Рішення № 95943662, 30.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2021 року м. Київ № 640/21134/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справуза позовомОСОБА_1 доНаціонального агентства з питань запобігання корупціїпровизнання протиправним та скасування рішення від 11 жовтня 2019 року №3353, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 11 жовтня 2019 року №3353 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею, головою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду».

Позов обґрунтовано тим, що відповідач при проведенні повної перевірки суб`єкта декларування дійшов необґрунтованого та помилкового висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, оскільки позивачем з приводу вказаних в його декларації даних за 2017 рік було надано письмові пояснення з відповідними доказами, які Національним агентством з питань запобігання корупції взятті до уваги не були.

Як стверджує позивач, під час заповнення декларації за 2017 рік він не мав умислу на декларування недостовірних відомостей, а будь-які неточності були допущені виключно в результаті технічної або методологічної помилки, - тобто за відсутності усвідомлення їх недостовірного характеру.

Зокрема, ОСОБА_1 вказує на те, що не зазначення ним у декларації відомостей про матір, як співвласника квартири АДРЕСА_1 , з часткою власності 33,3%, є методологічною помилкою, оскільки вона не була членом його сім`ї в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14.10.2014 року (далі - Закон №1700-VII), така помилка не спотворила інформації про статки суб`єкта декларування та в подальших деклараціях була виправлена.

Щодо зазначення недостовірних відомостей щодо ідентифікаційних номерів транспортних засобів позивач вказує на те, що при заповненні декларації він виходив із відомостей, вказаних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, яке містить графу «реєстраційний номер» і графу «номер шасі (кузова, рами)». Найбільш наближеним до поняття «ідентифікаційний номер» він вважав саме «реєстраційний номер», а не «номер шасі (кузова, рами)».

Стосовно декларування доходу, отриманого членом сім`ї (дружиною) у розмірі 600 грн. у вигляді подарунку у негрошовій формі, ОСОБА_1 посилався на те, що це очевидно не є декларуванням недостовірних відомостей. Відображення більш точної та вичерпної інформації про доходи членів сім`ї, ніж того вимагає закон, не суперечить меті та змісту фінансового контролю, як превентивного антикорупційного механізму, а тому не може вважатися декларуванням недостовірних відомостей.

З приводу зазначення недостовірних відомостей про розмір коштів, розміщених на банківських рахунках, і про розмір готівкових коштів на суму понад 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, позивач вказує, що при заповненні декларації у вказаній частині сума коштів на поточному рахунку в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ним не була виокремлена зі складу коштів, зазначених, як готівкові, в сумі 722 470 грн. Фактично у складі активу «готівкові кошти» ОСОБА_1 були вказані наявні готівкові кошти у розмірі 357 000 грн. і сума залишку грошових коштів на поточному (зарплатному) рахунку в банківській установі в розмірі 365 470,25 грн., що в сукупності складало 722 470 грн., з округленням до 1 грн. Одночасно позивач вказує, що такі розбіжності не були предметом запиту НАЗК щодо надання пояснень від нього, а були встановлені внаслідок отримання контролюючим органом з банку довідки про залишок коштів на рахунках. Окрім цього, банківський ранок для заробітної плати позивач вважав «електронним гаманцем», а відтак розміщені на ньому кошти - готівковими. Таким чином, вказана помилка не призвела до спотворення інформації про його статки, оскільки сума грошових коштів (готівкових і розміщених на поточному рахунку в банку) була вказана правильно, а загальний розмір об`єкта декларування залишився не змінним.

Також, позивач зазначив, що відповідачем оскаржуване рішення було прийнято поза межами строку, встановленого Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що зумовило виникнення стану правової невизначеності та поставило під сумнів результати самої перевірки, тому є самостійною підставою для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 року у справі №826/16495/17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

13 грудня 2019 року на виконання ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем надано відзив на адміністративний позов, який проти позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Відзив обґрунтовано тим, що позивач станом на 31.12.2017 року займав посаду судді, Голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, що відповідно до положень статті 50 Закону, віднесено до посад службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Декларації таких осіб підлягають обов`язковій повній перевірці, під час проведення якої Національним агентством встановлено факти подання у деклараціях недостовірних відомостей.

Відповідач вказує, що за наслідком проведення перевірки позивача за 2017 рік (виправленої) Національний агентством було встановлено факти подання ОСОБА_1 у деклараціях недостовірних відомостей, а саме: у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» він не зазначив відомості про усіх співвласників квартири, яка належить на праві спільної сумісної власності членам сім`ї (дочці та сину), чим не дотримав вимоги пункту 2 частини 1 статті 46 Закону; у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» зазначив недостовірні відомості про ідентифікаційні номери мотоциклу та легкового автомобіля, чим не дотримався вимоги пункту 3 частини 1 статті 46 Закону; у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» зазначив відомості про дохід отриманий членом сім`ї (дружиною) у вигляді подарунку у негрошовій формі, розмір якого не перевищує 5 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, та який не підлягає зазначенню в декларації, чим не дотримав вимоги пункту 7 частини 1 статті 46 Закону; у розділі 12 «Грошові активи» декларації зазначив недостовірні відомості про розмір коштів, розміщених на банківських рахунках та про розмір готівкових коштів, які відрізняються від достовірних на суму 365 470,25 грн., чим не дотримав вимоги пункту 8 частини 1 статті 46 Закону.

Відповідач також зазначав, що системний аналіз положень Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування свідчить, що відповідний перелік дій лише визначає набір дій, які має вчинити Національне агентство для проведення повної перевірки декларації, але ніяким чином не визначає, що у строк, визначений для перевірки декларації, мають бути прийняті рішення про початок проведення перевірки та про затвердження її результатів. Порядком не встановлені граничні терміни для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів та складення і прийняття рішення.

Крім того, відповідач наголошує, що Національне агентство проводило повну перевірку декларації позивача з урахуванням принципів верховенства права, об`єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб, достовірності і повноти інформації, правомірності одержання та використання такої інформації. Водночас, при проведенні перевірки декларацій суб`єктів декларування Національне агентство встановлює ознаки іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, а в рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації вказуються встановлені на підставі інформації, отриманої в межах проведеної перевірки, фактичні дані, отже, Національне агентство не є органом, до повноважень якого належить встановлення наявності умислу.

Також, відповідач стверджує, що спірне рішення Національного агентства 11.10.2019 року № 3353 не порушує прав та інтересів позивача шляхом обмежень у реалізації суб`єктивних прав чи покладення необґрунтованих обов`язків, а також не породжує для позивача будь-яких негативних наслідків, у тому числі у вигляді притягнення до відповідальності (адміністративної чи кримінальної), а навпаки створює для позивача можливість подати декларацію за 2017 рік з достовірними відомостями, зважаючи на допущенні позивачем помилки при її заповнені.

20.12.2019 року позивачем було подано відповідь на відзив, в якому ОСОБА_1 відхилив наведені відповідачем у відзиві заперечення.

Зокрема, ОСОБА_1 наполягав на встановленому факті порушення строку проведення повної перевірки його декларації за 2017 рік, наявності порушеного у спірних правовідносинах права позивача через можливість його притягнення до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності, а також вказував на відсутність повноважень у Національного агентства встановлювати умисел суб`єкта декларування.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України безстроково згідно з Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2003 року № 1393.

Указом Президента України від 10 листопада 2017 року № 357/2017 позивач призначений на посаду судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді та обраний головою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду рішенням зборів цього суду від 6 грудня 2017 року.

Позивач є суб`єктом декларування відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 і частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон №1700).

27 березня 2018 року позивачем подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік.

Національним агентством з питань запобігання корупції на підставі рішення від 19 квітня 2019 року №1100 «Про проведення повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» розпочато повну перевірку поданої позивачем декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік.

07 червня 2019 року листом № 41-01/48056/19 відповідач звернувся до позивача із пропозицією надати пояснення щодо:

вартості об`єкту нерухомості, відомості про який зазначено у декларації за 2017 рік (разом із копіями підтвердних документів);

незазначення вартості об`єктів нерухомості, які належать декларанту на праві власності;

пояснення щодо незазначення всіх співвласників квартири загальною площею 77,0 м2 за адресою АДРЕСА_2 ;

об`єкту незавершеного будівництва, відомості про який зазначено у розділі 4 декларації (разом із копією технічного паспорту та копій інших наявних документів стосовно зазначеного об`єкту;

права користування транспортним засобом Volkswagen Passat 2006 року випуску, відомості про який зазначено у декларації (разом із копіями договорів оренди та/або інших наявних документів);

доходів, отриманих членами сім`ї у вигляді стипендії у розмірі 13 558 грн., у вигляді пенсії у розмірі 16 349 грн. та у розмірі 30 129 грн. відомості про які відображено в декларації за 2017 рік;

отримання доходів від коштів, розміщених на банківських рахунках (надати підтвердні документи щодо отримання доходів (процентів) або відсутності таких доходів);

коштів розміщених на банківських рахунках, відомості про які зазначено у розділі 12 «Грошові активи» щорічної декларації за 2017 рік (разом із підтвердними документами (виписки з банку) станом на 31.12.2017 року).

Рішенням від 14 червня 2019 року № 1654 «Про продовження строку повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» НАЗК продовжило строк проведення вказаної повної перевірки з 19 червня 2019 року на 30 календарних днів.

20 червня 2019 року на виконання листа НАЗК від 07.06.2019 року № 41-01/48056/19 позивачем надано пояснення щодо всіх поставлених у листі питань разом із підтверджуючими документами.

11 жовтня 2019 року за результатами повної перевірки Національним агентством прийнято рішення №3353, відповідно до висновків якого суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, подав недостовірні дані, а саме не зазначив відомості про усіх співвласників квартири, яка належить на праві спільної сумісної власності членам сім`ї (дочці та сину); зазначив недостовірні відомості про ідентифікаційні номери мотоциклу та легкового автомобіля; зазначив відомості про дохід, отриманий членом сім`ї (дружиною) у вигляді подарунку у негрошовій формі, розмір якого не перевищує п`ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, та який не підлягає зазначенню у декларації; зазначив недостовірні відомості про розмір коштів, розміщених на банківських рахунках та про розмір готівкових коштів, чим не дотримав вимоги пунктів 2, 3, 7 та 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на суму понад 100 та меншу 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з чого убачаються ознаки правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Незгода з вказаними рішення відповідача від 11 жовтня 2019 року обумовили позивача на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700- VII).

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону № 1700-VII, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Положеннями статті 50 Закону № 1700-VII визначено, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідності за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції», на час виникнення спірних правовідносин було визначено Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 лютого 2017 року № 56 (далі - Порядок № 56), який на час вирішення даної адміністративної справи втратив свою чинність.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларації може проводитися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності і полягає у: 1) з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей; 2) з`ясуванні точності оцінки задекларованих активів; 3) перевірці на наявність конфлікту інтересів; 4) перевірці на наявність ознак незаконного збагачення.

Повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням НАЗК, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції Національного агентства. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 19.04.2019 р. № 1100 члену Національного агентства з питань запобігання корупції - заступнику Голови Патюку Станіславу Станіславовичу, через уповноважених осіб Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя та Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції апарату Національного агентства з питань запобігання корупції провести повну перевірку декларації, зокрема поданої позивачем.

Відповідно до абзацу 1 та 4 пункту 5 розділу ІІІ Порядку №56 Національне агентство при проведенні повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, що відображені в декларації, відповідно до пункту 1 цього розділу, якщо інше не визначено цим Порядком.

У разі прийняття на підставі підпункту 4 пункту 3 цього розділу Рішення про проведення перевірки декларації, якщо повна перевірка відповідної декларації вже раніше проводилася, Національне агентство вживає заходів щодо проведення перевірки викладеної інформації про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей лише в частині нових отриманих відомостей, які не перевірялися під час проведення повної перевірки. Така перевірка проводиться в строки, визначені пунктом 14 цього розділу.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) прийняття рішення про проведення перевірки;

2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8 - 11 цього розділу;

4) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу;

5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Відповідно до п. 8, 11, 12 розділу ІІІ Порядку №56 під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує такі джерела інформації:

1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

2) відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей;

3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.

При проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов`язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет.

Національне агентство зобов`язане забезпечити охорону та захист інформації, яка була ним створена, зібрана, одержана, використана під час повної перевірки декларації.

У разі неможливості одержання відомостей, необхідних для проведення повної перевірки декларації, протягом граничних строків проведення такої перевірки, в тому числі у разі надмірної тривалості розгляду судом чи компетентним органом іноземної держави питання про надання Національному агентству відповідної інформації, неможливості внесення Національним агентством плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації, тощо Національне агентство зобов`язане провести повну перевірку декларації за наявними у нього відомостями, про що зазначається у Рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації.

У разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб`єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів.

Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації.

Зазначений лист може направлятися за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Суб`єкт декларування має право надати (надіслати) пояснення (копії документів) не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного листа Національного агентства за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку.

Надані суб`єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов`язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб`єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.

У разі необхідності Національне агентство направляє суб`єкту декларування лист із проханням надати інформацію щодо найменування контрагента правочину відповідно до пункту 10 частини першої статті 46 Закону в порядку, визначеному цим пунктом.

При цьому, пунктом 1 Розділу IV визначено, що за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Тобто, суд звертає увагу, що відповідно до Порядку завершальною стадією повної перевірки декларації є прийняття НАЗК рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Як встановлено судом, під час проведення повної перевірки позивача, відповідачем було направлено лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтверджуючих документів щодо відомостей зазначених у декларації.

З метою надання пояснень та/або підтверджуючих документів щодо відомості зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, позивачем було надано пояснення та копії документів стосовно відомостей, зазначених в декларації, листом від 20.06.2019 року ( вхідний номер 09/55244/19 від 25.06.2019 року).

У той же час, Національне агентство з питань запобігання корупції у рішенні від 11 жовтня 2019 року за результатами повної перевірки Національним агентством прийнято рішення № 3353, відповідно до висновків якого суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, подав недостовірні дані, а саме не зазначив відомості про усіх співвласників квартири, яка належить на праві спільної сумісної власності членам сім`ї (дочці та сину); зазначив недостовірні відомості про ідентифікаційні номери мотоциклу та легкового автомобіля; зазначив відомості про дохід, отриманий членом сім`ї (дружиною) у вигляді подарунку у негрошовій формі, розмір якого не перевищує п`ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, та який не підлягає зазначенню у декларації; зазначив недостовірні відомості про розмір коштів, розміщених на банківських рахунках та про розмір готівкових коштів, чим не дотримав вимоги пунктів 2, 3, 7 та 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на суму понад 100 та меншу 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з чого убачаються ознаки правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як встановлено судом під час розгляду даної адміністративної справи такий висновок було зроблено відповідачем, внаслідок опрацювання та аналізу інформації, отриманої з Національної автоматизованої інформаційної системи Департаменту ДАІ; Державного суднового реєстру України та Суднової книги України; Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно; Державного реєстру іпотек; Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; Державного реєстру цивільних повітряних суден України; Державного земельного кадастру; Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб; Пенсійного фонду України; Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; Державного реєстру патентів України на винаходи; Державного реєстру патентів України на корисні моделі; Державного реєстру патентів України на промислові зразки; Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, Єдиного реєстру боржників.

Також відповідачем було враховано інформацію, отриману від державних органів, зокрема Головного сервісного центру МВС України (лист від 14.05.2019 року №31/10278), Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (від 13.05.2019 року №7-28-0.21-115/20-19), Міністерства юстиції України (листи від 26.04.2019 року №2467/10439-26-19/20.4.1та від 06.05.2019 року №17228/10482-26-19/19.1.1), ДП «Національні інформаційні судові системи» (лист від 13.05.2019 року №1889/10.1-09), Верховного суду (лист від 06.05.2019 року №1224/0/2-19), Київського національного університету імені Тараса Шевченка (лист від 10.05.2019 №04/94), Національного університету «Острозька академія» (лист від 17.05.2019 року №170) надану на письмові запити Національного агентства; інформацію, викладену в поясненнях суб`єкта декларування та доданих до них копіях підтвердних документів від 20.06.2019 року.

Зокрема, відповідач у спірному рішенні вказав наступні недостовірні відомості, зазначені позивачем.

У розділі 3 "Об`єкти нерухомості" декларації позивач зазначив відомості про квартиру загальною площею 77 м2 за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної власності члену сім`ї (дочці) з часткою власності 33,33% та члену сім`ї (сину) з часткою 33,33%.

Згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно квартира загальною площею 77 м2 за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності членам сім`ї (дочці та сину) та ОСОБА_2 .

