Рішення № 95942541, 01.04.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року Справа № 480/490/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/490/21

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії головного управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, третя особа - Державна установа "Територіальне медичне об`єднання по Сумській області", Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії головного управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, третя особа - Державна установа "Територіальне медичне об`єднання по Сумській області", Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:

- зобов`язати ліквідаційну комісію головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумський області виплатити позивачу пенсію за період з 01.12.2004 року по 01.01.2006 року у розмірі 53 % грошового забезпечення, з урахуванням отриманих, за цей період пенсійних виплат, з одночасним нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів з 01.12.2004 року по час поновлення порушених прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до Наказу начальника УМВС України в Сумський області від 25 грудня 2000 року 189 о/с позивач звільнений з посади помічника начальника чергової частини - оперативно чергового штабу Конотопського міського відділу, через хворобу, відповідно до статті 64 п. "б" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року за № 114.

На час звільнення зі служби вислуга років складала 21 рік 01 місяць 04 дні.

Починаючи з 03.01.2001 року по 01.01.2007 року перебував на обліку у УМВС України в Сумський області як отримувач пенсії, передбаченої Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", з 01.01.2007 року - на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Сумський області.

У зв`язку з виниклою необхідністю в листопаді 2020 року звернувся до ГУ ПФУ в Сумський області із заявою про надання інформації щодо розміру виплачуваної пенсії з часу її призначення, після отримання розрахунків якої дізнався, що у період з 1 грудня 2004 року по 1 січня 2006 року отримував пенсію в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу. Позивач вважає, що зазначене порушує його соціальні права та гарантії, за захистом яких і звернувся до суду.

Ухвалою суду від 01.02.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та зазначив, що відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (у редакції, що діяла на 01.01.2001) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. З урахуванням того, що позивач на день звільнення мав вислугу 21 рік 01 місяць 04 днів основний розмір його пенсії складав 53% від суми грошового забезпечення, шо не оспорюється позивачем у справі. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" МВС України було визначено головним розпорядником коштів на виплату пенсій пенсіонерам органів внутрішніх справ. Згідно ч. 2 Прикінцевих положень Закону України №1769-1V "Про внесення змін до стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх та деяких інших осіб" було встановлено, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року - 100 відсотків перерахованої пенсії.

За таких обставин УМВС України в Сумській області діяло на підставі та у спосіб, який був визначений Законом, та правомірно здійснювало виплату ОСОБА_1 50% основного розміру пенсії протягом 2005 року, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 30-31).

Третя особа - Державна установа "Територіальне медичне об`єднання по Сумській області" надала пояснення щодо позовних вимог, в яких зазначила, що при вивченні наданих позивачем висновків щодо перерахунку пенсії з 01.01.2005 (а не з 01.12.2004 як вказує позивач) встановлено, що пенсія йому виплачувалась згідно чинного законодавства з урахуванням змін, а тому вважає позовні вимоги безпідставними і просить відмовити у їх задоволенні (а.с. 23-25).

Третьою особою - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області пояснень до суду не надано.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи позову та відзиву, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до наказу начальника УМВС України в Сумський області від 25.12.2000 року 189 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади помічника начальника чергової частини - оперативно чергового штабу Конотопського міського відділу з 03.01.2001 р., відповідно до статті 64 п. "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року за № 114 (а. с. 7).

На час звільнення зі служби вислуга років складала 21 рік 01 місяць 04 дні.

З 03.01.2001 року по 01.01.2007 року перебував на обліку у УМВС України в Сумський області як отримувач пенсії, передбаченої Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", з 01.01.2007 року - на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Сумський області.

На звернення позивача у листопаді 2020 року до ГУ ПФУ в Сумський області отримав розрахунки пенсії з моменту її призначення, розглянувши які вважає, що у період з 1 грудня 2004 року по 1 січня 2006 року отримував пенсію в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 р. визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно з п. «а» ст. 12 зазначеного Закону право на пенсію за вислугу років мають: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше.

Пунктом «а» ст. 13 вказаного Закону визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу Управління внутрішніх справ в Сумській області № 189 о/с від 25.12.2000 р. звільнений з посади помічника начальника чергової частини - оперативно чергового штабу Конотопського міського відділу з 03.01.2001 р., відповідно до статті 64 п. "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року за № 114 (а.с. 7).

Так, відповідно до п. «б» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1991 р. № 114 (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через хворобу -у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

Отже, позивач є особою, що звільнена в запас, з огляду на що в силу положень п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років має призначатись у розмірі 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Таким чином, беручи до уваги, що на момент звільнення зі служби вислуга років ОСОБА_1 становила 21 рік 01 місяць 04 днів, пенсія за вислугу років має складати 53 % відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до наданих позивачем перарахунків за період з 01.09.2004 по 18.11.2005 судом встановлено, що пенсія позивачу була призначена у розмірі 53% відповідних сум грошового забезпечення (а.с.10)

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"» від 15.06.2004 року №1769-ІV, який набрав чинності з 1 січня 2005 року, відповідно до п.2 зазначено, встановити, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року - 100 відсотків перерахованої пенсії. У разі якщо внаслідок перерахунку за нормами цього Закону розмір пенсії або виплачуваної в період з 1 січня 2005 року до 1 січня 2006 року її частини зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

З матеріалів справи судом встановлено, що перерахунок пенсії з 01 січня 2005 року у відповідності зі змінами внесеними в ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» був проведений у розмірі 50% перерахованої пенсії та розмір пенсії не було зменшено, а після перерахунку станом на 01.01.2015 становив 449,06грн.

Наведені висновки суду також узгоджуються із практикою Харківського апеляційного адміністративного суду, зокрема ухвалою від 16.09.2008 по справі № 2а-906/08.

Також суд зазначає, що позивач під час розгляду справи не заперечував факт виплати перерахованої пенсії.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії головного управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, третя особа - Державна установа "Територіальне медичне об`єднання по Сумській області", Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії головного управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, третя особа - Державна установа "Територіальне медичне об`єднання по Сумській області", Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук