Рішення № 95943549, 01.04.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року Чернігів Справа № 620/452/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини (сина) - ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - УСЗН Чернігівської РДА) про:

- визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо не нарахування та невиплати її синові - ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленого статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, що дорівнює 30% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року;

- зобов`язання Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, з 17.07.2018, провести нарахування та виплату її синові - ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленого статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, що дорівнює 30% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у зразковій справі №240/4946/18, відповідно до якої має право на нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у розмірі, встановленому статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 01.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем подано до суду відзив у якому він зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та просить у задоволенні позову відмовити, зазначають, що надання пільг та компенсацій потерпілим дітям визначено в статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої призначення та виплата щомісячної грошової допомоги в зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленого статтею 37 вказаного Закону, потерпілим дітям не передбачено. Враховуючи викладене вище, будь-які правові підстави для призначення позивачу підвищення до пенсії відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Так судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 7) та постійно проживає в смт Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_3 (а.с.12).

Позивачка звернулась до відповідача із заявою від 11.12.2020, в якій просила нарахувати і виплатити синові ОСОБА_2 допомогу, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у розмірі 30% від мінімальної заробітної плати в період, з 17.07.2018 по теперішній час, яка передбачена статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.8).

Листом від 04.01.2021 №01/01-С відповідач повідомив позивачу, що відсутні правові підстави для призначення та виплати дитині ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (а.с.15).

Вважаючи, що відповідно до статті 37 Закону України від 28.02.1991 №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» її дитині повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, позивач звернулась до суду за захистом своїх законних прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що адміністративна справа №620/452/21 відповідає ознакам, які визначені Верховним Судом при розгляді зразкової справи №240/4946/18 (№Пз/9901/56/18), а саме: позивач: особа, яка має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в населеному пункті, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106; відповідач: Управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації, на обліку якого перебуває позивач; предмет спору: нарахування та виплата щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, що мають статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживають у населених пунктах, жителям яких з 01 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106, з адміністративними позовами до управлінь праці та соціального захисту населення районних державних адміністрацій, на обліку яких перебувають позивачі, з позовними вимогами щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-XII.

Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду, за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відтак при вирішенні даної справи суд враховує правові висновки, викладені в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2019 у зразковій справі №240/4946/18 (№Пз/9901/56/18), та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у цій справі (провадження №11-134заі19).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII).

Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 21.01.2019 у зразковій справі №240/4946/18 (№Пз/9901/56/18), та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 дійшли правового висновку, що рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018 відновлено з 17.07.2018 дію статті 37 Закону №796-XII (в редакції закону від 09.07.2007), а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає редакція статті 37 Закону №796-XII (в редакції закону від 09.07.2007).

Відповідно до статті 37 Закону №796-XII (в редакції закону від 09.07.2007) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Отже з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право громадян, які проживають на територіях радіоактивного забруднення на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства на підставі статті 37 Закону №796-ХІІ (в редакції закону від 09.07.2007).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплата сину позивача з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ (в редакції закону від 09.07.2007), є протиправною бездіяльністю УСЗН Чернігівської РДА, яка порушує гарантоване Конституцією України його право як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, на соціальний захист, визначене Законом №796-XII, а тому таке порушене право підлягає судовому захисту, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, за результатами розгляду зразкової справи №240/4946/18.

Щодо розміру вищевказаної грошової допомоги, суд зазначає таке.

01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VІІІ).

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Таким чином за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом №1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Вищевикладене повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.12.2019 у зразковій справі №240/4946/18 (провадження №11-134заі19).

Таким чином ОСОБА_2 має право на щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ, у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, як установлено у зразковій справі №240/4946/18 (провадження №11-134заі19).

Суд з урахуванням правових висновків, висловлених Верховним Судом в постанові від 21.01.2019 у зразковій справі №240/4946/18 (адміністративне провадження Пз/9901/56/18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у цій справі (провадження №11-134заі19) дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, зазначає таке.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в інтересах неповнолітньої дитини (сина) - ОСОБА_2 , як його законний представник згідно статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вважає, що вона згідно пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позову до суду та помилково сплатила судовий збір у сумі 876,00 грн згідно квитанції №0.0.1985847218.1 від 20.01.2012, а отже поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини (сина) - ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленого статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, що дорівнює 30% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 , з 17.07.2018, щомісячної грошової допомоги, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленого статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, що дорівнює 30% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ), яка діє в інтересах неповнолітньої дитини (сина) - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ).

Відповідач: Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області (пр-т Миру, 116-А, м. Чернігів, 14028, код ЄДРПОУ - 03196179).

Суддя В.В. Падій