Рішення № 95943295, 01.04.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 р. м. Чернівці cправа № 600/145/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила :

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) від 16.12.2020 р. №2133-к про звільнення ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області, з займаної посади 18.12.2020 р. внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки, відповідно до п.1 ч.1 ст.87 ЗУ "Про державну службу";

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області з 19.12.2020 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка працювала на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу". Між тим при попередженні про наступне звільнення та в подальшому, до прийняття оскаржуваного наказу, жодна посада позивачу не пропонувалась. Зважаючи на те, що посаду, яку обіймала позивач до звільнення фактично не виключено, а зменшено на шість осіб кількість працівників у відділі, відповідач при прийнятті рішення про її звільнення мав би дотримуватись вимог ст. 42 КЗпП України та надати перевагу їй в залишенні на роботі з підстав тривалого безперервного стажу роботи в даній установі. Однак в порушення вказаної норми, відповідачем взагалі не брались до уваги та не аналізувалась інформація щодо працівників, які залишились працювати у відділі, з якого її звільнили.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, необґрунтованим, а наказ про звільнення таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

19.01.2020 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/145/21-а відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

15.02.2020 р. на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 02.11.2020 р. ОСОБА_1 більше ніж за 30 днів була попереджена про наступне вивільнення, яке відбулося 16.12.2020 р. Інші умови, зокрема пропозиція іншої вакантної посади і визначення переважного права для надання пропозицій, отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення є факультативними, адже вирішуються на розсуд Укртрансбезпеки, тобто відноситься до дискретних повноважень і не є обов`язком суб`єкта призначення в розумінні Закону України "Про державну службу".

Відповідач вважає, що вищезазначений наказ винесено правомірно та він жодним чином не порушує прав, свобод та інтересів позивача.

Ухвалою суду від 25.02.2021 р. призначено адміністративну справу № 600/145/21-а до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін на 12:00 год. 22.03.2021 р.

22.03.2021 р. представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач в судовому засіданні заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Вказував, що заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе та доцільне розглянути справу на підставі наявних матеріалів та доказів у порядку спрощеного письмового провадження.

ОСОБА_1 з 01.10.2010 р. по 18.12.2020 р. працювала на різних посадах в Державній службі України з безпеки на транспорті, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Згідно наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №831-к від 18.06.2020 року ОСОБА_1 з 30.06.2020 р. переведено з посади головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області за її згодою на посаду головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області.

02.11.2020 р. позивачку ознайомлено із попередженням про наступне звільнення у зв`язку з введенням в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік та скороченням посади головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області.

Так, наказом від 16.12.2020 р. №2133-к, звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області з займаної посади 18.12.2020 р. у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".

Не погоджуючись із наказом про звільнення, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

Відповідно до приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Положеннями ч. 1 ст. 2 Закону №889-VIII передбачено, що наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі (п.3); посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону (п.4); рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу (п.6).

Судом встановлено, що посада, з якої звільнено позивача у розумінні вищенаведеної норми права була посадою державної служби, а позивач - посадовою особою в державному органі (Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області).

Згідно з ч. 1-2 ст. 21 Закону №889-VIII вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

У ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII наведені підстави припинення державної служби. Зокрема, державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

Як свідчить зміст оскаржуваного у цій справі наказу, державна служба ОСОБА_1 припинилася за ініціативою суб`єкта призначення, що відповідає п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII.

Зі змісту наказу №1628-к від 15.10.2020 р. "Про попередження про заплановане вивільнення працівників Державної служби України з безпеки на транспорті" та попередження про наступне вивільнення позивача встановлено, що припинення державної служби позивача за ініціативою відповідача здійснено у зв`язку зі скороченням посади головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".

Так, судом встановлено, що згідно структури Укртрансбезпеки, затвердженої наказом від 26.02.2020 р. №81, у структурі функціонувало Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області, а штатний розпис, затверджений та введений в дію наказом Укртрансбезпеки від 11.03.2020 р. №99, передбачав посаду головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області, яку займала позивач.

Проте, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 р. №196-р Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області, Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області та Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області реорганізовані шляхом злиття у Придністровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, а наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 р. №340 відділ державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області було ліквідовано.

Відповідно до структури Укртрансбезпеки, яка була затверджена наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 р. №340, у структурі Укртрансбезпеки відсутнє управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області, а відповідно до витягу із штатного розпису на 2020 р. у Придністровському міжрегіональному управлінні Укртрансбезпеки, відсутній відділ державного контролю та нагляду на вантажному транспорті.

Таким чином, з 15.10.2020 р. в Укртрансбезпеці відсутня посада головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області, яку обіймала позивачка.

При цьому суд, звертає увагу на те, що відповідно до штатного розпису, затвердженого та введеного в дію наказом Укртрансбезпеки від 11.03.2020 р. №99 кількість штатних одиниць Укртрансбезпеки становила 613 осіб. І відповідно до п. 5 наказу Укртрансбезпеки від 09.09.2020 р. №340 штатна чисельність Укртрансбезпеки складає 613 осіб.

Отже в Укртрансбезпеці не відбулося скорочення чисельності чи штату державних службовців Укртрансбезпеки, а відбулось скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису, зокрема, посади головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області, тому Укртрансбезпека звільнила ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", а саме скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців і діяли на підставі та в межах чинного законодавства .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є у тому числі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною 3 ст. 87 Закону №889-VIII визначено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Виходячи з положень ч. 2-3 ст. 5 Закону №889-VIII визначено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом.

З системного аналізу вищевказаних норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що зобов`язання запропонувати усі вакантні посади, законодавчо було скасовано внесенням змін у Закон України "Про державну службу" Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 р. №440-IX та встановлено право суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Судом враховано роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 р. за №86р/з щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (ст. 87 Закону №889-VIII ).

У роз`ясненні зазначається, що ст. 87 Закону №889-VIII визначає підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, такими підставами відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої є: - скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; - ліквідація державного органу. При цьому, суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). Однак не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Отже, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Враховуючи положення вищезазначених норм права, суд доходить висновку, що після внесення змін в ч.3 ст.87 Закону №889-VIII, законодавцем врегульовано процедуру припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, у тому числі скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури, а тому дія норм законодавства про працю не поширюється на державних службовців у цій частині відносин.

Таким чином, оскільки ст. 87 Закону №889-VIII чітко унормовано підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, а тому ст. 40 КЗпП України, не застосовується додатково до норм Закону України "Про державну службу".

Тобто, згідно норм Закону №889-VIII, роботодавець не має обов`язку пропонувати працівнику іншу рівнозначну посаду.

Таким чином, виходячи з аналізу положень ст.ст. 5, 22, 87 Закону №889-VIII вбачається, що при звільненні державного службовця, ОСОБА_1 , Державною службою України з безпеки на транспорті дотримано приписи законодавства, що регулюють питання звільнення державних службовців з державної служби.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, Код ЄДРПОУ 39816845)

Суддя І.В. Маренич