулась до суду для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статі 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частинами дев`ятою, десятою статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами частини першої статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадаструвизначено Порядком ведення Державного земельного кадастру затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1051 до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.

Таким чином, державна реєстрація земельних ділянок у Державному земельному кадастрі є необхідною для державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Пунктом 3 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» закіплено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи.

Судом встановлено, що 26.12.2013р. ОСОБА_1 є власницею житлового будинку АДРЕСА_3 , що підтверджується копією договору від 26.12.2013р. купівлі-продажу 2/3 житлового будинку та договору від 23.05.2018р. про поділ житлового будинку.

Позивач намагається зареєструвати права на земельну ділянку на якій знаходиться вказаний будинок для чого, зокрема, зверталась через представника до Державних кадастрових реєстраторів Головного управління Держгеокадастру у місті Києві з метою реєстрації вказаної земельної ділянки шляхом внесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру та присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

- перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

- за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

З оскаржуваного рішення вбачається, що підставами для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки слугували висновки державного реєстратора про те, що згідно графічних матеріалів та доступних електронних інформаційних ресурсів на земельній ділянці відсутній об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, що суперечить п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр». Згідно з ст. 21 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» та ст. 79-1 Земельного Кодексу України, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Долучити координати точок червоних ліній в системі координат «Київ МСК» комунальної організації «Інститут генерального плану м. Києва». Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається (Розділ ІІІ ст. 18 ЗУ «Про автомобільні дороги»). Для детального розгляду документації надати матеріали фото фіксації земельної ділянки, що відводиться.

Так, щодо доводів державного реєстратора про те, що згідно графічних матеріалів та доступних електронних інформаційних ресурсів на земельній ділянці відсутній об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, що суперечить п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр», а відтак згідно з ст. 21 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» та ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи.

З аналізу вищевикладеної норми вбачається, що у випадку наявності в особи житлового будинку право власності на який зареєстровано, останнія має право на отримання кадастрового номера на земельну ділянку, право власності (користування) на яку не зареєстровано, за її заявою, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

В обґрунтування вказаної підстави для відмови, відповідач посилався на відсутність за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 31, 4 кв.м.

На підтвердження вказаного, відповідач посилається на скріншоти космічних зйомок за 2005, 2011-2013 роки та фото з Google maps.

Водночас, з аналізу документів доданих до адміністративного позову вбачається, що позивачем на підтвердження факту наявності у неї права власності на житловий будинок надано: копію договору від 26.12.2013р. купівлі-продажу 2/3 житлового будинку, договору від 23.05.2018р. про поділ житлового будинку та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Вищевказані докази, суд вважає належними та допустимими на підтвердження наявності у позивача права власності на житловий будинок АДРЕСА_5 , що і вимагається п. 3 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр».

При цьому, доводи відповідача викладені у відзиві на адміністративний позов щодо відсутності за вказаною вище адресою об`єкта нерухомого майна, а саме житлового будинку, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не повідомлено суд на підставі яких нормативно-правових актів державний реєстратор уповноважений на визначення приналежності об`єкту нерухомого майна статусу житлового чи не житлового будинку.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача в підтвердження відсутності об`єкта нерухомого майна у власності позивача скріншоти космічних зйомок за 2005, 2011-2013 роки та фото з Google maps, оскільки, останні не можуть буди визнані судом єдиними та достатніми доказами вказаного.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що у вказаній частині оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим.

Щодо доводів відповідача про необхідність долучення координат точок червоних ліній в системі координат «Київ МСК» комунальної організації «Інститут генерального плану м. Києва», оскільки розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається (Розділ ІІІ ст. 18 ЗУ «Про автомобільні дороги»), суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги», складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.

Відповідно п.10.7.7 ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій" в межах червоних ліній транспортних розв`язок в одному чи різних рівнях забороняється розміщення будь-яких будівель та споруд, крім відповідних елементів поперечного перерізу та інженерних комунікацій. Поперечний переріз бульвару в межах червоних ліній включає проїзну частину, пішохідні тротуари, озеленену територію, велосипедні доріжки та територію розміщення інженерних мереж.

Відповідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Так, з технічної документації із землеустрою щодо становлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а саме з плану земельної ділянки з визначенням зон обмежень вбачається, що вся земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 перебуває в зоні особливого режиму забудови (в межах червоних ліній).

Вказаний факт не заперечується позивачем та більше того підтверджується.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами державного реєстратора про те, що факт знаходження земельної ділянки в межах червоних ліній, які зображені у графічних матеріалах технічної документації із землеустрою позивача, з огляду на вимоги ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги», робить неможливим її подальшу передачу в приватну власність.

Доводи позивача про те, що обмеження щодо реєстрації за нею права власності на земельну ділянку визначені ст. 18 Законом України «Про автомобільні дороги» не поширюється, адже житловий будинок, земельну ділянку під яким остання має намір набути у власність, збудований ще до визначення обмежень «червоними лініями» на вказаній місцевості, суд вважає помилковими та не приймає до уваги, оскільки, по-перше, судом не встановлювався факт будівництва житлового будинку до віднесення вказаної земельної ділянки до меж «червоних ліній», а, по-друге, вказане жодним чином не спростовує факту «розташування» такого будинку в межах «червоних ліній».

Таким чином, рішення державного реєстратора у вказаній частині є законним та обґрунтованими, а відтак позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що не також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання Державного кадастрового реєстратора Євсюкову Д.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві внести (зареєструвати) відомості (зміни) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0, 1 га за адресою: АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки як встановлено вище, існують обставини, які наразі перешкоджають позивачу набути право власності на таку земельну ділянку.

Однак, в частині доводів відповідача про те, що в договорі від 26.12.2013р. купівлі-продажу 2/3 житлового будинку та договорі від 23.05.2018р. про поділ житлового будинку не вказано кадастровий номер земельної ділянки, що є істотною умовою таких договорів, в обґрунтування законності винесеного рішення, не приймаються судом до уваги, адже такі не були покладені в основу рішення Державного кадастрового реєстратора Євсюкова Д.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 09.12.2019р. № РВ-8000236512019 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру та не слугували підставою для відмови, як вбачається зі змісту останнього.

Більше того, суд наголошує, що відсутність істотних умов у договорах якими обумовлено перехід права власності на майно є виключно підставою для визнання таких договорів недійсними за позовами осіб, права яких порушені.

При цьому, доказів визнання таких договорів недійсними у встановленому законом порядку до суду не надано.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст. 77, 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Євсюкова Д.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 09.12.2019р. № РВ-8000236512019 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру виключно в частині того, що відповідно до графічних матеріалів та доступних електронних інформаційних ресурсів на земельній ділянці відсутній об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, що суперечить п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр».

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 384, 20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська