Рішення № 95941420, 31.03.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 року № 320/5683/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши в письмову провадженні в порядку загального позовного провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, Київської обласної державної адміністрації Департаменту соціального захисту населення про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Дем`яна Попова, 26-б), Київської обласної державної адміністрації Департаменту соціального захисту населення (01196, м. Київ, бульвар Лесі Українки 1), в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо прийняття документів, підготовки і направлення до Київської обласної державної адміністрації подання для видачі ОСОБА_1 дублікату посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 2 серії НОМЕР_1 видане Донецькою облдержадміністрацією 28.12.2010 та втраченого з обставин незалежних від ОСОБА_1 ;

зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради прийняти документи щодо видачі ОСОБА_1 дублікату посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 2 серії НОМЕР_1 , виданого Донецькою облдержадміністрацією 28.12.2010 і втраченого з незалежних від позивача обставин та направити їх разом з відповідним поданням до Київської обласної державної адміністрації;

скасувати рішення комісії Київської облдержадміністрації по вирішенню спірних питань щодо підтвердження статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році, протокол № 184 від 24.06.2016 щодо не підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 ;

зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію після отримання подання Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, щодо видачі дублікату посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи позивачу оформити та видати ОСОБА_1 дублікат посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 2 серії НОМЕР_1 виданого Донецькою облдержадміністрацією 28.12.2010 замість втраченого;

стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради нанесену бездіяльністю шкоду у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно було відмовлено у прийняті документів, щодо видачі дубліката посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи у зв`язку з його втратою.

Ухвалою суду від 31.08.2020 відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено судове засідання на 28 вересня 2020 року, після чого розгляд справи не одноразово відкладався.

Частиною 5 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження та адміністративний позов з додатками надсилались відповідачам на адресу: Київська область, м. Ірпінь, вул. Дем`яна Попова, 26-б (трек номер 013332849009) та м. Київ, бульвар Лесі Українки 1 (трек номер 0113332849033), що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень Київського окружного адміністративного суду та були отримані Управлінням праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради та Київською обласною державною адміністрацією Департаменту соціального захисту населення 07 вересня 2020 року.

Відтак 15-ти денний строк для подання відзиву, з урахуванням поштового перебігу, сплинув 25.09.2020.

27 листопада 2020 року через канцелярію суду від Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради надійшла лише заява в якій представник управління просив розгляд справи здійснювати без участі та зазначив, що заперечує проти позову.

Проте суд констатує, що станом на час розгляду справи відзив з боку Управлінням праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради та Київською обласною державною адміністрацією Департаменту соціального захисту населення не надходив.

Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідачі по справі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористались, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

28 вересня 2020 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку із наявністю клопотань від позивача та представника Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про здійснення розгляду справи за відсутності, судом протокольною ухвалою від 11.02.2021 закінчено підготовче провадження та прийнято рішення про розгляд даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 . Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , позивач отримує пенсію за вислугу років.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя по справі №2-о-223/10 від 06.10.2010 встановлено факт перебування ОСОБА_1 у зоні відчуження у м. Чорнобилі більш ніж 14 днів у період з 05 січня 1987 року по 06 лютого 1987 року у з зв`язку з його участю у виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

17 грудня 2010 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя було винесено додаткове рішення по справі №2-о-222/10 яким зобов`язано Управління праці і соціального захисту населення Жовтневого району м. Маріуполя видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

На підставі даного рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя по справі №2-о-222/10 від 17.12.2010 позивачу було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_5 від 28 грудня 2010 року.

Також суд констатує, що факт участі позивача у заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується довідкою Головного управління МНС в Київській області від 06.04.2009 №9/0/08, відрядженим посвідченням №6 від 04.01.1987 з відмітками про прибуття 05.01.1987 та вибуття 06.02.1987 позивача у зону Чорнобильській АЕС, довідкою №60 управління пожежної охорони УВД Донецької області про надходження позивача у відряджені в зоні Чорнобильській АЕС та іншими документами які наявні в матеріалах справи.

Водночас відповідно до витягу з протоколу №184 засідання комісії від 21.04.2016 позивачу не було підтверджено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зв`язку з тим, що відсутні документи про участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбачені постановою Кабінетом Міністрів України від 20.01.1997 №51, первинними документами не підтверджено роботу в зоні відчуження.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 січня 2020 року позивач звернувся до заступника голови Київської обласної державної адміністрації з заявою про підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 2 та видачу повторно відповідного посвідчення у зв`язку з його втратою. До вказаної заяви позивач додав письмові пояснення з причиною втрати посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 2 серії НОМЕР_1 , копію цього посвідчення від 28.12.2020 виданого Донецькою облдержадміністрацією, копію паспорта позивача, копію трудової книжки, копію військового квитка серії НОМЕР_6 , копію довідки №9/0/68 від 06.04.2009 та дві фотокартки 3х4.

18 лютого 2020 року Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради надало позивачу лист-відповідь №979 в якому повідомила його, що у зв`язку з наявністю рішення комісії Київської облдержадміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведені робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році протокол №184 від 21.04.2016 не підтверджено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У зв`язку з чим, на підставі відсутності додаткових документів управління не має правових підстав для опрацювання його заяви та оформлення відповідного подання до Київської облдержадміністрації для розгляду питання підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та видачі відповідного посвідчення.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Вимогами частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення, визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до статті 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Частиною 1 статті 65 Закону №796-XII встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 4 статті 65 Закону №796-ХІІ видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Процедура видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, визначена Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. №551 (далі - Порядок №551, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), та який набрав чинності з 25.07.2018.

Пунктом 2 Порядку №551 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 Порядку №551 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п`яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році" (категорія 2) серії А синього кольору.

Пунктом 11 Порядку №551 визначено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:

- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);

- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку;

- особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою;

- хворим на променеву хворобу внаслідок Чорнобильської катастрофи - на підставі висновку уповноваженої медичної комісії не нижче обласного рівня або спеціалізованої медичної установи Міноборони, МВС, СБУ, які мають відповідну ліцензію МОЗ (далі - експертні комісії), та акта за формою Н-1;

- потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали в зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення, - на підставі довідки, виданої Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

- особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка;

- особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка;

- особам, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 р. не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями, - на підставі довідки встановленого зразка;

- дітям, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, - на підставі довідки встановленого зразка;

- громадянам інших держав та особам без громадянства, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі переїзду на постійне місце проживання в Україну - відповідно до законодавства;

- дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеного (віднесеної) до категорій 1 або 2, або з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою, а також дружині (чоловіку), якщо та (той) не одружилася (одружився) вдруге, померлого (померлої) громадянина (громадянки), віднесеного (віднесеної) до категорій 1, 2 або 3, смерть якого (якої) пов`язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, - на підставі документів про підтвердження статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, участі у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, відповідного посвідчення (за наявності) та експертного висновку щодо встановлення причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт;

- опікуну дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою, - на підставі документів про підтвердження статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного посвідчення (за наявності) та експертного висновку щодо встановлення причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Як зазначено в пункті 12 Порядку №551, у разі втрати або зіпсування посвідчення замість нього видається повторне посвідчення на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 11 цього Порядку, в тому числі посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 4) серії В на підставі довідки встановленого зразка (додаток 11), особистої заяви (із зазначенням номера та дати видачі посвідчення, поясненням обставин втрати або зіпсування) та опублікованого в пресі повідомлення про визнання посвідчення недійсним.

У разі зміни прізвища, імені, по батькові особи посвідчення видається на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 11 цього Порядку, в тому числі посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 4) серії В на підставі довідки встановленого зразка, особистої заяви із зазначенням номера та дати видачі посвідчення, свідоцтва про шлюб та інших документів.

Такі посвідчення видаються уповноваженим органом за місцем проживання (реєстрації) особи. У верхньому лівому куті посвідчення ставиться штамп або напис чорним чорнилом: "Повторно. Видано замість посвідчення серії ... № ...".

Якщо втрачене посвідчення знайдено, воно підлягає обов`язковому здаванню уповноваженому органу для подальшого знищення.

Згідно статті ч.1 ст. 15 Закону №796-ХІІ, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Як зазначено у витязі з протоколу №184 засідання комісії від 21.04.2016 позивачу не було підтверджено статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зв`язку з тим, що відсутні документи про участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбачені постановою Кабінетом Міністрів України від 20.01.1997 №51 первинними документами не підтверджено роботу в зоні відчуження.

Проте, суд ставиться критично до такого висновку Київської обласної Державної адміністрації, оскільки як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, факт участі позивача у заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується довідкою Головного управління МНС в Київській області від 06.04.2009 №9/0/08, відрядженим посвідченням №6 від 04.01.1987 з відмітками про прибуття 05.01.1987 та вибуття 06.02.1987 позивача у зону Чорнобильській АЕС, довідкою №60 управління пожежної охорони УВД Донецької області про надходження позивача у відряджені в зоні Чорнобильській АЕС та іншими документами які наявні в матеріалах справи.

Крім цього, факт перебування ОСОБА_1 у зоні відчуження у м. Чорнобилі встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06.10.2010 по справі №2-о-223/10, в якому зазначено участь позивача у виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС більш ніж 14 днів у період з 05 січня 1987 року по 06 лютого 1987 року.

Відповідно до положень частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 серії НОМЕР_5 виданого ОСОБА_1 28.12.2010 Донецькою облдержадміністрацією, як на момент звернення позивача із заявою до відповідача 28 січня 2020 року, так і на момент розгляду даної справи.

З огляду на те, що посвідчення серії НОМЕР_5 від 28.12.2010 є дійсним, а також те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06.10.2010 по справі №2-о-223/10 встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд вважає, що висновки відповідача, викладені у рішенні, що оформлене протоколом №184 від 21.04.2016 є помилковими та безпідставними.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про скасування рішення комісії Київської облдержадміністрації по вирішенню спірних питань щодо підтвердження статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році оформлене протоколом №184 від 24.06.2016 щодо не підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо не прийняття документів від позивача та підготовки і направлення їх до Київської обласної державної адміністрації для видачі ОСОБА_1 дубліката посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, категорія 2 серії НОМЕР_1 видане Донецькою облдержадміністрацією 28 грудня 2010 року та зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради прийняти документи щодо видачі ОСОБА_1 дублікату посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 2 серії НОМЕР_1 , виданого Донецькою облдержадміністрацією 28.12.2010 і втраченого з незалежних від позивача обставин та направити їх разом з відповідним поданням до Київської обласної державної адміністрації, суд зазначає наступне.

Суд констатує, що відповідно до вимог чинного законодавства обов`язок з підготовки та передачі документів до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для розгляду заяви про видачу відповідного посвідчення чинним законодавством покладено саме на Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради.

Однак, відмовляючи позивачу у прийнятті документів для видачі позивачу дублікату посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.12.2010, Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради по суті діяло з перевищенням своїх повноважень, оскільки в його компетенцію відповідно до чинного законодавства входить лише функція прийняття необхідного пакету документів та направлення подання до органу, який уповноважений приймати рішення щодо надання особі статусу постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС або відмови у такому статусі, тобто, до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо оформлення подання до Київської обласної державної адміністрації для видачі ОСОБА_1 дубліката посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, категорія 2 серії НОМЕР_1 .

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» від 11.07.2018 № 551, якою, зокрема, затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян.

Суд звертає увагу, що вищевказана постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 набрала чинності з 25.07.2018.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої пункту 11 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 (далі Порядок №551), посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Згідно з частиною 5 пункту 11 Порядку № 551 рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.

Як вже зазначалось, відповідно до частини 4 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій, а відповідно до п.11 Порядку № 551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами.

Проте, враховуючи пріоритетність норм Закону над підзаконними нормативними актами, суд дійшов висновку про те, що видача посвідчень здійснюється Київською обласною державною адміністрацією.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувана бездіяльність у даній справі не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради оформити та направити відповідне подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі дубліката посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 2 серії НОМЕР_1 , виданого Донецькою облдержадміністрацією 28.12.2010.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Київську обласну державну адміністрацію після отримання подання від Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, щодо видачі дублікату посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи позивачу оформити та видати ОСОБА_1 дублікат посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 2 серії НОМЕР_1 виданого Донецькою облдержадміністрацією 28.12.2010 замість втраченого, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства, згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтерес юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У цьому контексті, суд звертає увагу позивача, що спірне в рамках даного провадження оформлення та направлення подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації ще не здійснено, тому вимога до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації є передчасною.

Аналогічну позицію закріпив Пленум Вищого адміністративного суду України у своїй постанові №7 від 20 травня 2013 року, зазначивши, що резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Таким чином суд дійшов висновку, що дана вимога позивача є передчасною, оскільки заявлена за відсутності обставин розгляду відповідного подання Управлінням праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради та є такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради на користь позивача нанесену бездіяльністю шкоду у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Цією ж статтею встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням, бездіяльністю або рішеннями заподіювача - суб`єкта владних повноважень, та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, при заявлені вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивачем має бути зазначено, в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 в адміністративній справі № 804/2252/14, 28.11.2018 в адміністративній справі № 281/550/15-а, 21.11.2018 в адміністративній справі № 826/19928/16 та 30.01.2018 в адміністративній справі № 813/5138/13-а.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що застосування норм права щодо відшкодування моральної шкоди пов`язане з використанням значної кількості оціночних понять, які окреслені законом. При цьому заподіяння моральної шкоди фізичній особі є фактом конкретного випадку. Тобто, вчинення протиправного діяння (прийняття протиправного рішення) стосовно особи свідчить про можливість, але не обов`язковість заподіяння їй моральної шкоди.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму №4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд зазначає, що така моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24.06.2020 (справа №9901/845/18).

Втім, матеріали справи не містять жодних доказів, які могли б підтвердити дійсний факт душевних страждань позивача, викликаних бездіяльністю або діями Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок бездіяльності відповідача.

Відтак, позивачем не доведено, що зазначеними вище діями та/або бездіяльністю відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме не надано жодних належних доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

Беручи до уваги те, що позивачем не доведено і не надано суду відповідних доказів завдання йому моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даної вимоги.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Суд констатує, що відповідачі покладений на них законом обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення залишили поза увагою, крім того суд зазначає, що відповідачами не було надано жодного доказу в обґрунтування своїх дій та/або бездіяльності які б спростували твердження позивача викладені в позовній заяві, у зв`язку з чим суд кваліфікує таку бездіяльність відповідача щодо доказування як визнання позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 73, 74 - 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 259 - 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо не прийняття документів від ОСОБА_1 та підготовки і направлення їх до Київської обласної державної адміністрації подання для видачі ОСОБА_1 дубліката посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, категорія 2 серії НОМЕР_1 від 28 грудня 2010 року.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Дем`яна Попова, 26-б, код ЄДРПОУ 03317252) прийняти документи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) та направити відповідне подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі дубліката посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 2 серії НОМЕР_1 , виданого Донецькою облдержадміністрацією 28.12.2010.

Скасувати рішення комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо підтвердження статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році оформлене протоколом №184 від 24.06.2016, щодо не підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 31.03.2021.

Суддя Панченко Н.Д.