Ухвала суду № 95943823, 31.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

31 березня 2021 року м. Київ№ 640/6885/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши питання щодо можливості продовження розгляду адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру Міністерства Внутрішніх Справ Українипро визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного сервісного центру Міністерства Внутрішніх Справ України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного сервісного центру Міністерства Внутрішніх Справ України щодо ненадання Висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номеру на транспортний засіб TOTYTA LAND CRUISER 200, чорного кольору, що належить ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головний сервісний центр Міністерства Внутрішніх Справ України надати ОСОБА_1 Висновок про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номеру на транспортний засіб TOTYTA LAND CRUISER 200, чорного кольору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

17.04.2020 на виконання вимог ухвали суду представник позивача через канцелярію суду надіслав додаткові документи по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

20.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. В обґрунтування вказаної заяви відповідачем зазначено, що позивач з метою отримання висновку про можливість присвоєння та нанесення спеціального індивідуального ідентифікаційного номера, звернувся до Головного сервісного центру МВС ще 17.09.2018. Головним сервісним центром МВС 19.10.2018 за вихідним номером 31/20671 позивачу відмовлено у наданні висновку. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що строк звернення до суду позивачу з вказаним позовом слід обчислювати починаючи з 19.10.2018.

Ухвалою суду 29.07.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху відповідно до ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), як таку, що не відповідає вимогам статей 160, 161 цього Кодексу та надано п`ятиденний строк з дня одержання ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого абз.1 ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження таких доводів.

Через канцелярію суду 19.08.2020 від позивача надійшли пояснення щодо строків оскарження рішень відповідача до суду.

Ознайомившись із викладеними позивачем доводами, наведеними в обґрунтування позиції щодо поновлення строків звернення до суду, дослідивши матеріали справи, що мають значення для правильного вирішення цього питання, суд зазначає таке.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У ч.1 ст.122 КАС України зазначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Предметом оскарження цієї справи є правомірність ненадання Головним сервісним центром Міністерства Внутрішніх Справ України Висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номеру на транспортний засіб TOTYTA LAND CRUISER 200, чорного кольору, що належить ОСОБА_1 .

У своїх пояснення щодо строків звернення до суду позивач зазначає, що у вказаній справі позивач оскаржує правомірність бездіяльності Головного сервісного центру Міністерства Внутрішніх Справ України щодо ненадання Висновку про можливість дублювання, яка полягає у відмові про надання такого висновку датованого 30.01.2020. Позивач наголошує на тому, що у вказаній відмові відповідач не зазначає, що позивач уже звертався з таким же питанням, а отже прийняте рішення Головного сервісного центу МВС саме від 30.01.2020 є предметом оскарження у цій справі. У справі справі не оскаржується відмова у наданні висновку Головного сервісного центру МВС від 19.10.2018 за вихідним номером 31/20671. Позивач вважає, що саме відмовою відповідача від 30.01.2020 порушуються його законні права та інтереси.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що позивачем заявлено, зокрема, вимогу про визнання протиправною бездіяльності Головного сервісного центру Міністерства Внутрішніх Справ України щодо ненадання Висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номеру на транспортний засіб TOTYTA LAND CRUISER 200, чорного кольору, що належить ОСОБА_1 .

Тобто, у вказаній справі ОСОБА_1 не оскаржуються листи відповіді відповідача від 19.10.2018 чи від 30.01.2020, а предметом розгляду є саме правомірність ненадання відповідачем Висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номеру на транспортний засіб TOTYTA LAND CRUISER 200, чорного кольору, що належить ОСОБА_1 .

При цьому, суд зауважує, що у листах відповідача від 19.10.2018 чи від 30.01.2020 викладено тотожні висновки щодо того, що надання Висновку про можливість дублювання ідентифікаційного номера неможливе, у зв`язку з тим, що не встановлено ідентифікаційний номера транспортному засобу TOTYTA LAND CRUISER 200, 2014 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до теорії права, з урахуванням змісту вказаного позову, бездіяльність відповідача - це пасивна поведінка такого суб`єкта, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів позивача, або нездійснення відповідачем дій, які випливають із його повноважень на виконання вимог чинного законодавства та впливають на права, свободи, інтереси позивача.

Конкретне визначення предмета оскарження у судовому порядку (бездіяльності відповідача) має суттєве значення не тільки при вирішенні спору по суті, але і для вирішення судом питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду із такими вимогами.

Днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення.

З огляду на зазначене, суд критично ставиться до викладених тверджень позивача, та визнає вказані пояснення не достатніми для обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, зважаючи на те, що про наявність оскаржуваної бездіяльності відповідача щодо ненадання Висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номеру повинен був дізнатись у жовтні 2018 року.

Про наявність будь-яких інших поважних причин щодо неможливості звернення до суду позивачем не зазначалось.

До того ж, суд вважає за необхідне наголосити, що при наявності об`єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов`язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.

Таким чином суд зауважує, що у своїх поясненнях щодо строків звернення до адміністративного суду позивачем не викладено вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали їй звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого законодавством, не наведено достатніх доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку та не надано належних доказів на підтвердження таких доводів. А отже, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п.8 ч.1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на дату звернення позивача до суду із даним позовом - 19.03.2020 і час коли позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів, а саме - жовтень 2018, тобто, з пропуском строку, встановленого абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

З огляду на зазначене та керуючись ст.123, п.8 ч.1 ст.240, ст.241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного сервісного центру Міністерства Внутрішніх Справ України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська