Ухвала суду № 95943237, 31.03.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

31 березня 2021 року справа № 580/1761/21

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/1761/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області

про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання призначити пенсію, прийнято ухвалу.

31.03.2021 ОСОБА_1 , звернувшись до Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області від 04.01.2021 №230950001141 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 12.05.2020;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908 грн.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. У позові не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України третьої особи.

Відповідно до частини 6 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника. Позовну заяву подано представником позивача – адвокатом Бондарчук І.О., проте у позові не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків представника або серію і номер паспорта представника позивача.

Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У копії наданої трудової книжки НОМЕР_1 зазначено « ОСОБА_2 », проте документів щодо прізвища ОСОБА_2 не надано.

У позові йдеться про те, що оскаржуване рішення ґрунтується на прийнятому рішенні суду щодо протоколу від 01.06.2020, проте номер не зазначено, про судовий контроль його виконання не вказано, а також не йдеться про те, що позивач зверталась до суду про зміну способу і порядку виконання та /або про відмову у розгляді заяви і наданих документів з урахуванням висновків суду.

У додатках не зазначено номер рішення суду і кількість аркушів, відомості про набрання законної сили.

Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

У позові зазначено, що оригінали документів знаходяться частково у адвоката і частково у позивача, проте не зазначено які саме копії і у кого саме.

На підтвердження доводів позивач не надає доказів звернення до підприємства-роботодавця чи його правонаступника, до архівних установ, до органу доходів і зборів, не надає роздруківок електронного кабінету застрахованої особи про нараховану і виплачену заробітну плату (отримання соціальних виплат) та/або перебування на обліку у центрі зайнятості у спірний період.

Позивачем не надано копію заяви про звернення позивача до позивача (Комісії) з додатками наданих документів, яких (на думку позивача) було достатньо для прийняття рішення про визначення стажу і призначення пенсії.

Згідно з пунктами 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має сформулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. «Порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес»: - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

Відповідно до офіційного тлумачення частини 1 статті 55 Конституції України, наданого у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп: частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може належати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності. Такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтовано пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Peretyaka and Sheremetyev проти України, 21.12.2010, №45783/05).

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Позивач не окреслює які норми права на виконання яких повноважень порушено Комісією під час здійснення розгляду заяви позивача про призначення пенсії з доданими до неї документами, що не надано до позову.

Правлінням ПФУ постановою №22-1 від 25.11.2005 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції 27.12.2005 за №1566/11846. Відповідно до пункту 1 порядку заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їхніх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника. У пункті 7 порядку міститься перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно з пунктом 30 порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Суд зазначає, що згідно позовної заяви позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 12.05.2020 була предметом розгляду Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/4423/20, проте у її задоволенні було відмовлено, позаяк: «позивач народжена ІНФОРМАЦІЯ_1 тому може отримати право виходу на пенсію у 2020 році за умови наявності страхового стажу не менше 27 років, тоді як згідно записів у її трудовій книжці страховий стаж складає 26 років 6 місяців 20 днів, що є недостатнім для отримання пенсії за віком». Рішенням, що набрало законної сили встановлено, що станом на час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії позивач не набула необхідного страхового стажу для призначення пенсії.

Згідно із частиною 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Відповідно до частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Враховуючи, що позивач у позові зазначає, що судом під час прийняття рішення у справі №580/4423/20 не враховано страховий стаж – час догляду за дитиною, позивачеві варто обрати належний спосіб захисту, врахувавши чи була обставина – час догляду за дитиною – відома позивачу, чи зазначеній обставині не було надано оцінку судом у справі №580/4423/20.

Уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є ПФУ до компетенції якого і входить розгляд документів, у тому числі й нових. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень і досліджувати нові документи, яким не дано оцінки, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права, наявний стаж на призначення пенсії. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому позовні вимоги у частині «зобов`язати призначити пенсію» не відповідають статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України і завданню адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, статтею 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 4, 6-16, 19, 160, 161, 169, 241, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення і зобов`язання призначити пенсію, залишити без руху.

Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом:

- надання доказів на підтвердження наявного стажу, копії заяви з документами про призначення пенсії, рішення з відміткою про набрання законної сили у справі № 580/4423/20;

- нової редакції позовної заяви із зазначенням обґрунтування порушених відповідачем прав позивача з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; позовних вимог, сформованих відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України;

- обранням належного способу захисту.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя Л.В. Трофімова