Рішення № 95941523, 22.03.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4713/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого – судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря – Сириці І.О.

за участю: позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Поповкіної Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 01.10.2020 №178к;

- поновити його, ОСОБА_1 , на посаді начальника Олександрівського відділу Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області з дня звільнення;

- стягнути з прокуратури Кіровоградської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 жовтня 2020 по дату винесення судового рішення;

- стягнути з прокуратури Кіровоградської області на його користь моральну шкоду, заподіяну незаконним звільненням із займаної посади в сумі 50 000 грн.

Ухвалою судді від 27.10.2020 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 24.11.2020 (т.1 а.с.27).

24.11.2020 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, розгляд справи перенесено на 22.12.2020 (т.1 а.с.97).

22.12.2020 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 26.01.2021 для надання додаткових доказів (т.1 а.с.126).

Ухвалою суду від 26.01.2021 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті на 16.02.2021 (т.1 а.с.161).

16.02.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, розгляд справи перенесено на 22.03.2021 (т.3 а.с.6).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в органах прокуратури він працював з 27.07.2010. Наказом прокурора Кіровоградської області від 15.12.2015 №906к його було призначено на посаду прокурора Олександрівського відділу Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області, наказом керівника Знам`янської місцевої прокуратури №6 від 15.12.2015 переведено на посаду начальника вказаного відділу. Зазначав, що рішенням Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів у дисциплінарному провадженні №07-26дс-107дп-20 від 27.08.2020 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених п.п.5, 6 ч.1 ст.43 Закону України “Про прокуратуру”, та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Посилався на те, що вказане рішення Комісією ухвалено протиправно, за його відсутності та скеровано на виконання до прокуратури Кіровоградської області. Також, зазначав, що, на його переконання, ухвалюючи оскаржуване рішення, керівником Кіровоградської обласної прокуратури проігноровано вимоги Закону України “Про відпустки” та Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, та прийнято рішення про звільнення працівника з інвалідністю, безпідставно позбавивши його права на відпустку без залучення представників громадських організацій осіб з інвалідністю до підготовки відповідного рішення. Зазначав, що 23.09.2020 його госпіталізовано до хірургічного відділення КНП “Олександрівська ЦРЛ” з діагнозом: виразкова хвороба, гостра шлунково-кишкова кровотеча, в подальшому він проходив стаціонарне лікування від відповідного захворювання без виходу на робоче місце в хірургічному та реанімаційному відділенні по 12.10.2020. Тому, вважає, що при його звільненні порушено положення ч.3 ст.40 КЗпП України. Крім того, вказував, що для винесення оскаржуваного наказу не існувала належна правова підстава, оскільки починаючи з 04.11.2019 повноваження щодо розгляду дисциплінарних скарг відносно прокурорів в силу підзаконного нормативно-правового акту передано новоствореним кадровим комісіям, під час формування яких не дотримано демократичних принципів та не забезпечено реалізації права на прокурорське самоврядування. Таким чином, повноваження Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів у дисциплінарному провадженні може поширюватись виключно на правовідносини пов`язані з вчиненням дисциплінарних проступків, які виникли після припинення діяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Єдиною правовою підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку до 04.11.2019 є рішення КДКП. Крім цього, зазначав, що незаконне звільнення з роботи призвело і до втрати ним нормальних життєвих зав`язків, зокрема, до втрати можливості нормального спілкування з дітьми. Посилався на те, що протиправне рішення про звільнення його із займаної посади в органах прокуратури, Кіровоградською обласною прокуратурою скеровано для ознайомлення до всіх місцевих прокуратур та їх підрозділів а також доведено до відома працівників місцевої прокуратури. Розповсюдження вказаної інформації серед його колег та знайомих призвело до безповоротного знищення його авторитету викликало глузування щодо відсутності у нього, за таких обставин, можливості брати участь в атестації працівників місцевих прокуратур.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав, а також зазначав, що оскаржуваний наказ видано під час розгляду ВРП його скарги на рішення Кадрової комісії.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмовому відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.56-69) заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність та обґрунтованість прийнятого наказу, а також на те, що правила професійної етики та поведінки прокурорів є обов`язковими для прокурорів при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою, однак прокурором ОСОБА_1 вони були грубо порушені, що, в свою чергу, підтверджується рішенням кадрової комісії. Зазначав, що обраний вид дисциплінарного стягнення є найсуворішим, однак вчинення позивачем одноразового грубого порушення правил прокурорської етики та поведінки в аспекті співмірності тяжкості вчиненого порушення та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення, на його думку, є обґрунтованим. Також вказував, що органом, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, є кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, яка створена згідно наказу Генерального прокурора від 09.01.2020 №9 у відповідності до пп.8 п.22 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури". Посилався на те, що оскільки надані позивачем заяви від 10.09.2020 про надання щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів та відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 30 календарних днів не погоджені керівником Знам`янської місцевої прокуратури, у тому числі адресовані прокуророві Кіровоградської області ОСОБА_2 , який згідно наказу Генерального прокурора від 10.09.2020 призначений керівником Сумської обласної прокуратури, останні були залишені без розгляду. Крім того, звертав увагу на те, що жодним чином про своєлікування чи продовження лікування в період з 01.10.2020 ОСОБА_1 керівництво Кіровоградської обласної прокуратури не повідомляв. Також, посилався на те, що ОСОБА_1 за весь період служби в органах прокуратури жодного разу не повідомляв про наявність у останнього інвалідності. Більше того, при прийнятті на роботу надав медичну довідку із записом “здоровий”, хоча вже на той час відповідно до його тверджень мав інвалідність. На переконання відповідача, вчинення дисциплінарного проступку та винесення рішення про звільнення прокурора відповідно до вимог Закону України “Про прокуратуру” жодним чином не обмежується наявністю чи відсутністю у прокурора ознак інвалідності. Отже, вважає, що дискримінація, як зазначає позивач, з боку органів прокуратури по відношенню до нього не допускалася. Крім того, посилався на те, що наведених позивачем доводів за обставин цієї справи недостатньо для стягнення на його користь моральної шкоди, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження моральної шкоди, із позовної заяви не вбачається, чому саме позивач обрахував свою моральну шкоду у розмірі 50000 грн., а не іншого розміру.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в органах прокуратури працював з 27.07.2010. Наказом прокурора Кіровоградської області від 15.12.2015 №906к позивача було призначено на посаду прокурора Олександрівського відділу Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області, наказом керівника Знам`янської місцевої прокуратури №6 переведено на посаду начальника вказаного відділу, що підтверджується копією трудової книжки останнього та відповідними наказами (т.1 а.с.20-22, т.2 а.с.127, 151, 152) .

14.01.2020 до кадрової комісії надійшла дисциплінарна скарга прокурора Кіровоградської області Тубельця О.Л. про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Як підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарній скарзі зазначені п.п.5, 6 ч.1 ст.43 Закону України “Про прокуратуру”, а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Рішенням Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 27.08.2020 №204дп-20 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених п.п.5, 6 ч.1 ст.43 Закону України “Про прокуратуру”, та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури (т.1 а.с.38-52).

Згідно даного рішення за результатами проведеного службового розслідування комісією зроблено висновок про те, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження та встановлено факти, які свідчать про вчинення прокурором ОСОБА_1 дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, а також про одноразове грубе порушення ним правил прокурорської етики, які є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності на підставі п.п.5, 6 ч.1 ст.43 Закону України “Про прокуратуру”.

Позивач, не погодившись із рішенням Кадрової комісії подав скаргу до Вищої ради правосуддя на рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 27 серпня 2020 року № 204дп-20 (т.1 а.с.130-144).

За результатами розгляду даної скарги ОСОБА_1 , Вищою радою правосуддя прийнято рішення №70/0/15/21 від 19.01.2021 “Про залишення без змін рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 27 серпня 2020 року № 204дп-20 про накладення дисциплінарного стягнення на начальника Олександрівського відділу Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 ” (т.1 а.с.147-158).

Наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури №178к від 01.10.2020, на підставі рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі Кадрова комісія) від 27.08.2020 №204дп-20, до начальника Олександрівського відділу Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури (пункт 6 частини першої статті 43 Закону України “Про прокуратуру”) (т.1 а.с.16).

Не погодившись із вказаним наказом, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року (далі – Закон №1697-VII).

Відповідно до ст.4 Закону №1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.3 та п.4 ч.4 ст.19 Закону №1697-VII прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом. Прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою визначає Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів, затверджений Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 (далі - Кодекс).

Відповідно до ст.ст.19, 21 Кодексу прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища; неправомірно втручатися чи здійснювати у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, вплив на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів.

Прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Згідно ст.33 Кодексу відповідно до Закону України "Про прокуратуру" прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Підвищені вимоги щодо етичної поведінки до прокурорів встановлюються також актами міжнародних інституцій.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23.04.1999, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, поводитись професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Відповідно до п.п.1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об`єднаних Націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 7 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію. Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Суд не приймає до уваги та вважає необґрунтованими посилання ОСОБА_1 про відсутність у Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку повноважень щодо розгляду дисциплінарних скарг на посадових осіб прокуратури та здійснення відповідного дисциплінарного провадження відсутність у Комісії повноважень зі здійснення дисциплінарного провадження стосовно дій прокурорів, які мали місце до її створення, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 44 Закону №1697-VII (в редакції, яка діяла на час вчинення прокурором дисциплінарного проступку) дисциплінарне провадження стосовно прокурора здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження було визначено у статтях 46-48 Закону №1697-VII (в редакції, яка діяла на час вчинення прокурором дисциплінарного проступку).

Згідно із частиною першою статті 73 Закону №1697-VII (в редакції, яка діяла на час вчинення прокурором дисциплінарного проступку) Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів є колегіальним органом, який відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення та звільнення прокурорів з посади.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19.09.2019 року №113-IX (далі Закон №113-IX, чинний з 25.09.2019) було внесено зміни до Закону №1697-VII слова "Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів" замінено словами "відповідним органом".

Відповідно до пп.2, 3 п.21 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №113-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом члени і голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів вважаються звільненими з посади, а їх повноваження вважаються достроково припиненими; відкриті Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів на день набрання чинності цим Законом дисциплінарні провадження щодо прокурорів, стосовно яких не ухвалено рішення, передаються секретаріатом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів відповідним кадровим комісіям для продовження їх розгляду у порядку, визначеному Генеральним прокурором.

Крім цього, відповідно до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” вказаного Закону №113-IX зупинено до 1 вересня 2021 року дію статей Закону України “Про прокуратуру”, які регулюють порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора та повноваження відповідного органу.

Водночас, підпунктом 7 пункту 22 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №113-IX встановлено, що тимчасово, до 1 вересня 2020 року, в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення: проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур відповідно до цього розділу; розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів; здійснення добору на посади прокурорів.

Відповідно до підпункту 8 цього пункту на Генерального прокурора покладено обов`язок визначення: переліку, складу і порядку роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур; порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та процедури здійснення дисциплінарного провадження; порядку прийняття кадровою комісією рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України “Про прокуратуру”, про накладення на прокурора Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

На виконання вказаних вимог, наказом Генеральної прокуратури України №266 від 04.11.2019 року затверджено Порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження (далі – Порядок №266).

Крім того, наказом Генеральної прокуратури України від 17 жовтня 2019 року № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій, пунктом 2 якого передбачено, що розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів забезпечується відповідною Комісією.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що Кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, приймаючи рішення від 27.08.2020 №204дп-20, діяла у спосіб, в межах та на підставі Закону України “Про прокуратуру” та підзаконних нормативно-правових актів, які на час розгляду дисциплінарних скарг були чинними та не скасованими.

Дисциплінарна відповідальність прокурора визначена розділом VI Закону №1697-VII.

Прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п.п.5, 6 ч.1 ст.43 Закону №1697-VII).

Положеннями ч.1 ст.49 Закону №1697-VII регламентовано, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Тобто, зі змісту наведеної норми слідує, що звільнення з посади в органах прокуратури є одним з видів дисциплінарного стягнення, що може бути накладено на прокурора.

У свою чергу, правовідносини з приводу звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді регульовано розділом VII Закону №1697-VII.

Так відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.61 Закону №1697-VII повноваження прокурора припиняються: 1) за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років; 2) у день його смерті.

Повноваження прокурора, крім Генерального прокурора, у зв`язку з рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора припиняються:

1) з дня, наступного за днем завершення строку на оскарження цього рішення, - якщо рішення не було оскаржено;

2) з дня, наступного за днем набуття статусу остаточного рішенням органу, до якого було оскаржено рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, - якщо рішення було оскаржено, але скарга відхилена.

Тобто, приписами вказаної норми регламентовано порядок припинення повноважень прокурора у зв`язку з рішенням Кадрової комісії про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

Разом з тим, суд зауважує, що згідно з приписами п.8 ч.1 ст.11 Закону № 1697-VII керівник обласної прокуратури у встановленому порядку та на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення:

- про застосування до прокурора окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або

- про неможливість подальшого перебування його на посаді прокурора.

Тобто, з аналізу наведених норм законодавства слідує, що рішення Кадрової комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення та рішення Кадрової комісії про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора є різними за правовою природою.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 27.08.2020 Кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг було прийнято рішення №204дп-20 саме про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів прокуратури.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що строк реалізації рішення комісії про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора, визначений частиною 2 статті 61 Закону №1697-VII, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки останні пов`язані з реалізацією рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг №204дп-20 від 27.08.2020 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, що не є тотожним.

З огляду на викладене, посилання позивача на порушення відповідачем частини 2 статті 61 Закону №1697-VII при прийняття оскаржуваного наказу є безпідставним.

Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на ігнорування керівником Кіровоградської обласної прокуратури при прийнятті оскаржуваного наказу вимог Закону України “Про відпустки” та Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, позбавивши його права на відпустку без залучення представників громадських організацій осіб з інвалідністю до підготовки відповідного рішення, з таких підстав.

Так, суд вважає, що звільнення прокурора відповідно до вимог Закону України “Про прокуратуру” не може бути обмежено наявністю чи відсутністю у такого прокурора ознак інвалідності.

В судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що оскільки подані позивачем заяви від 10.09.2020 (т.1 а.с.31, 32) про надання щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів та відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 30 календарних днів не погоджені керівником Знам`янської місцевої прокуратури, у тому числі адресовані прокуророві Кіровоградської області Тубельцю О.Л., який згідно наказу Генерального прокурора від 10.09.2020 призначений керівником Сумської обласної прокуратури, останні були залишені без розгляду. Про вказане було повідомлено позивачу в телефонному режимі, у зв`язку з чим, ним були направлені нові заяви від 22.09.2020 (т.1 а.с.33, 34). При цьому, відповідач зауважив, що оскільки на виконанні у відповідача з 09.09.2020 перебувало рішення Кадрової комісії від 27.08.2020, тому після виходу 30.09.2020 ОСОБА_1 з лікарняного, керівником Кіровоградської обласної прокуратури прийнято оскаржуваний наказ та заяви від 22.09.2019 залишено без розгляду, про що також в телефонному режимі повідомлено позивачу (т.1 а.с.82).

Доказів, які б спростовували наведені обставини позивачем суду не надано, як і не надано доказів оскарження останнім рішення відповідача про залишення без розгляду наданих позивачем заяв від 10.09.2020 та від 22.09.2020 про надання щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів та відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 30 календарних днів.

Враховуючи викладене, а також те, що рішення відповідача про залишення без розгляду наданих позивачем заяв від 10.09.2020 про надання щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів та відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 30 календарних днів не є предметом даного спору, суд критично ставиться до посилань позивача в зазначеній частині.

Таким чином, враховуючи викладене, а також наявність рішення Вищої ради правосуддя №70/0/15/21 від 19.01.2021 “Про залишення без змін рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 27 серпня 2020 року № 204дп-20 про накладення дисциплінарного стягнення на начальника Олександрівського відділу Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 ”, доказів оскарження якого позивачем матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного наказу №178к, на підставі рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 27.08.2020 №204дп-20, яким до начальника Олександрівського відділу Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

При цьому, суд зазначає, що в судовому засіданні позивач вказував на незаконність його звільнення під час тимчасової непрацездатності.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 23.09.2020 по 30.09.2020 та з 01.10.2020 по 12.10.2020 позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності на стаціонарному режимі, про що свідчать листки непрацездатності серії АКА №326449 та серії АКА №326571, довідка КНП «Олександрівська ЦРЛ» №201 від 12.11.2020 (т.1 а.с.18-19, 122).

Позивач в судовому засіданні посилався на те, що його було госпіталізовано до хірургічного відділення КНП “Олександрівська ЦРЛ” з діагнозом: виразкова хвороба, гостра шлунково-кишкова кровотеча, в подальшому він проходив стаціонарне лікування від відповідного захворювання без виходу на робоче місце в хірургічному та реанімаційному відділенні по 12.10.2020.

Доказів, які б спростовували наведені обставини відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд погоджується з посиланнями ОСОБА_1 щодо неможливості повідомлення керівництва Кіровоградської обласної прокуратури про тимчасову непрацездатність у зазначений період та вважає необґрунтованими посилання відповідача в цій частині.

Таким чином, судом встановлено, що звільнення позивача відбулось під час означеної непрацездатності.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП України, тобто через нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також у період перебування працівника у відпустці.

04 вересня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 6-р(ІІ)/2019 у справі № 3-425/2018(6960/18) за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України. У цьому рішенні Суд, зокрема, вказав, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини (абзац п`ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року по справі №205/4196/18 дійшла правового висновку, що у разі порушення гарантії, встановленої ч.3 ст.40 КЗпП України, негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.

Слід зазначити, що сформована протягом останнього часу судова практика Верховного Суду також вказує на відсутність підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень про звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності в разі самостійного виправлення ним такого порушення (постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №820/11034/15, від 09.10.2019 у справі №812/749/18, від 18.03.2020 у справі №823/1455/17).

Так, в даному випадку першим днем після закінчення періоду тимчасової непрацездатності позивача є 13 жовтня 2020 року, тому, суд вважає, що порушене право позивача в цій частині має бути відновлено шляхом внесення змін до наказу прокуратури Кіровоградської області від 01 жовтня 2020 року №178к про звільнення ОСОБА_1 в частині дати звільнення, встановивши її як 13 жовтня 2020 року.

Суд звертає увагу на те, що середній заробіток працівника згідно з частиною 1 статті 27 Закону України “Про оплату праці” визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі – Порядок №100).

Відповідно до п.2 Порядку №100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Із пункту 5 зазначеного Порядку №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про заробітну плату позивача, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи за вирахуванням обов`язкових податків і утримань складає 782,88 грн. (т.1 а.с.53-54).

Період вимушеного прогулу позивача, з урахуванням табелю обліку робочого часу за жовтень 2020 (т.3 а.с.2) склав 8 робочих днів (з 02.10.2020 по 13.10.2020, включно).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача - за період з 02.10.2020 по 13.10.2020, включно, становить 6263,04 грн. (782,88 грн. х 8 днів).

Таким чином, сума середнього заробітку позивача у розмірі 6263,04 грн. за час вимушеного прогулу починаючи з 02 жовтня 2020 року по 13 жовтня 2020 року включно підлягає стягненню з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 ..

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої позивачу незаконним звільненням, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, враховуючи встановлення в судовому засіданні правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного наказу №178к, на підставі рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 27.08.2020 №204дп-20, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

При цьому, суд зазначає, що порушене право позивача, зокрема, порушення відповідачем гарантії, встановленої ч.3 ст.40 КЗпП України, усунуто судом шляхом зміни дати звільнення позивача, а також відновлено шляхом стягнення з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.139, 243-246, 255, 293, 295-297, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кіровоградської обласної прокуратури (25006, м. Кропивницький, вул. В. Пермська, 4, ЄДРПОУ 02910025) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Внести зміни до наказу Прокуратури Кіровоградської області від 01 жовтня 2020 року №178к про звільнення ОСОБА_1 в частині дати звільнення, встановивши її як 13 жовтня 2020 року.

Стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910025) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 02 жовтня 2020 року по 13 жовтня 2020 року включно в розмірі 6263,04 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено – 31.03.2021.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина