Ухвала суду № 95942187, 01.04.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

01 квітня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/2984/21

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши заяву керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Полтави до Полтавської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2021 року керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Полтави звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Полтавської міської ради від 21.10.2020 "Про затвердження внесення змін до генерального плану м. Полтава".

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Полтавської міської ради від 21.10.2020 "Про затвердження внесення змін до генерального плану м. Полтава".

В обгрунтування заяви зазначено про очевидну неправомірність оскаржуваного рішення. На думку позивача, прийняття спірного рішення порушує інтереси держави у сфері містобудівної діяльності та охорони культурної спадщини, забезпечення сталого розвитку територій, та надає право забудовникам на проектування будівництва багатоквартирних житлових будинків значно більшою максимальною висотою, зокрема на земельних ділянках в центральному історичному ареалі та центральній комплексній охоронній зоні міста Полтава, що в свою чергу спаплюжить загальний вигляд центральної частини міста, призведе до дисгармонійної забудови та втрати візуально видового зв`язку із пам`ятками архітектури.

Окрім того, спірним рішенням затверджено науково-проекту документацію, згідно якої змінено межі комплексної охоронної зони, виключивши із неї квартал по АДРЕСА_1 , що надає право забудовувати житловими будинками із значно більшою максимальною висотністю вказану територію без врахування знаходження на даній вулиці історичних пам`яток, що може призвести до їх руйнації та безповоротної втрати історичного вигляду міста Полтави як для держави в цілому так і безпосередньо територіальної громади міста. У подальшому, на думку позивача, це призведе до негативних наслідків щодо неможливості усунути вказані порушення при здійсненні забудови міста та унеможливить знесення об`єктів будівництва, зведених з надмірною висотою, оскільки дозволи на їх проектування та виконання будівельних робіт будуть отримані під час дії спірного-нормативно-правового акту.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Ознайомившись із заявою, суд не вбачає необхідності для виклику заявника для дачі пояснень/додаткових доказів та, відповідно, призначати судове засідання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши заяву керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, суд приходить до наступних висновків.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З аналізу положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що забезпеченням адміністративного позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи, визначених заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу, а також відповідати змісту позовних вимог.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа звернувшись з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність, в свою чергу, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Оцінюючи обґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову, суд враховує, що позивачем не наведено жодних обставин та не надано жодних доказів, які б свідчили, що виконання рішення у справі, у разі задоволення позовних вимог з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, буде ускладненим або неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що для відновлення таких прав і свобод необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник лише допускає, що прийняття спірного рішення негативно вплине на стан збереження пам`яток та об`єктів культурної спадщини, режими їх охорони та використання.

У матеріалах справи докази, що підтверджують необхідність застосування заходів забезпечення позову, також відсутні.

Обраний засіб забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення є фактичним вирішенням справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. Їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду самої справи, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які сторони вправі надавати суду - саме в ході розгляду адміністративної справи.

Забезпечення позову шляхом обраного позивачем способу фактично впливає на вирішення справи по суті, оскільки направлено не на саме рішення, а на наслідки його виконання.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому заява керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області про забезпечення адміністративного позову залишається судом без задоволення.

Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити керівнику Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Полтави до Полтавської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва