Рішення № 95941274, 31.03.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Справа № 280/1875/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Військової частини 3029 Національної гвардії України (м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.113, код ЄДРПОУ 08803661)

до: Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5, код ЄДРПОУ 35037228)

про: скасування постанов та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10.03.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини 3029 Національної гвардії України (далі - позивач) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у м. Запоріжжі у виконавчому провадженні ВП №64350408 від 03.02.2021 про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000 грн.;

- зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у м. Запоріжжі, застосувати для визначення розміру виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №64350408, положення ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», а саме 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню;

- скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у м. Запоріжжі Хупавченко Н.Ю. у виконавчому провадженні №64350408 від 26.02.2021 про накладення штрафу.

Ухвалою суду від 11.03.2021 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб та призначено судове засідання на 31.03.2021.

31.03.2021 на адресу суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про час, дату і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в справі матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в уточненій позовній заяві від 17.03.2021 (вх.№15700). Зазначено, що підставою для відкриття виконавчого провадження та винесення оскаржуваних постанов став виконавчий лист, виданий Запорізьким окружним адміністративним судом по справі №280/5034/20. Рішенням суду від 06.10.2020 по вказаній справі зобов`язано Військову частину 3029 Національної гвардії України провести розрахунок за не отримане ОСОБА_1 речове майно станом на 13.03.2020 та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію у сумі 9446,92 грн. вартості за не отримане речове майно, що належало йому до видачі станом на 13.03.2020. З позиції позивача, за рішенням суду підлягало виконанню дві дії - майнова (здійснення виплати грошової компенсації вартості не отриманого речового майна) та немайнова (здійснити розрахунок суми грошової компенсації вартості не отриманого речового майна). Вказано, що розрахунок суми грошової компенсації вартості не отриманого майна ОСОБА_2 було здійснено у довідці №27 від 23.03.2020, тобто до звернення останнього до суду із позовною заявою. Довідка була отримана ОСОБА_1 нарочно, під час звільнення. Тобто, рішення суду в частині зобов`язання військової частини провести розрахунок за не отримане речове майно було виконано до відкриття виконавчого провадження. Також, наказом командира Військової частини 3029 від 23.02.2021 №190 наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна. Однак, оскаржуваною постановою визначено розмір виконавчого збору за примусове виконання рішення немайнового характеру в сумі 24000 грн. На думку позивача, державним виконавцем було невірно визначено вид рішення, який підлягає виконанню та, як наслідок, суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню. Отже своїми діями, а саме неправильним визначенням виду рішення, яке підлягає виконанню, державний виконавець завдав збитків військовій частині. У зв`язку з оскарженням постанови про стягнення виконавчого збору, позивач також просить суд скасувати постанову про накладення штрафу, яка також винесена безпідставно. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2020 по справі №280/5034/20 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А3029 Національної гвардії України.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини 3029 Національної гвардії України, щодо не виплати ОСОБА_1 в зв`язку із звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.

Зобов`язано Військову частину А3029 Національної гвардії України провести розрахунок за неотримане ОСОБА_1 речове майно станом на 13.03.2020 та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію у сумі 9446,92 грн. вартості за неотримане речове майно що належало йому до видачі станом на 13.03.2020.

04.12.2020 на виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист.

03.02.2021 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хупавченко Н.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64350408 (а.с.41-42).

Одночасно з цим, 03.02.2021 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хупавченко Н.Ю. винесено постанову про стягнення виконавчого збору з військової частини 3029 Національної гвардії України в розмірі 24000 грн (а.с.44-45).

12.02.2021 вищезазначені постанови надійшли на адресу позивача.

18.02.2021 позивач звернувся до відповідача з листом №3/29/12-432 про скасування (закриття) постанови, в якому просив визначити розмір виконавчого збору, виходячи з приписів ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у розмірі 10% від суми, що підлягає примусовому стягненню - 944,69 грн (а.с.47-48).

Листом від 24.02.2021 №8103 відповідач повідомив позивача про хід вчинення виконавчих дій та про винесення постанови про стягнення виконавчого збору на підставі ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати за примусове виконання рішення немайнового характеру (а.с.50).

26.02.2021 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хупавченко Н.Ю. винесено постанову про накладення на військову частину штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення (а.с.52-53).

Вважаючи постанови про стягнення виконавчого збору та про накладення штрафу у виконавчому провадженні №64350408 протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду про їх скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем докази, суд приходить до наступних висновків.

За змістом ст.1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону України №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 3 Закону України №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

- виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

- постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч.3 ст. 27 Закону України №1404-VIII).

Частиною 4 ст. 27 Закону України №1404-VIII визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З аналізу вказаних норм Закону України №1404-VIII слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Як свідчать обставини справи, позивач, оскаржуючи постанову відповідача від 03.02.2021 про стягнення виконавчого збору, не погоджується з визначенням його розміру, вказуючи на неправильне визначення державним виконавцем виду рішення, яке підлягає виконанню.

З позиції позивача, державним виконавцем має бути визначено розмір виконавчого збору з примусового виконання рішення майнового характеру, виходячи з зобов`язання військової частини виплатити стягувачу грошову компенсацію у сумі 9446,92 грн.

Не заперечуючи про наявність у виконавчому листі по справі №280/5034/20 зобов`язання і немайнового характеру, позивач стверджує про його повне виконання до моменту відкриття виконавчого провадження.

Суд не погоджується з такою позицією позивача та наголошує, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2020 по справі №280/5034/20 військову частину зобов`язано до вчинення відповідних дій: проведення розрахунку та виплати грошової компенсації.

З аналізу норми ч.3 ст.27 Закону України №1404-VIII виконавчий збір у розмірі 10 відсотків обраховується з суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувача за виконавчим документом.

З огляду на відсутність в рішенні суду від 06.10.2020 №280/5034/20 прямої вказівки на стягнення з військової частини відповідної суми, суд приходить до висновку про правомірність визначення державним виконавцем розміру виконавчого збору в оскаржуваній постанові від 03.02.2021, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП №64350408, як за примусове виконання рішення немайнового характеру.

Крім того, недоречними є посилання позивача щодо протиправності нарахування виконавчого збору з підстав часткового виконання рішення суду по справі №280/5034/20 до моменту відкриття виконавчого провадження ВП №64350408.

Відповідно до ч. 5 ст.27 Закону України №1404-VIII виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною 9 ст.27 Закону України №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Матеріали справи не містять доказів повного виконання судового рішення по справі №280/5034/20 до моменту відкриття виконавчого провадження ВП №64350408.

Також суд враховує, що виконавчий лист у справі №280/5034/20 було видано 04.12.2020, натомість постанова про відкриття виконавчого провадження датована 03.02.2021. Відкриття провадження з примусового виконання рішення (будь-яка дія або сукупність дій) уже свідчить про те, що таке рішення не виконувалося добровільно.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №64350408 від 03.02.2021.

Розглядаючи позовні вимоги стосовно скасування постанови відповідача у виконавчому провадженні №64350408 від 26.02.2021 про накладання штрафу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 63 Закону України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

При цьому, ч.2 вказаної статті встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст. 63 Закону України №1404-VIII.

Як свідчать матеріали справи, оскаржувана постанова про накладення штрафу датована 26.02.2021.

Натомість, в матеріалах справи міститься наказ командира військової частини 3029 Національної гвардії України від 23.02.2021 №190 про виплату грошової компенсації за не отримане речове майно, зокрема, ОСОБА_1 у сумі 9446,92 грн на підставі довідки №27 від 23.03.2020 (а.с.54-59).

З наведених підстав, суд вбачає неправомірність дій державного виконавця з винесення оскаржуваної постанови про стягнення штрафу від 26.02.2021, оскільки діям з винесення такої постанови має передувати вчинення державним виконавцем дій з перевірки виконання рішення боржником.

Таким чином, вказана постанова підлягає скасуванню як протиправна.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.1 та 2 ст.76 КАС України).

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши надані позивачем докази, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військової частини 3029 Національної гвардії України (м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.113, код ЄДРПОУ 08803661) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5, код ЄДРПОУ 35037228) про скасування постанов та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хупавченко Н.Ю. у виконавчому провадженні ВП №64350408 від 26.02.2021 про накладення штрафу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 31.03.2021.

Суддя І.В.Садовий