Рішення № 95941291, 31.03.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Справа № 280/8741/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду поштою надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати вимогу від 21.08.2020 №Ф-39965-54 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати штрафів, пені в сумі 11874,94 грн. та вимогу від 18.09.2020 №Ф-39965-54 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати штрафів, пені в сумі 13953,06 грн., винесені управлінням державної податкової служби у Запорізькій області; зобов`язати відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника - позивача.

Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані вимоги є протиправними та такими, що прийняті в супереч приписів чинного законодавства України, оскільки вона з 2011 року підприємницькою діяльністю не займається та доходів від такої діяльності не отримує. Зазначає, що вимоги про сплату боргу (недоїмки), винесено органом доходів і зборів без проведення перевірки у порядку, встановленому Податковим кодексом України, а також порушено строк обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску. Крім того посилається на те, що у спірний період вона була найманим працівником, за якого єдиний внесок сплачували її роботодавці.

Також позивачем подана заява про поновлення строку звернення до суду із цим позовом та заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 03.12.2020 заява про забезпечення позову повернена позивачу без розгляду.

Ухвалою від 03.12.2020 у справі було відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 21.12.2020 з викликом (повідомленням) сторін.

16.12.2020 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову

Ухвалою від 16.12.2020 було задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

21.12.2020 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов та клопотання про відкладення судового розгляду. У відзиві відповідач зазначив, що відповідно до облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості по ОСОБА_1 станом на 31.07.2020 та на 31.08.2020 становить 13953.06 гривень (у т.ч.: недоїмка зі сплати єдиного внеску - 0,00 грн., штрафи - 4854.06 грн. та пеня - 9099.00 грн.). Зазначена заборгованість виникла в зв`язку несвоєчасною сплатою позивачем єдиного внеску. В зв`язку з чим вважає, що оскаржувані позивачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) сформовані на законних підставах. а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 21.12.2020 судове засідання відкладалось до 11.01.2021.

11.01.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що за період нарахування штрафу і пені за несплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, позивач була найманим працівником та застрахованою особою і єдиний внесок за неї сплачував її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягалась за рахунок його сплати роботодавцем, а необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. В зв`язку з чим вважає, що спірні вимоги були винесені безпідставно та необґрунтовано. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Також, 11.01.2021 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні. На задоволенні позовних вимог наполягає.

19.01.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. У запереченнях відповідач посилається на те, що згідно до вимог ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Згідно пункту 16 вказаної статті строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Платником було самостійно сплачено станом на 22.08.2019 року зобов`язання по єдиному соціальному внеску у сумі 27929,79 грн. Дані суми були сплачені з порушенням встановлених строків сплати внеску. За несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до п.10 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нараховується штраф у розмірі 20 відсотків, а також на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Відповідно, податковим органом було винесене рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.07.2020 року №0011855405 на загальну суму 13953,06 грн. (штраф - 4854,06 грн., пеня - 9099,00 грн.). Таким чином, незалежно від припинення підприємницької діяльності платника та виключення його з ЄДР у податкового органу були всі підстави для нарахування ОСОБА_1 сум штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску протягом 2019 року. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 22.08.2020 відповідачем прийняте рішення №0021905407, відповідно до якого до позивача був застосований штраф за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 1004,66 грн. за період з 10.02.2018 по 13.08.2020 та нарахована пеня у розмірі 2586 грн., загалом 3590,66 грн.

17.07.2020 відповідачем було прийняте рішення №0011855405, відповідно до якого до позивача був застосований штраф за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 4854,06 грн. за період з 10.02.2018 по 17.04.2020 та нарахована пеня у розмірі 9099,00 грн., загалом 13953,06 грн.

21.08.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-39965-54, якою позивача зобов`язано сплати борг з єдиного внеску в розмірі 11874,94 грн., з яких: штраф в розмірі 2775,94 грн. та пеня в розмірі 9099,00 грн., що визначені станом на 31.07.2020 (а.с. 7).

18.09.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-39965-54, якою позивача зобов`язано сплати борг з єдиного внеску в розмірі 13953,06 грн., з яких: штраф в розмірі 4854,06 грн. та пеня в розмірі 9099,00 грн., що визначені станом на 31.08.2020 (а.с. 8).

Вважаючи винесені вимоги протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до ст.1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Частиною другою статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).

Суд зауважує, що мета участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).

В силу вимог статті 4 Закону №2464-VI роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.

Проте, слід врахувати різний статус цих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, у випадку з найманим працівником він є застрахованою особою, а роботодавець - страхувальником. У свою чергу, державна реєстрація фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності є формою самостійного забезпечення працею, а тому відповідна особа одночасно є і застрахованою особою і страхувальником.

В силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.

Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.11.2013 по теперішній час позивач є найманим працівником, що підтверджується відомостей з трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с. 10-11).

Нарахування та сплата єдиного внеску роботодавцами позивача здійснювалась та здійснюються у розмірі встановленому діючим законодавством, з огляду на що, роботодавцем позивача сплата єдиного внеску за останнього, здійснювалась як за найманого працівника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що страхувальником-роботодавцем систематично сплачується внесок з заробітної плати позивача.

Суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19, а також у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 27 лютого 2020 року (справа №0440/5632/18) та інших.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу, та у зв`язку з нарахуванням та сплатою роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, суд вважає, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем.

Проте, позивач добровільно сплатила єдиний внесок за період з 01.01.2017 по 13.03.2020. Вказана обставина не заперечується відповідачем.

Суд зазначає, що в даному випадку, сплата єдиного внеску була правом, а не обов`язком позивача.

Таким чином відсутня несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки у позивача був відсутній обов`язок його сплати у встановлені законодавством строки.

Через відсутність факту несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, у податкового органу відсутні законодавчо визначені підстави для застосування до позивача штрафу та пені за несвоєчасну сплату, а отже і для винесення спірних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі №817/149/17, від 29.03.2018 у справі №813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для суду при вирішенні даної справи.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року по справа №260/81/19 (Провадження № 11-118апп20) «Велика Палата Верховного Суду вважає, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд».

«Велика Палата Верховного Суду також підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

При цьому застосовними в цій справі є висновки ЄСПЛ у справі «Серков проти України», оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.».

Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У зв`язку зі встановленим судом фактами нездійснення позивачем протягом 2018-2020 років підприємницької діяльності, офіційного працевлаштування позивача у цей період, відповідно, відсутності у позивача обов`язку сплати єдиного соціального внеску в період її працевлаштування, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог, та скасувати рішення відповідача від 17.07.2020 №0011855405, а також рішення відповідача від 22.08.2019 №0021905407, якими до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, як очевидно протиправних.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування ОСОБА_1 штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, а отже і для прийняття спірних вимог про сплату боргу (недоїмки).

Також суд вважає, що наявність в інтегрованій картці платника податків - позивача, інформації щодо наявності податкового боргу з єдиного внеску, порушує права та інтереси останнього. В зв`язку з чим, належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача буде зобов`язання відповідача здійснити виключення з індивідуальної (інтегрованої) картки платника позивача заборгованість зі сплати єдиного внеску, нарахованого на підставі спірних вимоги відповідача.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає підстави суду визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107; ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування вимог - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 22.08.2019 №0021905407 та від 17.07.2020 №0011855405, яким до ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Визнати протиправними та скасувати: вимогу від 21.08.2020 №Ф-39965-54 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати штрафів, пені в сумі 11874,94 грн. та вимогу від 18.09.2020 №Ф-39965-54 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати штрафів, пені в сумі 13953,06 грн., винесені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Зобов`язання Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити виключення з індивідуальної (інтегрованої) картки платника ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску, нарахованої на підставі вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області від 21.08.2020 №Ф-39965-54 та від 18.09.2020 №Ф-39965-54.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривен вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано «31» березня 2021 року.

Суддя Р.В. Кисіль