Ухвала суду № 95943616, 25.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

25 березня 2021 року м. Київ № 640/19105/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у адміністративній справі 640/19105/19

за позовомОСОБА_1 доДержавної фіскальної служби Українитретя особа проЛьвівська митниця ДФС стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, 05053, м. Київ, Львівська площа, 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу 27 лютого 2019 року по 17 червня 2019 року в сумі 28 276, 14 грн. (двадцять вісім тисяч двісті сімдесят шість гривень чотирнадцять копійок). Звернути до негайного виконання рішення суду у частині стягнення з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, 05053, м. Київ, Львівська площа, 8) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8 024, 31 грн. (вісім тисяч двадцять чотири гривні 31 копійку).

20 травня 2020 року по даній справі видано виконавчий лист в частині звернення до негайного виконання рішення суду у частині стягнення з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, 05053, м. Київ, Львівська площа, 8) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8 024, 31 грн. (вісім тисяч двадцять чотири гривні 31 копійку).

Постановою Шостого адміністративного апеляційного суду від 15.10.2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020 року залишено без змін.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що ухвалою суду від 10.07.2020 року замінено боржника у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/19105/19 від 20.05.2020 року, з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, 04953, м. Київ, Львівська площа, 8) на Державну митну службу України (код ЄДРПОУ 43115923, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г).

Постановою Шостого адміністративного апеляційного суду від 19.10.2020 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2020 року залишено без змін.

24 листопада 2020 року по даній справі видано виконавчий лист про стягнення з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, 05053, м. Київ, Львівська площа, 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу 27 лютого 2019 року по 17 червня 2019 року в сумі 28 276, 14 грн. (двадцять вісім тисяч двісті сімдесят шість гривень чотирнадцять копійок).

11 березня 2021 року представником позивача подано до суду заяву про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні, а саме Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) на Державну митну службу України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г) за виконавчим листом від 24.11.2020 року, який видано Окружним адміністративним судом м. Києва по справі № 640/19105/20.

Дана заява обґрунтована тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" Державна митна служба України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г) є правонаступником Державної фіскальної служби України у відповідних митних правовідносинах.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року призначено судове засідання по справі №640/19150/19 з розгляду заяви заявника про заміну сторони виконавчого провадження.

У зв`язку з неявкою у судове засідання представників сторін, суд на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні.

Розглянувши подану заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.

За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України).

Питання правонаступництва в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) було предметом розгляду Верховним Судом, який у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16, фактичні обставини у якій хоча і не є подібними, проте, безпосередній підхід до розуміння спірного у цій справі питання колегія суддів вважає застосовним до цієї справи.

Так, Верховний Суд у цій постанові здійснив системне тлумачення норм Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) у взаємозв`язку зі статтями 52 і 379 КАС України і сформулював висновок, відповідно до якого публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок: ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції (окрім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити у судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суду слід залучити до участі у справі їх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

Постановою № 1200 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства.

Отже, Державна митна служба є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних митних правовідносинах.

Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (пункт 2 Постанови № 1200).

Таким чином, беручи до уваги те, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року № 1200 утворено, зокрема, Державну митну службу України, у тому числі якій, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 р. № 1217-р, передано функції з реалізації державної податкової політики, суд приходить до висновку про задоволення заяви представника та заміну боржника у виконавчому листі № 640/19105/19 від 24.11.2020 року з Державної фіскальної служби України на її правонаступника - Державну митну службу України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 248, 294, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому провадженні у адміністративній справі № 640/19105/19 задовольнити.

2. Замінити боржника у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/19105/19 від 24.11.2020 року, з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, 04953, м. Київ, Львівська площа, 8) на Державну митну службу України (код ЄДРПОУ 43115923, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г).

3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до ст. 293-297 КАС України.

Суддя І.М. Погрібніченко