Рішення № 95941287, 31.03.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Справа № 280/9365/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Карлова Володимира Борисовича (вул. Нижньодніпроваська, 16/9, м. Запоріжжя, 69091) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними дій, скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Карлова Володимира Борисовича, до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні позивачу грошового зобов`язання у вигляді боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 29293,44 гривень, скасувати виставлену позивачу відповідачем вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-5460-50 від 12.02.2020 на суму 29293,44 гривень, та зобов`язати відповідача списати суму боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахованих позивачу в розмірі 29293,44 грн.

Крім того, в тексті позову позивач заявляє клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що дії відповідача, які полягають у нарахуванні йому грошового зобов`язання у вигляді боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.01.2020 в сумі 29293,44 грн., є протиправними, а спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-5460-50 від 12.02.2020 року на суму 29293,44 грн. є невмотивованою та незаконною, з огляду на відсутність доказів отримання позивачем за період з 01.01.2017 по 31.01.2020 доходу на який, відповідно до Закону України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від здійснення незалежної професійної діяльності. Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідачем було неправильно застосовано положення податкового законодавства та норми Закону України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до протиправних дій відповідача, які полягають у порушенні встановленого законом порядку нарахування позивачу грошового зобов`язання у вигляді боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.01.2020 в сумі 29293,44 грн., що призвело до безпідставного винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-5460-50 від 12.02.2020 на суму 29293,44 грн., яка на думку позивача є невмотивованою та незаконною, унаслідок відсутності підстав для нарахування позивачу грошового зобов`язання у вигляді боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, з огляду на відсутність доказів отримання позивачем, як самозайнятою особою, за період з 01.01.2017 по 31.01.2020, доходу від здійснення незалежної професійної діяльності, на який, відповідно до Закону України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 24.12.2020 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

20.01.2020 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 21.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/9365/20, судове засідання призначено на 18.02.2021, без виклику (повідомлення) сторін. Витребувано у відповідача: розрахунок суми боргу позивача з єдиного внеску та докази обґрунтованості нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного внеску, інформацію про сплачені позивачем (чи іншим податковим агентом за позивача) протягом 2017-2019 року суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Також, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив та документи на його обґрунтування.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 11.02.2021 за вх.№8597. У відзиві представник відповідача зазначив, що відповідно до реєстраційних даних, позивач був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування з 04.02.2004 по 15.10.2020, як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність (діяльність адвоката). З 01.01.2017, у зв`язку зі змінами у Податковому кодексі України, фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від того, отримали вони дохід (прибуток) чи ні. У випадку, якщо фізична особа - підприємець не отримував дохід (прибуток) від підприємницької діяльності, він повинен нараховувати та сплачувати єдиний внесок у розмірі 22 відсотків від мінімальної заробітної плати. Отже, починаючи з 01.01.2017 нормами законодавства встановлений безальтернативний обов`язок ФОП регулярно сплачувати ЄСВ з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. Щодо доходів отриманих фізичною особою від здійснення незалежної професійної діяльності, то відповідач зазначає, що позивач, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів, отримував дохід за ознакою 157 «дохід, виплачений самозайнятій особі (ст. 178 розділу ІV Кодексу)» протягом періоду з 01.01.2017 по 30.12.2020 на загальну суму - 35896,00 грн., в т.ч. у:

- 2017 році - 7872,00 грн., (дохід від ТОВ «ТРИДОМ» (код ЄДРПОУ 32025665) з 1 по 4 кв. по 1968,00 грн.);

- 2018 році - 7872,00 (дохід від ТОВ «ТРИДОМ» (код ЄДРПОУ 32025665) з 1 по 4 кв. по 1968,00 грн.);

- 2019 році - 16872,00 (дохід від ТОВ «ТРИДОМ» (код ЄДРПОУ 32025665) з 1 по 4 кв. по 1968,00 грн.) дохід від ТОВ «ПОЛАРІС-ЕКО» (код ЄДРПОУ 31823677) за 2 кв. - 9000,00 грн.;

- 2020 році - 3280,00 (дохід від ТОВ «ТРИДОМ» (код ЄДРПОУ 32025665) за 1, 2 кв.),

тому вважає, що з огляду на вищезазначене, не відповідає дійсності твердження позивача про неотримання ним доходу. Враховуючи зазначені обставини, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у їх задоволенні відмовити повністю.

03.03.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх.№12840, в якій зазначено, що за період з 01.01.2017 по 31.01.2020 позивач отримував доходи (виплати), виключно, як найманий працівник за цивільно-правовими договорами, предметом яких є виконання робіт (послуг), які безпосередньо непов`язані саме з наданням професійної правничої допомоги адвокатом та з провадженням позивачем адвокатської діяльності, на доходи від здійснення якої, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нараховується єдиний внесок, як на доходи отримані самозайнятою особою від здійснення незалежної професійної діяльності. Відповідачем не надані належні та допустимі докази про отримання позивачем саме від зазначених юридичних осіб ТОВ «ТРИДОМ» (код ЄДРПОУ 32025665) та ТОВ «ПОЛАРІС-ЕКО» (код ЄДРПОУ 31823677) доходу за здійснення саме незалежної професійної діяльності, як самозайнятою особою, саме за вказаний період та у зазначеному розмірі. Зазначає, що позивач не отримував за період з 01.01.2017 по 31.01.2020 доходи (виплати) від здійснення незалежної професійної діяльності, як самозайнята особа, докази отримання позивачем доходу саме від здійснення ним адвокатської діяльності, - відсутні. Вказані обставини підтверджуються деклараціями про майновий стан і доходи за 2017, 2018, 2019, 2020 роки. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

23.03.2021 від відповідача надійшло клопотання про заміну сторони в порядку правонаступництва. У вказаному клопотанні відповідач просить суд: замінити відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на правонаступника відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663).

Судом встановлено, що відповідно до ч. 7 ст. 5 Закону «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VI (зі змінами та доповненнями) міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 «Про деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» утворено територіальні органи державної податкової служби.

На виконання постанови КМУ від 30.09.2020 №893 «Про деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ДПС України видано наказ від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів ДПС».

Наказом Державної податкової служби України від 08.10.2020 №556 ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС.

Наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 №643 затверджено положення про територіальні органи.

Згідно з п. 1 Положення про Головне управління ДПС у Запорізькій області, затвердженого Наказом ДПС України №643 від 12.11.2020 останнє є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління ДПС у Запорізькій області (ЄДРПОУ 43143945).

Згідно Наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» визначено розпочати з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893.

Згідно п. 7 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування. їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі №2а-23895/09/1270.

Згідно правової позиції, висловленої ВС у Постанові від 11.10.2019 по справі №812/1408/16 особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною ти врегульованою нормами адміністративного права.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень, а відповідачем - суб`єктом владних повноважень, до якого може бути звернута позови вимога про визнання протиправним податкового повідомлення рішення, є Головне управління ДПС Запорізькій області (ЄДРПОУ ВП 44118663).

З урахуванням викладених обставин, суд вважає клопотання відповідача про заміну сторони в порядку правонаступництва обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), знаходився на обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) з 13.02.2004 та здійснював діяльність на загальній системі оподаткування за КВЕД: 74.11.1 - Адвокатська діяльність.

Дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності - 16.02.2004.

Як платник єдиного соціального внеску ОСОБА_1 зареєстрований з 04.02.2004 (реєстраційний №08/11-10335).

Дата припинення/зупинення незалежної професійної діяльності - 28.08.2020.

Дата зняття ознаки незалежної професійної діяльності - 15.10.2020.

На теперішній час позивач знаходиться на обліку у ГУ ДПС у Запорізькій області Вознесенівська ДПІ в стані 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі статей 4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачу було нараховано грошове зобов`язання у вигляді боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.01.2020 в сумі 29293,44 грн., що призвело до винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-5460-50 від 12.02.2020 на суму 29293,44 грн.

Позивач, вважаючи винесену вимогу протиправною, звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 КАС України, відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) в частині забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не отримує дохід від роботодавця, який використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством. В іншому випадку така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Такий правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI відповідає висновку, який Верховний Суд зробив в постанові від 27.11.2019 у адміністративній справі №160/3114/19 та в подальшому був підтриманий, зокрема в постанові від 04.12.2019 у адміністративній справі №440/2149/19, в постанові 16.03.2021 у адміністративній справі №500/2433/19 та інших.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доказів того, що у спірний період позивач постійно отримував дохід від роботодавця, який використовував його працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством сторонами не надано. Також, позивачем не надано доказів того, що в період з 01.01.2017 по 31.01.2020 за нього сплачував єдиний внесок його роботодавець.

Щодо інших тверджень позивача, то слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи позивача висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доказів на спростування вищевикладених обставин позивачем не надано.

Таким чином заявлені позивачем вимоги адміністративного позову є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову, підстави для присудження понесених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.

Керуючись статтями 52, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Замінити Головне управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 43143945) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663).

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Карлова Володимира Борисовича (вул. Нижньодніпроваська, 16/9, м. Запоріжжя, 69091) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними дій, скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 31.03.2021.

Суддя Р.В. Кисіль