Таким чином, на переконання відповідача суб`єкт декларування у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації не зазначив відомості про усіх співвласників квартири, яка належить на праві спільної сумісної власності членам сім`ї (дочці та сину), чим не дотримав вимоги пункту 2 частини 1 статті 46 Закону, відповідно до якої у декларації зазначаються об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування; б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

У розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації позивач зазначив відомості про мотоцикл Ява-350 1986 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Разом з тим, відповідачем встановлено, що зазначений позивачем ідентифікаційний номер мотоциклу є державним номером реєстрації транспортного засобу.

Також, позивач зазначив у декларації відомості про легковий автомобіль Volkswagen Passat 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , водночас, згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який надано позивачем на запит Національного агентства, ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_4, чим порушив пункт 3 частини першої статті 46 Закону, відповідно до якого у декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності).

У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації позивач у декларації зазначив дохід отриманий членом сім`ї (дружиною) у розмірі 600 грн у вигляді подарунку у негрошовій формі, джерелом якого є Первинна профспілкова організація працівників Генеральної прокуратури України, розмір якого не перевищує п`ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, та який не підлягає зазначенню у декларації, чим, на думку відповідача не дотримав вимоги пункту 7 частини першої статті 46 Закону.

При цьому пункт 7 частини першої статті 46 Закону передбачає, що у декларації зазначаються відомості про отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір. Відомості щодо подарунка зазначаються лише у разі, якщо його вартість перевищує п`ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, а для подарунків у вигляді грошових коштів - якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує п`ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

У розділі 12 "Грошові активи" декларації позивач зазначив відомості про грошові кошти, розміщені в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 12 676 грн та 1799 Євро, а також вказав готівкові кошти у розмірі 722 479 гривень.

Відповідно до довідки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», наданої Позивачем на запит Національного агентства, станом на 31.12.2017 року у банку розміщені кошти суб`єкта декларування на трьох поточних рахунках у сумі 12 676 грн та 1799 Євро та 365 470,25 грн відповідно.

Позивач у поясненнях зазначив, що кошти розміщені на картковому рахунку в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 365 470,25 грн у декларації показані як готівкові кошти і входять у суму 722 470 гривень. Проте будь-які документи щодо підтвердження цих відомостей суб`єктом декларування не надано, також ним не повідомлено про причини не зазначення у декларації відомостей з одного рахунку банку при зазначенні відомостей з двох інших рахунків цього ж банку.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про наявні грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що у розділі 12 "Грошові активи" декларації позивач зазначив недостовірні відомості про розмір коштів, розміщених на банківських рахунках, та про розмір готівкових коштів, які відрізняються від достовірних на суму 365 470,25 грн, чим не дотримав вимоги пункту 8 частини першої статті 46 Закону.

Надаючи оцінку вказаним вище порушенням порядку заповнення декларації за 2017 рік, які зазначені в оскаржуваному рішенні, суд зазначає, що під час розгляду даної адміністративної справи вони спростовані не були, а відтак відповідачем було зроблено обґрунтований висновок щодо їх існування.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 12 Закону №1700-VII у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду згідно з рішенням Національного агентства. У разі виявлення ознак іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції. Висновок Національного агентства є обов`язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п`яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.

Приписами п.1 розділу ІV Порядку №56 (чинного на час складання оскаржуваного рішення) визначено, що за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації (далі - Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації).

Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації складається з таких частин:

1) вступна частина із зазначенням дати, номера та місця складання, назви Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації;

2) описова частина із зазначенням прізвища, імені, по батькові суб`єкта декларування, назви посади та органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або юридичної особи публічного права, правових підстав проведення повної перевірки декларації, переліку інформації, яка використовувалася під час здійснення повної перевірки декларації, складових предмета перевірки;

3) мотивувальна частина із зазначенням встановлених Національним агентством обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, якими Національне агентство керувалося при прийнятті Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, і положення закону, яким воно керувалося;

4) резолютивна частина із зазначенням висновку, якого Національне агентство дійшло за результатами здійснення повної перевірки декларації, можливості оскарження цього рішення в судовому порядку.

У разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, уповноважена особа Національного агентства складає протокол про таке правопорушення відповідно до законодавства (п.4 розділу ІV Порядку №56).

З огляду на вказані нормативні приписи, суд погоджується з доводами НАЗК, що до його повноважень віднесено встановлення ознак іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, а в рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації вказуються встановлені на підставі інформації, отриманої в межах проведеної перевірки, фактичні дані.

При цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення, в ньому відображені лише фактичні дані, встановлені відповідачем під час проведення повної перевірки декларації ОСОБА_1 , а жодних тверджень щодо наявності умислу у позивача такий висновок не містить. Також в такому рішенні відображені пояснення позивача, мотиви та докази, на підставі яких відповідачем встановлені фактичні дані та положення Закону, які на переконання НАЗК були порушені суб`єктом декларування, що повністю узгоджується з приписами розділу ІV Порядку №56.

У той же час, суд, вирішуючи дану справу, виходить з наступного.

Згідно з пунктом 14 Розділу III Порядку №56, повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.

Відповідно до пункту 2 розділу III Порядку № 56 початком здійснення повної перевірки декларації є день, наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки.

Відтак, повна перевірка декларацій повинна тривати не більше, ніж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки, а у виняткових випадках - не більше 90 днів.

Як було зазначено, відповідно до рішення НАЗК від 19 квітня 2019 року № 1100 «Про проведення повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» повну перевірку поданої позивачем декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік розпочато 19.04.2019 р.

Рішенням НАЗК від 14 червня 2019 року № 1654 продовжено строк проведення вказаної повної перевірки з 19 червня 2019 року на 30 календарних днів.

Таким чином, перебіг строку проведення повної перевірки декларації позивача розпочався 19.04.2019 року. Зазначений строк, з урахуванням рішення НАЗК від 14.06.2019 р. № 1654 про продовження строку перевірки, сплинув 19 липня 2019 року.

Суд звертає увагу, що відповідачем за спливом визначеного законодавством терміну для проведення повної перевірки декларацій, жодного рішення за результатами відповідної перевірки прийнято не було.

У той же час, оскаржуване рішення №3353 за результатами повної перевірки НАЗК прийнято 11 жовтня 2019 року, тобто лише на 172 день з дня прийняття рішення про проведення перевірки, що в свою чергу свідчить про порушення відповідачем строків проведення перевірки декларацій, передбачених пунктом 14 Порядку №56.

При цьому, судом не беруться до уваги твердження представника відповідача, що Порядком №56 не встановлені граничні терміни для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів, складання та прийняття рішення, з огляду на таке.

Як було зазначено вище системний аналіз пункту 6 розділу III Порядку № 56 дає підстави для висновку, що повна перевірка декларацій розпочинається рішенням про її проведення і закінчується рішенням про результати перевірки. Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларації поза межами визначеного Порядком №56 строку законодавством не передбачено.

Таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки.

При цьому, суд зазначає, що важливість дотримання і неухильного виконання етапів процедури, зокрема, прийняття за її наслідками відповідного рішення, безпосередньо пов`язана із забезпеченням права особи, інтересів якої вона стосується.

Дії або рішення суб`єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб`єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються).

Правомірне очікування виникає у особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб`єкта владних повноважень у особи наявне розумне сподівання, що стосовно неї суб`єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.

Наявність «законних очікувань» (яку в кожному окремому випадку встановлює Суд) є передумовою для відповідного захисту. В свою чергу, умовою наявності законного очікування в розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави (sufficient legal basis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Іншими словами, законне очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.

Тобто, недотримання власних процедур суб`єктом владних повноважень порушує законні очікування особи, порушує принципи правової визначеності, викликає у особи сумніви щодо прозорості та відкритості проведення перевірки, прийняття за її наслідками безстороннього, законного рішення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд в постанові від 10.04.2019 по адміністративній справі № 826/16495/17 (адміністративне провадження № К/9901/62935/18).

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, зважаючи на те, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято з порушенням строків проведення декларацій, передбачених п. 14 Порядку № 56, суд приходить до переконання про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 жовтня 2019 року № 3353 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею, головою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду».

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Положеннями статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 жовтня 2019 року № 3353 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею, головою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду».

3. Присудити з бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (код ЄДРПОУ 40381452, 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя І.М. Погрібніченко